Двічі обставини незворотної сили зривали візит президента РФ В.Путіна на Святу Гору Афон. Вперше його поїздка в Уділ Божої Матері була запланована на грудень 2001 року. Однак саме в цей момент на Афоні розігралася найсильніша сніжна буря, що не дозволила вертольоту президента РФ приземлитися на Святій Горі. Такого Афона ніколи не бачили навіть старожили. Лавина снігу обрушилася саме в той день, коли в рамках офіційного візиту президента Путіна в Грецію було заплановано відвідання Святої Гори.

Кореспондент газети «Комерсант» Андрій Колесников, який чекав В.Путіна на Святій Горі разом з іншими журналістами, особисто чув тоді вердикт афонських ченців: «Богородиця не пустила».

Вдруге відвідування Афона, призначене на 5-6 вересня 2004 року, зірвалося через трагедію в Беслані. Враховуючи попередній невдалий досвід, цього разу В.Путін вирішив добиратися не по повітрю, а морем. Однак і тут не вийшло. Йому довелося терміново покинути десантний корабель Чорноморського флоту «Ямал» саме в той момент, коли він після заходу в турецький порт Ізмір взяв курс на Святу Гору.

Те, що сталося, викликало ще більше збентеження серед православних. У середовищі афонських ченців тога пішли розмови: «Чи не антихрист він?».

Як писали ЗМІ, з цього моменту поїздка на Афон остаточно стала для Путіна питанням принципу.

Тому через рік, у вересні 2005 року, він зробив чергову, третю, спробу ступити на Святу Гору. На цей раз його супроводжували відразу два бойові підводні човни, а російські та грецькі спецслужби, озброєні супутниковими системами спостереження, оточили Афон як з суші, так і з моря.

Тоді, під час свого відвідування Афона В.Путін зустрічався там і з ієросхимонахом Опанасом Карульскім.

Але зараз,  Братія Афонської обителі св.Сави Сербського на Карула, на чолі з настоятелем ієросхимонахом Опанасом Карульскім ініціювали звернення до православних єпископів, священників і ченців з закликом піддати анафемі головнокомандувача військ РФ, полковника КДБ СРСР Володимира Путіна «за розв’язування війни з єдинокровними братами з України».

Для довідки: “Анафема (анатема; грец. αναθημα — проклятий, відлучений, вигнаний) — у християнстві відлучення єретиків або непокаянних грішників від Церкви з оголошенням довічного прокляття. Застосовується від часів Халкідонського собору 451 року. Право проголошувати анафему мають винятково церковні ієрархи. Анафема є актом охорони вірних Церкви від осіб, які порушують її усталені церковні канони та цінності.“

«Аж ніяк не весь Афон одностайно підтримує Росію і ополченців Донбасу в так званій «Боротьбі проти сил хаосу». Тому свідчення – навіть моє до цього ставлення. Значить, вже тільки з цієї причини, Аθон не одностайно підтримує Росію і ополченців Донбасу! Адже в духовному житті, як і в математиці великих чисел, одиниця і мільйон дорівнюють в порівнянні з Божественною безкінечності … Але як можна, без всяких на те підстав, в число одностайно підтримуючих Росію всіх греків записувати? Адже для них все те, що відбувається на Україні, взагалі, темний ліс, а за своїм національним характером і аθонской традиції – підходити до всього з розважливістю – вони аж ніяк не схильні до поспішних висновків. Να δούμε [подивимося] – їх звичайна відповідь в таких випадках.

Те ж саме можна сказати про сербів, болгар і румунів. Хоча по вродженому русофільству своєму і незнанню російських реалій серби і болгари на путінську пропаганду, яка і сюди проникає, піддаються більшою мірою, ніж греки, але і вони з приводу українських подій в подиві. Тому говорити про те, що весь Афон одностайно підтримує Росію і ополченців Донбасу, значить навмисно спотворювати дійсність.

