Інтерв’ю для LIGA.net. 18 грудня 2018 року.
================================
– Як ви ставитеся до того, що суд відновив Насірова на посаді глави ДФС?
– Якщо суд встановив порушення процедури звільнення Насірова по Трудовому кодексу, що багатьом не подобається – міняйте кодекс. Ось тоді можна сміливо з когось хрестик зняти, а з когось труси.
– Насіров повертається на робоче місце. Як вам це з моральної точки зору?
– Я не особливо вітаю стриптиз на тему моралі, як у цьому кейсі, так і у багатьох інших. Віддаю перевагу виконанню букви закону. Я змушую себе не думати про речі, на які не впливаю. Далі не бачу сенсу обговорювати.
– В кінці листопада запрацювало Державне бюро розслідувань.
– Давайте говорити точніше – оголосило про початок роботи. Радянські “запорожці” дзижчали на всю вулицю, але їздили погано! Якщо взагалі їздили.
Скільки справ військова прокуратура повинна передати в ДБР?
– Понад дві тисячі.
– Скільки передали?
– Понад триста.
– Які справи ДБР може поховати?
– Закон про ДБР не передбачає, що вони “трунарі” справ. Там працює до 40% людей з досвідом ведення слідства. Решта, як я знаю, не мають поняття про складання процесуальних документів. Спочатку наб’ють шишки, заїдуть головою в штангу, над ними посміються через купи порушень – без цього не обійдеться. Таке виконання закону підриває авторитет хорошої ідеї. Бо у нас часто ідеї народжуються в голові, а відпрацьовуються через проктологічний прохід.
– Яких справ вам особливо шкода і не хочеться віддавати в таку структуру?
– Нехай це коментують звіздарі. У них є одинокий інструмент, який пристойного звуку не може видати. Взяв і запустив ДБР в трубу порожнечі. Вірніше його взяли. Він тужиться з усієї сили що-небудь видати.
– Бюро військової юстиції може виправити ситуацію. Ви говорили, що під створення знайдуться голоси. Півроку минуло, а законопроект не розглянуто. З’ясували, чому депутати не голосують?
– 12 листопада законопроект внесли до порядку денного ВР. Можливо, на наступному тижні розглянуть. Якщо ні, то їм це недоречно. Значить, у нас актуально – воєннний стан без бюро військової юстиції. Це, як велосипед без коліс.
Я хочу, щоб бюро запустили. Воно потрібно не мені, а державі. Держава повинна дбати про військових “від призову до обеліска”. Ви ж розумієте, яка основна функція воїна?
– Захищати країну.
– Ні, це мотив. Основна робота воїна – знищити противника.
– Отже, ДБР нормально не працює і отримає незабаром кілька тисяч справ. Це ж провал?
– За дев’ять місяців дитину можна народити, а Труба не зміг народити навіть мишу, не те що гору! Вчора ввечері (інтерв’ю записувалося 12 грудня – ред.) на території ООС, де діє воєннний стан, слідчий ДБР відмовився виїжджати на місце військового злочину. Вони – цивільні слідчі, у них страх передовий і нічого ти їм не зробиш.
Наш військовий прокурор в бронежилеті з автоматом поїхав і все зробив. Хіба ми повинні заносити хвости, тим, хто отримує великі зарплати, пройшов конкурси і виявився не в змозі? Є в історичній літературі таке поняття “євнух” – той, хто має все зовнішні ознаки, але не більше того.
– Ви – головний військовий прокурор, станом на сьогодні бачите підстави для продовження воєнного стану?
– Воєнний стан приймає Верховна Рада на підставі указу Президента. Депутати є представниками суспільства, яких обрав народ. Вони таке рішення прийняли і встановили відповідні терміни. Я не можу це коментувати. Я не зможу це коментувати, якщо захочу. Повинен виконувати закон.
– Як ви оцінюєте ваші службові відносини з генпрокурором Юрієм Луценком?
– Оцінювати що? Свої нормальні робочі відносини з усіма, в тому числі з генеральним прокурором?
– В одному з останніх інтерв’ю ви говорили, що у вас з ним є дискусії.
– Так є. І не тільки з ним. Тільки дресирована і безсловесна тварина може виконувати будь-яку команду. Дискусія – це нормально. Корисно.
