–  Кілька місяців тому ви могли стати керівником ДБР, якби домовились з Арсеном Аваковим і Арсенієм Яценюком, чому не пішли на таку угоду.

–  А була така пропозиція?

– Кажуть, що була…

–  І що взамін? Посада голови ДБР взамін чого?

– Скажіть ви.

–  Це все ваш навколополітичний інсайд з обговорення кимось мого дещо демонізованого образу. Я все роблю публічно. Маю розкіш бути собою, на відміну від всіх тих, хто подаються, позиваються чи без спроможності відповідати критеріям отримують ті чи інші посади за проведеними “конкурсами”. Можу собі дозволити кепкувати над недолугістю того, хто виграв конкурс.

– Труби.

– Інструмента – як за прізвищем, так і за світоглядною функцією.

– Про вас якраз кажуть, що ви тому і не отримали цю посаду, бо не були б чиїмсь інструментом.

– Я інструмент права, як би це патетично не звучало. Є речі табуйовані для любої притомної людини як от рабство чи здача себе в оренду довічно. Тому дорожу честю своєї фамілії і власним професіоналізмом, який для чужих є табу.

– Ви хочете сказати, що в нашій державі табуйований професіоналізм?

–   Ні, в нашій державі справжніх професіоналів залишилося мало. Вони є у надлишку лише в сегменті майбутніх суб’єктів антикорупційного суду. Там у цій корупційній царині “високі професіонали”. Я це хоч із сумом, але категорично стверджую. Але це “високі професіонали” доміно і шашок, не шахів. Професіоналізм паразитів на добробуті народу, який через це з великим скепсисом а подекуди з ненавистю відноситься до всіх державних інституцій. А тому – скільки б ми не волали про щастя народу – а я маю відношення до влади теж – це має таке відношення до щастя як свиня до неба.

– Вам в очі казали, що ви не будете керівником ДБР.

– Ну так – оголосили результати конкурсу, за якими з усього складу лише двоє проголосували за мене. Не підійшов за “критеріями” на думку “незалежних” високих професіоналів з конкурсної комісії.

– А неофіційно?

– Я не веду політичних перемовин, бо не є політичною фігурою. Диспозицію політичного колгоспу я добре знав і добре розумів.

–  Тобто ви пішли ва-банк?

–  Я завжди іду ва-банк, коли впевнений у своїй правоті і спроможності. Відсутність результату щодо ДБР – це лише Боже провидіння, яке підказує, що певно на той час мені це не було потрібне. Маю функцію, яку досконало виконую на своїй посаді в міру своїх сил і можливостей.

–  І в чому зараз ваша функція?

–  У тому, щоб путами права і закону зв’язати страшні речі, які породила війна.

– А якщо без філософських і ліричних сентенцій, а на прикладах, то чим ви зараз займаєтесь?

–  Функцію прокурорського нагляду ніхто не відміняв.

–  Тільки нагляду, бо слідства у вас більше немає.

–  В державі є інші нові органи слідства. Навіть є один орган досі практично ненароджений.

–  А хто веде слідство зараз у тих справах, які колись відносились до вашого відомства – МВС, СБУ?

– Внаслідок вже піврічного продування труби перед початком гри тепер так – хто зареєстрував, той і розслідує. Ходити з простягнутою рукою і просити реєструвати злочини я нікого не буду! Водночас спостерігаю іншу тенденцію – самі смердючі справи, які на слуху у всієї держави, не кажучи вже про дезертирів, ДТП, нестатутні стосунки, вбитих і воскреслих журналістів, підривів – над всім цим здійснює процесуальне керівництво військова прокуратура.

Чому так? За листами, клопотаннями до Генпрокурора керівників органів, які ведуть розслідування. Чому? Бо лише ми біжимо вперед, і ніколи не назад. Від військової прокуратури немає витоку інформації. Ми робимо все за законом і гіпершвидко. Так завше є в житті – коли треба тушити пожежу, то всі шукають відра і воду. Так от – ми у критичних моментах такий собі державний універсальний пожежник, незважаючи на те, чи це наша підслідність, чи ні. Бо в державі більше майже не залишилося дієздатних та “непротікаючих” прокурорських підрозділів.

