Нещодавно ви заявили, що вбивство адвоката Грабовського, який захищав російських ГРУшників, вже розкрито. Коли можна все-таки очікувати оприлюднення результатів розслідування?

– Ми розкрили вбивство адвоката Грабовського фактично протягом неповних трьох тижнів. Нами були встановлені і затримані виконавці та організатори цього злочину тут, в Україні. Станом на сьогодні розслідування закінчено, і фактично з сьогоднішнього дня матеріали розслідування будуть надані захисникам та підозрюваним для ознайомлення. Їх двоє, і вони підозрюються у вчиненні двох умисних вбивств. Зокрема, одне з них — це вбивство адвоката Грабовського.

До цього злочину було прикуто дуже багато уваги як суспільства, так і медійної спільноти. Особливо професійної адвокатської спільноти, яка згуртувалась і допомагала нам у розслідуванні усіма можливими відомостями та процесуальними порадами (за виключенням окремих найближчих  “колег” убитого, які протидіяли слідству). Тому ми вимушені були давати прес-конференції. Їх давали і представники адвокатського середовища, і мені доводилось щось повідомляти і нівелювати певні моменти чи обговорення мотивів вчинення цього злочину. Такі зараз реалії життя: суспільство хоче знати, що трапилося і чому. Зараз на прохання журналіста Романа Бочкали ми надали максимальну кількість відеоряду проведених слідчих дій, журналіст Олексій Бобровніков (який починав цей проект) взяв інтерв’ю у підозрюваних, у тому числі основного підозрюваного, суддів, які брали участь у розгляді тих чи інших процесуальних документів, оперативних працівників і слідчих Головної військової прокуратури, які сприяли слідству.

Не хочу забігати наперед, але сподіваюсь, що до 15-го серпня цей репортаж (наскільки я знаю, він триватиме до години часу) буде продемонстрований на “5 каналі”, і кожен зможе зробити свій висновок. Ми хочемо показати, що всі можливі та неможливі аргументи, версії, які висувались підозрюваними, – слідство, мої підлеглі, оперативники ГУ “К” СБУ відпрацювали на повну. Встановили мотиви, виконавців, механізм злочинів, знайшли знаряддя, і головне — дали відповідь на основне запитання (буду тримати інтригу): чи був замовник, хто він і яка причина цього нелюдського злочину щодо адвоката, людини, яка захищала російських ГРУшників.

Раніше ви повідомляли про те, що існує 2 версії щодо мотивів цього вбивства, так?

– Версій було дуже багато, оскільки їх висували самі підозрювані. Це їхнє право, вони можуть говорити все, що хочуть, і не несуть за це відповідальності, це їхня версія захисту чи вибрана форма уникнення кримінальної відповідальності. Тому нам доводилось перевіряти все.

Виникло дуже багато запитань у частині наявності вилучених підроблених документів у одного із підозрюваних про належність до спецслужби.

Спецслужби російської?

– Усе буде в передачі. І повірте мені – ми з оперативниками СБУ провели одну унікальну слідчу дію, яка розставила всі крапки над “і”. Така процесуальна та санкціонована судом дія була проведена вперше за всю історію правоохоронних органів України. Усе це можна буде побачити у програмі “5 каналу”.

У рамках обміну Надії Савченко Єрофєєв і Александров повернулись назад до Росії. Як вважаєте, яка їх доля там зараз?

– Моя основна думка така: ми зробили для України унікальну річ, отримали вирок українського відкритого суду. Російські солдати (це підтверджено судом) отримали, якщо не помиляюсь, по 14 років ув’язнення. Цей вирок не був оскаржений ні захисниками, ні самими засудженими російськими ГРУшниками. І що би з ними далі не трапилося, я дуже хочу, щоб їхня “матінка Росія”, яка спочатку від них відхрестилась, сказавши, що це не військові Російської Федерації, все-таки їх прийняла як військових РФ і не допустила загибелі, зберегла їхнє життя для подальшого свідчення ними у міжнародному трибуналі, який рано чи пізно обов’язково відбудеться в силу геополітичних та інших перипетій сучасної історії, де вони будуть живим доказом того, що їхня країна веде гібридну війну проти нашої держави.

Продовжуючи у цьому ж контексті, після обміну полоненими з Росією чи проводиться певного роду перевірка наших громадян, які повернулися в рамках обміну? Адже не виключено, що їх могли завербувати російські спецслужби.

– Такі реалії життя, що змінюються лише декорації історичних подій, а самі події не змінюються, вони, на жаль, циклічні. Тому не буду робити з цього великої таємниці, хоча це не компетенція Головної військової прокуратури. Обмін і подальша перевірка осіб, які повернулись з-за лінії розмежування з “ДНР”/”ЛНР”, – це компетенція СБУ. Однозначно перевірка проводиться. Наскільки глибоко щодо тих чи інших осіб — не варто зараз оприлюднювати у ЗМІ. Скажу одне: був випадок, коли наш військовий сам здався “ДНР”/”ЛНР”, і після обміну та повернення сюди був притягнутий до кримінальної відповідальності за фактичне дезертиртство з переходом на сторону ворога.

