"ЛНР"
Кримінальні провадження відносно російських військових. Український Кризовий Медіа Центр. 26.08.2015 р.
25 серпня, вчора, за участі захисників завершено розслідування щодо затриманих в районі м. Щастя (Луганська обл.) співробітників Головного розвідувального управління (ГРУ) Генштабу ЗС РФ Олександра Александрова і Євгенія Єрофєєва, які підозрюються у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п’ятьма статтями КК України.
Російських військовослужбовців звинувачують у організації, участі та здійсненні агресивної війни проти України, переміщенні поза митним контролем знаряддя і боєприпасів, зберіганні і передачі вогнепальної зброї, сприянні діяльності терористичної організації та вчиненні теракту, який призвів до загибелі українських військовослужбовців.
Головна військова прокуратура оголосила підозру начальнику Генштабу ЗС РФ Герасимову за організацію та розробку і впровадження агресивної війни стосовно нашої держави, всі злочини, які скоюють, або здійснювали протягом минулого та нинішнього років представники ЗС РФ на території України спільно з терористами … об’єднані в одне кримінальне провадження, оскільки їхні дії підпадають під єдиний умисел – впровадження концепції гібридної війни.
Викрито старшого офіцера СБУ, який сприяв терористам «ДНР»
Військовою прокуратурою Південного регіону України спільно з Управлінням внутрішньої безпеки СБУ викрито полковника СБУ, який сприяв діяльності терористичної організації «ДНР».
Встановлено, що ця службова особа за грошову винагороду здійснювала збирання та передачу представникам псевдо спецслужби «МДБ ДНР» відомостей з обмеженим доступом – інформації щодо оперативно-службової діяльності СБУ під час проведення антитерористичної операції, кримінальних проваджень, що знаходяться у слідчому відділі регіонального органу СБУ, персональних даних співробітників Служби тощо.
У ході спецоперації полковника, а також кур’єра, який забезпечував його зв’язок з кураторами із «МДБ ДНР», затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України (створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації).
Під час затримання зазначені особи намагалися зникнути на території Донецької області, що тимчасово не контролюється органами влади України, однак завдяки чіткій та злагодженій роботі військових прокурорів та працівників Служби безпеки України їм у цьому завадили.
У офіцера вилучено 40 тис дол США готівкою, а також електронні носії зі службовою інформацією, які він намагався передати терористам.
Наразі до суду направлено клопотання про обрання цим злочинцям запобіжного заходу – тримання під вартою.
Довідково:
санкція ч. 1 ст. 258-3 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна.
Закінчено розслідування щодо підполковника СБУ, який обвинувачується у сприянні діяльності терористичної організації
Військовою прокуратурою Сумського гарнізону Центрального регіону України закінчено досудове розслідування кримінального провадження щодо підполковника Служби безпеки України, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 (замах на злочин), ч. 1 ст. 258-3 (сприяння діяльності терористичної організації), ч.2 ст. 407 (самовільне залишення військової частини або місця служби) Кримінального кодексу України.
Встановлено, що протягом 2014 – 2015 років згадуваний офіцер кілька разів здійснював виїзди на підконтрольну бойовиками територію Донецької області, а також на територію АР Крим та до м. Ростов-на-Дону (РФ), де встановлював контакти з керівництвом терористичної організації «ДНР» та з співробітниками Федеральної служби безпеки РФ з метою працевлаштування в так званому «Міністерстві державної безпеки ДНР». Окрім того, вказаний працівник СБУ неодноразово, без поважних причин, не з’являвся на службі.
Санкція за найтяжчий злочин, у якому підозрюється підполковник, а саме створення терористичної групи чи терористичної організації (ч. 1 ст. 258-3 КК України) передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
До кінця поточного року ми зможемо встановити відповідальних за трагедію під Іловайськом. Інтерв’ю. 17.10.2014
Анатолій Васильович, після відновлення інституту військових прокуратур, Вам запропонували очолити Головну військову прокуратуру. Чи були у Вас сумніви, коли Ви погоджувалися на цю посаду?
Я військовослужбовець, оскільки в січні 2008 року був переведений з органів прокуратури в Службу безпеки України, де очолив Львівське обласне управління СБУ та в грудні цього ж року за викриття, документування і порушення кримінальної справи щодо Зварича (екс-судді Ігоря Зварича) Указом Президента мені було присвоєно військове звання генерал-майор. Після цього я 6 років прослужив в Службі безпеки України, де виконував свої функціональні обов’язки офіцера. Я звільнився з військової служби в СБУ і був призначений на цю посаду (заступника Генерального прокурора – Головного військового прокурора). Зараз я знов підписав 5-річний контракт з Міністром оборони на проходження військової служби на посаді, що я займаю.