– Гучні заяви Луценка не шкодять слідству?
– Кожне оприлюднення інформації, яке стосується конкретних кримінальних проваджень, має здійснюватися за постановою слідчого або прокурора. Я думаю, у нього завжди є постанова, що дозволяє йому це робити. Право оприлюднювати інформацію слідства – це право генерального прокурора.
– Поясніть, навіщо військова прокуратура оскаржує подання омбудсмена на переведення екс-нардепа Олександра Шепелєва в СІЗО на медичне обстеження?
– Всі справи Шепелєва знаходяться в суді, слідство завершено. Пам’ятайте, попереднє переведення Шепелєва в лікарню закінчилося його втечею в РФ через підкуп конвою. Більш того, кожен його атом і чих неодноразово досліджували провідні медінститути. Він найбільш обстежена людина в цій державі, щоб всіх пенсіонерів так обстежили, як його. І після цього заявляти, що він потребує медичної допомоги – це від лукавого. Це інструмент зміни режиму утримання, який дає можливість знову когось спокусити грошима.
– Позов виглядає як протистояння між вами і Денісовою. Ви з нею конфліктуєте?
– У мене немає особистих конфліктів з чиновниками. Розцінювати наші дії, як конфлікт з Денісовою як мінімум примітивно. Переконаний в правоті підлеглих прокурорів і тому підписав позов про оскарження переведнння Шепелєва для обстеження. Упевнений, що Денісова особисто сама не заглиблювалася в розпорядження. Його готував хтось із підлеглих. Ось до них у нас можуть бути питання. Ми їх сформулюємо обов’язково.
– Ви також подали позов проти начальника Генштабу Віктора Муженка. Є рішення суду?
– Військова прокуратура перемогла у цій справі шляхом укладення мирової угоди з Генеральним штабом. Генштаб скасував виданий наказ (Він обмежував права військових прокурорів. Їм заборонялося вилучати оригінали наказів, збирати матеріали і складати адмінпротоколи на військових об’єктах та в частинах, – ред). У нас зараз нормальне взаєморозуміння з Генштабом.
– Чому ви відмовили Івану Віннику надати інформацію для ТСК, де вони шукають причини розкрадань в армії за попередні роки. У мережі є лист з вашим підписом.
– Це хто? Той, що співає?
– Ні, секретар комітету з нацбезпеки Верховної Ради. Він, до речі, ображається на цей жарт.
Його право. ТСК нічим зайнятися. За період новітньої історії України жодна комісія не зробила нічого корисного для кримінальних справ. Це зібрання для струсу нижніх шарів атмосфери. Я не відмовив, а нагадав нардепам, що жоден орган, в тому числі Верховна Рада, не має права втручатися в розслідування. Для мене ТСК – це елемент примітивної політичної вендети.
– Виходить, що ця ТСК створена для того, щоб дискредитувати одного Анатолія Гриценка?
– Ті, хто знає про мої відносини з Гриценком, напевно голосно регочуть. Але, я все одно не розумію мотиву її створення. Якщо нардепам потрібно зайняти час, то нехай створюють. Щоб було, чим розбурхувати незміцнілі мізки в телеефірах. Депутатів не цікавить, як допомогти громадянам поповнити холодильники або робити щось для зростання економіки. Залишається кого-небудь покусати.
– Ви теж любите ходити на ефіри. Шість разів були на 112 каналі, менш ніж за рік. Чому саме 112?
– Я спілкуюся з усіма ЗМІ. І з нашими, і з не нашими. Коли надходить пропозиція дати важливу інформацію і цей канал або сайт не обмежений в мовленні, я йду до тієї частини суспільства, яка його дивиться і читає. (Нещодавно Анатолій Матіос дав інтерв’ю Страна.UA, – ред.). А якщо жартуючи, то ДРГ завжди діє не на своїй території. Хтось скаже, що це – біле, чорне, ватне, не ватяне, але це частина суспільства. Які ЗМІ мене кличуть, туди йду завжди. Якщо є час. Своїм часом я можу розпоряджатися як мені завгодно, а ось робочим – ні.
– На NewsOne теж підете? Частина представників влади бойкотує його за маніпуляції в ефірах.
– Щось не помічав… Мене не кликали. Покличуть – піду.