За чисельністю нас (росіян) на Аθоні зовсім незначна кількість і, що набагато важливіше, таким духовним авторитетом ми тут не володіємо, щоб впливати на общеаθонське ставлення до якихось проблем …

Але молитвами про надоумлення і з Божою поміччю багато російських ченців в себе прийшли і від загального войовничого біснування відсторонилися. Однак, на жаль, залишилися такі, хто за шалену війну на самознищення продовжує молитися і на братовбивство благословляти. І вони, в основному, з числа тих, хто останнім часом «понаїхав».

Треба сказати, що зараз Аθон активно заселяється, як я їх називаю, «газпромівськими монахами». Путловці для «легітимізації» і «евлогізаціі» свого режиму на майбутнє культивують «старців». Дивляться в перспективу, так сказати, і «далекоглядно» узурпацію влади духовно обгрунтувати намагаються. А тому, користуючись важким фінансовим становищем аθонскіх монастирів, вони купують тут келії і населяють Аθон чекістами і просто шарлатанами, за наказом або за газпромівські фінансові подачки готовими вірно служити своїм командирам і господарям, благодійникам. Природно, що газпроммонахи в своїх «молитвах» і «проповідях» йдуть в путінському, як модно зараз говорити, тренді і готові виконати будь-які духовні замовлення. У тому числі і по «духовній підтримці» донбаської русорубки … І остання категорія одностайних молитовників – ревна не по розуму і схильна до младостарчества молодь, якій на Аθон теж неабияк наїхало.

Однак, неважливо, по дурі або по розрахунку, але штовхають ці одностайні молитовники російський народ у прірву братовбивчої війни! А тому, де такого одностайного на Аθоні впіймаю, там полювання людей на гріх братовбивства штовхати і відіб’ю … А якщо хтось з одностайних хоче нам заперечити, то на Карула завжди чекаємо таких! Нам шукати не треба буде. Проте, впевнений, не дочекаємося. У благословляючих на братовбивство духу за гріх свій відповісти не вистачить», – пише афонський ієросхимонах.

Завершує свій лист ієросхимонах Афанасій Карульскій словами: «просимо всіх чесних людей з тим, щоб зупинити шалений братовбивство і духовну репутацію Святої Гори не дати заплямувати, всіляко поширювати цю нашу заяву».

В іншому листі ієросхимонах Афанасій пише:

«Кримський синдром – під такою назвою може увійти в історію масовий психоз, який вразив зараз всю Росію, коли угар раптово і тотально догорілого великоросійського шовінізму пройде і, нарешті, наступить протверезіння … А протверезіння обов’язково прийде – ілюзія не може тривати довгий час – і буде дуже тяжким у страшній безвиході своєї … Багато росіян здивуються собі і посоромляться після того, як зрозуміють, що їх нинішнє загальне тріумфування, більше на біснування схоже, – коли раби проголошують здравиці російському народу, коли «Росія, вперед!» кричать в дурному захваті разом російські бомжі і єврейські олігархи, коли в повітря разом летять робочі кепки, хасидскі капелюхи і чеченські папахи … – не мало інших причин, крім впливу на них витонченої пропаганди і гноблення їхньої психіки. А багатьом тільки картати себе за безрозсудство своє залишиться – колишнього не повернеш …

Адже в повному розумінні слова божевільна радість ця сюрреалістична, по самій суті своїй. Російські кримчани радіють своєму майбутньому горю (!), А росіяни – чергового гешефту їх пархатих правителів. Це все одно, що віл радів би ще одній ділянці землі, купленій господарем, а набутий разом з охороняємим майном пес – новому власнику, у якого в планах тільки його на шкуродерню відвести.

 Не перестає дивувати сила впливу засобів масового обдурення на людську психіку. Особливо теї, що не захищена православною молитвою та розсудливістю…

Пару місяців потужного навіювання з усіх можливих джерел вистачило для створення «в масах» образу ворога – «бандеромайданівця» – і розпалювання в них, під виглядом турботи про своїх гноблених єдинокровних братів, цариці пристрастей, – гордості. І ось вже рядовий обиватель, кожен день спокійно проходить повз ще більш знедолених і нещасних, ніж у Криму, єдинокровних братів своїх, починає в шовіністичному екстазі репетувати з дивана: «Вперед на Крим, захистимо російських братів!» … Ця назовні тваринна пристрасть, що вирвалася, геть позбавляє його адекватного сприйняття дійсності, застеляє йому зір і загороджує слух. Він вже не чує волань про допомогу виганяємих зі Ставропілля – Російського Косова – таких же росіян і в упор не бачить, що на очах у нього відбувається заміна російського населення Росії азіатами, а в запамороченні вторить телеящику: «Слава Спасителю російського народа, з колін Росію піднявшого!»

