Доброго вечора, мене звати Христина Бондаренко. Це «Прайм» на телеканалі АТR. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Наш гість сьогодні – головний військовий прокурор України, заступник генерального прокурора, Анатолій Матіос.
Доброго вечора. Доброго вечора всім телеглядачам каналу АТR. Знаю, що на турецькій мові «merhaba efendі» означає «доброго дня, шановні», але не знаю, як буде правильно по-татарському. Надалі буду намагатися говорити на українській, якщо буде важко, то запитаю у пані Христини, вона мені підкаже.
У нас є 55 хвилин.
У нас є більше часу, якщо Бог дасть. Це ефір у нас триватиме 55 хвилин.
Ефір у нас триватиме 55 хвилин. Але якщо продовжити вашу тему про те, що у нас є більше часу, я би хотіла почати все ж таки з теми дня – це теракт у Києві. Я не можу не розпочати з неї. Ви знаєте, на думку спадає одна фраза про те, що всі ми смертні. Чи не забагато останнім часом у Києві побідних історій, подібних вибухів?
Забагато чи замало – відраховувати від якої кількості?
А Ви як вважаєте?
Я не вважаю, я просто статист, який виконує функцію держави, захищаючи ті чи інші права і свободи, у даному випадку, і життя. Будь-який вибух у цивільному мирному місті, будь-яка смерть людини – це трагедія, а тим більше вибух, який забрав життя двох людей. Це біда, це реалії часу, це страшний час. Жителі нашого Криму чудово знають страшні реалії цього часу, бо вони залишилися поза межами Чонгарського і Каланчацького переходів. І якщо вони зможуть переглянути цей ефір, я передаю вам своє саме велике бажання обійнятися, не дивлячись на те, що ми різної віри. Ми хочемо підтримати вас у тому, що, перебуваючи у важких, страшних умовах необхідності, ви змушені бути одні, мовчки та з гнівним поглядом, але це не позбавляє вас права залишатися і бути людьми. Я шаную ваш гонор, я дуже пишаюся тим, що в мене є такі співвітчизники. Я вірю, що ми заллємо сльозами радості, як звучить по-російськи «ласточкино гнездо» від перемоги повернення Криму саме Україні. Все це задля того, щоб основу цього українського етносу, в тому числі облагороджену і квітучу місцину, ми називали справжньою українською землею. І щоб українські діти, в тому числі гарна донька пані Христини, плюскала свої ноги в Судаку, чи в Балаклаві, чи біля Ялти.
Пане Анатолію, дуже правильний та гарний початок.
Я спеціально готувався, вивчив напам`ять.
Я так і зрозуміла, якщо чесно. А тепер давайте все ж таки конкретніше, якщо Ви самі зачепилися за цю тему, хоча я на початку пропонувала розпочати з іншого. Окрім цих красивих слів на одну хвилину, можете конкретно сказати, як ви ще підтримуєте доокупацію Криму?
Скажу так, говорити про свої здобутки – це прерогатива експертів, які ходять колом по всіх телеканалах. Ви, правда, якнайдалі від центру, тому сюди нечасто забігаєте. Це надає вам автентичність як телеканалу. А всі інші телеканали, наприклад, 112, там одне й те ж саме. Я не експерт, експерти – це люди в сорочках з коротким рукавом та невипрасуваними штанами, які на любу злобу дня говорять: «що я роблю?» До недавнього часу я був куратором управління Криму, яке було створене за моєю ініціативою. Перші кримінальні впровадження з підозрами, з заочними арештами, справи відносно суддів, які перейшли до коопераційного режиму та стали суддями федерального округу, прокурорів та інших. Це наша робота: моя та моїх підлеглих. Ми робимо надзвичайно рутинну, але дуже важливу справу. Ми збираємо крихта до крихти докази незаконної анексії Автономної Республіки Крим, докази державної зради тих, хто мав би захищати населення Криму, кримськотатарський народ. Ці докази лягли в основу проведення військової прокуратори через Міністерство закордонних справ, а саме 4000 аркушів, які містять докази для міжнародного суду.
А що в цих аркушах, можете конкретніше сказати?
Зараз я, Христино, по пам`яті, перерахую всі 4000 аркушів.
Давайте не всі 4000, давайте найбільш гучні про генералів, тому що це важливо. Зараз нас чує Крим. І важливо сказати, що буде зі зрадниками, які там залишилися?
Не будемо про те, що написано Богом на їхніх скрижалях долі. Але ми повинні надати документ. Ці документи в офіційному порядку надані владі в Європейські судові інституції, де позивається Україна. Військова прокуратура перша вирахувала за балансами та залишковими цінами вартість матеріальних втрат внаслідок анексії Криму, які нараховують більше одного трильйону гривень при курсі долару на той час 8 гривень. І всі зрадники, які керували операцією військторгу незалежних чоловічків, з підозрами та з заочними арештами надані до судового заочного слухання і засудження.
Розкажіть трохи детальніше, як створювалися ці матеріали? Чи були допитані люди з тієї сторони? З Криму, наприклад. Чи існує у нас і досі юридичне спільне поле із Російською Федерацією? Тому що раніше воно існувало.
У нас ніколи не було спільного поля з Російською Федерацією. І дуже прошу Бога, щоб ніколи й не існувало. Що стосується допиту осіб, допит суб`єктивного бачення окремо взятої людини, яка перебувала у тих чи інших подіях, є важливим, але не являється доказом вчинення злочину. Доказом вчинення злочину є суб`єктивно-об`єктивна сторона дій ідентифікованої особи, тобто людина має мати прізвище, ім`я, по-батькові, посадові обов`язки і так далі. І ми їй оголошуємо підозру та збираємо докази. У військовій прокуратурі декілька дуже потужних, худорлявих, сухих і дуже – вибачте, перейду на російську, – вкурвлених представників кримськотатарського народу, кримчан, які вийшли і були повністю захоплені. Зараз військові офіцери, які служать у військовій прокуратурі і займаються саме цією роботою в управлінні війни та збирають ці докази. Хочу сказати, що двоє з таких моїх підлеглих нагороджені Міністром оборони іменною вогнепальною зброєю саме за свою роботу, за збирання доказів, доведення анексії території Криму і злочину проти кримськотатарського народу. Але зараз цими питаннями опікується прокуратура Автономної Республіки Крим, яку очолює Гюндуз Мамедов. До речі, у нього сьогодні День народження. Прошу, щоб ви усі його подумки привітали. Він правдивий вболівальник за весь кримськотатарський народ. Він близький вам по духу і вірі та є справжнім фахівцем. Зараз він займається цими питаннями, а ми опікуємося всім тим, що є найбільш гарячим, палаючим у державі.
