Анотація до роботи:
Дисертацію присвячено системному дослідженню адміністративної відповідальності посадових осіб у сфері державного управління та обґрунтуванню правових і організаційних засад удосконалення адміністративної відповідальності у зазначеній сфері.
У роботі досліджується історичний розвиток феномену адміністративної відповідальності та її поняття, визначаються законодавчі основи адміністративної відповідальності у сфері державного управління, досліджується державне управління як об’єкт адміністративно-правової охорони, здійснюється аналіз статусу посадової особи як суб’єкта адміністративної відповідальності в сфері державного управління, визначаються особливості адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення у сфері державного управління.
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, які спрямовані на удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності в сфері державного управління.
Існує нагальна потреба законодавчого визначення адміністративної відповідальності, яке б відображало сутність цього правового явища, містило в собі необхідні і достатні класифікаційні ознаки, що позитивно впливатиме на додержання прав особи, рівень законності при реалізації певних приписів.
На основі проведеного дослідження пропонується визначити адміністративну відповідальність в сфері державного управління як відповідальність органів державного управління перед громадянами, тобто – це відповідальність перед суспільством, яка наділена певними специфічними ознаками. Пропонується визначити адміністративну відповідальність в широкому і вузькому розумінні:
- адміністративна відповідальність в широкому розумінні – це відповідальність за вчинення адміністративного проступку;
- адміністративна відповідальність у вузькому розумінні означає застосування, реалізацію адміністративних стягнень.
Система норм, які регулюють відносини адміністративної відповідальності незважаючи на часті зміни, що вносяться до Кодексу України про адміністративні правопорушення, не відповідає потребам побудови демократичної, правової держави. Використання системного підходу дає можливість зберегти та розвинути принцип цілісності у вивченні адміністративної відповідальності, як особливого виду юридичної відповідальності, яка в свою чергу є особливим видом соціальної відповідальності, що створюють єдину систему. Такий підхід дає змогу розглядати адміністративну відповідальність по-перше, як певну частину цієї системи, а також зв’язки, відносини, що виникають між ними, по-друге, аналізувати внутрішню структуру та елементи адміністративної відповідальності.
Попередження правопорушень в сфері державного управління має суттєве значення для забезпечення прав і свобод громадян та зміцнення громадського порядку, а стабільний громадський порядок, в свою чергу, забезпечує ефективне державне управління.
Аргументується положення про те, що державне управління пов’язане з системою суспільних відносин не тільки безпосередньо через реальні управлінські процеси, що відбуваються з приводу суспільного виробництва, але й опосередковано через свідомість, певні форми знань, різні управлінські доктрини, теорії й концепції. Отже, на формування управлінських відносин активно впливають не тільки матеріальні чинники, але й суспільна свідомість, передусім політико-правова та організаційно-управлінська.
Визначається, що зростання соціальної важливості культурно-етичного моменту в діяльності державних службовців сучасної України обумовлений багатьма причинами політичного, економічного і соціального характеру. Кардинальна зміна соціально-політичної системи, економічних відносин, пошук нових суспільно-державних ідеалів створюють безліч нестандартних ситуацій, які не регулюються правовими нормами стосовно їх відсутності чи застарілості. Від рівня моральності державних службовців багато у чому залежить не лише авторитет влади, ефективність реалізації стратегічних цілей, конкретних рішень на всіх рівнях управління, але й соціальне почуття суспільства.
Етичні правила державного службовця співвідносяться з відповідною політичною і правовою системою. Вони не повинні суперечити нормам права, представленим у Конституції, Законах України та інших нормативно-правових актах.
Змістом спілкування посадових осіб органів державного управління можуть бути найрізноманітніші аспекти: економічні, податкові, правові, політичні, моральні, етичні, естетичні, службові, позаслужбові, статеві, вікові тощо. Державні службовці повинні поводитись відповідним чином, тобто спілкування в межах даних відносин повинно відповідати певним вимогам, певному рівню культури.
Адмiнiстративнi правопорушення (проступки) не являють собою суспiльної небезпеки: це суспiльно шкiдливi, антигромадськi явища. Тому й вiдрiзняються злочини вiд адмiнiстративних правопорушень тим, що злочини – дiяння суспiльно небезпечні, а адмiнiстративнi правопорушення – дiяння лише шкодочиннi.
В чинному адміністративному законодавстві визначено відповідальність службових осіб в той час як потрібно посадових осіб, тому що смислова помилка тягне за собою помилку юридичну. Законодавчі терміни потребують якнайбільшої прозорості та точності.
Удосконалені особливості спецiальних ознак суб’єктів адміністративної відповідальності в сфері державного управління: 1) властивi чітко визначеним категоріям громадян; 2) визначають їх правовий статус; 3) не обмежені в просторі; 4) характеризуються в часі як такі, що виникають після прийняття iндивiдуальних актiв управлiння або iнших юридично значущих дiй повноважних органів та зникають після їх скасування (тобто динамічніші за загальні); 5) у статтях особливої частини КУпАП визначаються як кваліфікуючі ознаки; 6) закрiплюються законодавцем з метою диференцiацiї вiдповiдальностi рiзних категорiй осiб.
Система адміністративних стягнень закріплена чинним законодавством не досконала і потребує доповнення ще одним видом адміністративного стягнення – звільнення з посади та заборона займати посади державного службовця. Тобто ст.24 КУпАП необхідно доповнити словами такого змісту: “звільнення посадової особи; заборона займати посади державного службовця” і визначити такі стягнення за певні правопорушення в сфері державного управління.
На основі проведеного дослідження пропонується класифікувати правопорушення в сфері державного управління в окрему главу, куди включити і корупційні діяння, а за основу формування цієї глави визначити суб’єкт правопорушення – посадову особу, адже вчинення правопорушення посадовою особою вже є посяганням на державне управління, що зумовлюється морально-етичними вимогами до посадовця. Даний крок призведе до удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб в сфері державного управління.
Список опублікованих праць за тематикою дисертації:
1. Матіос А.В. Зміст та сутність адміністративної відповідальності // Право України. – 2006. – № 2. – С. 9-12.
2. Матіос А.В. Попередження правопорушень в сфері державного управлінні // Юридична Україна. – 2006. – № 2. – с.34-38
3. Матіос А.В. Державне управління в умовах адміністративно-правової реформи // Юридична Україна. – 2005. – № 4 – с.30-33
4. Матиос А.В. Система правонарушений, посягающих на государственное управление (В сб.: «Современное законотворчество: теория и практика». Материалы Международной научно-практической конференции. Изд-во МГУ,-2006.- с.