Новини

Брифінг. 28 вересня 2017 р.

 

На території військової частини у м. Калинівка Вінницької області 26.09.2017 близько 21 год. 46 хв. стався вибух з подальшою детонацією боєприпасів, які знаходилися в сховищах та майданчиках відкритого зберігання.

За вказаним фактом військовою прокуратурою Центрального регіону України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 113 КК України (диверсія). Здійснення досудового розслідування у даному провадженні доручено слідчому відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів військової прокуратури Центрального регіону України.

Під керівництвом військового прокурора Центрального регіону України організовані та проводяться невідкладні слідчі дії та першочергові заходи направлені на розкриття злочину. Відпрацьовуються 4 основні слідчі версії вчинення кримінального правопорушення.

Генеральною прокуратурою України взято на контроль стан досудового розслідування вказаного кримінального провадження.

Читати далі…→

Інтерв’ю «Главкому». 26 вересня 2017 р.

Анатолію Васильовичу, за генерального прокурора Яреми ви були таким непомітним, а потім вас як підмінили. За Шокіна розквітли, стали медійною фігурою.

А ви знаєте, скільки Ярема був на посаді?

Десь дев’ять місяців, якщо не помиляюсь.

Ну, так я народився за цей час. Це жарт! (усміхається)  Ви не пригадуєте, коли я став заступником Генерального прокурора?

Здається, червень 2014 року.

Тоді у нас на сході почалася не то що «дупа», а Везувій. Я до листопада-місяця не вилазив з АТО. У мене були тижні, коли я з Києва по чотири рази вилітав у вертольоті полями зупиняти вояків, що «драпали». При цьому я встигнув вночі написати закон про військову прокуратуру, пролобіювати його. І 24 серпня 2014 року постала військова прокуратура, в якій за штатом було 109 осіб.

28 серпня 29 прокурорів поїхали розслідувати Іловайськ, збирати останки по лісах. Там ми пройшли глибину всіх глибин. Перелякані війська, недовіра до військових прокурорів, яка виникла миттєво за допомогою пропаганди «з того боку» і була підхоплена боягузами з цього…

Сидіти в телевізорі — це не мішки носити. А на той момент я носив мішки з великою бідою і з великим лайном. Я точно знаю, які процеси зупинив та точно знаю, на що я вплинув.

Про Іловайськ. Виходять так, що в загибелі наших хлопців винен тільки Путін і більш ніхто?

Я думав, як мені донести до суспільства, що я зробив зі своїми колегами роботу професійно, якісно і законно. І придумав… Пішов до Юрія Віталійовича і кажу: «Ви у нас трибун? Трибун! У вас же є політична вага? Є! Вам довіряє суспільство? Довіряє! Підіть у Верховну Раду і запропонуйте тим народним обранцям, які обтяжені правами і депутатською недоторканністю, ознайомитися з матеріалами».

Кожен народний депутат має допуск до державної таємниці. Він чи вона, маючи клепку в голові, може без розголошення військової таємниці донести свої судження про цю трагедію до суспільства. Але ж тільки п’ять осіб (нардепи Андрій Тетерук, Іван Вінник, Ірина Фріз, Тетяна Чорновол, Єгор Соболєв, – «Главком») ознайомилися. Я можу сказати лише одне: війни без втрат не буває. Це трагедія. І це, на жаль, так і є.

«Дзвінок президенту я робив один раз за три роки перебування на посаді»

Ви є одним з фаворитів на посаду директора Державного бюро розслідувань. Що зараз відбувається з конкурсом? Виглядає так, що все заглухло. Чи немає у вас відчуття, цей проект вирішили поховати, не зважаючи на закон? Коли вже нарешті конкурсантів почнуть перевіряти на поліграфі?

Я вдячний Кабінету міністрів, що він прийняв положення про проходження поліграфа. І я не розумію тяганини, яка іде виключно з боку комісії: вона повинна на своєму засіданні ухвалити дату та порядок проходження (три чи дві особи в день). Не розумію… але здогадуюсь чому.
Також треба визначитися, хто буде проводити поліграф. Є дві великі різниці: робити це особі цивільній чи діючим працівникам правоохоронних органів, які мають допуск до державної таємниці. Це перше.

По-друге, відповідно до українського законодавства, поліграф має бути на сертифікованому обладнані, яке не завезено контрабандно в Україну.

І нарешті, в цій затримці немає вини ані виконавчої, ані законодавчої влади, а є лише відповідальність комісії. Вже пройшло дев’ять місяців, а вона досі не спромоглася розродитися результатом.

Але ж ніхто не розуміє, що відбувається з конкурсом і в чому причина такого зволікання?

Я також не розумію. Але я не маю часу в це занурюватись. Я вже проходив поліграф у липні цього року. Екс-податківці часів Клименка, яких ми підозрюємо і притягнемо до відповідальності, через різні «зливні бачки» розповсюдили купу різних анекдотичних нісенітниць. Тоді генпрокурор запропонував мені і слідчій групі, яка розслідує справу екс-податківців, добровільно пройти поліграф. І ми це зробили в департаменті контррозвідки СБУ. Тривало це п’ять годин.