Чи важко Вам працювати на цій посаді?
Все залежить від системи організації роботи. Якщо ти вмієш і можеш вірно змоделювати мету, визначити механізми, інструменти і спрогнозувати час для досягнення тієї чи іншої задачі – не бачу нічого надто важкого. Це звичайна робота, яка вимагає рутинного вникання в дуже різні питання, особливо на тлі того, що відбувається як зі Збройними силами, так і в державі, в першу чергу це стосується зони антитерористичної операції. Є досить багато спонтанних “пожежних” ситуацій, які вимагають перекроювання власного графіка і щоденного планування, але це робота. Справжній військовий повинен, як кажуть, “мужньо переносити всі тяготи і злигодні військової служби”.
Чи виникають проблеми в процесі відновлення інституту військових прокуратур? Можливо, щось необхідно поліпшити в діяльності?
Немає межі для досконалості. Але хочу сказати, що дуже вдячний Голові держави, поважаю його дипломатичну та управлінську спроможність переконати Верховну Раду, яка на тлі подій на Сході України змогла за 7 днів з моменту розробки проекту змін до Закону проголосувати, а Президент – невідкладно підписати Закон про створення військових прокуратур. І з огляду на те, що цей інститут є не тільки в Україні, але і в багатьох країнах Європи і взагалі світу, військова прокуратура є надзвичайно дієвим інструментом для держави і відстоює зараз зі зброєю в руках територіальну цілісність і незалежність.
Я вважаю, що складнощі росту існують, оскільки в 2012 році, коли ліквідовувалися військові прокуратури, людей примушували звільнятися з військової служби, а військовий прокурор – це офіцер, який підписує контракт з Міністром оборони про проходження військової служби, перебуваючи в підпорядкуванні Генерального прокурора. Багато людей в 2012 році змушені були звільнятися з військової служби нібито за станом здоров’я. Що мені найбільше болить – це дефіцит кадрів, оскільки військова прокуратура досить вузький сегмент прокурорської діяльності, де потрібні професійні знання. В першу чергу – знання оперативно-тактичних дисциплін у військовій сфері, які зобов’язують розуміти і знати предмет перевірок на дотримання законності військовими формуваннями, озброєними частинами і об’єднаннями. По-друге – розуміння, що військова прокуратура абсолютно відрізняється від цивільних норм, плюс має досить яскраво виражений корпоративний дух, історію і деякі особливості комунікації саме в середовищі військовослужбовців.
49 з 50-ти
Це не лотерея. Це – аукціон. Незвичний, бо тихий. Тихий аукціон. Без молотка. Без бравурних закликів на підвищення ставок і схвальних вигуків покупців, які наввипередки демонструють свою заможність і впевненість. Тут навпаки – більшість розгублені, а в декого на очах сльози.
49 – це люди. 50 – це картини. Люди і картини. А насправді – люди-картини чи картини-люди. 49 – бійці АТО. Важкопоранені. 50 – полотна провідних українських художників.
Вони надали свої роботи, щоб урятувати життя тим, хто врятував і рятує життя кожного, хто щовечора лягає в теплу постіль, звично п’є щоранку чай-каву на кухні, хто вечорами в компанії з друзями може посидіти за келихом, спілкуючись і насолоджуючись життям, навіть того не помічаючи…
Ідея зародилася, коли ми зі Славою Вакарчуком після того, як побували на першому дзвонику у відбудованій школі в Слов’янську, дорогою назад заїхали до Харківського військового госпіталю. Там було більше ста поранених. Поговорили з кожним і потисли руку. Слава з кожним фотографувався. Треба було бачити при цьому їх очі, як вони спочатку оживали, а далі просто горіли життям. І мені тоді подумалося – яка ж все-таки життєдайна сила творчості.
Багато хлопців розповідали про проблеми з ліками, протезами, ставили питання – як нам далі жити? Слава для кожного знаходив слова втіхи й підтримки. А я подумки шукав відповіді на ці важкі питання. Далі мені мов прояснилося – ідея лежала на поверхні. Всього-на-всього треба було поєднати дві паралельні реальності. Першу реальність, яка в офісах, ресторанах і клубах на Печерську, та другу, яка зараз під Попасною, Дебальцевим, в аеропорту Донецька, а донедавна – під Іловайськом. І, звісно, поєднати ці дві реальності могло тільки мистецтво.
Тож учора ввечері у Мистецькому Арсеналі і відбувся наш тихий аукціон – поєднання двох паралельних реальностей. У галереях впереміж з картинами були фотоісторії наших героїв. У виданому нами поспіхом каталозі так само.
