Інтерв’ю «Главкому». 26 вересня 2017 р.

Анатолію Васильовичу, за генерального прокурора Яреми ви були таким непомітним, а потім вас як підмінили. За Шокіна розквітли, стали медійною фігурою.

А ви знаєте, скільки Ярема був на посаді?

Десь дев’ять місяців, якщо не помиляюсь.

Ну, так я народився за цей час. Це жарт! (усміхається)  Ви не пригадуєте, коли я став заступником Генерального прокурора?

Здається, червень 2014 року.

Тоді у нас на сході почалася не то що «дупа», а Везувій. Я до листопада-місяця не вилазив з АТО. У мене були тижні, коли я з Києва по чотири рази вилітав у вертольоті полями зупиняти вояків, що «драпали». При цьому я встигнув вночі написати закон про військову прокуратуру, пролобіювати його. І 24 серпня 2014 року постала військова прокуратура, в якій за штатом було 109 осіб.

28 серпня 29 прокурорів поїхали розслідувати Іловайськ, збирати останки по лісах. Там ми пройшли глибину всіх глибин. Перелякані війська, недовіра до військових прокурорів, яка виникла миттєво за допомогою пропаганди «з того боку» і була підхоплена боягузами з цього…

Сидіти в телевізорі — це не мішки носити. А на той момент я носив мішки з великою бідою і з великим лайном. Я точно знаю, які процеси зупинив та точно знаю, на що я вплинув.

Про Іловайськ. Виходять так, що в загибелі наших хлопців винен тільки Путін і більш ніхто?

Я думав, як мені донести до суспільства, що я зробив зі своїми колегами роботу професійно, якісно і законно. І придумав… Пішов до Юрія Віталійовича і кажу: «Ви у нас трибун? Трибун! У вас же є політична вага? Є! Вам довіряє суспільство? Довіряє! Підіть у Верховну Раду і запропонуйте тим народним обранцям, які обтяжені правами і депутатською недоторканністю, ознайомитися з матеріалами».

Кожен народний депутат має допуск до державної таємниці. Він чи вона, маючи клепку в голові, може без розголошення військової таємниці донести свої судження про цю трагедію до суспільства. Але ж тільки п’ять осіб (нардепи Андрій Тетерук, Іван Вінник, Ірина Фріз, Тетяна Чорновол, Єгор Соболєв, – «Главком») ознайомилися. Я можу сказати лише одне: війни без втрат не буває. Це трагедія. І це, на жаль, так і є.

«Дзвінок президенту я робив один раз за три роки перебування на посаді»

Ви є одним з фаворитів на посаду директора Державного бюро розслідувань. Що зараз відбувається з конкурсом? Виглядає так, що все заглухло. Чи немає у вас відчуття, цей проект вирішили поховати, не зважаючи на закон? Коли вже нарешті конкурсантів почнуть перевіряти на поліграфі?

Я вдячний Кабінету міністрів, що він прийняв положення про проходження поліграфа. І я не розумію тяганини, яка іде виключно з боку комісії: вона повинна на своєму засіданні ухвалити дату та порядок проходження (три чи дві особи в день). Не розумію… але здогадуюсь чому.
Також треба визначитися, хто буде проводити поліграф. Є дві великі різниці: робити це особі цивільній чи діючим працівникам правоохоронних органів, які мають допуск до державної таємниці. Це перше.

По-друге, відповідно до українського законодавства, поліграф має бути на сертифікованому обладнані, яке не завезено контрабандно в Україну.

І нарешті, в цій затримці немає вини ані виконавчої, ані законодавчої влади, а є лише відповідальність комісії. Вже пройшло дев’ять місяців, а вона досі не спромоглася розродитися результатом.

Але ж ніхто не розуміє, що відбувається з конкурсом і в чому причина такого зволікання?

