В окупації виросло покоління людей поза українською державницькою політикою

…Враження страшне. Ми маємо п’ять років війни, навесні 17 квітня буде п’ять років війни. І ті, кому було 13 років, напевно, всі пішли голосувати. Чи не пішли й підтримували своїх родичів, чи не підтримували. Чому я так кажу, це люди, які виросли поза межами української державницької позиції, і є людьми безправними в усьому світі. Тому що жоден документ так званих фейкових “ДНР-ЛНР” не визнається світом…

…Весь світ, вся Європа висловили стурбованість вчора, і говорять про інструменти, як цьому упередити. Але третє ребро від командування Російської Федерації у вигляді пана Суркова, хто він, на якій посаді, важко сказати – радник радників чи восьмий консультант. Він привітав з перемогою цих двох квазі справжніх людей. Один  був в “МММ”, а другий є потенційним зрадником, який служив під присягою Україні й став великим державним керівником на території в 317 дільниць…

Росія зосереджує наступальні підрозділи на кордоні з Україною

 

…Якщо говорити коротко, то вздовж усього кордону України в тому числі на тому кордоні, який передбачений, що повинен підійти наш кордон – під контроль української держави, там повинен бути поновлений державний контроль над своєю границею. Там потужно, масово щомісячно розбудовуються, формуються і дислокуються кадрові частини і військові підрозділи Російської Федерації,  які не несуть оборонного сенсу, а виключно наступального… Вони дзвонять політично, медійно, що люди, якщо ви не будете схилятись до співпраці з тими кого не існує, то вас очікує війна. Війна у нас і так іде. З жодної війни немає виходу крім одного – є вбиті, поранені, або перемога, або поразка. Нас підштовхують не до перемоги, і точно не до поразки, а до повної капітуляції…

… Населення, громадяни повинні визначитись. Ми готові йти на повну капітуляцію?

Інтерв’ю для DT.UA. Щоб не було небойових втрат, потрібна превенція. 27 жовтня 2018 року

— Анатолію Васильовичу, окресліть, будь ласка, загальну ситуацію так, як ви її бачите. Що спонукало військового прокурора звернутися до теми соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців?

— Без зайвої патетики: в центрі Європи маємо війну. З одного боку, Україні затягують фінансовий зашморг, даючи кілька мільярдів міжнародних кредитів, примушуючи нас під час війни наступного року повертати майже п’ять. Попри це, ми щодня маємо людські втрати. Коли держава вимушена думати, як під час війни не загинути від фінансового зашморгу, якісь інші речі, катастрофічні по суті, вона залишає на відкуп бюрократам, які, по-перше, не розуміють, що робити, по-друге — не вміють, по-третє — їм байдуже до потреб народу.

Верховна Рада, яка позбавила військову прокуратуру так званого загального нагляду, тим самим ліквідувала механізми контролю за забезпеченням соціального захисту і прав військовослужбовців. Фактично, зараз діє корпоративна військова система, в якій прості солдати не мають права голосу та інструменту захисту їхніх порушених прав. Такий собі постсовковий оксюморон. Якщо в інших країнах на захист психологічного здоров’я кидають професійні сили і бюджети, то в нас це — за залишковим принципом. Мінцсоцполітики поки не пхнеш, не поїде. І навіть після того, як пхнеш, — не завжди.

Ми розуміємо, що тимчасова втрата непрацездатності, санаторії профспілок, які нібито надають психологічну реабілітацію за кошт місцевих бюджетів, куди переспрямовані гроші, — все це дуже ілюзорно й неефективно. Так склалося, що жоден військовий не визнає наявності в себе ознак ПТСР. Але, хоч би як це комусь хотілося приховати, завдяки динамічності нинішнього життя, потужності інформаційного потоку і нерозуміння, де правда, а де брехня; на тлі стагнації війни, коли щодня сидиш мішенню в окопі, бачиш втрати, і картинка не змінюється, — окремі ознаки ПТСР має кожен другий.

Цією проблемою мали б займатися уряд, Мінсоцполітики, Міноборони. Де взяти кошти? Кошти є, їх треба витрачати з розумом, потрібна процедура. Вона в нас дуже прозора, але чомусь нікуди неможливо “доїхати”.

