Шановні ліцеїсти, батьки!

Шановні запрошені!

Ваш навчальний заклад носить ім’я Івана Богуна – славного козака-полковника, соратника і військового побратима Богдана Хмельницького. Це для вас особлива честь, яка накладає і посилену  відповідальність. Богун, як писала відома поетеса Олена Теліга, «є непереможно захоплюючий своєю нестримною сміливістю і безоглядністю в бою… Богун був тим героєм, якого неспокійний дух живе і досі, і пекучим вогнем вривається в душу молоді».

Щойно, дорогі юнаки, на цьому історичному місці, перед золотими хрестами Святої Софії, під Покровом Пресвятої Богородиці-Оранти, ви дали урочисту клятву на вірність Вітчизні. Вірю, що слова цієї обітниці закарбуються у вашій пам’яті на все життя. Впевнений в тому, що кожен з вас стане доблесним офіцером, гідною зміною для оборонців землі української.

Будьте гордістю ваших батьків та рідних. Служіть країні так, щоби вами пишався кожний громадянин нашої держави. Не забувайте ні на мить, що ви – найближчі нащадки героїчного покоління патріотів, яке зараз, саме в ці години, в ці дні захищає Вітчизну. І роблять вони це слово в слово так, як учить діяти наш український Гімн: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу, і покажем, що ми, браття, козацького роду».

Станьте гідними військової звитяги княжих дружинників  Руси–України, січовиків Запоріжжя, героїв Крут, воїнів УПА; тих українців, які боролися проти нацизму в лавах Червоної армії. Як і  воїнів-сучасників – таких, як начальник вашого ліцею, Герой України, генерал-майор Ігор Гордійчук, як ваш випускник Герой України майор Олександр Порхун.

Дорогі співвітчизники!

Два роки тому я прийняв рішення відмовитися від хибної традиції відзначати головне військове свято нашої незалежної держави за календарем країни-агресора. І нова дата прижилася напрочуд швидко. Чому? Бо коріння її – в давньому святі Покрови, яке особливо глибоко шанувалося нашими пращурами-козаками. Коріння її – у куренях Січі та в боївках Української Повстанської Армії. 14 жовтня символізує нерозривний зв’язок усіх поколінь захисників України. День захисника України освятився кров’ю наших воїнів та сльозами матерів.

Ми, українці, не дали загарбницьким планам країни-агресора реалізуватися, і не вели, і не ведемо загарбницьких воєн. Споконвіку ми не виступали ніколи у ролі агресора і ніколи не зарилися на чуже. Але і свого – не віддамо. І нам, слава Богу, є вже чим зустріти непроханих гостей. Хто з мечем до нас прийде, той від меча і загине… І від щита, яким стали для нас наші Збройні Сили.

Вражаючі зміни в їхній силі та якості виявилися можливими завдяки потужній солідарності українців. Завдяки мужності і героїзму солдат і офіцерів, добровольців і волонтерів. Завдяки силі духу, волі, патріотизму українських матерів. Завдяки трудовому подвигу конструкторів, інженерів і робітників наших оборонних підприємств.

Російська агресія, яка все ще триває, та військова загроза зі Сходу, очевидна на довгу історичну перспективу, – визначальні чинники нашої безпекової політики та військового планування.  Якщо ми хочемо вижити як нація, як народ, як держава, маємо витрачати на Збройні Сили та безпеку мінімум 5% ВВП – як це не обтяжливо і не важко для бюджету, для економіки, для соціальної сфери.

Якщо дивитися на ці витрати у масштабі світових цін на зброю й техніку, якщо порівнювати наш військовий бюджет з аналогічними видатками інших країн, то очевидно, що ми діємо в умовах обмеженого і дуже скромного фінансового ресурсу. Наведу лише один промовистий приклад. Нині на слуху суперечка між двома європейськими країнами щодо контракту на поставку гелікоптерів. Так от, вартість п’ятдесяти вертольотів – понад 3 млрд євро.  Нам, по-хорошому, потрібні були би десятки таких машин, якщо не сотні. Але весь наш річний воєнний бюджет недотягує навіть до 60% цієї суми – наступного року він становитиме 64 млрд гривень.

Та ми використовуємо його максимально ефективно, і день за днем зміцнюємо обороноздатність країни. Лише протягом поточного року Збройні Сили отримали близько 2 тис. одиниць озброєння та військової техніки. Перед науковцями, конструкторами, керівниками оборонних підприємств поставлено надважливе завдання з розробки та виробництва  нового ракетного озброєння, комплексів крилатих ракет, нових зразків артилерійських систем, високоточних боєприпасів, безпілотних літальних апаратів ударного типу, засобів космічної розвідки, радіоелектронної боротьби, контрбатарейної боротьби тощо.

Не все, що здатен виробити ВПК, ми можемо дозволити собі придбати. Тим не менше, наступного року на закупівлю та ремонт озброєнь плануємо витратити близько 11 млрд гривень. Кожен громадянин має право бачити техніку, в яку він інвестує щомісяця свої податки, відраховуючи їх у бюджет держави. Будемо й надалі демонструвати громадянам результати роботи нашої оборонної промисловості. Завтра продовжу традицію публічної передачі техніки та зброї у війська.  Цього разу йдеться про бойову та транспортну авіацію, ракетно-артилерійське озброєння, танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, вантажні автомобілі та засоби тилового забезпечення.