–  Але при цьому вас звинувачують у тому, що для того, щоб зберегти своє відомство, ви заблокували конкурс на інші посади в БР і заборонили підлеглим подаватися на конкурс до ДБР.

– О, знову я демон або майже головний негативний персонаж Гаррі Поттера, про якого кажуть, “той що його імені не можна назвати”. Так і я – ще не встиг розродитися першим звуком інструмент, як Матіос уже щось заблокував. Таке можуть говорити лише мало освічені та необізнані з правом інструменти чужої волі. То виходить, що я розумніший ніж вся система комітету з нацбезпеки з усіма витікаючими наслідками не дуже вдалого ручного керівництва.

– Ви натякаєте на те, що Труба – це ручний інструмент голови комітету Сергія Пашинського?

– Я говорю так, щоб розумний міг прочитати, і не витрачати нерви своїх опонентів з надуманими фобіями. Я нічого не блокував, бо не можна заблокувати право. Всі військові прокурори підписали військовий контракт – це все офіцери Збройних Сил. У переліку умов звільнення в особливий період лише смерть, звільнення за станом здоров’я або з ліквідацією органу. Військова прокуратура як орган не ліквідована. Особливий період через війну на Сході ніхто не відміняв. Хто не має здоров’я – іде в госпіталь, пише, що він не придатний до військової служби і може іти працювати у цивільне життя.

–  Тобто це все заблоковано неузгодженістю законів?

– Трохи не так, не узгодженістю нормам діючих у державі законів. І це було трошки недалекоглядно з боку Венеціанської комісії, яка погоджувала такі норми. У воюючій країні зробити органом розслідування військових злочинів цивільних це-нонсенс. Наведу такий наочний гіпотетичний приклад: маємо США з їх 52 штатами і Мексику. Уявіть, що Мексика захопила 2 прикордонні штати – Техас і Каліфорнію. Нацгвардія і армія США наступають, щоб звільнити ці території. А за ними наглядає і дає оцінку військовим діям цивільне ФБР. Можете собі таке уявити? Так ось, коли я навів такий приклад представникам посольства і оборонного відомства США, вони з щирим нерозумінням і здивуванням сказали, що таке неможливо в принципі. А у нашій багатостраждальній Україні, на жаль, поки так є. І то український ФБР поки вже півроку має лише три кабінети в будинку уряду та “соліста оркестру”.

–  Наскільки я пам’ятаю, ДБР було заплановане ще за генпрокурора Пшонки і “Венеціанка” тоді ж читала закон.

– Тоді на думку влади не було військових злочинів, а військова прокуратура на угоду Росії та Венеціанської комісії була ліквідована. Перед цим-також ліквідували військові суди. Самих реалій війни як зараз не було і тому всю прокурорську підслідність віддали ДБР. Можливо, було б так і далі, якби не війна. Але під час війни таке неможливо апріорі. Право на війні має бути в погонах, а не у вічних конкурсах з трудовим кодексом про працю. Я маю статистику, і вона жахлива. У нас в державі за 4 останні роки понад 40 тисяч проваджень за незаконний обіг зброї. Я не знаю і сумніваюся, що стільки зброї залишилося в обігу з часів другої світової війни. Де взялися ці 40 тисяч автоматів, пістолетів, патронів, гранат, гранатометів? Це лише те, що виявили правоохоронці. А зазвичай статистика відображає лише 10% зброї, що “гуляє” в державі. То що в нас 400 тисяч необлікованої зброї “гуляє” поза межами права. Переконаний-це зброя з АТО.

–   Це все контрабанда чи розкрадання тут?

– 2014-2015 – були важкі бої. Є акти про втрати озброєння в бойових умовах. Втрат стільки, пошкоджено зброї стільки. Ніхто ж не робить фото пошкодженого автомата і не докладає до цих звітів. Всі, хто їздив чи допомагав в зоні АТО, привіз звідти крім посттравматичного розладу ще і якийсь трофей – хто патрон, хто гранатомет. Я не жартую. І все це “гуляє” у мирному житті.. І володарі цієї зброї-це найбільша партія тих, хто політично не визначився, але може в найближчому майбутньому зробити політичну мапу України. У свій час, коли всі оцінять рівень передвиборчого популізму, швидше всього наступить пора необлікованої політиками третьої сили, і перший з таких партійців, хто візьме за ноги любого одіозного або пізнаваного політика та підвісить до стовпа, він виграє ці вибори під захоплені крики натовпу.