Давайте з гарячого, палаючого. Першу частину ефіру я вам дозволяю, надалі буду ставити запитання.
У військовій прокуратурі є найкраща пожежна команда для того, щоб блокувати, зробити локально меншими наслідки та найбільш важливі проблеми або події, які не є добрими в цей час.
Зараз давайте конкретно.
Підрив полковника Шаповала, полковника Головного управління розвідки, начальника спецназу.
Що з цією справою зараз? Розкажіть деталі.
Я не розкажу, Христино, тому що розслідування в режимі онлайн – неможливе. Ми працюємо. Я не можу про це говорити. Я багато чого не можу сказати.
Версія про російський слід зберігається в цій історії?
Христино, у кожного в голові зберігається та версія, яку він тримає за основу.
Ясно, що в кожного своє в голові. Будь-ласка, відповідайте на запитання.
У нас встановлені фактичні замовники з прізвищами, ім’ям по батькові тих, хто відповідав і робив організацію цього злочину відносно вищого офіцера розвідки Міністерства оборони. Крім того, у нас ще багато інших справ.
Чи можна спрогнозувати, через яку кількість тижнів там, місяців…
Я не Павло Глоба, не Ванга, не можу вам говорити…
Ви ж розумієте, на якому етапі ви зараз, наприклад? Скільки вам ще лишилося?
Найкращий етап – це коли (час) затримувати людину. Якщо ми звільнимо українську землю і Крим аж до Москви, то тоді ми захопимо цих людей. Скажу так по-хитрому.
Я вас зрозуміла. Тепер давайте так, все ж таки повертаючись до «російського сліду», останнім часом знову ж таки теракт у Києві…
який же там російський слід – я туди ніколи не йшов… я переслідую злочинців, які роблять злочини проти України, будь то росіянин чи будь-хто інший.
Окей, давайте так називати. Але в пресі найчастіше звучить саме словосполучення «російський слід».
Я не представник преси і не представник олігархічного…
Пане Анатолію, може, ви будете давати мені закінчувати запитання… просто ми так будемо один в одного шпильками кидати…
та немає шпильок…
…і продуктивної розмови у нас не вийде. Отже, дивіться. Все ж таки про російський слід, про те словосполучення, що я сказала напередодні. Вчора так само ми почули це речення стосовно теракту у Києві. На вашу думку, чи не забагато…?
Я не коментую коментарі людей, які не мають для того будь-яких підстав. я не коментую, хто що вчора говорив, я не встигаю дивитися. Я чітко…
Можна я перефразую запитання? Свого часу ви очолювали Львівське управління СБУ, правильно?
Та я багато чого очолював…
Ну, тобто ви… можна говорити, що колишніх співробітників СБУ не буває…
Можете говорити все, що хочете, до мене не береться.
Я би хотіла, щоб ви все ж таки дали оцінку українським спецслужбам, тому що останнім часом дуже багато ми чуємо про те, що в Україні працюють російські спецслужби. Як би ви це прокоментували?
Прекрасно би прокоментував, тому що спецслужби будь-якої країни працюють у першу чергу на території сусідніх держав. Як їхні на нашій, так наші на їхній. Як і сусіди-румуни, наприклад, чи поляки, чи угорці. Це є геополітичні процеси. Те, що ми в стадії латентної незатихаючої…
…Слухайте, ну, в центрі міста стаються зухвалі вибухи, а ви так просто говорите про це… ну так, ну буває, життя буремне, умовно кажучи…
Я не можу..
…ну, вам не здається…
…Мені не здається, я говорю закінченими юридичними категоріями. Ми маємо стан війни, і ми повинні відповідати і розуміти, що війна не тільки на Сході і не тільки для кримсько-татарського народу…
Но ви все одно – представник силових структур. От уявіть собі зараз, як це виглядає…
… Я вам ще раз скажу. Я відповідаю за доконані (напевно, він мав на увазі достовірні) факти. Ми в стані війни. Народ не розуміє, що у нас є стан війни, особливо у столиці. Всі критикують владу чи правоохоронні органи… я не можу сказати, скільки упереджено терактів. Але коли доходить справа до розслідування злочинів, то хтось не відчинить двері, хтось не хоче дати покази, хтось взагалі промовчить. А як розслідувати? Тільки…
Ви зараз намагаєтеся жалітися на те, що вам не дають виконувати вашу роботу?
Ні, я намагаюся перебувати у цій студії., я ніколи не скаржуся…
Я повернусь все ж таки до свого запитання, про те, як воно виглядає для глядача, так? Можливо… я можу помилятися…
Так, ви жива людина. Я думаю, що ви часто помиляєтеся.
Так, як і всі. Але все ж таки. Тобто ви тут як представник силових структур…
Я представник військової прокуратури, головний військовий прокурор. Я за всіх не відповідаю.
А військова прокуратура – це не силові хіба структури?
Ні, це окрема військова прокуратура.
Ок, тобто ви не входите в силовий блок?
Ні.
Ні?
Ні. Силовий блок – це правоохоронні органи цивільного порятунку – нацполіція…
Давайте не будемо частити, не чіпляючись за слова. Ви – головний військовий прокурор і ви говорите про те, що, так, у нас війна, трапляються от подібні..
Ні, це ви мене перефразовуєте. Я говорю, що народ не хоче вірити, що у нас війна. Коли пів-Києва танцює і…
До чого тут танцює пів-Києва? У нас майже кожні декілька місяців трапляються у центрі міста вибухи.
Так, і далі будуть траплятися.
Скільки, давайте тоді…
Я не є замовником і виконавцем таких страшних терористичних актів.
То слід очікувати таких страшних…
… поки не закінчиться війна.
…буде страшно спускатися в метро, буде страшно ходити вулицями…
… поки не закінчиться війна. Так.
От ви ходите зі зброєю, так?
Так.
А ми ні. Ось як громадянин України з дитиною, як ви будете ходити вулицями, якщо ви кажете, що це і далі буде траплятися? Ось чесно. Як це…
Ідіть на військову службу, і вам видадуть табельну зброю – раз. Друге, функцію охорони громадського порядку виконує не військова прокуратура, а нацполіція. Ви хочете реформ, викидаючи всіх професіоналів? Професіоналами не народжуються за один день. Дитинка, яка до п’яти років кохається у любові батьків, вона тільки у школу починає ходити у шість років, а ми набрали за шість місяців людей які неспроможні… Вони дуже ідейно натхненні і мотивовані, але вони неспроможні за відсутності механізмів досвіду розкривати тяжкі злочини, які виконують, організовують або оплачують високі професіонали спецслужб. Все.
Завжди буде так?
бачили…(нерозбірливо) …які виконували хто? Які були в АТО, інтегровані в Крим, потім в Москву…
Яка версія основна?