Слідчі військової прокуратури на підставі документів у військовій частині встановили, що він здався сам, а потім його обміняли за принципом належності до Збройних сил України. Його так само, як і всіх інших наших полонених, передали українській стороні, його зустрічали з квітами. Але невідкладно після цього він був притягнутий (до відповідальності – ред.), оскільки свідомо покинув зброю і серед білого дня у присутності своїх співслужбовців перейшов на інший бік. Зараз не пригадаю, чи є вже вирок, але його притягнули до кримінальної відповідальності за дезертирство з переходом на сторону терористів.

Щодо наших правоохоронних органів. Раніше, переважно після Майдану, поширювалась інформація про те, що в наших правоохоронних органах працювало і продовжує працювати багато агентів російських спецслужб. Чи вдалося зараз системі очиститися від цього?

– Я можу відповідати щодо слідчих та прокурів військової прокуратури. Вони пройшли багаторівневу перевірку – як паперову (через оперативні служби СБУ), так і практичну (у зоні проведення антитерористичної операції). Всі ми фактично знаходимося під мікроскопом у декількох спецслужб — Головного управління розвідки МОУ, фіскалів, цивільної поліції, СБУ, представників антитерористичного центру у зоні АТО, ворогів з МДБ ОРДЛО та російських спеслужб. Ми цю “увагу” постійно відчуваємо практично.

За час мого перебування на посаді було все: і нервові зриви підлеглих з поглядом у чарку, і самогубства, і елементарний страх під час виконання слідчих дій. Багато всього було. Повинен констатувати, що 4 військових прокурори притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення службових злочинів. Але фактів зради, корупції чи роботи на російську сторону не було.

Щодо інших правоохоронних органів мені важко сказати однозначно. Це клубок важких проблем. Винищення еліти самосвідомої нації, економічні негаразди, збочена психологія сприйняття цінностей Радянського Союзу, де ковбаса була по 1,2 карбованця і пляшка горілки по 3,50, зробила свою чорну справу навіть з тими, хто має не таку велику різницю у віці з самою Незалежністю нашої країни.

Досить багато є тих, хто не має України (як держави) у серці. Є латентні, які у затишші “мояхатаскраю” сповідують ті чи інші нікчемні погляди. Є практичні, які допомагають чи усіляким чином підтримують ту чи іншу хвилю або дію на користь Росії. Є велика кількість військовослужбовців з СБУ, прикордонної служби та інших військових, яким вже оголошені підозри за державну зраду на користь РФ, значна частина проваджень щодо них вже спрямована до суду.

Зокрема, оскільки я опікуюсь Кримом, нами оголошено близько 700 підозр – суддям та прокурорам, що перейшли на бік Росії. Однак одномоментно охопити неохопне – неможливо. У буквальних цифрах Україну в Криму зрадили тисячі — військові, СБУ, прикордонники, МНС, внутрішні війська, міліціонери, держслужбовці органів влади та управління. Чи зміниться щось у підходах щодо відповідальності цих людей, я наразі не готовий сказати. Але чи потрібно притягувати всіх їх без виключення за ті чи інші погляди, страх і апатію, потурання агресору, врешті-решт, за зневіру щодо спроможності держави захистити власну територію – складне, як на мене, питання. Однозначно повинні бути притягнені до відповідальності ті, які діяли на користь агресора проти нашої держави, катували українських татар, убивали наших військових. Потрібне процесуальне фіксування вчинених злочинів, юридичні та процесуальні наслідки для таких людей, з можливістю подальшої амністії або певного обмеження в правах. Тому що жодна держава не розкидається своїм генетичним фондом, який би він не мав політичний чи світоглядний бекграунд.

Тяжкі проблеми розбудови саме нової держави, значна контраверсія у поглядах суспільства — це наслідки не лише гібридної війни, а й політичної прокрастинації (постійного відкладання вирішення проблем на потім) української фінансової та суспільно-політичної еліти, яка лише грабувала або споглядала на грабунок країни. Як це все примирити, як “зшити” цю країну, щоб у нас не утворилися райони, краї, області махновщини чи чогось подібного  — це надкритичне питання для існування держави та її далеко не завжди рішучих органів управління. Як би гірко мені це не було констатувати, але суспільством бродить запит на українського Ататюрка, де Голя чи, врешті-решт, притомного державника, який (на думку людей) швидко (лише як і ким?) наведе лад, дисципліну, і наступить рай на Землі. На жаль, окрім озлобленої радикалізації певних верст населення, передумов до покращання реальності та суспільних настроїв я не бачу. Можу наразі сказати одне: те, що стосується закону, ми будемо виконувати так, як записано в книзі. Наскільки нам вистачить сил протистояти цим суворим викликам – боюся прогнозувати. Занадто багато точок надкритичних проблем.

Цілком зрозуміле і закономірне бажання суспільства покарати винуватців “вже і негайно” спричиняє жорстке протистояння залишків правоохоронної системи держави із такими проявами нової генерації частини населення, яка індентифікує себе як “учасники АТО”. Значна частина суспільства у силу свого гіпертрофованого бажання бути причетним до покарання, не виходячи за межі Facebook, продукує суспільні настрої, які часто примушують владу до позитивних змін, але дуже часто — і до прямого потурання беззаконню. Так не має бути. Я потурати беззаконню не хочу і не буду. Така ж стійка позиція усього нашого невеликого колективу.

