“Допоможи, Господи, всім спокушеним і зачарованим кремлівським демоном з цього потьмареного стану розуму вийти!” – Ієросхимонах Афанасій Карульскій з Афонської обителі св. Сави Сербського на Карула.

a5Двічі обставини незворотної сили зривали візит президента РФ В.Путіна на Святу Гору Афон. Вперше його поїздка в Уділ Божої Матері була запланована на грудень 2001 року. Однак саме в цей момент на Афоні розігралася найсильніша сніжна буря, що не дозволила вертольоту президента РФ приземлитися на Святій Горі. Такого Афона ніколи не бачили навіть старожили. Лавина снігу обрушилася саме в той день, коли в рамках офіційного візиту президента Путіна в Грецію було заплановано відвідання Святої Гори.

Кореспондент газети «Комерсант» Андрій Колесников, який чекав В.Путіна на Святій Горі разом з іншими журналістами, особисто чув тоді вердикт афонських ченців: «Богородиця не пустила».

Вдруге відвідування Афона, призначене на 5-6 вересня 2004 року, зірвалося через трагедію в Беслані. Враховуючи попередній невдалий досвід, цього разу В.Путін вирішив добиратися не по повітрю, а морем. Однак і тут не вийшло. Йому довелося терміново покинути десантний корабель Чорноморського флоту «Ямал» саме в той момент, коли він після заходу в турецький порт Ізмір взяв курс на Святу Гору.

Те, що сталося, викликало ще більше збентеження серед православних. У середовищі афонських ченців тога пішли розмови: «Чи не антихрист він?».

Як писали ЗМІ, з цього моменту поїздка на Афон остаточно стала для Путіна питанням принципу.

Тому через рік, у вересні 2005 року, він зробив чергову, третю, спробу ступити на Святу Гору. На цей раз його супроводжували відразу два бойові підводні човни, а російські та грецькі спецслужби, озброєні супутниковими системами спостереження, оточили Афон як з суші, так і з моря.

Тоді, під час свого відвідування Афона В.Путін зустрічався там і з ієросхимонахом Опанасом Карульскім.

a7Але зараз,  Братія Афонської обителі св.Сави Сербського на Карула, на чолі з настоятелем ієросхимонахом Опанасом Карульскім ініціювали звернення до православних єпископів, священників і ченців з закликом піддати анафемі головнокомандувача військ РФ, полковника КДБ СРСР Володимира Путіна «за розв’язування війни з єдинокровними братами з України».

Для довідки: “Анафема (анатема; грец. αναθημα — проклятий, відлучений, вигнаний) — у християнстві відлучення єретиків або непокаянних грішників від Церкви з оголошенням довічного прокляття. Застосовується від часів Халкідонського собору 451 року. Право проголошувати анафему мають винятково церковні ієрархи. Анафема є актом охорони вірних Церкви від осіб, які порушують її усталені церковні канони та цінності.

«Аж ніяк не весь Афон одностайно підтримує Росію і ополченців Донбасу в так званій «Боротьбі проти сил хаосу». Тому свідчення – навіть моє до цього ставлення. Значить, вже тільки з цієї причини, Аθон не одностайно підтримує Росію і ополченців Донбасу! Адже в духовному житті, як і в математиці великих чисел, одиниця і мільйон дорівнюють в порівнянні з Божественною безкінечності … Але як можна, без всяких на те підстав, в число одностайно підтримуючих Росію всіх греків записувати? Адже для них все те, що відбувається на Україні, взагалі, темний ліс, а за своїм національним характером і аθонской традиції – підходити до всього з розважливістю – вони аж ніяк не схильні до поспішних висновків. Να δούμε [подивимося] – їх звичайна відповідь в таких випадках.

Те ж саме можна сказати про сербів, болгар і румунів. Хоча по вродженому русофільству своєму і незнанню російських реалій серби і болгари на путінську пропаганду, яка і сюди проникає, піддаються більшою мірою, ніж греки, але і вони з приводу українських подій в подиві. Тому говорити про те, що весь Афон одностайно підтримує Росію і ополченців Донбасу, значить навмисно спотворювати дійсність.

Читати далі…

“Про мене мовлять, що я ношу свічку перед сліпаками…”

«Про мене мовлять, що я ношу свічку перед сліпаками, а без очей не побачити смолоскипа, — хай мовлять; із мене кепкують, що я дзвонар для глухих, а глухому не до гомону, — хай кепкують собі; вони знають своє, а я — своє і роблю своє, як знаю».

Григорій Сковорода

«Розумних людей у державі дуже багато, але є колізії «української ментальності», які абсолютно не залежать від волі вищого керівництва держави, оскільки пересічні люди у своїй більшості на місцях реально нічого не хочуть, не можуть і не вміють. Дуже часто у повсякденному житті люди вчиняють те, що заборонено як вірою, мораллю, так і законом. І це не залежить ні від держави, ні від її керівництва. Україна приречена дійти до точки біфуркації та пройти точку катарсису, після якої всі зрозуміють, що іншого шляху немає – треба засукати рукави, починати працювати і, саме головне, щось зробити конкретно, а не на словах.»

Анатолій Матіос,
Тези виступу на круглому столі: «Проблеми провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення та торгівлі спеціальними технічними засобами»,
З інтерв`ю від 29.05.2012 року,  м. Київ.