та я не розслідував вбивство..
та ви хіба не знаєте?..
…ну версії уже виходили…
І там російський слід, а ви кажете, що…
Я не говорю, Христино. Я нічого не кажу про це вбивство, я говорю, що організатори є потужні, абсолютно не бідні і чітко розуміють, яку шкоду вони хочуть нанести Україні, а українець, у тому числі бере і виконує це. Убивцею був Пашков, який, по-моєму, теж перебував і в Криму, і в Росії, і був в АТО і служив у нацгвардії. То що, сусіди не бачили, що у нього є радикально терористичні нахили? Хтось промовчав, хтось не доніс…
А як це можна побачити – це по обличчю…?
… у вас є думка про мене, і у мене є думка про вас…
Як це можна побачити – по обличчю має бути видно чи як?
Коли людина рік служить в армії, то, повірте мені…
Корр. Ви кажете про радикальні настрої.
Коли людина рік служить в армії, вона певним чином реагує на ті або інші речі…
Тобто всі, хто служать в армії..
Не тільки в армії.. і в суспільстві. Що, сусід не знає, про що думає сусід?
Ну, служить собі людина в армії. Що це, означає, що він людожер? Я просто намагаюся зрозуміти вашу логіку…
Не намагайтеся зрозуміти логіку, ми з вами після ефіру поспілкуємося на якійсь приватні теми і я поясню свою логіку.
Ну, ми спілкуємося зараз в ефірі, і я все ж таки хочу повернутися до своїх тем, ви завжди якось намагаєтеся відвести… Давайте про гучні злочини. Сьогодні відбувалися обшуки по справі банку «Капітал». Так?
Ну. Ви ж все знаєте.
І зранку з’явилося повідомлення про те, що були обшуки у батька народного депутата блоку Петра Порошенка Світлани Заліщук. Потім Світлана Заліщук у своєму фейсбуці це спростувала. Ви можете, будь ласка, пролити світло – все ж-таки, відбувалися або не відбувалися у нього обшуки?
Я не знаю, що пише Світлана Заліщук, я не знаю, що відбувається у фейсбуці і що відбувається у..
Ви до речі добре знаєте, що відбувається у фейсбуці і про це ми теж поговоримо…
… дослухайте мене, будь ласка. Не встигаю. Я спав сьогодні три години за крайню добу. Я не встигаю дивитися хто де.. з Германії, де перебуває пані Заліщук…
але ви встигаєте постити свої…
Я це роблю вночі.
…пости вночі.. про ваші здобутки, до речі? Про які ви кажете, що не хочете себе хвалити, але в фейсбуці ви про це пишете.
Я ж не тут це говорю. Фейсбук – територія моєї свободи. Вночі. Це моє приватне право робити те, що я хочу. А тут я відповідаю як посадова особа. Обшуки проходили у тому числі і у приміщенні житла і прописки батька народного депутата. Там знайдено достатньо кількість дуже цікавих речей. Я їх не хочу зараз коментувати. Якщо хтось буде говорити про наш непрофесіоналізм, нам прийдеться отримати дозвіл у прокурора у провадженні і дати дозвіл на оприлюднення деяких речей. Я думаю, що вони будуть досить прикрими.
Тобто обшуки були?
Обшуки були. Звичайно. І будуть. Фактично, ми знайшли нібито знищене серверне обладнання банку «Капітал», який був основним фінансовим інструментом легалізації усіх вкрадених у українського народу коштів представниками злочинної організації Януковича, Кліменка, підозрюваних Кліменка і Януковича. Всі гроші, що забирали з податкових майданчиків транзитних фірм і конвертаційних центрів заходили легалізувалися через банк центральним офісом, київським, яким керував батько цього народного депутата. Я можу продовжити, якщо пані Світлана до мене звернеться у фейсбуці, де я і відповім. Перед тим отримавши дозвіл у прокурора. Готовий далі коментувати.
А мені просто цікаво, чому військова прокуратура… які функції у військової прокуратури?
Я думаю, що перед інтерв’ю ви підготувалися ґрунтовно. Військова прокуратура…
Це я для глядачів скоріше…
Я думаю, що вони знають… Три роки військова прокуратура існує, розслідувала і розслідує 60 000 справ відносно багатьох випадків – від дезертирства, війни, до анексії, до злочинів проти міжнародного правопорядку. Три роки нам було 24 серпня цього року. У нас є 11 000 вироків, в тому числі і по дезертирах і близько 700 кримінальних проваджень про корупцію і близько 400 вироків тільки по хабарях, в тому числі і в військовій сфері, де брали військові і так далі. Ми тепер робимо… немає сенсу про це говорити..
Ні, є сенс про це говорити, я зараз поясню. Я далі поясню, чому. Власно, чому я поставила це запитання. Мені просто цікаве, чому саме ви займаєтеся саме економічними злочинами? Військова прокуратура?
Я не займаюся. Займаються бізнесом. Ми виконуємо функцію прокуратури – досудового розслідування.
Пане Анатолію, ну, ми можемо і далі чіплятися… сенс не змінюється…
Христино… змінюється. Я є юрист. Я не можу говорити притомною журналістською красивою образною мовою. Я говорю «ми розслідуємо». Я не «займаюся».
Добре. Чому ви розслідуєте…?
Я розслідую за вказівкою Генерального Прокурора, яка оформлена у відповідну постанову. Право Генерального Прокурора – визначити той орган, який буде найбільш ефективно, повно, повноцінно, досконало і швидко розслідувати ти чи інші справи.
Тобто це Юрій Луценко дає вам ці справ, скеровує до військової прокуратури тому, що вважає, що саме військова прокуратура найкраще буде розслідувати економічні злочини?
Що він вважає, то у нього в голові. Я повинен виконувати норму закону, яка виражена в його постанові. Що він думає чи вважає, я не знаю.
Тоді продовжу своє запитання. Назвіть кількість справ – економічних злочинів – доведених до суду.
Христино, я завтра обов’язково виставлю для всіх глядачів… я не комп’ютер і не статистичний підрозділ. Кількість справ – я вам сказав загальну кількість. 60 тисяч проваджень за 3 роки.
Провадження – це все добре, звичайно, але я питаю, скільки доведено до суду.
Це популізм, Христино. З боку вас це – популізм.
Ні, не популізм, це важливе запитання, і я зараз, точніше, пізніше, поясню, чому. Ви можете, будь ласка, відповісти на моє запитання? Все ж таки?
Я не пам’ятаю загальну кількість, я виставлю завтра всі показники військової прокуратури.