Скажу прямо: через економічні негаразди, відсутність видимих змін суспільство хоче три види злочинів: винен, не винен, “казнить нельзя помиловать” — без ком. Усе інше основну масу людей вже не цікавить. Що б я не розповідав вам чи іншим засобам масової інформації, телеканалам про закон і право – це вже нікого не цікавить. Їм усе так набридло, що вони нам кажуть: ви, як Discovery — зловили велику рибу, сфотографували, відпустили. При цьому всьому ніхто не хоче зрозуміти однієї простої речі: є процес досудового розслідування, і є процес судового розслідування. Прокуратура жодним чином не може вплинути на швидкість судового розгляду. Такі сумні реалії. Скоро, особливо у апеляційних  судах держави, не залишиться кому чинити правосуддя (більш ніж 400 суддів апеляційних судів подали заяви на звільнення).

Так-от, наші великі антикорупціонери у віртуальному та фейсбучному середовищі регулярно стверджують, що найбільша загроза нашої державі — це корупція. Так, вона тотальна, на всіх рівнях: від побутової до владної. Така у нас склалася суспільна угода. Але наші горе-реформатори не змінюють основних реперних точок критичних проблем і передумов того, чому так стається. І усі ці розмови на грантові кошти призводять до того, що зневіра суспільства у правоохоронній системі вкупі з бажанням малоосвічених, але ідейних, реформаторів щось змінювати може рознести цю державу вщент.

Десь окремим острівцем ми маємо реформу Національної поліції з гарною картинкою і з повним розвалом системи кримінального пошуку, розкриття злочинів, боротьби з організованою злочинністю, розбоями і пограбуваннями. Після ліквідації УБОЗ у державі з’явилося нове явище у вигляді надкритичного підняття потужності та можливостей організованої злочинності саме серед криміналітету, який уже обплутав своїми “щупальцями” всю країну. Станом на зараз за неповними даними, але вони близькі до реальності, в Україні перебуває до 120 “злодіїв у законі” з усього СНД. Зокрема, більшість із них —  грузини. Дуже вони полюбляють Одесу.

Це якось пов’язано із тим, що їхній земляк зараз там губернатор?

– Це пов’язано з тим, що є недосконале законодавство, яке депутати не хочуть змінювати навіть під страхом загрози встановлення анархії. Тим паче в Одесі схожий до грузинського клімат.

Для “злодіїв у законі” тут комфортне середовище, вони знають, що держава неспроможна в силу страху, мізерної зарплати правоохоронців, недосконалості законів дати їм відсіч.

Доходить навіть до того, що у певних оперативно-розшукових ситуаціях ми бачимо матеріали про те, що криміналітет робить спробу отримувати мзду чи виплати до кримінальних “общаків” від військових комісарів! Криміналітет лізе в усі сфери суспільного життя: від лобіювання законів до обігу незаконних заборонених речей — зброї, наркотичних речовин, незаконного видобутку корисних копалин, контрабанди акцизних товарів, приватизації цілих галузей економіки. Лавина проблем настільки велика, що запитуєш: якщо ти працюєш на державу, а держава неспроможна себе захистити, а тим більше захистити того, хто на неї працює, то для чого працювати на таку державу?

Можливо, не все так погано, як видається, коли тут, в Києві, на вулиці сонце, повні клуби, і відкриваються все нові і нові заклади відпочинку. Та ситуація, на мою думку, критична. Ми маємо досить стрімке падіння до хаосу. Інструментів протидії цьому я поки не бачу. У нас їх забрали окремими недолугими реформами та постійним цькуванням на людей в погонах. Собака, яку б’є господар і члени родини, ніколи не оберігатиме родинне обійстя, не кажучи вже про те, щоб гавкати, коли злодії на подвір’ї. Далеко не всі у ГПУ, СБУ,  поліції є червиві.

Ми до такого стану йшли поступово, чи Майдан та ситуація на сході стали поштовхом для цього?

– Жоден організм не починає вмирати, якщо в ньому постійно не тліє абсцес чи наявне інше місце гнійного запалення. Схід — це місце запалення. Це уособлення всього критичного, що роз’їдає і по факту може знищити державу. Там біле і чорне. Жорстоке і справедливе. Там кожен розуміє, що потрібно вижити. Розуміє по-своєму. Як розуміє – так і живе. І якщо хтось живе краще – він ворог.

Мій колега в одному з інтерв’ю сказав, що зона АТО і все, що пов’язане з війною, — це як велика кримінальна колонія, незважаючи на те, що адміністрація в особі правоохоронних органів, які там є, намагається дотримуватись закону і щось змінити на краще. Я повністю поділяю його слова. Неможливо одним надрізом вичистити цей абсцес. Потрібна комплексна терапія, а не реанімація. Я не розумію реанімаційні пакети, які не продукують оздоровлення. Знищити те здорове, що було лише на підставі ніби нового бачення, без конкретних кроків і поступово, — це просто махровий популізм. Тим більше — популізм за гроші українських платників податків.

Військовій прокуратурі передали на розслідування справи Курченка і Клименка. Вам відомо, чому ці справи майже два роки потому передали в компетенцію саме Головної військової прокуратури?

– Знаєте, все частіше уявляю себе віслюком, на якого все вантажать і вантажать до того моменту, поки в нього не підігнуться ноги. Ми точно не просили — ні я, ні мої колеги, щоб нам передавали економічний блок злочинної організації Януковича.

