На підставі свідчень осіб, які перебували в цих місцях, встановлено, що були створені системи охорони і конвоювання. В місцях незаконного утримування перебували від 200 до 300 осіб українських громадян і військовослужбовців, з примусовим виконанням ними важких робіт, незалежно від статі. Усі вони зазнавали жорстоких тортур, побиття, катування, а в окремих випадках здійснювалися вбивства. Заручники утримувалися у непридатних для будь-якого людського перебування приміщеннях, позбавлялися харчування, можливості справляння фізичних потреб, і насамперед, необхідної медичної допомоги.