Я вам зараз скажу, чому це важливо. Тому що весь фейсбук, що є приватним вашим простором…
… панове, ви кримські татари, ви читаєте фейсбук про військову прокуратуру? Я думаю, що ні…
…я не зовсім розумію, чому ви маніпулюєте, точніше, розумію, але не буду пояснювати – нехай глядач все зрозуміє. Але я все ж таки повернуся до свого запитання. Яка кількість була доведена до суду? Тому що розслідувати можна роками, а людям потрібен результат.
Я ціную вас як журналіста, ви давно знайомі, знаєте… Знаєте, таке контроверсійне… зліва і справа, і нічого іншого, чорне й біле тільки… Я обов’язково вам скажу, але на разі прямо після ефіру виставлю… Я не пам’ятаю. Дуже багато. Дуже багато.
Давайте у відсотковому.
Та я не статистик. Я не пам’ятаю, Христино, я спав три години вночі. Ви мені не говорили, що будете питати у мене статистику. Я вам дам. Я виставлю її завтра для всіх ЗМІ, щоб ви могли побачити.
Мені здається. Що це якраз є той успішний кейс, який ви можете…
Кейс нехай буде в Америці. У мене є українська держава. Я не вживаю слова «кейс». Це модне слово, яке не розуміють ні на кримсько-татарській, ні на українській мові. Це слово іноземного походження. У нас є слово «справа».
Давайте повернемося до діалогу. Тобто у вас немає відповіді, скільки справ було доведено до суду?
Це ви так говорите. Я не пам’ятаю.
Скільки було скеровано запитів про правопорушення від Укроборонпрому?
Що було скеровано?
Скільки було скеровано до вас запитів на правопорушення від Укроборонпрому?
Я не розумію, про що ви говорите…
Матеріалів… Дивіться, я поясню, якщо ви хочете… ну, я думаю, що ви прекрасно все розумієте…
Ні, я не розумію. Ви не зовсім коректно ставите питання. Запитів від кого про що?
Дивіться, Укроборонпром. Ви ж знаєте, що таке Укроборонпром?
Точно знаю.
Прекрасно. Тепер, Укроборонпром проводить розслідування всередині своєї структури…
Ні, вони заробляють гроші. Вони не проводять розслідувань. У них нема такої функції.
Це ваше особисте судження, яке може оскаржити Укроборонпром. Але я все ж таки закінчу своє запитання…
…Ні, я добре знаю і відповідаю за те, що я роблю. У них є система внутрішнього контролю, вони розслідувань не проводять, вони не уповноважені на це державою і законом…
В тому-то і справа. Але вони внутрішні…
Внутрішні перевірки, контрольні, але це не розслідування. Це некоректно просто.
Добре. Давайте перевірки. Чесно кажучи, для глядача це зараз буквоїдство просто, до якого ви мене схиляєте, зовсім не має значення, тому що зараз ми говоримо…
Я не можу вас ні до чого схиляти, тільки посміхатися…
Пане Анатолію, давайте домовимось. Зараз 19:24, і за цей час у мене немає жодної від вас конкретної відповіді…
Я не прийшов на сповідь, я говорю про те, що я думаю.
Ну, ви ж прийшли на ефір.
Так це платний ефір, що? Я говорю те, що я вважаю за потрібне. Це нормально.
Ок. До початку повертаємося. Укроборонпром збирає матеріали всередині свого відомства. Я правильно зараз формулюю юридично?
Напевно.
Окей. Скеровують до вас матеріали…
Не скеровують.
Не скеровують?
Не скеровують.
До вас було скеровано 183 матеріали внутрішніх перевірок.
За який період?
За період з липня 2014 року.
І…? І далі що?
Скажіть, будь ласка, загальну суму збитків, завданих державі, 657 мільйонів гривень…
Ким?
Людьми, на яких вони знайшли правопорушення. Тепер. Із цих справ, скільки ви взяли в роботу?
Я вам не готовий сказати точну кількість, але те все, що написав Укроборонпром, що вони направили якійсь 150 матеріалів…
183.
Ну, може… вони підрахують. У них іншої роботи нема, напевно… так от. Коли ми робили з ними звірку, то такі матеріали рахуються як такі, що пішли до нас, але до нас не доходили – раз. Друге..
Як це не доходили?
Хай вони розбираються і вам пояснюють. Просто у них в їхньому списку до прокуратури вони не заходили апріорі, бо їх ніхто не відправляв. Це доведено. Ці звірки проводили тисячу один раз і…
Зачекайте. До вас не доходили ці матеріали?
Вони не приходили у Генпрокуратуру, а куди вони їх відправляли – одному Богу відомо. А ті, що відправили, зареєстрували…
А ті 183 матеріали – куди вони могли подітися?
Ну, не знаю, може, у корзину викинули. Для того, щоб вам потім повідомляти…
Так ви стверджуєте…
Я не стверджую. Я говорю, що 183 матеріали не приходили. А все, що прийшло, зареєстроване.
А скільки до вас прийшло?
Я не пам’ятаю, я не статистик. У мене 700 чоловік підлеглих, які розслідують 60 тисяч проваджень, у тому числі оцей мікрон… того, що може, щось прийшло з Укроборонпрому. Те, що у нас є кримінальні провадження по Укроборонпрому, я стверджую.
мікрон – це якщо вірити знову ж таки. Інформація, яка в мене є…
Я не знаю, звідки ви її черпаєте, може, з Інтернету.. Інтернету вірити не можна.
Ну, я думаю, як журналіст, а ви тут як юрист можете підтвердити, що я маю право на анонімне джерело. Правильно?
Я не претендую на ваші джерела, я не знаю, яка їх достовірність.
Отже. Загальна сума збитків склала 657 мільйонів гривень. Це, як ви кажете, мікрон чи не мікрон? Просто цікаво.
Це дуже велика сума. І…?
І жодного не було покарано за то, що було завдано збитків.
Так? Серйозно? А ви не скажете, скільки осіб було зазначено у повідомленнях Укроборонпрому як такі, що нанесли збитків?
То, мабуть, я до вас поставлю це запитання.
Жодного прізвища не було записано. З тих матеріалів, що я пам’ятаю, які приходили в основному в 2014 році – жодного прізвища. Ну, коли гроші підписує бухгалтер, чи директор…
Мені здається, що ви трохи лукавите, бо я, наприклад, бачила ті документи, ці теки з документами і бачила там прізвища…
Прекрасно. Тоді вам до Bihus.info, працювати там.
Ні, тоді до вас, бо ви – головний військовий прокурор.
Ви хочете стати учасником процесу? Завтра допитаємо. А якщо…
Отак? Давайте, допитуйте!
Ну, а як?
Прекрасне ставлення до журналіста… «завтра допитаємо»… Прекрасно. Окей.
Ми маємо по закону. Якщо ви володієте інформацією про вчинення злочину і її приховуєте, то ви не хочете сприяти державним і громадським інтересам.