Була розмова з Генеральним прокурором, достатньо пряма та відверта. Прийшла людина, яка хоче щось змінити, і я сказав  підлеглим, що Луценко завжди додавав динамічності тим процесам, на які міг впливати. Чи завжди вони були результативними? Не готовий оцінювати, але знаю, що якби Луценко не купив свого часу рентгеноскопічний мікроскоп для дослідження трасології зброї – ніхто б зараз не встановив, хто і з якої саме зброї вбивав людей на Майдані. Судіть самі. Коли сіли та порозмовляли, він сказав, що передасть ці кримінальні провадження нам. Причина? Запитайте його самі.

Без зайвої скромності скажу так: нам вдалося закумулювати найкращі кадри з цивільних та колишніх військових прокурорів за останні два роки, які в силу різних причин були незапитані або виштовхнуті системою прокуратури. По-друге, вони усі підписали військовий п’ятирічний контракт. Окрім цього, у нас трохи відрізняється логістика, ступінь та рівень контролю за виконанням поставлених завдань. І четверте, це люди, які добровільно написали рапорти про бажання проходити військову прокурорську службу у зоні АТО. При цьому, не дивлячись на критику суспільства, для того, щоб сформувати колектив і натренувати його на якусь кращу, ефективну і процесуально вірну законну роботу, довелося займатись елементарними речами, які поступово кількістю переросли в якість. І сьогодні можу похвалитись, що у провадженні, яке нібито і непідслідне військовій прокуратурі (норми закону нами не порушені), щодо першого заступника голови Миколаївської облдержадміністрації розслідування вже закінчено, а матеріали надані адвокату та підозрюваним. Менш ніж за 2 місяці. Коли це відбувається?  Коли не робляться хибні кроки, є чіткий план слідства, і він втілюється практичними слідчими діями.

Зазначу, що дуже багато розумних, фахових і талановитих колег працюють в прокуратурі, але вони розмиті у складній штатній системі органів прокуратури. Ми ефективні, бо нас не є багато, ми всі підставляємо плече один одному у всіх життєвих та робочих ситуаціях і у нас відсутній підхід “я начальник, а ти –дурень”.

Що ви можете сказати про стан розслідування справ Курченка та Клименка на той момент, коли ці розслідування передали військовій прокуратурі?

– Є повнота або неповнота розслідування. Повнота розслідування — це наявність достатньої кількості доказів для оголошення підозри. Якщо усі підозри та арешти були оголошені Курченку, екс-банкіру Тімонькіну, юристу-адвокату Бугаю ще у 2014 році саме слідчим Куликом, а з того моменту нічого не з’явилось — говорити про повноту і розумні строки розслідування не доводиться.

Що плануємо — не скажу. Все, що зробили, — видно. Все, що буде надалі, станеться з Божою допомогою і нашим бажанням довести, що можна встигнути за 100 днів більше, ніж за 2 роки. Думаю, у нас це вийде.

Не хочу давати критичної оцінки нашим колегам з ГСУ ГПУ, там дійсно дуже багато зроблено документальної рутинної роботи. Але інколи добросовісне переконання слідчого і прокурора щодо відстоювання, оцінки зібраних доказів або динаміки їх встановлення дає можливість оголосити підозру і йти з матеріалами до суду. Чого не пішли – у нас немає часу вивчати.

Наведу лише один приклад. За 2 роки вже ніби проукраїнський постмайданний “Нафтогаз” жодним чином не надавав матеріали про усіх осіб, які в період 2011-2014 років входили і до яких приходили у “Нафтогазі”. Зокрема, це стосується Курченка. Ми змогли це зробити – отримати на підтвердження документальні дані, які є доказом, і почати допитувати людей. Вони кажуть, що Курченко почував себе у “Нафтогазі” як удома. Що найдивніше — до кабінету голови правління на той момент Курченко не заходив, він ходив, як до себе додому, до двох заступників голови “Нафтогазу”. І одним з них був Кацуба, який зараз заарештований і реально сушить собі голову, як з його статками уникнути відповідальності. Хай сушить. Є перспектива сушити її років з п’ятнадцять.

Нещодавно в одному з інтерв’ю ви зазначили, що Генпрокурор Юрій Луценко запропонував Кацубі піти на співпрацю зі слідством, цю пропозицію було озвучено його батькові. Її було прийнято?

– Ми підготували відповідний аналітичний документ, який Генеральний прокурор озвучив народному депутату, батькові Кацуби (він прийшов сам), про наявність у чинному законодавстві алгоритмів та механізму звільнення від кримінальної відповідальності у разі укладення угоди зі слідством. Він пішов думати.

Поки відповіді немає?

– Відповідь є завжди. Наразі я не буду вам її озвучувати. Ми дуже важко працюємо. Толерантно, у межах закону, долаючи страшенну проблематику закулісся українських реалій. Оскільки Україна — велике село, тут усі все знають, усі комусь кум-сват-брат або політичний соратник, то нам доводиться нівелювати всі загрози, що є невидимими і невідомими суспільству. Чи є спокуси? Є. Поки тримаємося. Луценко своїм знанням розклАдів української політики і рішучістю нам сильно допомагає.