Я також не розумію. Але я не маю часу в це занурюватись. Я вже проходив поліграф у липні цього року. Екс-податківці часів Клименка, яких ми підозрюємо і притягнемо до відповідальності, через різні «зливні бачки» розповсюдили купу різних анекдотичних нісенітниць. Тоді генпрокурор запропонував мені і слідчій групі, яка розслідує справу екс-податківців, добровільно пройти поліграф. І ми це зробили в департаменті контррозвідки СБУ. Тривало це п’ять годин.

Усі висновки зберігаються і доведені до генерального прокурора. Все це шельмування й інсинуації закінчилися пшиком.

Я пішов на це. І хочу спитатися: хто ще з керівників мого рівня проходив поліграф? Добровільно! У зв’язку з необґрунтованим звинуваченнями! Ніхто! Ані Холодницький, ані керівник НАБУ, ані інші заступники правоохоронних органів не проходили.

Але повернімося до комісії. Ви підтримуєте з ними контакт?

Я перебуваю в системному листуванні з комісією. І отримую не зовсім вчасні відповіді на мої законні вимоги роз’яснити певні положення або надати відповідні копії документів. Я збираю ці документи і не виключаю, що за певних обставин можу звернутися до суду.

Є такі чутки, що начебто Петро Олексійович не сприймає вас на цій посаді. Ви взагалі зустрічаєтесь з президентом? Чи є між вами контакт?

Я не є приятелем президента, я є його підлеглим. Він є головнокомандувач, я є військовим генералом. Чи маю я можливість звернутися до президента? Звичайно, маю! Є відповідний урядовий зв’язок і відповідна комунікація. Я можу подзвонити в офіс президента і сказати: «Прошу з таких-то питань організувати зустріч з гарантом». Але хочу наголосити, що такий дзвінок я робив один раз за три роки перебування на посаді.

Зазначу, це право кожного мати якісь свої уподобання. І це право президента. Ви можете мені не повірити, але я точно знаю, що рішення приймає виключно комісія. І я сподіваюсь на її об’єктивність.

Власне тема ДБР майже відсутня в ЗМІ. Одна з причин — велика кількість антикорупційних органів, які з’явилися останнім часом. Як, власне, ви оцінюєте їх діяльність?

Я задумуюсь, але не занурююсь в те, до чого не маю відношення. Це перше.
Друге, щоб оцінювати інших, спершу треба спочатку подивитися на себе в дзеркало. По-третє, моє дзеркало свідчить про те, що більш ефективного слідчо-прокурорського органу, ніж військова прокуратура в державі не існує.

От скажіть мені, яке ще правоохоронне відомство відшкодувало державі коштів на суму 341,7 млн гривень? І це не враховуючи коштів Януковича!

Ваш такий явний конфлікт з Горбатюком (начальник управління спеціальних розслідувань ГПУ) не заважає спільній справі?

У мене немає конфлікту. Я досить непогано розуміюсь на правоохоронній діяльності, бо знаю її сегменти, як спереду, так і з тилу. Це абсолютно неефективна людина. От нещодавно він пішов обшуковувати житло колишнього заступника міністра внутрішніх справ Віктора Ратушняка, який вже три роки перебував у розшуку. А зайшов до Ляшка. А ще йшов до Клюєва два з половиною роки.

Таких фактів я можу навести вам багато. Абсолютно недієздатне неефективне слідство. Я називаю речі своїми іменами.  Як це можна три роки готувати якесь подання? Я такого не сприймаю!

Читати далі…

Інтерв’ю. Програма “Підсумки дня”. 5-й канал. 18 серпня 2016 р.

– Вам доведеться коментувати резонансний спільний брифінг генерального прокурора України і голови НАБУ, але трішки пізніше. Спочатку питання таке: вчора Президент ветував закон про амністію для учасників АТО, закон був ухвалений у липні, передбачав звільнення від відповідальності учасників АТО за злочини нетяжкі або середньої тяжкості. Президент наклав вето і відправив закон зі своїми пропозиціями назад у Верховну Раду. Чи відомо вам, якого характеру ці пропозиції і які були б доречні, на вашу думку?