Я зараз піду, умовно кажучи, на ризик на свій власний.. не знаю, що ви скажете потім, але я зараз просто поясню суть цього запитання. Знову ж таки, розказуючи схему, яка працює, так?
Де ви її розказуєте, про що…
Можна, я розкажу?
Про що?
Про Укроборонпром, про ці справи. Умовно кажучи, існує справа. І це відбувається не тільки з Укроборонпромом. Я вам розкажу про таку умовну річ, як угоди зі слідством. Так? Є така? В юридичному праві?
Законом передбачено угода про визнання винуватості. Так вона називається по закону.
Я вам розкажу історію дуже просту.
Будь ласка.
Правда вона чи неправда – це на ваш розсуд, так само на розсуд наших телеглядачів.
Вся правда на розсуд Бога.
Отже, є людина, до якої приходять представники військової прокуратури. Умовний громадянин Б. Це трапляється з ним напередодні…
Капітан органу чи виключно Ви?
Давайте я розповім, а потім будете чіплятися вже саме так.
Військова прокуратура. Добре. Я уточнив просто.
До цієї людини напередодні 1 вересня (вона відправляє свою дитину в школу, перший раз в перший клас). Я закінчу, так? Все ж таки. Це історія, це життя, все ж таки старається і так далі. І тут до цієї людини приходять слідчі і кажуть: «Слухай, ну от є така справа на тебе, давай ми знаєш як зробимо? Ми зробимо дуже, дуже просто. Ми запишемо, що ти ідеш на угоду зі слідством. Ми тобі виписуємо штраф в 100 000 (сто тисяч) гривень (а в тебе там завдано збитків, так?) по цій справі, там, мільйон гривень, а решту 900 000 ми вже якось там між собою поділимо».
Ну-ну.
І ці схеми існують так само в історії з Укроборонпромом, а Вас називають, я ж мушу мати людину, яка якраз «обилечивает» – ну, вибачте за жаргон вже такий, – саме ці структури. А тепер Ваш коментар.
Про що? Про Вашу фантазію, про школу, про дитину, про 1 вересня?
Так, я просто сказала як це діє у Вашій структурі.
Пишіть заяву, поїхали завтра у НАБУ і хай розслідують справу.
А знаєте, чому ці люди не пишуть заяви?
Не знаю.
Тому що вони не хочуть, тому що їх будуть кошмарити слідством ці два місяця …
НАБУ буде кошмарити, я і військові прокурори. Ми є суб’єктами НАБУ. Ми не можемо відносно себе слідство вести. Завтра, Христино, будь-ласка, для всіх …
Я вже зрозуміла, що завтра мене на допити будете викликати, я вже зрозуміла це.
Ні-ні, Вас уже викликає НАБУ…
А, вже мене й НАБУ викликає? Прекрасно.
… і Ви зробите заяву військовому прокурору про скоєння військового злочину.
Окей.
Ви якусь фантазію розказали з орбіти Джоани Роулінг про … не знаю, про Гаррі Поттера і говорите, що це. Ідіть завтра, поїхали, напишіть заяву і розслідують, хто це зробив. 1-го вересня не заборонено йти в школу.
А до речі, чому Ви закрили декларацію своїх співробітників?
Це не до речі, а по Закону.
По якому Закону, будь-ласка?
По Закону про забезпечення безпеки осіб кримінального провадження. Абсолютно законно це зробив. 77 військових прокурорів. Абсолютно законно і це обґрунтовано постановою. Постанова є закрита.
Я зрозуміла про юридичну, Ви тепер поясніть, будь-ласка, по-людськи.
Кому?
Чого Ви боїтеся?
Я не боюся нічого.
Я це зрозуміла, бо Ви сюди зі зброєю …
Я перший раз згадав.
Я вже втретє чую. Пане Анатолію, важко з Вами говорити.
Ну ось така я некомфортна людина. Принаймні, я самий старий з керівників генпрокуратури після Революції Гідності.
А правда, що Ви мали наче звільнитися? І Шокін нам казав, що Ви записали заяву на звільнення. Ви наче, навіть і…
Кожен генеральний прокурор мені це пропонував зробити.
А чого Ви не зробили?
Я казав, що це не моя компетенція – звільняти головного військового прокурора. Якщо…
Ви писали заяву на звільнення?
Ні, ніколи.
Ніколи?
Я – військовий, я не можу писати заяву на звільнення. В мене військовий контракт і особливий період. Я ще маю три роки… два роки ще маю служити за контрактом. Я не можу бути звільнений як військовий. А з посади заступника може зробити тільки генеральний прокурор.
Ви про це ніколи не думали, що …
Про що? Що є підстави мене звільнити? Піти з органів? Я не можу піти з органів.
Шокін вас не хотів ..
Самий класний генеральний прокурор.
Самий класний, так?
Тому що він був дійсним прокурором з прокурорської системи. А всі інші… Я поважаю кожного генерального прокурора, який був. В мене були всякі з ними стосунки.
Це дає вам характеристику, про Шокіна, самий класний прокурор.
Так, він прокурор, він прокурор.
Це також характеристика. Але якщо вже ми так хаотично йдемо сьогодні по ефіру…
Можливо, це ви просто так хаотично підготувалися.
Звичайно. Ось цю фразу кажуть всі спікери, які приходять на ефіри до журналістів, тому що простіше сказати, що вони не підготувалися.
Я – не спікер, я запрошений Вами. Спікер – це той, хто хоче донести якусь новину. Ви мене запросили, я покинув свій робочий кабінет і з півтори години я прийшов пояснити щось народу. Якщо у Вас є до мене якісь особистісні претензії, я готовий відповісти поза межами студії.
Ні, в мене абсолютно немає особистісних претензій.
Ви мене з військовими прокурорами звинуватили у скоєнні злочину. Ми чекаємо Вас завтра разом біля приміщенні НАБУ, Ви зразу зайдете і напишете заяву. Я не буду дивитися, що і попрошу своїх колег, щоб розслідували.
Ви залякуєте зараз?
Ні, я не залякую, я кажу, що Ви повинні відповідати за те, що на весь ефір сказали, що військові прокурори вчинили злочин.
Я не говорила такого. А тепер давайте я теж буду чіплятися за слова. Я так не говорила.
Нехай це залишиться…
Я сказала, що це історія.