Дуже легко сказати, що хтось винен. Але довести це в суді – каторжна робота. Якби у нас був військовий стан — тоді було б трохи по-іншому, згідно з процедурою і кількістю статей, які застососвуються під час війни. Зараз ми будемо складати основну підозру відповідно до ст. 255 КК України (створення злочинної організації) з обов’язковим інтегруванням (і це буде головною підвалиною кінцевої підозри) статті 111 Кодексу – вчинення державної зради з боку вищого керівництва держави з метою нанесення шкоди обороноздатності, інформаційній, економічній безпеці, що віднесені до основних засад державності. Там буде чітко встановлено мотив и докази, що ця зрада значної кількості представників держави розпочалася з моменту підписання т. зв. Харківських угод про продовження строків перебування Чорноморського флоту РФ у Криму на користь нашого “північного сусіда” і до моменту втечі екс-президента у лютому 2014 року.

Не хочу забігати наперед, але анонсую, що буквально найближчим часом ми офіційно передамо матеріали Міністерству фінансів України, яке веде у Лондонському суді судовий розгляд претензій Російської Федерації до нашої країни щодо повернення так званого 3-мільярдного стабілізаційного кредиту, що був виданий за клопотання екс-президента Януковича у період Майдану. Ці матеріали перевернуть догори ногами і знівелюють всі аргументи РФ.

Ми відпрацювали за останній місяць величезний пласт роботи, провели ряд експертиз, які до цього часу не призначались і не були проведені. Тепер вони фактично на завершальній стадії (ми їх зробили більш ніж за півтора місяця), де сума збитків з алгоритмом, механізмом, процедурами грабунку держави доведена процесуальним шляхом. І суми цих збитків, за попередніми висновками, будуть обчислюватись, як би це не було смішно та абсурдно стверджувати, далеко за 100 мільярдів гривень. Ми розслідуємо епізоди за сегментами економіки держави того періоду, і кожного разу, коли ми стикаємося з тим чи іншим сегментом, ми розуміємо, що саме владою і оточенням колишнього президента було розграбовано 70 % того, чим володіла і що накопичувала Україна.

Це були унікально прості схеми грабунку нас всіх, із залученням усіх інструментів державної влади. Схема була така: визначення і залучення виконавців страхом, підкупом, свідомим входженням в злочинну організацію — виконання на тій чи іншій стадії приготування злочинів конкретних дій як з боку керівників міністерств та відомств, окремих виконавців нижчої ланки, так і з боку найвищих представників усіх правоохоронних органів без виключення, у тому числі прокурорів. Всі прізвища ми озвучимо. Дуже хочу встигнути зробити це з командою (а це лише 19 прокурорів і 14 слідчих військової прокуратури) до 1 вересня. Зроблю і, напевно, піду. Маю намір іти вчитися.

Куди? В Державне бюро розслідувань? Ви ж подали заявку…

– Це спортивний інтерес заради того, аби довести, що у нас все паперове дуже важко стає буквальним і практичним. Вагітність, що триває 9 місяців, призводить до народження повноцінної людини. З мінімальними аспектами свідомості, радше інстинктами — але через 9 місяців. У нас вже ДБР скоро буде 7-місячне. На папері. Отже, або не народилося, або у критичному стані в барокамері знаходиться. Відразу у реанімацію.

Вам відомо, коли будуть результати цього відбору голови ДБР?

– Там не відбір. Там конкурс. Найбільш дивує те, що для професіоналів слідчо-оперативної роботи встановлена така процедура, як проходження поліграфа. Звісно, і конкурс, здача іспитів з теорії норм закону. Водночас наші колеги-антикорупціонери поліграф не проходили. Але їм суспільство довіряє більше, ніж тому ж слідчому, який повинен розслідувати військові злочини, злочини щодо правоохоронців, щодо тих самих детективів ДБР, НАБУ і прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Тобто складається враження, що є таке бажання створити орган, як бензином погасити багаття.

У нас суспільство не вникає в суть. Головне, щоб хтось запустив хвилю мейнстріму, де всі є експертами зі всього і у всьому. І потім усе це розшарити, пролайкати і профейсбучити. Крім того, обов’язково виокремити якогось негативного покемона — чи то якогось радикального політика, чи то представника держави. Обов’язково потрібно когось зробити винним за все. Скільки там зараз у популярній грі покемонів? 251, здається? Така ж приблизно кількість впливових українських політично-фінансових покемонів паразитує на тілі суспільства.

НАБУ підозрює вашого підлеглого військового прокурора Костянтина Кулика у незаконному збагаченні. Сам же Кулик заявляє, що НАБУ виконує замовлення і намагається усунути його з посади, щоб перешкодити йому розслідувати справу Курченка. При цьому він зазначає, що має докази замовного характеру дій керівника НАБУ. Як ви можете це прокоментувати?

– До винесення рішення судом, який має відбутися однозначно публічно (а я ратую тільки за найшвидший судовий розгляд), аналізувати цю ситуацію я не можу. Я оцінюю виключно відповідно до норм закону. Підозра — процесуальна норма, яка застосовується, коли зібрані ті чи інші докази. Кулик у липні 2014 року написав заяву на добровільне відрядження в зону АТО на рядову посаду. Війна завжди прискорює кар’єрний ріст. І за два роки з цієї рядової посади він дослужився до військового прокурора сил АТО.