До мене підходили й питали, а чому ж ви про цих хлопців не написали бодай кілька речень, де вчилися, чим займалися до війни, які в них інтереси та хоча б головні життєві віхи. Тоді я підводив до картин і показував підпис – ім’я автора, назва, рік. Так само і в хлопців – ім’я, вік, частина, де служив, і місцевість, де поранений. Бо їхні фото – це так само справжні картини. На них є все. Варто лише вдивитися і побачити. А яка головна віха в житті кожного з них – сумніву не виникає. ЇЇ можна окреслити навіть не реченням, а одним словом – вижив.
Офіційний старт виставки “Мистецтво, що рятує”, так ми разом з Мистецьким Арсеналом та Волонтерською сотнею “Доброволя” назвали наш проект, насправді стартує тільки сьогодні о 14:00 у Мистецькому Арсеналі. Вона триватиме до 12 жовтня.
Вчора була лише неформальна зустріч-спілкування. Але чесно зізнаюсь, що саме вчора, там, на тихому аукціоні, 35 картин вже придбали. Зібрано майже 3,5 мільйони гривень. Ще 10 робіт забронювали. Лишилося всього 5. Але при цьому роботи провідних українських митців, як і фотоісторії наших героїв, ми лишаємо в галереях до 12 жовтня. І кожен охочий може за ці 10 днів їх побачити.
Питають – чому ж все-таки 49 з 50-ти? Чому хлопців 49, а не 50?
На жаль, один з них – Ігор Сергієнко – так і не дочекався… Тому тим, хто має можливість і хоче допомогти, слід поквапитись. Ми це зробили, зробили мої друзі й колеги – банкіри, підприємці, політики. Зробіть і ви. Адже ці 49 поранених найбільше потребують допомоги – дороговартісних операцій, протезування, реабілітації. Їх відбирали не чиновники, а волонтери. Для кожного з них відкрито персональний рахунок, з якого кошти напряму підуть за призначенням.
Розумію, що виникає питання – допомоги потребують тисячі поранених. Як бути далі? Скажу чесно – поки не знаю, як тоді у палатах Харківського госпіталю. Знаю точно, що це – тільки початок. Бо мистецтво таки рятує. А воно безмежне і вічне. Мов Бог.
P.S. Для тихого аукціону свої роботи надали: Олександр Бабак, Володимир Будніков, Мирослав Вайда, Олександр Верещак, Ігор Гайдай, Ігор Гусев, Ніна Денисова, Олександр Друганов, Ілля Ісупов, Жанна Кадирова, Ірина Каленик, Микита Кравцов, Анатолій Криволап, Олександр Король, Володимир Костирко, Петро Лебединець, Оксана Левченя-Константіновська, Антон Логов, Павло Маков, Максим Мамсіков, Микола Малишко, Микола Маценко, Роман Мінін, Станіслав Перфецький, Євген Равський, Влада Ралко, Олександр Ройтбурд, Степан Рябченко, Арсен Савадов, Олексій Сай, Тіберій Сільваші, Віктор Сидоренко, Юрій Соломко, Марина Скугарєва, Олег Тістол, Ілля Чічкан, Маша Шубіна, Ігор Янович. Дякую вам і всім, кого, можливо забув.
НАШІ ГЕРОЇ
1. Ігнатьєв Вадим
Нацгвардія
Поранений під Луганськом
Уламкове поранення правої ноги та коліна
2. Романовський Сергій
80-та аеромобільна бригада
Поранений під Іловайськом
Травма ноги, загроза ампутації
3. Сторожук Сергій
26 -та артилерійська бригада
Поранений під Іловайськом
Ішемія судин ніг, потрібні імпланти артерій
В Генеральній прокуратурі України відбулась зустріч з Генеральним директором Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб
4 вересня Заступник Генерального прокурора України – Головний військовий прокурор Анатолій Матіос зустрівся з делегацією Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб на чолі з Генеральним директором пані Кетрін Бомбергер.
Гостей поінформовано про ситуацію, яка склалась на сході країни у зв’язку з поширеними випадками безвісного зникнення та викрадення громадян України внаслідок діяльності бойовиків терористичних організацій «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки».
Анатолій Матіос розповів про хід розслідування кримінальних проваджень про злочини цієї категорії та заходи, які вживаються правоохоронними органами України для звільнення викрадених.
Представником Генеральної прокуратури наголошено на неприпустимості таких злочинів у сучасному світі та важливості визнання світовою спільнотою «ЛНР» та «ДНР» терористичними організаціями.
Підкреслено необхідність вивчення досвіду проведення Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти осіб відповідних розслідувань на території колишньої Югославії та інших держав саме в частині ідентифікації та розшуку таких людей. У цьому зв’язку учасниками зустрічі констатовано готовність до подальшої співпраці, надання допомоги і висвітлення злочинної природи дій представників терористичних організацій.