Усі висновки зберігаються і доведені до генерального прокурора. Все це шельмування й інсинуації закінчилися пшиком.

Я пішов на це. І хочу спитатися: хто ще з керівників мого рівня проходив поліграф? Добровільно! У зв’язку з необґрунтованим звинуваченнями! Ніхто! Ані Холодницький, ані керівник НАБУ, ані інші заступники правоохоронних органів не проходили.

Але повернімося до комісії. Ви підтримуєте з ними контакт?

Я перебуваю в системному листуванні з комісією. І отримую не зовсім вчасні відповіді на мої законні вимоги роз’яснити певні положення або надати відповідні копії документів. Я збираю ці документи і не виключаю, що за певних обставин можу звернутися до суду.

Є такі чутки, що начебто Петро Олексійович не сприймає вас на цій посаді. Ви взагалі зустрічаєтесь з президентом? Чи є між вами контакт?

Я не є приятелем президента, я є його підлеглим. Він є головнокомандувач, я є військовим генералом. Чи маю я можливість звернутися до президента? Звичайно, маю! Є відповідний урядовий зв’язок і відповідна комунікація. Я можу подзвонити в офіс президента і сказати: «Прошу з таких-то питань організувати зустріч з гарантом». Але хочу наголосити, що такий дзвінок я робив один раз за три роки перебування на посаді.

Зазначу, це право кожного мати якісь свої уподобання. І це право президента. Ви можете мені не повірити, але я точно знаю, що рішення приймає виключно комісія. І я сподіваюсь на її об’єктивність.

Власне тема ДБР майже відсутня в ЗМІ. Одна з причин — велика кількість антикорупційних органів, які з’явилися останнім часом. Як, власне, ви оцінюєте їх діяльність?

Я задумуюсь, але не занурююсь в те, до чого не маю відношення. Це перше.
Друге, щоб оцінювати інших, спершу треба спочатку подивитися на себе в дзеркало. По-третє, моє дзеркало свідчить про те, що більш ефективного слідчо-прокурорського органу, ніж військова прокуратура в державі не існує.

От скажіть мені, яке ще правоохоронне відомство відшкодувало державі коштів на суму 341,7 млн гривень? І це не враховуючи коштів Януковича!

Ваш такий явний конфлікт з Горбатюком (начальник управління спеціальних розслідувань ГПУ) не заважає спільній справі?

У мене немає конфлікту. Я досить непогано розуміюсь на правоохоронній діяльності, бо знаю її сегменти, як спереду, так і з тилу. Це абсолютно неефективна людина. От нещодавно він пішов обшуковувати житло колишнього заступника міністра внутрішніх справ Віктора Ратушняка, який вже три роки перебував у розшуку. А зайшов до Ляшка. А ще йшов до Клюєва два з половиною роки.

Таких фактів я можу навести вам багато. Абсолютно недієздатне неефективне слідство. Я називаю речі своїми іменами.  Як це можна три роки готувати якесь подання? Я такого не сприймаю!

Читати далі…→

Інтерв’ю в програмі “Очі в очі” з Юлією Литвиненко. Телеканал ПРЯМИЙ. 23 вересня 2017 р.


Про реалії на Донбасі. Війну неможливою цю виграти. Країни-гарантувальники Будапештського меморандуму не хочуть війни. Як би це не було зараз погано сказано, ніхто, хто підписав і став гарантом… Ні НАТО не хоче війни з Росією, ні Китай не хоче війни з Росією. Але бастіоном ведення війни чи утримання війни від Європи чи буфером між Європою і навалою азійською виступає Україна. Сирії можна зброю, Курдистану можна зброю, тим, хто проти ІДІЛ, можна зброю. Україні – не можна. Згадка про те, що нам, може, дадуть летальну зброю, призвела до виступу цілого президента сусідньої держави, пана Путіна, про те, що “молодые республики найдут себе возможность” розширити свої зазіхання на інші території України. Це так нібито пройшло ніким не помічене. Кількість зброї, яка зараз наявна з “воєнторгу” на території Донецької і Луганської областей – важкої зброї, артилерії, реактивних систем залпового вогню, танків, БМП – перевищує всі бронетанкові можливості, артилерійські всіх армій НАТО.

Так, ми зараз являємося донором для всієї Європи. Наш фахівці – від електрозварювальника до столяра, до муляра – вони в Європі. Але той самий поляк, словак і чех поїхали в Британію. Це закономірні світові процеси трудової міграції. Коли тут буде тисяча доларів – тоді ми можемо не хотіти в Європу. Але ми хочемо в Європу не заради грошей. Це притаманно любій рибі – бути глибше. І любій людині – заробляти більше, щоб могти мати більші можливості. Ми по сутності інші. У нас два майдани відбулися внаслідок небажання миритися перегинанню якихось речей, які дозволяла собі влада. Перший був на ейфорії, другий був на крові. Це взагалі жахливо.