Докази можливого замовлення будуть у кримінальному провадженні. Деякі кримінальні провадження своїм рапортом ініціював Кулик щодо обставин не тільки його підозр, а і глибокого переконання наявності не зовсім законного бекграунду цієї історії. Я знаю про це. Але це право Генерального прокурора, і він ним скористався. Кримінальне провадження за рапортами Кулика зареєстроване і розслідується іншими підрозділами, не військовою прокуратурою. Там також багато контраверсійних моментів.

Розслідування справи Курченка показало і підтвердило одну золоту істину: знання примножує смутки. Так от, оці мої смутки точно не стосуються Кулика. Смутки цього знання, які покладені в матеріали кримінального провадження, свідчать про надзвичайно складну павутину взаємовідносин різних людей в українській правоохоронній системі, які нібито не мають видимої причетності, але активно діють для розколу справи щодо високопосадовців з минулого керівництва держави, особливо економічного блоку.

Скажу вам так: є всі підстави вважати, опираючись на докази, що логіка тих чи інших вчинків окремих осіб точно свідчить не про сумлінне виконання обов’язків, а про об’єктивне свідоме виконання дій, покликаних завести в глухий кут або взагалі розвалити справу, яка є знаковою для нашої державності.

Зараз в правоохоронних органах, зокрема, у Генеральній прокуратурі, є люди, які працюють в інтересах Курченка для того, аби розвалити цю справу?

– Серед тих, хто зараз розслідує це кримінальне провадження, точно немає. А чи є у Генеральній прокуратурі? Є.

І не тільки в Генеральній прокуратурі. Є і в СБУ, і у фіскальних органах, серед політиків та навіть журналістів.

В цілому мені відомо, що кожна фінансово-промислова група має кластери своїх інформаторів в усіх правоохоронних органах. Єдиний орган, де точно таких представників немає, це у нас, в Головній військовій прокуратурі. Від нас неможливо отримати  або скачати інформацію.

Загалом зараз, розслідуючи економічний блок Януковича, ми дізнались (і це обгрунтуємо відповідними документами) про те, що деякі з наших колег за кошти торгували довідками про стан розслідування проваджень щодо усіх екс-високопосадовців і вигнанців, котрі зараз переховуються. В інтересах тих же Клименка, Курченка. Суми були від 10 до 20 тисяч доларів за довідку! Не за прийняття рішень, а за довідку, що робиться і планується робити у справі.

А в новостворених антикорупційних органах — НАБУ, САП?

– Так глибоко “з полюванням на відьом” ми поки не заходили. Щодо світоглядних речей — може, хтось там і має якісь уподобання, але це їхнє право. Висновки робити поки передчасно.

Костянтин Кулик каже, що в нього є докази того, що НАБУ хоче усунути його від розслідування справи Курченка.

– НАБУ — демократична інституція, яку суспільство і наші міжнародні партнери визначили основним хедлайнером боротьби з корупцією. НАБУ — ідея дуже класна. Але будь-яка організація — просто назва. Все залежить від дій людей, які її представляють. Так само, коли кажуть, що Генеральна прокуратура — кладовище усіх нездійснених надій суспільства на притягнення до відповідальності минулої влади — це ахінея. Генеральна прокуратура — це інституція в системі державних важелів стримування і противаг. А от люди окремо взяті та їхні дії — тут вже виникають питання.

Сергій Лещенко заявив, що ви намагаєтеся відбілити Кулика, роблячи його ключовим прокурором у справі Курченка. Він також назвав ваші дії маніпуляцією, оскільки ви, знаючи, що проти Кулика відкрито провадження, спеціально зробили його людиною, яка веде резонансні справи. Прокоментуйте, будь ласка.

– Я тішусь великою похвалою з боку нашого загальновідомого народного депутата, раніше — журналіста-розслідувача, у частині того, що я є “коперфільд” та такий собі поганець “рішельє”. На його творчу думку виявляється, що я взагалі придумав нову форму життя: я живу в мозку Юрія Віталійовича Луценка, поселився у його мізках — так він написав колись. Так-от, я скажу, що рішення про відрядження з посади прокурора антитерористичної операції Кулика приймав і підписував відповідну постанову особисто Генеральний прокурор буквально через тиждень після вступу на посаду. Чому? Тому що справу Курченка з оголошенням підозри, розшуком та арештом активів в березні-червні 2014 року розпочинав і розслідував Кулик та декілька його слідчих, яких ми зараз знову забрали до себе.

Не має жодного відношення стаття про підозру у незаконному збагаченні (як хедлайнер успішності, професійності і досконалості знання норм закону з боку НАБУ) до розслідування справи Курченка безпосередньо. Але алгоритм дій, активізація розслідування стосовно Кулика є досить контраверсійно дивними. Скажімо, справу із хабарем у 90 тисяч доларів першого заступника голови Миколаївської ОДА військова прокуратура закінчила за неповних два місяці. Кримінальне провадження відносно незаконного збагачення при наявності 12 детективів і 8 прокурорів розслідується з грудня місяця минулого року. Слава Богу, у нас сьогодні 1 серпня. Тобто 7 місяців важкої роботи на шалений результат, який, сподіваюся і переконаний, закінчиться рішенням українського суду. Яке воно буде? Може бути різним. Наскільки будуть достатніми докази – таке рішення й прийме суд.