Історія значить фантазія, чи що? Якщо Ви не говорили, якщо це доконаний факт, ідіть напишіть заяву. Я абсолютно спокійно до цього ставлюся. Я не боюся, Христино, уже нічого, тому що за ці крайні роки ким я тільки не був: і в Європі, і в журналістів, і в громадському. Я скрізь ходжу, я нікого не соромлюся і саме головне, я щиро і відкрито можу дивитися Вам в очі, в очі кожного глядача. Якщо я не правий, я визнаю свою неправоту. Але не треба на мене віщати ще щось, чи якусь претензію виставляти, чи питати у мене статистику…
Я просто запитала…
…яку я не брав. Якщо б Ви мені сказали, що Вам потрібна статистика військової прокуратури, то я би приніс.
Ні. Це не статистика, це речі…
Але я не комп’ютер, я не є речник військової прокуратури, я військовий прокурор, який спав сьогодні три години вночі.
Пам’ятаєте про 23 податківців, яких сюди привезли гелікоптерами.
Чому я маю про них пам’ятати? Вони одні з…
До речі, чому Ви про цю справу не пам’ятаєте, тому що я щось не бачу, щоб хтось сидів по цій справі конкретно.
Ви, напевно, уособлення або сповідальник режиму 1937 року. А що обов’язково сидіти?
А навіщо тоді всі ці голлівудські спецефекти? Викликання гелікоптерів сюди з БТРами.
Є унікальний інструмент, називається домашня бібліотека у вигляді комп’ютера. Якби Ви включали хоч трішки Google, то Ви б знали, що з моменту затримання людини до обрання їй запобіжного заходу дається законом 72 години. І ми Коханівського випустили, бо закінчився термін. Так от. Всі ці податківці були затримані у різних кінцях України, середня відстань від яких складала 550 кілометрів. Для кожного треба було взяти авто, конвой і вести дорогою, довезли півтори доби, потім адвокати і арештували. Ми привезли і 72 години, суддя обрав їм запобіжні заходи, хто кого відпустили, кому обрали строк, кого арештували. І знову були обрані запобіжні заходи і відбувався арешт. Потім вони внесли застави і ці застави, передбачені законом, складали більше 600 тисяч … ні, 600 мільйонів. Я точну цифру не пам’ятаю, але дуже багато мільйонів, бо застави там були по 100 мільйонів, по 150, по 50, по 70, відштовхуючись від суми нанесеного збитку. Вони внесли ці застави і ходять на слідство. Справа розслідується всього-на-всього три з половиною місяця. Що Ви хочете з мене, Христино? От що Ви хочете? Щоб я зараз посипав собі голову попелом, що хтось мною невдоволений? Я знаю одне: я чесно дивлюся в майбутнє і прошу Бога, щоб не карав за мої ті вчинки мою родину і моїх дітей. Якщо Ви маєте до мене претензії, говоріть і не придумуйте історій. Я люблю цю державу і я став озлоблений за ці три роки війни, бо тільки один я знаю, що я не можу говорити про злочини Торнадо, про які частина суспільства говорила, що вони безневинні патріоти. 11-12 років тюрми особливого режиму за вчинення особливо тяжких злочинів, 1700 чоловік притягнені за вчинення злочинів різного характеру, катування і всього останнього в зоні АТО і за період АТО. Я це повинен розповідати задля того, щоб виправдатися? Не буду я виправдовуватися. Я знаю одне: ми повинні повернути Україну і зупинити війну, бо через рік війни ми будемо один на одного кидатися. І війна буде продовжуватися тут, і далі, і далі, тому що дві третіх суспільства, які воюють у фейсбуці, а певний контингент стоїть намертво через Мінську домовленість на лінії розмежування. Ви бували колись у норі бетонній, яка нікуди не рухається, перестріляна уже півтора року і кожен день…
Я була на фронті, тому я знаю.
Я знаю, що ви були на фронті, але не жили рік у норі, у землянці. Розум їде! У нас посттравматичний синдром у людей, які відбули свій контракт. Він жив у закритому просторі, у нього кожен день стріляли, а йому не було куди подітися. І він доходить потім і бачить квітучий Київ, і іншу корупційну Україну, і бачить, що всім начхати на нього. У нього немає соціальної адаптації, якийсь крихобор не хоче дати йому належну ділянку землі учасника АТО. І наскільки близько це до тематики Криму? Я багато чого знаю, але не треба з мене робити самого поганого чи самого якогось… не розумію, що там хотіли Укроборонпром. Якщо він хотів, я віддам, я вже не один раз це говорив. Не треба робити з мене монстра. Христино, я шаную дуже кримських татар, пана Джемілєва і всіх, кого я бачу, хто нас підтримує і хто допомагає. Кримські татари нам дали можливість отримати унікальні докази російської агресії, унікальні. Я не можу про це говорити, бо люди знаходяться поза межами України і живуть кожен день під страхом обшуків, арештів, затримань і решти. Не буде кожного Ердоган звільняти, так як ось цих двох героїв наших, Умерова і Чийгоза. А ви хочете, щоб я відповів за всю державу. Я не можу відповісти за всю державу, але я точно можу відповісти за себе, за своїх підлеглих, за основну масу, тому що вони роблять цю роботу. Маєте до мене претензію, виказуйте у фейсбуці.
Я не маю до вас претензій. Я ставлю запитання, які я маю право ставити як журналіст.
Ви фантазуєте про садочки та про Укроборонпром, та про те, що військові прокурори вчинили злочини, отримавши сто тисяч хабаря…
Я зараз… по-перше. Я умовно розповідала цю історію. Це перше…
Ви умовно це озвучили в ефір. Я не люблю умовності на війні. На війні немає умовностей.
Не прикривайтеся, будь ласка…
Я не прикриваюся.
…не маніпулюйте зараз війною, тому що ми говоримо про економічні злочини і зовсім про інше…
Не маніпулюйте іншими. Я зараз за державу відповідаю, я зараз відповідаю не за себе, я дивлюся сміливо в очі…
Я зараз відкрила я просто ввела… ви мені завжди радите у Google входити, я от зайшла у Google. Я зайшла зараз у Google , можна?
Дякую, що є світло.
Так от, я знайшла за посиланням «Матіос Укроборонпром» ваш нещодавній ефір на телеканалі «ZIK», де ви сказали «Достеменно обіцяю, що буде все, що не задовольняло Укроборонпром, у моїй роботі. Невдовзі. Я прийняв цю рукавичку».
Ну, і що?
Ну, і коли «невдовзі»? Це скільки? Невдовзі – це коли?
Вони знають. Вони все отримали. По закону.
Ми будемо спілкуватися…
Так, Христино, тому, що питання Укроборонпрому – забезпечення і виконання державного оборонного замовлення – мають гриф «Цілком таємно» або «Таємно». І якщо…
Всі документи там мають гриф «Цілком таємно»?
