“Коли живеш у часи світових геополітичних землетрусів і водночас маєш певні державні повноваження — стаєш вимушеним учасником і свідком подій, які нерідко змінюють хід історії. І про них конче треба розповідати іншим, байдужим чи менш поінформованим, щоб уникнути вигадок, домислів і брехні. Впевнений, що є сенс спробувати робити це по гарячих слідах, дістаючи з архівів власної не заспамленої острахом пам’яті прожите. І робити це максимально чесно, не порушуючи водночас державних таємниць. Ця книжка про 13 файлів сервера моєї пам’яті — ті «ексклюзиви», про які точно ніхто не розказував з телевізора. У деяких моїх судженнях хтось побачить суб’єктивізм чи помилки, однак фактаж і хронологія подій, описаних у книжці, — то реальні факти новітньої української історії. Історії моїми очима, яка дає мені право відкрито і чесно дивитися в очі як усім живим, так і — через молитву — мертвим героям описаного. Ця книжка про сильних людей. Небезгрішних, як і я, українців. Тут немає героїв чи антигероїв. Тут є гола правда, яка не завжди до смаку, бо поки що наша українська історія укотре пишеться кровю… Українською кров’ю ще ненароджених і живих.”
…Бог дає жити всім. Від безхатченка і до президента. Від розбійника і до воїна. Від стадіону і до Ростова. Але кожному до власного прозріння за зроблене бумеранг долі повернеться лише у сенсі та смислі оцих слів: “Господи, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє” (Лк. 23:42)
Анатолій Матіос “Бумеранги долі”. Мемуари