– До підслідності Державного бюро розслідувань належатимуть військові злочини, які наразі розслідує військова прокуратура. Це відповідає дійсності?

Я шаную ноу-хау законотворчості, яку придумали і втілюють делеговані суспільством народні депутати. Дійсно, закон придумали, започаткували, обрали декілька керівників. ДБР не працює. Там написано, що військові злочини повинно розслідувати цивільне Державне бюро розслідувань. На практиці цього немає. Коли це трапиться – будемо виходити з тих реалій, які є.

Наразі я думаю, що зміни до законодавства в цій частині будуть прийняті однозначно. Оскільки нівелювати думку військових і армії для законодавця і, тим паче, для суспільства є досить нерозумним. В чому це полягає? Військовий ніколи не сприйме оцінку своїх дій з боку цивільної особи. Перше. Друге – для того щоб потрапити у місце розташування частин, з’єднань, на лінію розмежування чи буквально в окоп, цивільний не піде. Тому що він не має прав знаходитись там, він не буде застрахований, він не має повноважень, і так далі.

Хто буде виконувати функцію контролю за Збройними силами і за всіма, хто носить зброю – я думаю, життя внесе свої корективи і змінить не зовсім раціональний і фактично дуже неправильний підхід про віднесення категорій розслідування злочинів військових до компетенції цивільних людей. Це неправильно.

Про нестатутні відносини в Збройних силах України

В любому колективі завжди викристалізовується лідер, за яким ідуть, або той сильний, хто формує світогляд і атмосферу в колективі. Так само і в армії. Зараз майже дві третини всіх, хто служить в Збройних силах та інших військових формуваннях, – це люди, які служать за контрактом. Це не призовний вік 18-20, де кожен з юнців хоче стати старшим над собою подібними. Випадки нестатутних стосунків є. Тому що в армії служать ті самі люди з суспільства, з усіма проблемами, які вони приносять з цивільного життя. Але вони не мають того розповсюдженого і типового, як це було в радянські часи, явища. Оскільки зовсім інші завдання, зовсім інша динаміка, відкритість і контроль.

Все, щоб не було допущено таких випадків, і щоб не було такої атмосфери “старший”, “менший”, “дід” або “салага”, як це говорили в радянській армії, досить багато робиться для цього Міністерством оборони, зокрема міністром оборони Степаном Полтораком. Я компетентно заявляю, що він максимально намагається опікуватися морально-психологічним кліматом у військах і насамперед соціальною реабілітацією всіх, хто служить… Психологічний стан, навантаження на психіку надзвичайно великий. І міністр оборони надзвичайно цим опікується. Сьогодні ми бачили, як він, не дивлячись на всі свята, він відвідав поранених бійців в Харкові. Це надзвичайно є знаковим, що простий рядовий солдат чи офіцер молодшого звання бачить того, хто опікується за ті клопоти і проблеми, які виникають внаслідок служби.

Про психологічну реабілітацію військовослужбовців

Війна ще довго буде віддаватися болем і проблемами тих, хто приймав в ній участь. Тільки за цей рік з початку року – це дані Єдиного реєстру досудових розслідувань – покінчили життя самогубством 33 військових не тільки в Збройних силах, а й в інших військових формуваннях сумарно. Найбільша частина з них – в зоні АТО, тепер це Об’єднані сили.

Кожен, хто несе обов’язок і захищає батьківщину, – це щоденна рутинна і дуже важка ноша. І психологічної реабілітації потребує кожен другий. Але у нас є дилема. У нас виділено кошти на цей рік більше 100 мільйонів гривень, у нас розроблені програми, але немає кому проводити реабілітацію. На всю державу, ми порахували, є трошки більше 300 психологів у Збройних силах, які не встигають з цими військовими спілкуватися. Нечисленні волонтерські організації, які допомагають армії завдяки співпраці з міністром оборони, вони також не можуть закрити всю цю дилему.

Народні депутати, які вже третій тиждень поспіль відпочивають, мали би звернути увагу, що, не подбавши про армію, можна втратити все. Армія – це запорука стабільності і єдності нації, і держави як такої. Якщо в армії будуть проблеми, і кожен другий буде страждати психологічними та іншими розладами, і держава за це не буде дбати, навіть маючи гроші, буде дуже погано.

Про розслідування пожежі на військових складах у Балаклії

– Є якась версія? Можна взагалі ширше подивитися і сказати, що є варіант уникнення таких ситуацій в майбутньому?

Слава богу, що не було жертв і пожежа локалізована. Зовнішнього впливу чи будь-якої диверсії – жодних ознак цього немає. Питання заключається в тому, що ми зараз розслідуємо кримінальне провадження і хочемо встановити причину. Ті причини, що озвучувало Міністерство оборони, вони мають право на життя. Тобто це випадкова іскра, яка запалила траву, бо температура на той день була 31 градус, підрив залишків нерозмінованих після трагедії минулорічної в березні місяці або порушення правил техніки безпеки розмінування з боку цих груп, які проводили розмінування.

Виділення коштів на ліквідацію – воно є недостатнім. Тому що ми бачимо поїздки в останній час міністра оборони, який говорить, що треба будувати стаціонарні. Це ніколи за всю історію України не робилося. У всьому світі робляться бетонні, неприступні, з певною системою захисту навіть при техногенних катастрофах або вибуху, щоб не вибухали всі склади. Зараз кошти виділити, їх будуть будувати. Але Україна не може зробити все за один день, що не робилося або розвалювалося у попередні роки на протязі 20-30 років.