Так, чекайте. Там не всі документи є злочинними. Якщо ви хочете запитати про «рукавичку», вони точно знають. Це стосується державного оборонного замовлення. Воно є під грифом «Цілком таємно». Вони знають… якщо комусь не вистачає… Христино, приходьте, пишіть заяву, ми замовимо допуск до державної таємниці, і ви ознайомитеся. Повірте мені, що у вас прозріють очі.
І все ж таки, я так і не почула кількість… про правопорушення Укроборонпрому. Скільки було скеровано запитів?
Я думаю, що кожного дня у них є правопорушення. Але ми не маємо…
І ви розслідуєте…?
Ми розслідуємо тільки злочини, про які нам доповідає Служба Безпеки або військова контррозвідка, яка опікується Укроборонпромом.
Матеріали, які вам передає Укроборонпром… ви це долучаєте…?
Там нічого немає
Нічого немає?
Нічого немає. Матеріали про минулу владу у нас тонами ростуть, у нас рук не вистачає це все розслідувати. Про себе вони нічого не пишуть. Така корпоративна етика і культура.
Про Шокіна. Повертаючись…
Та дай Бог йому спокою на пенсії. Лишіть його у спокої.
Я б лишила його у спокої, але знаєте, що мене не лишає у спокої? А що з замахом на його життя?
Слава Богу, живий-здоровий.
Але ж пам’ятаєте, ви заявляли те, що був скоєний замах на життя пана Шокіна, про тепловізор і таке інше…
Ну? І що?
Що зараз з цією справою, це ж важливо теж знати?
Введіть, хто розслідує справу про Шокіна. З першого дня…
Ви перший про неї заявили.
…З першого дня розслідує справу Служба Безпеки за визначеною законом статтею «замах на життя державного діяча»
Тобто тепловізор був там, так?
Звичайно. Це помилка моя була, я її визнав якщо ви хочете мене уколоти, вам це не вдасться. Я сказав «тепловізор»… Люди добрі, Христина мені нагадує, що я помилився.
Ні, я нагадую просто про цю справу. Мене цікавить, що зараз з нею, тому, що ви саме про неї гучно заявили.
Я не гучно заявив, я був на той момент єдиним, хто залишився у прокуратурі з переляку.
…Наступного дня…
…З переляку хто залишився. Нікого більше не було. Був ажіотаж, я це зробив. Було більше сорока або п’ятдесяти журналістів, посли, ОБСЕ, всі – ніхто не розумів, що відбувається. Я не розслідую цю справу. Я не можу коментувати, я не знаю обставин і що там зараз відбувається. Слава Богу, що всі живі-здорові. А помилки ці несмертельні. Якщо корити мене за помилки, ну Бог вам суддя і Бог мені суддя… Слухаю далі.
Добре, давайте тепер про справи, які були доведені до кінця, до суду.
Так справи, які спрямовані до суду чи…
Так, до суду.
… чи такі, які мають судовий вирок? Зараз ви знову починаєте маніпулювати.
Так, до суду. Ви знаєте, мене знову ж таки цікавить, мабуть, просте, мабуть, вам здається банальним…
Ну, що ви за мене говорите? Поставте запитання, бо ви так багато сказали, що не поставили запитання. Мені не може здаватися.
Так. Наприклад, Іловайська трагедія. І досі ми не бачимо винних.
Хто – ви? Хто не бачить?
Суспільство.
Якби ви читали Google, то ви би побачили звідти, що…
Скажіть мені, хто за гратами зараз? По Іловайській трагедії? Хто?
За що?
За те, що трапився Іловайській котел тоді.
Ну? А чому він трапився, ви в курсі?
Я вас питаю, ви краще знаєте.
Ні, ви в курсі? Я втомився говорити, він був у 2014 році, ми робимо звіт по півроку, потім щорічно.
Я просто не знаю досі як людина, хто винен у тому, що загинуло… скільки людей? За офіційними даними? Скажіть. Ви ж знаєте цю кількість?
Я це вже неодноразово говорив.
Скільки?
Близько тисячі вбитих і поранених.
Близько тисячі вбитих і поранених!
Так.
Я хочу як громадянин, як журналіст, вас запитати…
Дайте запит, і я вам на протязі п’яти днів дам доконану інформацію.
Дивіться. В чому є суть, коли приходить, умовно кажучи, на ефір і…?
Справа в тому, що я не приходжу, нені нема коли ходити по ефірах, Христино.
Ну не може ж кожен громадянин України надсилати запити.
Може.
…Журналіст – людина, яка може бути посередником між звичайною людиною і…
Ні. Є Закон про інформацію…
От я вас питаю. Ну, не буде кожна людина, бабуся в селі Жмеринка писати вам запити, але є так само…
Ви говорите для кримсько-татарського народу чи для Жмеринки?
Ми транслюємо не тільки в Криму, але й на материковій Україні.
І на Жмеринку?
Ви зараз… яка різниця? Місто Кривий Ріг. Ми туди транслюємо. Давайте так, якщо ви чіпляєтеся за слова. Пане Матіосе, повертаючись до Іловайського котла…
Дай Бог, щоб не було більше ніколи такої трагедії. Якби не було прямого вторгнення більше 14 тисяч військового угруповання регулярної російської армії, були би втрати, але Іловайськ був би раніше чи пізніше захоплений. Тільки пряма агресія двох батальйонів тактичних груп – це близько 200 танків там, БМП – я вже точні цифри не пам’ятаю. Завтра дам вам конкретну відповідь. Але якби не було цього входження і розстрілу колон наших оточених представників добровольчих батальйонів, не було би такої великої трагедії. Таких трагедій, на щастя, більше не повторилося.
Ну ви ж погоджуєтеся зі мною, що…
Я не погоджуюся, бо я ще не чув питання.
Ви просто постійно не даєте мені його поставити. Що за будь-яку трагедію, за смерті має бути така людина, яка винна. Ви з цим погоджуєтеся? З цим постулатом, що за смерть людини, навмисну смерть людини, не випадкову, не від хвороби, має бути людина, яка за це понесе відповідальність?
Так, якщо це вбивство у цивільному житті, це умисне вбивство або по випадковості, а якщо ми говоримо про військові дії, на нашій території у вигляді антитерористичної операції, де були задіяні у тому числі і добровольчі батальйони, які пішли звільняти українську землю на українській землі, то ми повинні дати звіт, що на той момент відбулася пряма агресія і вхід регулярних частин збройних сил Російської Федерації, які винні у смерті і пораненні такої кількості людей. Якщо би цього не відбулося, були би бої якогось часу, оборонні чи тактичні, але все одно Іловайськ був би захоплений.
Тобто військової помилки не було там?
