Суб’єктами інтересу спецслужб країни сусіда, а також Центру спеціальних операцій ДНР-ЛНР було 1,600 (одна тисяча шістсот) правоохоронців і державних діячів України. Я підтверджую це. В тому числі, вище керівництво держави. Тільки завдяки технічним можливостям, які точно не у військторгу  прикупили, в ДНР-ЛНР змогли відслідковувати в режимі реального часу місце знаходження і пересування такої значної кількості людей. Хочу більше того сказати, суб’єктом замаху на убивство перед вибухом, підривом полковника Шаповала мав бути (його спасло Боже провидіння і відрядження за межі України) нинішній перший заступник Нацполіції Аброськін В’ячеслав Васильович. Він пройшов за міліметр від вибуху. Група працювала як по ньому, так і по Шаповалу.

Це все, що я можу сказати і то, скриплячи зубами, тому що кількість інформації, яку розголошує оперативний підрозділ чи орган слідства дає розуміння нашому опоненту, а це страшний опонент, який не цурається застосовувати вибухівку у центрі міста, ми даємо йому розуміння, куди ми рухаємося. А це – неможливість зібрання доказів. У нас є повна картина того, що відбувалося, але з картиною в суд не підеш. В суд потрібно йти з доказами прямими, непрямими, або комплексами доказів, які підтверджують причетність або об`єктивне місцезнаходження на місті злочину тих чи інших осіб.