З нагоди свята планую зустрітися і з воїнами шостої хвилі, які саме в ці дні масово демобілізуються згідно мого указу. Важливою особливістю цього року став перехід комплектування Збройних Сил України та інших силових структур на контрактну основу. Весною 14-го в умовах фактичної відсутності армії на фронт пішли добровольчі батальйони. Згодом ставку було зроблено на часткову мобілізацію. Тепер же ми досягли такого прогресу у зміцненні обороноздатності, коли можемо дозволити собі створювати професійне військо.

Лише цього року контракти підписали 57 тис. українських добровольців. А із тих, хто вже відслужив і повернувся додому, створено оперативний резерв першої черги у складі майже ста тисяч військовослужбовців, і проведено перші в історії нашої держави серйозні навчання за участю резервістів.

Дорогі співвітчизники!

Кожен мій день як Президента та Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України починається як з «Отче наш» – із доповідей про ситуацію на фронті. Якщо є оперативна потреба, Міністр оборони чи Начальник Генерального штабу телефонують мені 24 години на добу. За рапортами: словами, цифрами, стрілами і позначками на карті, – завжди бачу насамперед людські долі. У війні головне не гроші, не техніка, не зброя, а люди – українські воїни!

За два з половиною роки у проведенні чи забезпеченні антитерористичної операції взяли участь близько 280 тисяч українців, із них – 266 тисяч вже отримали статус учасника бойових дій.

Понад 10 тисяч військовослужбовців відзначені державними нагородами.  Тридцяти трьом наших українським фронтовикам присвоєно звання Героя України. Сьогодні вдень матиму честь  вручити Золоту Зірку Героя рідним нашого капітана Олександра Лавренка – командира танкової роти 93-ї окремої механізованої бригади, який своїми героїчними вчинками підняв свою роту і знищив велику кількість воїнів агресора. Я впевнений в тому, що на прикладі капітана Лавренка ми можемо виховувати покоління українців так само, як він діяв у липні 2014 року.

Впевнений в тому, що на сьогоднішній день у нас є велика кількість подібних прикладів і ми можемо говорити, що сьогодні, у День захисника Вітчизни ми їх шануємо.

І я підпишу сьогодні Указ про присвоєння звання Героя України ще двом відважним воїнам – майору Андрієві Ткачуку, начальнику штаба парашутно-десантного батальйону 25-ї бригади Високомобільних десантних військ; та молодшому лейтенантові Володимиру Гарматію, комвзводу управління артилерійської батареї 51-ї окремої механізованої бригади. Володимиру Гарматію, на жаль, – посмертно.

2533 військових  загинули обороняючи Україну від російської агресії. Прошу всіх тут присутніх, всіх, хто дивиться нас по телевізору, вшанувати світлу пам’ять українських захисників Вітчизни хвилиною мовчання…

Постійним нагадуванням про війну у моєму робочому кабінеті є два осколки, дитяча лялька з пекла Донецького аеропорту, які мені подарували «кіборги» та солдатський металевий кухоль. Ці реліквії ані на мить не дають забути про чорну хмару над Україною, яка нависла з боку східного сусіда.

Коли дивлюся у вічі нашим воїнам, чую їхні впевнені голоси, бачу, як вправно вони працюють зі зброєю та бойовою технікою, переконуюся – Україна обов’язково переможе.

Я вітаю всіх захисників України, які в той чи інший спосіб – на передовій чи своєю повсякденної працею – забезпечують мир та спокій нашої держави.

Вітаю Збройні Сили, Національну гвардію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу, Службу зовнішньої розвідки, правоохоронців, інші силові структури.

Особливо хотів би вклонитися нашим жінкам, які служать в цих структурах. Лише у військових частинах бойового складу службу проходить близько десяти тисяч жінок.

Слова глибокої пошани я висловлюю представникам волонтерського руху та військовим капеланам.

Я дякую усім-усім, хто самовідданою ратною працею сприяє зміцненню обороноздатності нашої держави.

Справжніми захисниками України є й наші «високомобільні дипломатичні сили», які на міжнародних переговорах всіх рівнів створюють сприятливі умови для політико-дипломатичного врегулювання на Донбасі. Найсвіжіший приклад – злагоджена робота української дипломатії та української делегації народних депутатів в Парламентській асамблеї Ради Європи, яка добилася чіткого визнання Росії країною-агресором та включення до резолюції пункту про необхідність продовження санкцій проти Російської Федерації. Це наш спільний успіх проукраїнської міжнародної коаліції, народних депутатів України та наших дипломатів.

У Нормандському форматі та в рамках Мінського процесу наші дипломати тримають переговорну позицію, згідно якої крокам із політичного врегулювання має передувати абсолютно необхідний, очевидний, відчутний і беззаперечний прогрес у безпекових питаннях.

Дорогі українці!

Нехай Пресвята Богородиця оберігає нас усіх. Зі святом Покрови вас!

З Днем захисника України!

Слава воїнам-захисникам!

Слава нескореному українському народові!

Слава Україні!