Матіос Ні. Ні. Ні, Христино. Експертизу, яку писали найкращі фахівці.. вона все це описала. Вона є таємною, тому багато речей там описаних не можуть бути для широкого загалу, але для того, щоб не казали, що військові прокурори щось надумали і вигадали, допуск до усіх… до державної таємниці (мають) депутати Верховної Ради, які більше за всіх кричать і коментують у тому числі ЗМІ, було надано доступ до кримінального провадження, у частині таємної експертизи. Зі всіх 426 за півтора року с закінчення… ідуть ще слідчі дії, але основна відповідь дана – за півтора року до прокуратури прийшло ознайомитися з матеріалами таємної експертизи тільки 5 народних депутатів. П’ять! Соболєв, квазі- Семенченко – виходець з Криму з невідомою біографією, Вінник, Чорновол і Тетерук. Все! Більше нікому це не було цікаво. Я не можу це говорити, якщо я це озвучу зараз в ефірі, це буде порушення державної таємниці, я підпаду під дію кримінального кодексу. Я щиро впевнений, що я зробив все, щоб встановити істину. Ми повинні встановити і засудити кожного відомого нам командира роти, командира взводу…
Я про це й кажу.
…росіян…
Росіян?
Росіян. Які це робили і розстрілювали.
Я думаю, що наш ефір так само дивляться люди, які потрапили тоді у Іловайський котел тоді, у них є зовсім інша думка.
Ну, думка…
І те, що ви зараз озвучите, для них стане новиною, що жоден український командир не винен у тому, що трапилося тоді.
Ні, ні. За військовими статутами і за тими нормами закону, які передбачені – чинним, прийнятим народними депутатами і затвердженими у вигляді законів і всіх інших речей – ні.
Назвіть гучні процеси…
Та що гучні, мені нема про що хвалитися, чому тільки гучні? Сенсацію мені якусь сказати? Я не бачу сенсацій.
Я ось зараз відкрию ваш фейсбук…
Я радий, що ви підписані.
Звичайно. І, чесно кажучи, там ви так бадьоро звітуєте. Іноді навіть дозволяєте собі такі вислови як «блоха» і так далі. «Трансперенсі Інтернешнл», якщо я не помиляюся, скаржилися на вас.
Я там цитую Вікіпедію. Я ж цитував Вікіпедію, вона із з латинською транскрипцією: «блоха – істота з продовгуватим тілом…»
Не знаю, яке ваше право в таких конотаціях говорити про інших людей, але я все ж таки повернуся…
Я не говорив про людей, я говорив про блоху, яка скаче з тіла на тіло.
Але ви ж порівнювали з цими істотами… кого?
Кого?
Ви що, не пам’ятаєте свій пост?
Я не пам’ятаю, я багато порівнюю їх. Їх багато тепер розвелося.
Там була фотографія Віталія Каська, якщо я не помиляюся.
Не помиляєтеся. Якщо ви знайдете, я вам виплачу бонус у вигляді гарного букету квітів. Не помиляєтеся, Христино.
Я зараз прямо знайду, але все ж таки повернуся…
Знайдіть. Я писав пост про Курца, нового майбутнього прем’єра…
Так, так, так…
Ну що я, винуватий, що він стояв біля Лєщенка і біля Наєма? Так вийшло просто. Ну, він хоче їх наслідувати… От він був у «Трансперенсі Інтернешнл», а тепер захищає «Трейд коммодити» то він не переплигнув з одного тіла на інше? Ви його маєте на увазі?
Так. Я ж прізвище озвучила.
Так я ж кажу, то він був на одному тілі – антикорупційному, а тепер на іншому – корупційному – ну, так писали в Інтернеті. Вчора боровся проти корупціонерів, а тепер захищає тих, хто вкрав 159 мільйонів – так пише Інтернет – у Міноборони на паливі. Це ви маєте на увазі? То що, він не блоха? Він гірший. Це людина яка змінює згідно ситуації свої принципи.
Так це Віталій Касько?
Це той, хто переплигує, хто змінює свої принципи.
То ви ж про когось зараз говорите?
Я говорю про те, що він змінив свої принципи.
Так кого ви маєте на увазі?
Христино, у фейсбуці написано: це – територія моєї свободи. Хай прочитає його кожен, кого я описую, і він себе впізнає.
А скільки у вас підписників, до речі?
Гадки не маю. Я їх не наганяю, точно.
Ви за лайками стежите?
Для чого?
А для чого вам фейсбук? От ви пишете пости. Заради чого? Просто цікаво.
Прокурор зобов’язаний висвітлювати свою роботу.
Це ж зона вашої вільної… як ви там назвали? Так що це? Це ваша сторінка звітності як прокурора або зона вашої вільної…
У нас є офіційна сторінка військової прокуратури. Я тішуся, мені не соромно показати здобутки. Я іноді сумую, інколи кепкую, як будь-яка нормальна людина
Скажіть про ваші здобутки. Давайте, у нас три хвилини.
Ну, за три хвилини про здобутки неможливо сказати. За три хвилини навіть діти не робляться, Христино.
Фраза президента України: «нікому не дозволю красти в армії, інакше руки повідрубую».
Ну?
А ви би готові були б стати тим палачем, який повідрубує руки?
Ну, тоді треба було б засудити того, хто сказав рубати руку, а мене як палача то точно розстріляти – у нас нема смертної кари, а фактично відрубування рук – це середньовіччя. Кожен повинен діяти за законом…
Це ж не моя, це – фраза президента
Зачекайте, він – політик, а я – виконавець норми закону, яку створює влада і законодавець, якого обирає народ. І ви у тому числі. Ви ходили на вибори?
Ходила.
І ви знаєте і пам’ятаєте, за кого ви голосували?
Звичайно, я пам’ятаю
І ви задоволені своїм вибором?
Ну, це вже моя особиста справа.
Ну, я ж не питаю, за кого. Ви задоволені? Я – не задоволений. Політичною палітрою…
Знаєте, люди завжди чимось незадоволені, але це інша тематика для дискусії.
Я не задоволений політичною палітрою, коли вона не відповідає на запити і потреби суспільства, і коли приходиться говорити середньовічною мовою, напевно, це вияв чи прояви крайнього невдоволення. Я не готовий рубати руки, я не є канібал, я готовий виконувати і виконую закон. Наскільки вмію – непогано виконувати. Я роблю це чесно. І щодо звітності, обов’язково завтра і пакет на ATR, і для вас особисто, і з квітами обов’язково.
Дякую, що ми закінчили все ж таки на позитивній ноті, дякую, що ви прийшли до нашої студію. Сподіваюся, що ви неодноразово ще завітаєте до нашого ефіру.
Це був останній раз, я не маю часу просто…
І все ж таки ми сподіваємося. Дякую вам, дякую нашим глядачам, що ви залишалися з нами, пам’ятайте про Крим, залишайтеся з ним у серці і дивіться телеканал ATR. До побачення!