Підняв з колін і … поставив до стінки!

В результаті, незважаючи на те, що плюгавий «рятівник» наш, насправді, нашим ліквідатором є і хоч завтра готовий всіх росіян в розхід за непотрібністю пустити, мандат на вічне правління «росіянами» йому сам же «російський народ» за «взяття Криму» і видав …

Так от «елегантно» і «безкровний» пітерською чекістською шпаною в який вже раз був «обдурений» російський народ!

Цинізм же і нахабство самого тріумфатора, який отримав вже від клевретів титул Таврійського, просто приголомшує. Яким же треба бути падлюкою, щоб зіграти головну роль в цьому дешевому, поганому і наскрізь брехливому спектаклі! Дивився трансляцію путінської «історичної возз’єднувальної промови» і дивувався безстидством, з яким він експлуатував ще пару місяців тому колишнє під негласною забороною (за його ж вказівкою) визначення «російський» і священні для російських поняття і категорії, за які він вже стількох пересаджав! За підтвердженням моїх слів далеко ходити не треба …

… Однак найбільше вразила духовна сліпота російського народу, із захопленням прийнявши путінську промову. Як же православні в ньому не побачили справжнього демона у плоті ?! Адже весь його вигляд – це сублімовані лукавство, удавання і підступність! Прямо-таки антихрист-предтеча …

Росіяни! Невже ми до такої міри пали, що гідні подібного правителя?!

Передбачаю докір: як же так ?! Який би уряд зараз в Росії не був, не можна не радіти відновленню історичної справедливості – поверненню Росії її законних земель. І ти, батько Аθанасій, стаєш в ряд з русоненавістниками, так негативно на цю для російського народу історичну і знаменну подію реагуючи.

Відповідаю.

Якраз, в ряду із русоненавістниками і не встаю … Адже вони в ряду святкуючих (!) … Причому «обмивають» цю історичну подію ще з Пуріму …

Мені дорогий російський народ, і важлива його могутність, а не Росія, як держава сама по собі, у відриві від російського народу, який створив його. Територія – справа наживна. Відродиться російська нація в колишню її могутність – повернемо всі території свої. Тоді до нас, як у давнину, сусіди самі потягнуться. А що користі від нових територіальних придбань, якщо росіян у самій Росії – не кажучи про Україну, Казахстан, інші країни … – залишиться кілька резервацій, як індіанців в Америці? І зараз, коли Росія російському народу вже не належить, і є, по суті, Російським каганатом, в якому проводиться політика російського геноциду, навіщо російському Криму в неї повертатися? Якщо для частини російського народу, що залишилася за межами нинішньої розтерзаної Росії, в наші лукаві часи життєві умови на Україні більш сприятливі, нехай залишається вона до кращих часів в її кордонах і там зміцнюється. Причому адже залишаються росіяни на своїх споконвічних територіях (!), які їм належали століття, як би зараз вони не називалися.(!)

Скажу більше, становище зараз таке, що швидше за все російський народ доведеться звільняти саме з України, – йти визвольним походом з Києва на Москву, – так як у путінському каганаті, схоже, росіянам вже не дадуть підняти голову!

І не треба лякати українізацією. Ніколи бандерівці Донбас і Новоросію не українізують. А от у Росії демографічні процеси куди страшніше. Росіян в повному розумінні переводять і асимілюють …

Ось що хотів сказати співвітчизникам з вираженим «кримським синдромом» …

“Допоможи, Господи, всім спокушеним і зачарованим кремлівським демоном з цього потьмареного стану розуму вийти! “

 

Джерело: inforesist.org