–  Але поки в Білецького щось немає захмарних рейтингів, як і в інших праворадикальних сил.

–  До чого тут Білецький? Він зі своїм Нацкорпусом не складає майже 300 тисяч всіх демобілізованих за останні 4 роки. Я недавно був на своїй малій батьківщині – район у 26 тисяч гуцулів, 150 атошників. Питаю голову райдержадміністрації: скільки в тебе атошників. Не знає. Кличе воєнкома. А скільки з них працевлаштованих? Чим ти їм допоміг? Знову не знає. Так хто ти після цього в очах гуцула? Ти г**, а не влада. А гуцул, як і любий українець, людина вкурвлена – коли немає права, він робить його сам.

–  І на фоні всього цього ви вносите законопроект по створенню державного бюро військової юстиції…

– Не так – вніс голова комітету з правоохоронної діяльності Андрій Кожем’якін, нардеп Ігор Лапін і моя сестра. Ну так, схоже на непотизм, просив її, але вона як ніхто знає потреби і проблеми атошників. 63 українські воїни, які були однією ногою на тому світі, повернулися до життя завдяки її волонтерській діяльності. Так що цей законопроект внесений представникам трьох парламентських фракції – НФ, БПП та БЮТ. Хай депутати тепер дискутують і приймають.

– Але у вас немає підтримки в залі. АП шукає, хто передав ваш законопроект від комітету Пашинського до Кожем’якіна.

–  Законопроект вже знову в Пашинського. А на політичні питання я не даю відповіді.

–  Без політичних питань ви не проведете законопроект, який вам потрібен, через зал.

–   Він потрібен не мені.

–  А кому?

–  Депутатським фракціям, які служать народу і державі, розуміючи що армія і право – це хребет держави.

–   Тоді його поховають.

–  Ні.

–  Чому?

–   Бо я точно переконаний, що Бог Україну любить і не забере останній розум в тих, хто приймає рішення.

–   Тобто ви розраховуєте, що депутати просто злякаються, що їх підвісять за ноги або розстріляють, як було в історії з Савченко?

–   Ні, на страху далеко не заїдеш. Я прихильник переконувати діями. Так от я глибоко переконаний, що той страх, який стукає кожного дня в двері кожного українського дому, з вибухами та пострілами в цивільних містах, він переконає. Коли приймали закон про військову прокуратуру я нікого не переконував. Його написали і прийняли за 7 днів, за день до трагедії під Іловайськом..

–  Для результату треба 226.

–   Будуть.

–  Звідки? Вам не дали ДБР, але дадуть бюро військової юстиції?

–  Я не претендую на посаду голови Бюро військової юстиції. Я є військовим прокурором і до осені 2019 буду виконувати цю функцію за контрактом. Мені не потрібно додаткової влади, в мене її предостатньо. Серед офіцерів-атошників достатньо пристойних і грамотних кандидатів. Той же Ігор Лапін, який має юридичну освіту, парламентський і реальний бойовий досвід.

–  Тільки він близький до Авакова, і він теж багатьох не влаштує.

–  Я не хочу з вами гадати на кавовій гущі. І як би там не казав Андрій Білецький, що вага Авакова більша ніж просто міністра (з чим я погоджуюся), але інколи буває так, що біжать частини та з’єднання і тоді за 7 днів пишеться і приймається закон про військову прокуратуру, без огляду на Венеціанську комісію. Вимогою смерті і життя, а не політичних торгів. Зараз саме така ситуація.

– А якщо Іловайську не буде?

– Його на фронті вже не буде. Ми (армія) перетворились на пристріляні мішені і заручників безальтернативного мінського процесу. Але у нас свій Іловайськ у кожному селі. Почнуться жнива і осінь – необстріляна зброя почне вилазити шляхом рейдерських захоплень, соціальних вибухів і всілякої іншої біди.

