Інтерв’ю. “Юридична газета”. 05 березня 2018 року

– Пане Анатолію, які завдання вирішує Закон про деокупацію? Як змінює правове поле?

– Юридичною мовою з 24.02.2018 р. це Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Така остаточна назва законопроекту, який для зручності називали «Законом про деокупацію». З моменту його голосування в остаточній редакції «з голосу» нардепа Вінника та до оприлюднення цей Закон не бачив і не читав ніхто з тих, хто має його виконувати й жити! Це мало схоже на правову державу. Робити право неправовими методами – це беззаконня. Вся країна не може жити за законами «з голосу» так званих корифеїв законотворчої думки як то Вінник чи ще більш освічений Лозовий, який фактично вже похоронив правоохоронну систему держави та порівняно цілісну систему КПК України.

Закон про деокупацію створив нову, дещо гібридну, з огляду на імплементацію окремих положень інших законів, правову основу для вирішення не під час воєнного стану силами та засобами Збройних Сил Украї ни та інших збройних формувань (МВС, Національна поліція, СБУ та інші органи державної влади), завдань зі стримування ворожої агресії, а в майбутньому, у разі внесення відповідних змін – відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону.

Слід визнати, що Парламент у тексті Закону (а не як раніше, постанови) назвав вже 4 роки очевидні речі своїми іменами (Російську Федерацію – агресором; квазіоргани «ДНР» та «ЛНР» – окупаційною адміністрацією РФ). Окрім того, Закон закладає правову основу для подальшого збору державою інформації та доказів для притягнення РФ до відповідальності за принципами й нормами міжнародного права за гібридні форми фактичної війни. Необхідність прийняття цього закону з популістськими законодавцями давно перезріла, але краще пізно, ніж ніколи.

З іншого боку, згадується аксіома: «Пусті голови – це майстерні диявола». Особливо, якщо вони залучені до створення правового поля, яке вирішує питання війни, миру і життя потерпілих від геополітичних баталій людей!

На жаль, цей Закон дає відповіді лише на частину проблем, які породила гібридна агресія Російської Федерації. Певні та не другорядні положення цього Закону на практиці даватимуть безліч підстав для нерозуміння та несприйняття порядку їх застосування з боку населення Донецької та Луганської областей, особливо обсягу прав, повноважень та обов’язків залучених для стримування ворожої агресії осіб. Риторичним також залишається питання про те, хто наглядатиме за дотриманням законодавства цими Об’єднаними збройними силами, які отримали не зовсім конституційні повноваження на невизначеній наразі території? Так само досить розмитими та навряд чи простими для сприйняття населенням окупованих територій вбачаються майбутні повноваження іноземного миротворчого контингенту з мандатом ООН.

Тому змушений констатувати, що практичне застосування цього Закону стовідсотково створить нове мінне поле правових проблем!

Саме через це ми неодноразово звертали увагу всіх причетних на ці проблеми та пропонували, щоб саме Законом було закріплено право військової прокуратури здійснювати у повному обсязі нагляд за додержанням та застосуванням законів у військових формуваннях (хоча б тимчасово на період як АТО, так і дії Закону про деокупацію). Однак, на жаль, політики нас не почули.

– Як Ви вважаєте, чи матиме Закон юридичні наслідки для людей, які мешкають у прилеглих до окупованих та на окупованих територіях?

– Тут ще більша юридична дилема. На перший погляд, здається, що Закон дає надію та юридичні наслідки для громадян, які проживають на окупованих та прилеглих до них територіях. Ст. 5 Закону говорить, що органи державної влади та їх посадові особи для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях вживають заходів для захисту прав і свобод цивільного населення. Однак наразі забезпечити цю норму на практиці можливо, а Конституцію України для населення квазі ОДЛО щодо прав та їх гарантій ніхто не скасовував, тому додатково констатувати очевидні речі у Законі про деокупацію щонайменше виглядає дивним.

Водночас ст. 6 дає такий перелік: захист основоположних політичних та громадянських прав і свобод людини; вжиття заходів для звільнення Російською Федерацією, окупаційною адміністрацією Російської Федерації всіх незаконно затриманих, утримуваних громадян України; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; надання правової та гуманітарної допомоги, у тому числі із залученням міжнародної допомоги; забезпечення доступу до навчальних закладів та засобів масової інформації України.