Зараз психологів в армії — 632. На 250 тисяч військових. Частина їх сидить у Генштабі, частина — за мобільним принципом десь кудись приїжджає, інспектує, короткочасно моніторить підрозділи. Є також волонтерські організації, які, як той голуб, що б’ється об скло, нічого не можуть зрушити, не можуть усе охопити.

Ми вивчили проблематику, подивилися за кількістю розслідувань. Не тільки тих, які військові скоюють в армії, а й тих, які вони скоюють у цивільному житті. І побачили страшну статистику. Люди, які звільнилися, через місяць-півроку в цивільному житті часто починають вчиняти правопорушення та тяжкі злочини. І почасти — з використанням зброї, яка невідомо де взялася.

Який вихід? Військова прокуратура не може підмінити собою Кабмін, як і виконувати функції Мінсоцполітики. Військова прокуратура мусить займатися прокурорськими функціями і процесуальним керівництвом при розслідуванні військових злочинів іншими органами (бо нас позбавили й слідства). Тобто ти ніби маєш усі ознаки дієздатного органу, але не спроможний зарадити критичним проблемам через відсутність будь-яких законних інструментів.

Тому так — ми пробуємо боротися з ПТСР, фактично, на голому ентузіазмі. У цій проблемі знайшли розуміння в директора НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології Ірини Пінчук…

— З ваших слів випливає, що ви зробили якусь порівняльну статистику злочинів, скоєних цивільними і військовослужбовцями?

— З чим порівнювати? З довоєнним періодом? Чи за динамікою злочинів?

За чотири роки з 2700 небойових безповоротних і санітарних втрат 891 випадок — хвороби, 318 — ДТП, 177 — нещасні випадки, 175 — отруєння (алкоголь, наркотики), 172 — необережне поводження зі зброєю, 101 випадок — порушення заходів безпеки, 228 — вбивства, 615 — самогубства (у тому числі в зоні ООС — 282). І найголовніше — тільки третину самогубств скоєно в зоні АТО, під час несення служби. Решту — після відведення в пункти постійної дислокації на відновлення.

— Звідки ці цифри? Чи є посилання на офіційні джерела? Як, наприклад, рахуються самогубства? Якщо 615 розділити на чотири роки, то це — не цифра. Насправді вона більша.

— Для когось це — цифра, а для когось — тато, брат, син.В облікованих і оприлюднених даних не зазначаються інші втрати, не від бойових дій — каліцтва, хвороби, нестатутні відносини, самогубства та вбивства. Така статистика в нас у державі не передбачена. У нас є статистика щодо вбивств. Вони не розмежовуються. Природна чи від хвороби смерть, самогубство, вбивство реєструються в ЄРДР як убивство. Але військова прокуратура отримує дані з усіх чергових частин, підрозділів командування — СБУ, Держспецзв’язок, СЗР, прикордонники, Нацгвардія, Міноборони. Плюс у нас в зоні АТО є своя прокуратура, є гарнізонні прокуратури.

— Тобто це ваша аналітична робота?

— Фактично наша, нами ж самими і придумана.

Читати далі…

Серія семінарів-тренінгів для військовослужбовців та військових психологів. 16-18 жовтня 2018 року.

16-18 жовтня 2018 р. у м. Краматорськ Донецької області пройшла серія семінарів-тренінгів для військовослужбовців та військових психологів. Їх навчатимуть виявляти на ранній стадії ознаки гострої реакції на стрес, ПТСР, депресії та станів, які можуть призвести до самогубства чи вбивства.

Нині на тисячу армійців – є лише один такий фахівець. Розпочали із семінару. Його провели у Краматорську. Там близько сотні фахівців вчитимуться виявляти та запобігати наслідкам психологічних розладів у військових.

Тренінги проводяться за ініціативи Заступника Генерального прокурора України – Головного військового прокурора України Анатолія Матіоса та за підтримки Командуючого ООС генерал-лейтенанта Сергія Наєва науковими співробітниками Державної установи «Науково-дослідний інститут психіатрії МОЗ України» під керівництвом Директора інституту д-ра мед .н. с.н.с. Ірини Пінчук.

Відкриття заходу. Зліва направо: Командуючий ООС генерал-лейтенант С. Наєв, Заступник Генерального прокурора України – Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос, Голова Донецької облдержадміністрації О. Куць

Читати далі…