–  Рейдерські захоплення тривали і минулого року і позаминулого. В них брали участь по різні боки різні депутати, в тому числі добровольчі об’єднання типу “Донбас” Семенченка.

–  Ну якщо це позитивне добровольче об’єднання цього інкогніто – то я не маю слів.

–  А куди поділась справа на нього?

– У прокуратурі Донецької області на вимогу Наполіції за рішенням генпрокурора. Вже майже рік. Я не оскаржую рішення свого керівника. Він має на це право і це його компетенція. Але, коли провадження не злітає, то не злітає. А дописувати ніхто не буде.

–  Що дописувати?

–  Придумувати ніхто не буде. В нас немає великої кількості бажаючих дати свідчення проти тієї чи іншої особи. В українських реаліях часто виникає діагноз: “моя хата з краю”. Але як казав Отто Фон Бісмарк: роль особистості в історії ще ніхто не відміняв. І біля кожного ненависного для більшості народу парламенту є свій стадіон “Динамо” ім. Лобановського.

–  Це ви на що зараз натякаєте?

–  Ні на що, достатньо прочитати історію 50-річної давнини про Чилі.

–   Давайте повернемось до створення бюро. Виходить, що у вас хороші контакти з Кожем’якіним, з яким ви написали цей законопроект

– Ви забули, що я спочатку був просто прокурором, а потім 8 років служив а СБУ, де за красиві очі отримав звання генерала.

–  І там був ще один генерал…

– …Генерал Кожемякін, який був першим заступником голови СБУ. І його притомність і зваженість, як людини та офіцера, яка вболіває і точно знає що таке доля військових, робить йому честь. Але навіть він зі своїм комітетом не зміг зупинити безглуздя внесення правок Лозового через бюджетний кодекс до КПК. Це абсурд і ґвалтування системи права.

–  Добре, але якщо ваші прокурори не можуть подаватися на конкурс в ДБР, то кого візьмуть у відповідний підрозділ?

– У конкретній ситуації мені байдуже, адже це соло одного малодієвого та неспроможного інструмента. Хай запускається, або знову з’їздить до Ківалова на платну конференцію як на цих вихідних, коли пів Одеси перекрили. Хай поспілкується з усім контрабандним світом південної Пальміри, а потім вийде й ще щось ляпне, що ДБВЮ не буде. Він може гарантувати лише те, що він чистив чи не чистив зуби зранку. Це все! В решті випадків йому треба піти і спитатися. І це наш Едвард Гувер? Ви смієтеся? Вже через три місяці його піврічної вагітності має народитися дитина ДБР. Дай боже, щоб не вдушилася на шляху до народження по закуліссю трубопроводів.

–  Ви знову про голову ДБР?

–  Я образно про ситуацію.

–  З підлеглими ви теж так образно говорите?

– З усіма. Вже звикли. Дехто з особливо “грамотних” називає це словоблуддям, але хто має смалець в голові, той розуміє.

–  Ви ж теж неідеальні. В вашій біографії, наприклад, є така пляма як справа Ендрю (вбитого сбушника Андрія Галущенка) і те, що ви начебто прикрили контрабандистів з 92-ї бригади.

– Немає в мене плями. Винні встановлені. Механізм злочину встановлений. Підозри винним оголошені. Досудове розслідування і судовий розгляд проведені. Хто організував це вбивство Ендрю, вони на тому світі. Так сталося. Той, хто воює проти нашої держави має розуміти, що на 4-й рік війни наша армія навчилась стріляти на досить далекі відстані.

–  Якось дивно. Як і зі справою Савченко, бо в мене виникло відчуття, що з певного етапу ця справа була підставою, а боротьба ішла за інше?

– Скажу образно. На жаль, після реформ всіх ЖЕКів, швондери, які приходили до професора Преображенського і починали розповідати, що не треба носити галоші , з’явились в цих сферах життя України. У суспільства рівень скепсису і повної зневаги до державних інституцій досяг вершини, а точніше дна. Ніхто нікому не вірить – тільки своїм, вибачте, примітивним базовим відчуттям і враженням. Я ж не розказую токару, що в нього стружка не така, бо мені так здалося. Таким знавцям зі всіх питань я можу віддати свою посаду військового прокурора, але чомусь ніхто не претендує.