Натомість Закон констатує, що Україна не несе відповідальність за незаконні дії Російської Федерації чи її окупаційної адміністрації; саме Російська Федерація як держава-окупант несе відповідальність за порушення прав цивільного населення; за фізичними та юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Закон фіксує той факт, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації, яка суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи.

Тим самим визначено відповідальність Російської Федерації за всі порушення прав і свобод людини та громадянина, створено юридичні підстави для повернення у майбутньому фізичним та юридичним особам майна, що було незаконно у них відібрано. На думку законодавця, саме ці положення в майбутньому будуть основою для захисту громадянами своїх прав у національних та міжнародних судах.

Однак мушу зазначити, що не можна змусити людей любити та молитися так і тим Богам, як комусь хочеться. Я так кажу з огляду на феєричний (часто «з голосу») досвід державотворення та законотворення значної кількості обранців під куполом ВР.

Через декларативний характер Закону лише час та життя покаже, наскільки ефективною буде діяльність органів державної влади з реалізації його положень, насамперед, щодо захисту прав і свобод людини.

Читати далі…

“Вечірній прайм”. Телеканал “112 Україна”. 20 лютого 2018 року.

– Доброго вечора, пане Анатолію. Майже чотири роки в Україні триває неоголошена війна з Росією. За всі ці роки скільки полонених з російськими паспортами затримала, взяла в полон українська армія?

Матіос: Я передбачав це питання, але сьогодні я хотів би почати з того, що сумно говорити про наслідки. А наслідки відбулися рівно чотири роки назад, коли починаючи з 18-21 лютого, ні за будь яких причин і нагальних потреб загинули люди, які світло вірили, що ми через ці чотири роки будемо в іншій країні. Ми дійсно в іншій країні – це країна, яка перебуває в війні.

– Вона краща чи гірша?

– Вона стала полігоном для випробування великих політичних вправ країн-гегемонів, до яких відносяться країни, які володіють ядерною зброєю. Україна, на жаль, не маючи ядерної зброї, повинна послуговуватися застарілою зброєю часів Радянського Союзу. І дуже важливо було отримати сигнал у вигляді тих самих Javelin. Що стосується громадян, то військовими спецслужбами було затримано за різних обставин 11 громадян РФ,  вони встановлені. Три кадрові військовослужбовці. Відносно всіх обвинувальні акти направлено до суду – це участь у терористичних організаціях, і постановлені вироки, які не скасовані. Тобто, вся лінійка українського законодавства пройдена, і це є документальні дані, які нам дають можливість звертатися, і ці документи передані вже через МЗС саме до міжнародних судових інституцій на підтвердження факту форми участі сусідньої країни в гібридній війні. Ми всі користуємося айфонами, але забуваємо ходити до бібліотеки. Ми всі живемо новинною стрічкою, не зовсім часто намагаючись вникнути в суть проблематики. Як можна захоплювати військовополонених, якщо не вести наступальних дій? А ми приречені їх не вести, оскільки ми реально розуміємо, що економічний потенціал наших країн не співрозмірний: Росії й України. На території Донецької і Луганської областей російськими військовими сформовано два армійські корпуси: це “перший армійський корпус народного ополчення ДНР” зі штабом у Донецьку і “другий армійський корпус народної міліції” зі штабом у Луганську. Утворені армійські корпуси укомплектовано за рахунок незаконних збройних формувань місцевого населення, частини прибулого з РФ чоловічого населення, яке з тим чи інших мотивів вирішило підтримати бойові дії на території суверенної держави, і за рахунок військових радників, військових офіцерів ЗС РФ, з прямим підпорядкуванням 12-му командуванню резерву Центру територіальних військ Південного військового округу ЗС РФ. Тобто, центр прийняття штабних, управлінських і інших рішень знаходиться на території суміжної держави. Це суха штабна і військова статистика, яка дає розуміння: проти нас воює відформатована, добре в “військторгу” екіпірована і забезпечена військова сила. Більше 35 тис. осіб, 5 бригад, 3 окремі полки, 3 окремі батальйони, 2 окремі роти, 5 батальйонів територіальної оборони. Понад 18 тис. осіб військових тільки в так званій “ДНР”. 320 танків, 600 бойових броньованих машин, 250 гармат, 130 реактивних систем залпового вогню. Це те, що з “військторгу” чогось появилося на території Донецької області. Це тільки Донецька область. Так само в мене є статистика і по іншим. Мені чи державі можуть закидати – чому так мало росіян? Ми не воюємо з Росією, ми стоїмо на мінському процесі, щоби метастази розбалансування і зруйнування нашої держави і посягання на її суверенітет не пішли далі. Військова потуга, військові потенціали надзвичайно різняться між Росією й Україною. Нам потрібно повернути контроль за кордоном. Після того, як за кордоном, який є між Росією й Україною, буде встановлений контроль, життя цих так званих квазіреспублік закінчиться протягом місяця – мої глибокі переконання і знання.