– Давайте закінчимо з ТСК і Гриценком. Вінник повідомив, що вони отримали від директора інституту судових експертиз матеріали, що підтверджують, що за часів міністерства Гриценко був надлишковий експорт військової техніки.
– Тут поле для маніпуляцій безмежне. Головне, щоб це поле не стало для когось мінним. Експорт зброї був завжди. Після розвалу СРСР надлишкового військового майна було на дві Африки. Свій ядерний арсенал ми просто віддали за меморандум, ціна якого вже відома. Політичні заяви не тягнуть юридичних наслідків. Слідчий і прокурор безстроково несуть відповідальність майном за процесуальне рішення. Вінник готовий до такої відповідальності? Навряд чи. На ньому і так боргів, як бліх на кожусі (згідно з даними Bihus.Info, Вінник набрав кредитів у банках на 316 млн гривень).
– Зараз правоохоронні органи розслідують факти розкрадання в армії?
– Ми розслідуємо доведення боєздатності держави до руйнування, казенне відчуження військового майна і так далі. За рік-два можна осягнути і знайти докази, що відбувається за 28 років. Зараз триває експертиза у цій кримінальному провадженні. Говорити про ознаки злочину в діях будь-яких посадових осіб, які займали крісла в Міноборони раніше, зараз немає законних підстав.
– Є затягування експертиз?
– Інститут за рік проводить більше мільйона експертиз зі штатом в триста чоловік. Якщо державі дуже потрібно прискорити процес, то потрібно збільшити штат. Це і “вінникам” має бути зрозуміло.
– Давайте трохи про вибори. Хто вам більше імпонує як президент – Юлія Тимошенко чи Петро Порошенко?
– Мені однозначно імпонує моя дружина. Я її люблю. Це відповідь.
– А ви визначилися, за кого будете голосувати?
– Ще немає виборів. Ми не знаємо, що буде завтра. У нас воєнний стан. Дай Бог, щоб його не було продовжено і не виникло для цього підстав. Коли прийде день голосування – я проголосую.
– У 2014 році за кого голосували?
– За Порошенка. Як і багато хто. Не було альтернатив.
– А зараз?
– О, зараз їх безліч. Ми чули про 50 претендентів на булаву. Якщо хтось здатний її нести, нехай подаються, якщо є зайві гроші. Свої чи не свої гроші – питання інше. Тут питання в тому, чи готове суспільство позбавити себе анекдотів в палаці Україна або мега-концертів.
Народ дивиться телевізор і голосує холодильником. І не тільки у нас. Францію саме тому трусить. У телевізорі – біда. У холодильнику – напівпорожні полиці, але при цьому є “бляха”, яку не треба розмитнювати.
– Вас не лякає, що політика перетворилася на шоу?
– Політика і є шоу. Люди дивляться телевізор, але голосують холодильником. Така наша реальність.
– Чому вирок Борису Герману у справі Бабченка засекречено?
– Тому що основне кримінальне провадження є нерозкритим. Епізод з Германом розкритий. Він пішов на угоду зі слідством і суд призначив покарання. Засекретили, бо у вироку багато матеріалів, щодо яких не закінчено розслідування.
Справа Германа – не поодинокий випадок. Ще були виявлені дві диверсійні групи, члени яких приїжджали виконувати подібні завдання: хтось затриманий, деякі знаходиться в розшуку. Зазіхання і загрози нікуди не зникли.
– Справа Петрова-Барабошка. Повідомлено про підозру звільненому працівникові Управління держохорони?
– Коли ви опублікуєте це інтерв’ю, можливо, буде повідомлено.
– Є інший епізод тієї ж компанії з пранком журналіста Романа Бочкали.
– Це не пранк. Вони порушили його конституційні права. Втручалися в приватне життя з використанням закритих серверів, незаконного отримання телефонних трафіків і інших можливостей держави. Їх можна використовувати тільки за рішенням суду. Бочкалу допитали, як потерпілого, і там ще багато людей.
– Ви згадували в попередніх коментарях бізнесменів і нардепів. Назвете прізвища?
– Ось так ось? Слідство не закінчено.
– Це їм зашкодить?
– Ми не закінчили багато важливих речей по слідству. Ми їх робимо, але це неможливо зробити за обмежений час. Є кодекс і таємниця слідства. Якби слідство, як таке, було відкритим, я б сів в телевізор і розслідував всі справи в онлайн-режимі. Зробив би нескінченний серіал “Слідство”.