– Президент скористався своїм конституційним правом, дослухавшись до всіх експертних висновків і це дуже вірно. І система Генеральної прокуратури, і правоохоронних органів, і зокрема, експертні установі, як то Експертне управління ВР, юридичний департамент Адміністрації Президента, інші юридичні інституції пояснили, що швидкість написання закону, швидкість його прийняття зумовили багато юридичних колізій, які не дадуть можливості навіть після його підписання застосовувати його на практиці. Незастосування закону на практиці – це мертвий закон, якщо він не буде діяти, це чергове розчарування. Я не бачив ще правок, тому що вони ще не опубліковані – підстави для внесення вето… Чи я їх не знайшов. Але скажу так, що при всій справжності і потребі цього закону відносно тих осіб, які захищають і захищали Батьківщину, і без тяжкого умислу забули викласти патрони і їх зупинили на одному із блокпостів по мірі слідування до місця проживання, вони мають право бути амністовані державою. Однак ми не злочини такі тяжкі, як пов’язані з приниження гідності людей, з грабежами, розбоями або участь у бандитських формуваннях або з проявами бандитизму не можуть бути амністовані повинні забувати права потерпілих від злочину середньої тяжкості і тяжких злочинів. Якщо ми амністуємо людей, які вчинили ці злочини, ми повинні передбачити компенсаторні механізми для потерпілих від цих злочинів. І злочини такі тяжкі, пов’язані з приниження гідності людей, з грабежами, розбоями або участь у бандитських формуваннях або з проявами бандитизму, не можуть бути амністовані. Я чітко переконаний, що всі зауваження, які до глави держави писала як Генеральна прокуратура, так і інші інституції, були враховані, і Президент знайшов найоптимальніше рішення. Право і обов’язок депутатів у першій же сесії невідкладно внести ці правки, проголосувати і застосовувати до людей. Тому що життя не таке одноманітне, як чорне і біле. Є багато відтінків, і у кожній окремій долі людей є багато питань.

Читати далі…

Інтерв’ю. Програма “Погляд”. 5-й канал. 06 липня 2016 р.

Подробиці справи “бурштинової мафії”.

Не все так просто відбулося. На одному з обшуків слідчо-оперативну групу у 15 осіб оточили збунтовані так звані “копачі” у кількості 300 осіб, і нам вдалося не допустити самосуду. Відповідні процесуальні дії ми закінчили, але це не так легко.

“Копачі” не давали провести процесуальну процедуру – обшук в одному з помешкань. Приїхали й сказали, що тут наша вольниця. Якщо держава не може справитися в окремо взятій області чи регіоні Полісся з вольницями, то потрібно “сушити весла” і розписатися, що у нас автономія.

Читати далі…

Інтерв’ю для “СЕГОДНЯ.ua”. 14 березня 2016 р.

matios_14032016

ТОП-ФИГУРАНТЫ: С БОЛЬШИМИ ЗВЕЗДАМИ И В ЛАМПАСАХ

— Анатолий Васильевич! Хотелось бы расспросить о главных, с точки зрения общественного и журналистского интереса, уголовных производствах. Одно из них — дело по факту гибели 14 июня 2014 года 49 военнослужащих в авиакатастрофе самолета Ил-76 под Луганском, в которой обвиняется генерал Назаров, на то время начальник штаба АТО…

— Решением Высшего специализированного суда дело было направлено в Павлоградский районный суд Днепропетровской области — по месту жительства большинства потерпевших и дислокации погибших десантников. Состоялось пять заседаний. Допрошено 54 потерпевших — родственников жертв трагедии. Всего признаны потерпевшими 75 человек. Затем будет проходить исследование доказательств, которые представит государственное обвинение. После этого — исследование доказательств, представленных защитой подозреваемого. Потом — дебаты и соответствующие процессуальные действия. Каким будет судебное решение, сейчас не скажет никто.

— Когда ожидать приговор?

— Это зависит исключительно от суда. Очередность слушаний определяется загруженностью судей, а их там трое. На сроки повлиять не можем. Прокуроры, которые поддерживают гособвинение, своевременно информируются о дате заседания, выезжают на место и принимают участие в слушании. Ближайшее запланировано на 15 марта.