– На окупованих територіях Донбасу яка загальна кількість російських військових?

– Вона коливається в період тих чи інших етапів ескалації чи затихань, але сумарно до 40 тис. озброєних людей, які мають відповідний вишкіл за рахунок офіцерів РФ. Контингент безпосередньо росіян у різні періоди коливався від 3000 військових РФ до 16000, що підтверджують дані розслідування і дані розвідки. Коли були трагічні події під Іловайськом, максимальний контингент тоді військової прямої присутності на території України складав декілька тактично-батальйонних груп із загальною кількістю танків, бронетехніки, гармат і “Градів”, більше 16 тис. осіб. Це пряме було вторгнення.

– Від 3000 до 16000 тих, хто має російські паспорти, і всього лише 3 військовополонених, які мають російські паспорти?

– У нас немає військовополонених, і в нас немає активних наступальних дій. Всі ці люди або з якихось причин перетинали лінію розмежування і були встановлені як такі, що брали участь у збройних сутичках, або виконували функцію розвідувально-диверсійних груп і були захоплені при виконанні цих завдань.

Читати далі…

Інтерв’ю. “Українська правда”. 14 лютого 2018 року

Чи відомо, яким саме чином Шепелєв потрапив в Україну?

– Для відповіді на це запитання в нас зареєстровано кримінальне провадження за статтею 332 Кримінального кодексу за організацію невстановленими особами незаконного перетину державного кордону для перебуваючого в розшуку Шепелєва.

Це провадження розслідує СБУ. І саме під пильною увагою прокурорів буде встановлено механізм: з якою метою людина, щодо якої заочно розглядаються справи в суді, де термін передбачає пожиттєве позбавлення волі, добровільно чи в якийсь інший спосіб повернулася в Україну.

Хто сприяв такому поверненню в Україну, ми обов’язково встановимо.

Ми будемо саме слідчим шляхом встановлювати, де Шепелєв перебував, з ким спілкувався. Хто і за яких обставин, з якою метою вчиняв фізичний примус до підозрюваного Шепелєва, скільки було осіб, які вчиняли такі незаконні дії, та як їх можна було б ідентифікувати.

Так само ми будемо встановлювати, звідки, з якого місця і ким було здійснено анонімний дзвінок до СБУ про перебування Шепелєва в передмісті Києва. Такий анонімний дзвінок дійсно відбувся. Ми все це перевіряємо процесуальним шляхом.

 

Шепелєв у суді журналістам казав, що з нього силою вибивали свідчення про Порошенка, Турчинова і Тимошенко. Якщо це не СБУ і не прокуратура, то хто це може бути?

– Ми це точно встановимо, і це справа моєї честі, оскільки в ЗМІ з’явилася нібито сентенція, що якийсь спецвідділ військової прокуратури затримав і утримував Шепелєва, спричинивши йому тілесні ушкодження.

Хочу наголосити, що, за всіма законами, органи військової прокуратури не мають будь-яких власних спеціалізованих підрозділів. У нас немає спеціальних управлінь, які мають функцію розвідки, контррозвідки, технічного оперативного документування, спецназу чи місць попереднього ув’язнення осіб.

Я наголошую, що доручення про розшук підозрюваного Шепелєва було надано військовою прокуратурою лише оперативним підрозділам СБУ і МВС.

Я твердо переконаний, що це не зробили якісь прибульці, ані тим паче люди, яких не було чи немає на території України. Технічних можливостей у Служби безпеки і нашого професіоналізму буде достатньо, щоб встановити весь цей ланцюг.

Коли ми його зрозуміємо, можуть з’ясуватися комусь дуже неприємні речі. І ті сентенції чи гіпотези, які розглядали чи розглядають журналісти, можуть знайти своє підтвердження щодо неочікуваних людей.