Я жодним чином не можу навіть думати і сумніватись в тому, що Кулик збагачувався за період антитерористичної операції. Це виключено. Оскільки навіть з елементарних логічних аксіом та реальностей усі, хто перебуває в зоні АТО, знаходяться під ковпаком 8 спецслужб. І як у будь-якій колонії, як він сам провів паралель, адміністрація, населення та всі інші буквально знають, що “сарафанне радіо” моментально розносить інформацію: цей бере хабарі, цей не бере; цей наживається, цей не наживається. А коли ти ще й виконуєш каральну функцію притягнення до відповідальності і приведення в притомний стан представників правоохоронних органів, в тому числі і цивільних, на території областей, де йде війна, — це треба мати, напевно, найвищий рівень цинізму і не мати взагалі ніякої совісті. Я про такі риси Кулика не знаю.

Ми всі не безгрішні. Ні я, ні він, ні ви. Але я точно переконаний і знаю одне: є дія, і є слова. Так-от, Кулик пішов перед судовим розслідуванням і пройшов комплексний поліграф щодо того, чи він незаконно збагачувався у період діяльності в зоні АТО, перебуваючи на посаді прокурора сил антитерористичної операції. Він пройшов поліграф, який фактично неможливо обманути. Це стандартні постановки запитань та методологія перевірки. Поліграф відповів негативно — Кулик не займався незаконним збагаченням. Я би хотів, щоб мої колеги чи ті детективи і прокурори, які беруть участь у цьому розслідуванні, так само публічно (непублічно) у тій же самій будівлі чи у будь-якому іншому приміщенні пройшли поліграф на предмет того: перше, чи виконують вони якесь доручення; друге, чи добросовісно вони відпрацюють завдання; і третє, чи не є це механізмом оплати за надання консультаційних юридичних послуг, як це здійснює Реанімаційний пакет реформ відносно правоохоронців суддів, коли вони надають їм консультації, а ті їм виплачують гонорари. Це я спонтанно і довільно сформулював питання. Їх можна сформулювати журналістським середовищем і наполягати: “хлопці, не щоб поліграф вас пройшов, а ви пройдіть поліграф”. Я так само готовий сісти з ними.

Час все розставить на місця. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Я можу помилятись. Але досить багато юридично обгрунтованих сумнівів у мене викликає перебіг цієї справи. Я порівняв дві справи. Є епізод з замом голови Миколаївської ОДА, також досить непростий, справу розслідували до двох місяців. І злочин, який вже 7 місяців розслідується. Думаю, вже би мала бути готова дитина.

Як ми знаємо, Апеляційний суд вже виніс одне рішення на користь Кулика.

– Є процедура. Те, на що опирався прокурор на розгляді про відсторонення Кулика від посади, виглядало не зовсім коректно. Військовослужбовець, який не виконує зараз функцій в зоні АТО, не може втекти чи переховуватись від слідства. Якщо він втікає з-під особистого зобов’язання, для нього автоматично застосовується стаття “дезертирство”. Вона набагато важча, ніж за злочин незаконного збагачення.

Апеляційний суд, як на мене, виніс досить зважене рішення: аргументація, викладена детективами і прокурорами, не кореспондується з об’єктивними реаліями. Є розслідування — розслідуйте, проробіть процесуальні дії. А те, що робить Кулик з розслідування економічного блоку Курченка, не може бути зупиненим тільки внаслідок того, що його треба відсторонити за події, які ще ніким не доведені.

Я точно знаю, що читачі знову скажуть: “А чого ж ти, Матіоc, не поясниш, звідки в нього статки?” Це не моє зараз завдання, це завдання — знайти, зібрати докази, підтвердити або спростувати — саме НАБУ. Є процес, він повинен закінчитись рішенням суду. Так і буде. Я досить глибоко сумніваюсь, що воно буде на користь НАБУ.

Після того, як розглядялись рішення і скарги Кулика в Апеляційному суді, на кожне засідання і першої інстанції, і апеляції зненацька організовано надходила певна кількість людей у формі, які позиціонували себе як бійці добровольчого батальйону. З реальними погрозами як матері дітей Кулика, так і самому Кулику. Усі бачили в ефірі “112 каналу”, як один Кулик, абсолютно беззбройний, перебував у коридорі суду, його обступили в кращих традиціях початку постмайдану люди неідентифіковані, які вимагали від нього, аби він зізнався у всіх можливих гріхах. Абсолютно законно, будучи учасником процесу і маючи таке право, Кулик звернувся до детективів НАБУ з проханням забезпечити охорону йому, матері його дітей і його дітям з боку слідчого органу. Такі клопотання розглядаються невідкладно. Пройшло уже більше 7 днів — жодної відповіді з приводу надання охорони з боку детективів НАБУ не надійшло. Мені це відомо, оскільки Кулик і звертався до мене з приводу надання йому охорони. Але в мене таких повноважень немає. А чому такий вибірковий підхід до виконання прямих норм КК — це, напевно, треба питати у наших колег.

Повертаючись до заяв Лещенка. Він також стверджує, що слідство у справі Курченка давно вже було проведено, і дослівно: “Наприклад, тому самому Кацубі, якого зараз так резонансно затримували, вже давно була підозра підготовлена, ще у вересні минулого року його в розшук оголосили, просто потім цю справу злили, думаю, за матеріальну компенсацію корупціонерам-прокурорам, а зараз справу начебто відновили, Кацуба знову затриманий, і Кулик цього домігся. Ця справа була вже доведена до кінця ще в часи річної давності, а Кулика штучно підвели, нібито він цю справу розслідує, ось такий він борець з корупцією”. Як прокоментуєте?