Ми встановимо механізм, як це трапилося. Чи буде там зона відповідальності конкретної особи і того танкіста, який вів пожежний танк, чи хтось інший, – дасть тільки висновок експертиза. Ми вимушені проводити ці експертизи. І хто би і як нас не критикував, це реалії життя. І вони заключаються в тому, що у нас ще багато є точок, які потрібно контролювати і упереджувати.

Про ініціативи щодо створення Бюро військової юстиції

Ми зараз підготували відповідний законопроект – я думаю, що нас підтримає комітет Верховної Ради – про створення Державного бюро військової юстиції, де буде акумульована військова поліція, і слідчі, які будуть розслідувати ці злочини, і військова прокуратура, яка буде над ними наглядати. І за основу буде поставлений і взятий досвід саме Ізраїлю. Тому що ізраїльське суспільство сприймає дії своїх військових і ніколи їх не засуджує, якщо вони не порушили норми закону.

За нами дивиться світ. Росія, яка документує, не маючи на це права, документує нібито злочини української сторони в Донецькій і Луганській областях, вона посилає в міжнародні інституції величезну кількість кримінальних справ і позовів про те, що українські військові порушують міжнародне законодавство відносно правил ведення війни. Ми те саме робимо. Але якщо ми не будемо це робити під юрисдикцію у нас в Україні, то під юрисдикцію вони підпадають тоді міжнародних інституцій, міжнародних судів.

І тоді виходить, що якщо ми не створимо військовий суд, правильну військову юстицію, яка буде давати оцінку всім діям військових, а зараз це військова операція, то це будуть за нас робити явно не наші великі прихильники. І Європі, по великому рахунку, байдуже буде, правильно це чи неправильно: якщо ви самі собі не дали ладу, то ми дамо оцінку за формальними ознаками.

Про обшуки у екс-лідера КПУ Петра Симоненка

– А ви що-небудь знаєте про обшуки у пана Симоненка?

Боже, я знаю, що цей птеродактиль українського політичного життя, як і, слава богу, політична сила почили в бозі. А те, що йому десь там хтось подарував за минулої влади той вистріл Аврори у вигляді пістолета – розбереться слідство. Я радий, що на політичній мапі України немає Соціалістичної партії зрадника Мороза, який зараз по телеканалах бігає і розказує, як жити. А тим паче, десь з великих нетрів забуття завдяки тому, що вони намагалися в ці святі дні робити якісь провокації, СБУ витягнула закономірно цю постать, яка завжди, вибачте, гадила нашій державі і не давала скинути пута комуністичного минулого з ніг України.

На їхній комуністичній совісті багато українців вбитих: від Західної України, звідки я родом, до Донбасу, Луганська, півдня і півночі України. Вони отруїли мозок українця, який зараз є в тому вигляді на цих квазі “ЛНР” і “ДНР”, коли вони не розуміють сутність віднесення себе до нації. Ти націю маєш України. І це не націоналіст, а нація України. Якщо нація об’єднана мовою, вірою, церквою, спільними цінностями – тоді ти є держава. А коли основним гаслом є забуті Ленін, Маркс і Енгельс, то це ганьба.

Про перспективи розгляду в міжнародних судах справ щодо військових злочинів РФ

– Ви підозру дали Валерію Зорькіну і суддям Конституційного суду РФ, а Слідчий комітет за це почав справу проти вас. Що це було?

Всі бачать цю епопею і небажання отримати рішення українського суду, яке б воно не було, з боку екс-президента, якого судять, Януковича. В процесі розслідування досліджувалося, як стало так, що Крим був приєднаний Росією всупереч міжнародним нормам. І було досліджено військовою прокуратурою, що в один день було прийнято рішення Державною думою дати дозвіл, і Конституційний суд РФ всупереч міжнародним всім нормам признав анексію Криму законною.

Ми розслідували на підставі міжнародних норм, дали повістки, написали підозру. Службою міжнародною поштової доставки вручили Конституційному суду. Вони не знали, що вони приймають. Вручили підозри всьому складу Конституційного суду РФ. І тут вони злякалися. І 8 травня передали нам привіт: що порушили відносно військових прокурорів, які це готували і підписали, кримінальну справу. Тепер вони будуть позиватися і відправляти документи по всьому світу, щоб у випадку перетину військових прокурорів затримали як таких, що незаконно притягнули російських конституційних суддів до відповідальності.

Я в черговий раз хочу похвалитися. Військова прокуратура в даному випадку виступає пожежником самих критичних точок боротьби України з агресором. І привіт з боку РФ? Теж їм привіт. 48 генералів і полковників притягнуто до відповідальності. Це все піде в міжнародний суд. Міністр оборони РФ Шойгу, начальник генерального штабу, всі командуючі округів, полковники і аж до ротних, які стріляли в Іловайську, в Дебальцевому, по Краматорську, – все це є. Ми цю роботу робимо.

Україна отримає завдяки нашій роботі доказ, який все одно буде мати критичні наслідки для нашого північного сусіда у вигляді міжнародного судового рішення. Рано чи пізніше. Ми бачили Югославію, ми бачили Мілошевича і всіх остальних. Ми не повторили і не повторюємо помилки Грузії. Вони 8 років після Абхазії не могли зібрати документи, і до сьогоднішнього часу нічого не зроблено.

А на даний момент військова прокуратура передала через МЗС більше 5 тисяч документів-доказів. Буквально 12 червня будуть слухання, де свідки, допитані військовою прокуратурою з числа полонених, які були на території квазіреспублік, будуть свідчити у міжнародному суді. Це надзвичайно важливі з юридичної і практичної точки зору речі. Ми це зробили. Більше ніхто в державі.