– Коли ця справа може потрапити до суду?
– Дуже примітивне питання, від нього хочеться плакати.
– Чому?
– Справу заведено кілька тижнів тому. Ми за три дні повинні визначити, хто винен?
– Ви говорили про одинадцять затриманих фігурантів.
– Ні, ви погано читали. Не всіх одинадцять затримано.
– Справа Рубана-Савченко. Була інформація від прокуратури, що Рубан пов’язаний з рухом Український вибір. Де слідчі дії проти УВ?
– Цю справу розслідувано. Обвинувачені знайомляться з матеріалами справи. Там 12-15 томів. У військової прокуратури немає жодного провадження по відношенню до Українського вибору.
– А інші правоохоронці розслідують справи проти Українського вибору?
– Я не довідкове бюро, і не гугл. У державі розслідується близько 1 млн проваджень. У пресу потрапляє більше фейків, ніж правдивої інформації про суть справ.
– Справа Януковича. Як її можна притягнути до відповідальності фізично?
– Ви хочете перетворити будь-яку серйозну річ в пранк. Ми свою роботу зробили професійно. Понад 100 томів провадження. Перший допит в історії, коли вищі посадові особи виступали в якості свідків. Оцінку стороні захисту давати не буду. Вона викликає лише гомеричний сміх “Все пропало. Все пропало!”.
– Ця фраза належить іншому авторові.
– Не розумію, про що ви. У вас викривлений асоціативний ряд через політичні аберації.
– Була інформація, що Янукович намагався виїхати в Ізраїль. Що вам відомо?
– Я з ним не на прямому зв’язку. Він знаходиться в резервації під пильною охороною. Це не додає йому радості в житті. І так він доживе до кінця.
– Вибухи на складах в Ічні. На початку листопада військова прокуратура повідомила, що це була диверсія. І у вашому відомстві сказали, що проводиться експертиза, яка допоможе встановити, як була закладена вибухівка і що сталося. Коли завершать експертизу?
– Очікуємо в найближчий тиждень. Максимум до двох. Там будуть розписані механізми, як була закладена вибухівка і що призвело до вибухів на складах.
– Є підозрювані у цій справі?
– Спочатку треба встановити причину. Якщо встановимо, то далі будемо відштовхуватися, хто це міг зробити, і куди закладали. Або хтось із місцевих, або диверсійна група, або механізм був закладений кілька років тому. Якщо ДРГ, то вони не залишали паспортних даних.
Ви повинні розуміти, це не американське кіно, коли приїжджає поліція Чикаго і відразу встановлює підозрюваних за відбитками з повітря.
– Ви раніше говорили про двох підозрюваних в масках.
– Я заявив, що було помічено двоє людей у камуфляжній формі. Є встановлений факт, що охорона бачила людей. Дії, передбачені вартовою службою, не скоювала. Це ми з’ясували з показань. Ще будемо перевіряти.
– Росія відповідала на ваші запити або підозри російським офіцерам, наприклад, у справі військової агресії біля Керчі?
– За 4,5 роки Росія жодного разу не відповідала на документи, що стосуються військових дій на Донбасі чи анексії Криму. Я думаю, бажання нам відповісти у них ніколи не виникне.
– Поясніть, чому в українській армії, до сих пір високі небойові втрати?
– Війна – це не комп’ютерна гра, там неможливо відновити життя, отримати здоров’я і перейти на інший рівень. Війна породжує страшні наслідки. Суспільство інтегрує і направляє в армію своїх представників. Отже, всі його проблеми переносяться в Збройні сили. За 4,5 роки військових дій вже більше десяти тисяч небойових втрат. Це трагедія.
– Чому такі цифри?
– У кожної армії є небойові втрати: на навчаннях, від необережності. Завдання щодо недопущення таких випадків покладається на командирів військових частин, з’єднань і підрозділів. Ми всього-на-всього фіксатори наслідків. Але цю статистику в державі в цілому ніхто не веде. У кожній службі окремо. Складаємо разом – отримуємо таку картину.
– Створюється враження, що цифри високі, тому що мало вироків у таких справах.