– За 12 років знайомства з певними олігархічними людьми такі достовірні дані досудового розслідування у правоохоронних органах МВС і Генпрокуратури Лещенко, напевно, отримав у ресторані BAO. Я не чув і ніде не читав, навіть у найбільш “джинсових” ЗМІ, про те, що покійна Ванга передала йому свої повноваження. Лещенко “вангує” кожен день так, ніби робить ставки. Я радію за нього. Політ його фантазії дає йому можливість стати сучасним українським Айзеком Азімовим у частині фантастики.

Як ми знаємо, юридичний супровід “всіх схем” Сергія Курченка здійснювала юридична компанія Arzinger, в якій раніше старшим партнером був екс-заступник Генпрокурора Віталій Касько. Багато звертають увагу на те, що після звільнення Каська справа Курченка відразу зрушилась з місця. Це збіг?

– Юридична компанія Arzinger, про що навіть написано у “Вікіпедії”, має в Україні 3 філіали: Львів, Одеса і Київ. Через львівський філіал здійснювалося юридичне супроводження у тому числі закупівлі вишок. Я не буду зараз акцентувати, хто звідки родом (прим. — Віталій Касько народився у Львові).

Ми щодня працюємо у правовому полі без зойків та вересків, коли все адвокатське середовище говорить про численні порушення і зазіхання на адвокатську таємницю. Ми нормально працюємо. І на щастя, про якісь скандали, порушення процесу з боку слідчих військової прокуратури, по-моєму, ніхто не чув. Звичайно, десь є недоліки чи тяганина.

Можу анонсувати, що найближчим часом я поїду до Німеччини, якщо наші німецькі колеги підтвердять можливість для спілкування в процесуальному вигляді з екс-банкіром Тимонькіним, який перебуває під екстрадицією. Думаю, що відвідаю також Іспанію, де перебуває екс-міністр фінансів Колобов. Можливо, і ще деякі країни дальнього зарубіжжя, де ми точно знаємо, що зберігається.

А все ж чи є зв’язок з Каськом?

– Ні для кого не секрет, що до призначення на посаду заступником Генпрокурора Касько був керівним партнером Arzinger. Не тільки він. Багато людей у владі та громадських організаціях є вихідцями з цієї компанії. І навіть керівний партнер, який є членом наглядової ради Transparency International, що входить у раду контролю при НАБУ. Зараз ми відпрацьовуємо усі ці версії.

Тих матеріалів, які надійшли нам в порядку правової допомоги від німецьких колег, стало достатньо для того, щоб рухатись в цьому напрямку. Дуже дивно, що ці матеріали надійшли ще весною 2015 року…

– … Коли Віталій Касько вже і ще був на посаді…

– … І довго стояли матеріали, виконані німецькими колегами, в очікуванні на переклад. Цим перекладом опікується той, хто відповідає за інтенсивність і черговість виконання функціональних обов’язків по цій лінії роботи. За лінію роботи з повернення міжнародних активів. Не знаю, багато їх там повернули чи небагато…

– … Відповідав Віталій Касько.

– Так.

Проте ми прекрасно спілкувались, поки він був заступником Генпрокурора. Наразі спілкування немає.

Як просувається розслідування справи проти Семена Семенченка, якого звинувачують у незаконному отриманні військового звання?

– Є вже вирок командиру частини, який вчинив ті дії, що призвели до незаконного присвоєння звання, допитано дуже велику кількість осіб. Ми вийшли на наявність складу злочину при освоєнні коштів благодійного фонду для добровольчого підрозділу “Донбас”. Але всьому свій час.

В одному з інтерв’ю ви зазначили, що репутація Генпрокуратури знищується вже 2 роки постмайданних реалій. Ким?

– Космічними прибульцями, які брутально при перших паростках трави, що пробиває асфальт (цитуючи нашого керівника), не хочуть на добре говорити добре, а бачать тільки погане.

Наявність медійних майданчиків у фінансово-промислових груп, на добробут і фінансовий зиск яких посягає будь-яке кримінальне провадження у сфері економіки, проявлялась у тому, що вони штурмували Віталія Ярему. Це був дуже мужній Генеральний прокурор, чесно скажу. Знаходились ті чи інші претензії до Шокіна. Створювався спочатку абсолютний суспільний позитив, як це робив Мустафа Найєм у перші дні після призначення Віктора Шокіна. Він у кожному своєму інтерв’ю та дописі казав, що новий Генпрокурор Шокін — це надія України. Тепер він говорить навпаки. Я люблю людей, які сповідують одну позицію. Навіть якщо вона йде в розріз із загальним мейнстрімом або під реаліями життя змінилася.

Тільки якщо працює система, а не окремо взятий її механізм, тоді буде реальний значний результат. Якщо можна задекларувати будь-що, але немає інструменту — ніхто нічого не зробить. Наразі, думаю, що найбільш дієвим інструментом виконання усіх взятих на себе викликів з боку Генерального прокурора є військова прокуратура. Ми встигнемо до 1 вересня, коли відбудеться 100 днів. Після того я, напевно, зі спокійною душею піду. Зроблене і створене є на кого залишити. Піду вчитися іншого життя.