— Как ведет себя генерал Назаров?

— Этого я не отслеживаю. Периодически мне докладывают о ходе слушаний. По мнению тех, кто изучал дело в Генпрокуратуре, оно одно из наиболее квалифицированно и полно расследованных производств. Но исследование, оценка доказательств, их аргументированности, повторяю, — прерогатива суда. Государственное обвинение должно придерживаться норм закона, а закон гласит: когда наступили тяжкие последствия, необходимо разобраться в причинах, расследовать и определить, был ли умысел, обстоятельства непреодолимой силы. Для того и открытый процесс, чтобы никто не сказал о субъективности обвинения, преднамеренном, необоснованном привлечении к ответственности…

— Считаете ли вы нормальным слушание дела гражданским судом?

— Я так не считаю. Но выполняю норму закона. Института военных судов сейчас в Украине нет. Есть система судов общей юрисдикции, дела рассматривают они. Процедура одинакова что по гражданским, что по военным преступлениям. А будут ли возрождены военсуды и когда это произойдет, зависит от законодателей и политиков. Неизвестно, сколько еще продлится Антитеррористическая операция, как долго будут сказываться последствия АТО. Военсуды (трибуналы) нужно создавать, исходя из мест наибольшей дислокации войск. Соответствующую концепцию мы разработали и через депутатов представили в профильный комитет Верховной Рады. Теперь слово за парламентом.

Читати далі…

Так зване реформування правоохоронних органів — це диверсія проти держави (частина 2)

matios-1-29012016

— Анатолію Васильовичу, все ж мені дуже хочеться отримати від вас відповідь щодо ситуації із контрабандою та наркотрафіками в зоні АТО.   

— Я ж вам сказав, контрабанди як такої не існує. Це не склад військового злочину. За протидію незаконному перетину кордону по лінії розмежування відповідає фіскальна служба, Служба безпеки та прикордоники. І ще раз повторю – є зиск від різниці цін на території України та на території так званих ДНР/ЛНР для окремих українців. А є геополітичні інтереси загарбника і міжнародний наркотрафік та інші наслідки гібридної війни. Я ж уже все це пояснив. Що таке контрабанда? Спокуса в українця є? Є! Заздрість до сусіда є? Та це національна риса українців!

Військовослужбовці 28-ї механізованої бригади відбили Мар`їнку, їм заслужено роздали ордени і медалі, честь і хвала їм за це! На колінах перед ними готовий стояти! Але після бою, коли все затихло, у них з’являється вибір – відкрити чи закрити шлагбаум на пропускному пункті. За 5 місяців представники окремого підрозділу 28 бригади пропустили 500 авто, які їхали на ту сторону. За гроші. Вже є п’ять вироків суду. Всі засуджені визнали свою вину. Кажуть, лихий попутав.

— І ви стверджуєте, що вони діяли самостійно.

— Я точно знаю, що ніхто не прийшов з Києва відкривати той шлагбаум. Повірте мені. Але окремий українець думає ж як – якщо я вкрав, то треба поділитися.

Я не хочу це обговорювати зараз, але можу вас завірити, що цей ланцюжок тягнеться вище. Розплутати його страшно важко. Але ми працюємо над цим.

Скажу просто: ті розслідування, які провела військова прокуратура за 1,5 роки свого існування, інколи коштували мені і моїм підлеглим багато нервів і дещицю здоров’я.

Інколи на грані звільнення з посад. Або ти стаєш і робиш свою роботу, або лягаєш на диван, тим самим стаючи до лав тих, хто тільки критикує. Таке життя. Але і в цьому його принади.

Я якось запитував у нашого народного депутата Єгора Соболєва: «Єгор, ти голова парламентського комітету (Соболєв очолює парламентський комітет з питань запобігання і протидії корупції – МИР), ти критикуєш усіх поголовно – від генпрокурора до глави держави, а який державний орган ти готовий очолити, щоб змінити щось реально у цій державі?» Знаєте, що він відповів?

Читати далі…