– Сходіть в армію, перевірте на власній шкурі, як “легко” нести військову службу і чи здатна психіка молодої людини сприймати тяжкості служби. Тому здаватися може тільки тим, хто сидить в Facebook. Майкл Щур ходив. Щось я мало бачу, щоб він фонтанував радістю.
– Ви не бачите зв’язку між кількістю випадків небойових втрат і малою кількістю вироків?
– Я не можу давати універсальних відповідей. Говорити просто про складне. Тим більше, ніхто не буде читати юридичну казуїстику. Мій досвід підказує, що критично мало журналістів, які розбираються в суті проблем в армії. Я не можу працювати, як довідкове бюро і говорити про елементарні речі, які є в гуглі. Це не особисто до вас, це в цілому.
– Ви різкі до журналістів і колег в Facebook. Наприклад, до Романа Труби. Чи дозволяєте нечемні висловлювання, навіть образи.
– Я різкий з тими, хто багато дзижчить, але не їздить. Коли мене чіпляють, я відповідаю тими засобами в рамках закону, які у мене є. Facebook – поле свободи. Ніяких образливих висловлювань я не допускаю. Використовую аналогії, образну мову і синоніми. Той, хто себі додумує – робить це виключно з власної волі.
– Деякі ваші повідомлення розглядали в КДКП.
– До, на вимогу громадянської обуреної громадськості. Це нічим не закінчилося. Теж саме, що гавкати через стіну без можливості вкусити.
– Для головного військового прокурора гідно бути до такої міри саркастичним?
– Сарказм – це не образа. Так, я можу собі це дозволити. Під час війни ми можемо дозволити собі для акумуляції дій. Я не хочу всім подобатися, як долар. Краще скажіть, ви в армії були?
– Вам це небезпечно розповідати.
– Де прописані. У Львові?
– У Кривому Розі.
– Пишемо заяву, я відправлю комісару криворізького гарнізону, що ви добровільно хочете підписати контракт для захисту нашої Батьківщини.
– Знаєте, я на початку Майдану думав про це.
– Не треба думати п’ять років тому. Зробіть зараз.
– Я не “придатний”, як кажуть в Галичині.
– У нас все антикорупціонери непридатні. У них плоскостопість на ногах і геній в голові. Ні Леменов-марафонський бігун, ні Шабунін-боксер, не пішли. Не їхня це справа, а жити нас вчать.
– Від мене буде мало користі на війні.
– А в Конституції такого немає. Кожна людина має захищати державу в період небезпеки. Так, робимо чи ні?
– Давайте ще кілька питань.
– А ви нічого не відповіли. Пішли в режим прокрастинації – систематичного відкладання вирішення проблеми на потім.
– Ні, я не хочу зараз нести службу.
– Ні патріотизму?
– Він полягає в тому, що я роблю, як журналіст.
– Та ні, він у вас в тому, що ви можете у Львові вийти до пам’ятника Шевченку з прапорами. Коли потрібно воювати, то ні. Ви не можете мені заперечити, а від мене хочете, щоб я в короткі терміни встановив, хто підірвав склади та інше.
– Є контрактна армія – це професійні військові. Навіщо я там зараз?
– Є ж різні підстави для служби в армії – за мобілізацією, за призовом, частою територіальної оборони.
– Якщо ви про мобілізацію при повномасштабній війні, то звичайно піду.
– Молодець. Вірю, що ні закриєтесь в “євроблясі”.
– Не поділяю вашу аналогію між моїм життям і податками на старий автомобіль.
– Дуже дієва аналогія. Після того, як прийняли закон в їх користь. Польські комунальники не встигають прибирати українські бляшанки із заправок. Українці їх кидають просто так. Їх ціна зменшилася до гаджета.
– У вас є родичі з “бляхами”?
– Ні. Знайомі є. Я їх тролю. Вони не знають, куди подіти цей інвентар після покупки. Платити податки не хочуть. Дивна психологія у людей. Купити “жесть” за 7000, покататися зараз ще три місяці як таксі, заробити 500 доларів і вивезти назад і кинути там. Може продадуть за третину ціни і залишаться без машини. За виручені гроші і ланос старий не куплять, але податки платити не будуть. Ні, щоб заплатити податки і їздити поки колеса не відваляться. Всф тепер тільки базікають. Знають, як треба іншому, а рахувати для себе не хочуть.