Переслідують добровольчі батальйони? Не переслідуємо – закон виконуємо. Закон каже, що всі повинні відповідати, особливо за тяжкі та особливо тяжкі злочини. Якби не переслідували – може, би не було контрабанди? Не було би контрабанди – не було би війни? Але за таким принципом, вибачте мені, не треба було йти на Революцію гідності, палити шини і йти з дерев’яними щитами. І тоді все би було закономірно. В житті відбувається так, як воно має бути.

Про українця та історію. Українець перестав читати історію, тому що у нас постійне реформування освіти. Я дуже скептично до цього відношуся. Бо мама освітянин і вчитель 36 років. І я знаю, що таке школа. І я бачу себе як втілення тієї системи школи. На даний момент що відбувається? Забуття історичної пам’яті. Читайте історію. Що ми зараз маємо? Ми маємо період 36, 39, 37 року минулого сторіччя в Іспанії? Ніби так. Що тоді було? Було протистояння двох світоглядних речей, яке їх через гібридний механізм, запущений Радянським Союзом на той момент, інтернаціональні бригади воювали у Каталонії, у басків, на території Іспанії. І генерал Франко подушив, як кажуть, контрреволюційний мятеж. Чим закінчив генерал Франко? Пішов з посади в 1972 році. Тобто 40 років керував країною. Але що він ще зробив? Він започаткував пантеон загиблих, де похоронені як одні, так і другі, з тієї та іншої сторони. Ми це повинні пережити. Не факт, що в такому вираженні, як в Іспанії. Ми пережили безробіття, економічні, терористичні замахи і безкінечні вибори, як це було в 70 роках в Італії, чи безробіття в Західній Германія? Чи ми пережили поєднання і антагонізм однієї німецької раси після повалення Берлінської стіни? Ні, ми хочемо це пережити одномоментно, їдучи на “євробляхах”, отримуючи по 1000 євро зарплати, щоб не їхати до Польщі, при цьому бажаючи не сплачувати податки.

Інтерв’ю для ЦЕНЗОР.НЕТ від 21.08.2017. Про результати розслідування резонансних справ.

“Я ГОТОВИЙ ЗАПРОСИТИ БУДЬ-ЯКИХ ФАХІВЦІВ ПРАВА, ХАЙ ВІДРЕВІЗУЮТЬ НАШІ СЛІДЧІ ДІЇ”

– Нещодавно були оприлюднені результати розслідування щодо Іловайська, які Україна передала до Міжнародного кримінального суду. А коли буде суд в Україні?

– Назвіть мені хоч одну пострадянську країну, яка здобула незалежність, мала пряму агресію і вела антитерористичну операцію, що є конструкцією відповіді на гібридну війну, яка б розслідувала дії своїх же військових під час тієї чи іншої операції?

Що таке суд в Україні? Це означає, що комусь треба висунути підозру. Тобто, як це й передбачено Кримінальним процесуальним кодексом, потрібно описати суб’єктивну і об’єктивну участь у цьому злочині конкретної людини.

Щодо Іловайська є багато всього, але пропустили основне: що трапилось? Давайте я нагадаю. Генерал Литвин здійснював відхід із займаних позицій на підставі розпоряджень Штабу АТО від 24.08.2014 після значних втрат особового складу і техніки сектору “Д” внаслідок постійних артилерійських обстрілів росіян. У разі залишення підрозділів на попередніх позиціях, вони були б знищені артилерійським вогнем противника із території Російської Федерації.

Мало місце критичне співвідношення військових сил України у районі міста Іловайськ з підрозділами Збройних сил РФ та терористичних організацій “ДНР” і “ЛНР”, яке становило: особовий склад – 1 до 18; танки – 1 до 11; бронетехніка – 1 до 16; артилерія – 1 до 15; “Гради” – 1 до 24. Це документально підтверджені дані, отримані слідством з СБУ, розвідувальних органів та об’єднаного штабу АТО.

Крім цього, у ніч із 23 на 24 серпня 2014 року відбулось наймасштабніше вторгнення сил Збройних сил РФ, які складалися з дев’яти батальйонно–тактичних груп: 3500 осіб особового складу; до 60 танків; до 320 БМД (БМП); до 60 гармат; до 45 мінометів; 5 ПТРК. У подальшому щоденно контингент росіян в Україні посилювався.

Унаслідок раптового вторгнення 24-25 серпня 2014 року регулярних підрозділів Збройних Сил РФ та їх маршу в напрямку міста Іловайськ батальйони МВС України “Дніпро-1”, “Миротворець”, “Світязь”, “Херсон”, “Івано-Франківськ”, Нацгвардії “Донбас” і сили сектору “Б” потрапили в оточення сил ворога, що значно переважали за чисельністю.

Водночас угруповання Збройних сил РФ вздовж східної ділянки державного кордону України нараховувало: 35 батальйонно-тактичних та ротно-тактичних груп; не менше 45100 військовослужбовців; до 160 танків; 1360 БМП (БТР); 350 одиниць артилерії; 130 одиниць реактивних систем залпового вогню; 192 бойових літаки; 137 вертольотів. Збройні Сили України реально на той час не мали достатньої кількості сил для збільшення контингенту військ на Донецькому напрямку та одночасного забезпечення оборони інших ділянок державного кордону.

Читати далі…→