Ми дамо відповідь на основне запитання: кому було вигідне повернення Шепелєва в Україну, і хто це зробив.

 

Чи говорив він про військову прокуратуру під час затримання? Чи дав уже якісь свідчення?

– Затриманий Шепелєв сказав те, що він говорив у суді. Ми його не допитували. Без адвоката цього робити не можна. Але він написав офіційну заяву, що претензій до співробітників військової прокуратури і СБУ він не має. Це його письмова заява, яка є в матеріалах кримінального провадження.

На запитання слідчого, до кого він має претензії, Шепелєв розповів, що його затримували невідомі особи, які били його півтори доби.

 

Наскільки важкі в нього ушкодження? Коли у військовій прокуратурі дізналися про затримання?

– У четвер, 8 лютого, після доставлення Шепелєва оперативниками о 21 годині в СІЗО СБУ було повідомлено слідчого військової прокуратури. Він отримав довідку, що Шепелєв затриманий співробітниками СБУ та утримується там.

У п’ятницю вранці, 9 лютого, слідчий звернувся з відповідним клопотанням до суду для обрання Шепелєву запобіжного заходу як такому, що понад три роки переховувався від органів досудового розслідування та суду, де він є підозрюваним.

Запобіжний захід, оголошення ухвали суду – це відбулося близько 3 години ночі, з п’ятниці на суботу.

У суботу вранці, 10 лютого, за постановою слідчого з відповідним процесуальним оформленням Шепелєву, який мав видимі, досить серйозні сліди тілесних ушкоджень як на обличчі, так і на тулубі, було надано повноцінне медичне обстеження за всіма параметрами.

Так не обстежують навіть важкохворих людей, як обстежили Шепелєва.

За результатами всього – не маю права розголошувати дані медичного епікризу – медики встановили, що в Шепелєва зламані щелепа й ніс, крім інших тілесних ушкоджень, які можна попередньо кваліфікувати як середньої тяжкості ушкодження, що спричинили довгий розлад здоров’я.

Перелом носа і щелепи однозначно підпадають під ушкодження середньої тяжкості.

Читати далі…

Генпрокуратурою спільно з СБУ припинено незаконну схему добування криптовалюти для фінансування тероризму. Брифінг. 01 лютого 2018 р.

Управлінням з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України за оперативним супроводженням Служби безпеки України 31 січня 2018 року проведено спецоперацію щодо фіксації та припинення незаконної схеми ввезення на митну територію України без належного митного оформлення обладнання та засобів криптографічного захисту інформації, які в подальшому використовувались як обладнання для добування криптовалют, а частина коштів через електронні гаманці «QIWI» та «Яндекс гроші», які офіційно заборонені на території України, скеровувалася на фінансування незаконних збройних формувань «ЛНР» та «ДНР» для закупівлі військової екіпіровки, спорядження, зброї та боєприпасів.

За результатами обшуків на території м. Києва, Київської та Черкаської областей було виявлено та вилучено більше 400 ферм для майнінгу криптовалют, понад 1000 блоків живлення, понад 1000 відеокарт, близько 1500 жорстких дисків, близько 500 материнських плат, ноутбуки, системні блоки, документи, у тому числі, які підтверджують перерахування коштів на територію з банківськими реквізитами Російської Федерації.

У ході обшуку за фактичним місцем розташування так званої «ферми» у м. Черкаси встановлено несанкціоновану врізку в загальну мережу електроенергії, за результатами якої зафіксовано несплати коштів за використану електроенергію на загальну суму, за попередніми підрахунками, близько 800,000 грн.

Слідством здобуті данні про коло осіб, які сприяли незаконному ввезенню товарів подвійного призначення, зараз вживаються заходи для встановлення місця знаходження організатора цієї незаконної оборудки, а також його доставляння до органів досудового розслідування.

Кримінальне провадження розслідується за ст. 258-5 (фінансування тероризму), ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) КК України.

Наразі вилучене майно оглядається, вирішується питання про визнання його речовими доказами у кримінальному провадженні та арешту. Проводяться інші слідчі та процесуальні дії для фіксації кримінального правопорушення та збирання доказів.

«За нашими даними зазначені криптовалюти були використані незаконними збройними формуваннями на території «ЛНР» та «ДНР» для фінансування військових акцій, крім того вони були використані для фінансування інформаційних акцій проти нашої держави», – повідомив Олександр Климчук.