– Чому у вас забрали Кулика і справи Курченка?

–  Жартуючи скажу серйозно. Я ніколи не претендую на гирі, якщо вони не золоті і нікчемні за людськими якостями. Забирає кудись і звідкись у нас генпрокурор. Що на той час для справи було цінне, те і забрав.

–  Кулик – цінний чи справа Курченка?

–  Я сказав, що сказав. Намагаюсь абстрагуватись від так неякісно і з таким зашкваром зроблених ним процесуальних дій.

–  Це ви про рішення Краматорського суду?

–  Я не можу коментувати недосконалі речі, тим паче судові рішення. Держава повинна отримати ці гроші, але форма отримання не може бути схожа на дії попередників.

–  Чому ви користуєтесь броньованим автомобілем? Є загроза?

–  Я занадто добре, аж до блювотиння, обізнаний з українськими реаліями і можливими наслідками.

–  Про справу Бабченка ви теж обізнані?

–  Так, від самого початку. Здійснюємо нагляд на прохання керівництва СБУ. Всі документи про це є.

–  А в списку скільки осіб все таки?

–  Отут я вам нічого не розкажу. Всьому свій час. Але робота хороша.

–  Але в цьому випадку теж багато недовіри. Дійсно треба було імітувати убивство?

–  222 стаття КПК забороняє мені розголошувати дані слідства. Робота іде і дуже продуктивна. Почитайте стенограми підозрюваного Германа в апеляційному суді і порівняйте, чи кореспондується це з дійсністю висновків квазі-експертів.

–  Я б на його місці взагалі брехала, що в мене президент завод забирає. Більше б повірили.

–  Але він говорить щось інакше, у своєрідній формі підтверджує свою причетність до жахливих речей. Його ніхто з слідчих і прокурорів не катував і не принижував. Людина просто стала давати собі звіт у кількості наявних у нас доказів. Скажу тільки, що ми володіємо близько 20 тисячами файлів в одному носії і більше 4 тисяч в іншому. Це інтенсивна переписка з отримання завдань і доручень щодо способів і виконання терористичної діяльності . Це належно і законно отримані докази.

– І це все одна людина, чому не зробити через різних людей?

– Може ви любитель голівудських бойовиків чи індійських фільмів з Митхуном Чакраборті? Це там все епічно. А тут скажу так: центром оплати і фінансування розрізнених груп був один з підозрюваних. На кожній війні завжди є свій Парвус, який привозив Леніну гроші на революцію, яка залила слов’ян потоками крові на десятки років. Той теж був єврейського походження. У цьому випадку з Україною знову хочуть зробити те саме.

– А може виявитися, що ця справа і справа Савченко пов’язані?

– Що ви маєте на увазі – мозковий центр? У цьому бентежному житті може бути все, але поки я б про такі аналогії не говорив. Однак це все це лише вершина айсбергу. Зараз здійснюються заходи… Ні, більше не скажу.

– А крім списку 47 можуть існувати інші списки?

– Зараз викличу секретаря, куплю квиток до Мінська, потім перебазуюся у Москву на Луб’янку і звідти вам точно маякну, надіславши фото списку і все зроблю, щоб всіх експертів переконати.

– Я про те, що вбити можуть геть не тих, хто в згаданому списку.

– Людську долю не знає ніхто. І на війні не можна упередити та передбачити все. Але якщо нічого не робити, то можна і далі споглядати скирдування людських тіл. Але в цій державі є здорові сили, які ще не об’єдналися і може не визначилися зі своїм Августо Піночетом, але він уже стукає у двері. Чи шукає стадіон. Я переконаний.

–  Ого! Ви зібралися на вибори президента?

–  Я не можу і категорично не хотів би бути останнім з 40-надцяти претендентів на важку і невдячну корону. Я люблю свою роботу. Але наразі я дзвоню перед глухими і палю свічку перед сліпими, як казав Сковорода. І кажу, яка загроза є. Я її хочу упередити. Це ще можливо, якщо створити Держбюро військової юстиції.

Тетяна Ніколаєнко. Головний редактор INSIDER