Зараз у декількох областях України одночасно працюють і слідчі Служби безпеки, і військові прокурори, тому що фіксування і закріплення показів, наданих цією громадянкою, яка підозрюється у здійсненні терористичного акту, є надзвичайно важливим.
Хочу підтвердити слова голови Служби безпеки України Василя Сергійовича Грицака про те, що слідство – а всі теракти відносно полковника Шаповала, Хараберюша і окрім вбивства Шеремета – процесуальне керівництво або розслідування здійснюють слідчі військової прокуратури і Служби безпеки, ми впритул наблизилися до реальних людей, які поставили терористичні акти на потік, що викликає велику тривогу, переживання і страх у суспільстві, оскільки такі терористичні акти з застосуванням зброї в столиці, вибухівки, є надзвичайно критичними як для безпеки громадян, так і іміджу спроможності державних інституцій, правоохоронних органів для виконання своїх функцій по безпеці громадян.
Можу стверджувати, що на території Донецької та Луганської областей – неконтрольованих територій – діють спеціальні центри, які координуються кадровими офіцерами спецслужб. Прізвища і конкретні дані цих людей слідство має. Діють ці спеціальні центри, які поставили терористичні акти на потік. Допомогу у виконанні цих актів надавали досить значна кількість громадян, які проживають на території нашої держави в різних областях. Мотиви дій або матеріальної зацікавленості цих людей які байдуже, розуміючи обставини того, що вони кому передають і на що воно схоже – а це була безпосередньо вибухівка – ми будемо встановлювати. Зараз іде робота над тим, щоб цих людей затримати.
Чому я це говорю?
Ми будемо дбати в силу всіх тих скромних, наголошую, скромних можливостей, які нам надані Законом, величезного відсотку критичного відношення з боку суспільства, а також медійної спільноти. Ми будемо робити цю роботу і робити цю роботу не тільки по відношенню, скажемо так, територій, які підконтрольні українській владі, українській державі, а і територій, які тимчасово окуповані: Донецької, Луганської областей і Автономної Республіки Крим.
Суб’єктами інтересу спецслужб країни сусіда, а також Центру спеціальних операцій ДНР-ЛНР було 1,600 (одна тисяча шістсот) правоохоронців і державних діячів України. Я підтверджую це. В тому числі, вище керівництво держави. Тільки завдяки технічним можливостям, які точно не у військторгу прикупили, в ДНР-ЛНР змогли відслідковувати в режимі реального часу місце знаходження і пересування такої значної кількості людей. Хочу більше того сказати, суб’єктом замаху на убивство перед вибухом, підривом полковника Шаповала мав бути (його спасло Боже провидіння і відрядження за межі України) нинішній перший заступник Нацполіції Аброськін В’ячеслав Васильович. Він пройшов за міліметр від вибуху. Група працювала як по ньому, так і по Шаповалу.
Це все, що я можу сказати і то, скриплячи зубами, тому що кількість інформації, яку розголошує оперативний підрозділ чи орган слідства дає розуміння нашому опоненту, а це страшний опонент, який не цурається застосовувати вибухівку у центрі міста, ми даємо йому розуміння, куди ми рухаємося. А це – неможливість зібрання доказів. У нас є повна картина того, що відбувалося, але з картиною в суд не підеш. В суд потрібно йти з доказами прямими, непрямими, або комплексами доказів, які підтверджують причетність або об`єктивне місцезнаходження на місті злочину тих чи інших осіб.
Я думаю, що всі помітили той факт – кричущий факт – коли 29-го жовтня неустановлені особи, які представляли фірму-забудовника, здійснили самовільне захоплення частини території військового об’єкту у місті Одеса – це аеропорт «Шкільний» і перед цим захопленням передувала фізична протидія особовому складу даної військової частини, здійснена близько 40 невстановленими молодими чоловіками спортивної статури у балаклавах на обличчях.
Це діюча військова частина, де зберігається авіаційна техніка.
Дивіться, що відбувається. Приниження українського солдата, який не виконує… неналежно виконує свої функціональні обов’язки. Фактично солдата виштовхали, і він не вчинив того, що повинен був вчинити. На місце події виїхали невідкладно – за викликами національної поліції виїхала військова прокуратура, було розпочато кримінальне провадження.
Вчора увечері Військовою прокуратурою південного регіону, Одеським гарнізоном були затримані тимчасово виконуючий обов’язки командира частини, підполковник збройних сил, який не вжив заходів, пов’язаних із застосуванням фізичної сили, вогнепальної та холодної зброї, як це передбачено статутом караульної та постової служби, що призвело до захоплення частини земельної ділянки військової частини і порушення території військового об’єкту.
Офіцеру оголошено про підозру за ч.3 ст. 426 – “Умисне невиконання військово службовою особою в умовах особливого періоду дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, що призвело до тяжких наслідків”.
Крім того, затримано і оголошено підозру військовослужбовцю за контрактом, який, будучи призначеним у добовий наряд черговим групи зберігання авіаційної техніки, порушив статутні правила патрулювання та не вжив заходів протидії невстановленим особам, що проникли на територію військового об’єкту.
Військовослужбовцю-контрактнику оголошено про підозру за ч.2 ст. 418 – “Порушення статутних правил патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яких призначено патрулювання, вчинених в умовах особливого періоду, окрім військового стану”.
Крім того, хочу сказати, що для надання правової оцінки діям співробітників підприємства-організації забудовника, що призвело до виникнення ситуації, спрямовано інформування прокурору Одеської області, який повинен здійснити відповідні процесуальні та інші дії для перевірки законності обґрунтованості винесеного одеською міською радою рішення про надання дозволу на користування частиною ділянки.
Право власності на землі для цього військового об’єкта визначено ще у 47 та 48-му роках минулого сторіччя рішенням Ради Міністрів УРСР. Після того, внаслідок різних об’єктивних і суб’єктивних причин, належним чином відповідно до законодавства України не переоформлене, але зберігає статус земель оборони. Крім того, хочу сказати, що, незважаючи на перші спроби захоплення території аеродрому, нібито на підставі наявних у них дозвільних документів, органами управління цієї військової частини жодних дій позовного або іншого характеру для припинення, або локалізації, або недопущення захоплення території військового об’єкту не вживалося, не дивлячись на неодноразові письмові попередження військової прокуратури, яка не має таких повноважень, згідно до Закону. Може тільки виконати функцію представництва держави та інтересів у суді, за зверненням органу, права якого порушені.
Окрім того, на місті цієї події був встановлений, зафіксований та опитаний капітан військової частини, який перебував на місті конфлікту в стані алкогольного сп’яніння. Складено адмінпротокол, і він відсторонений від виконання службових обов’язків військової служби і адміністративне провадження буде розглянуто сьогодні судом, яке передбачає 10 днів гауптвахти за вживання спиртних напоїв. На фотографіях вам були продемонстровані момент затримання і командира частини, і постового.
Хочу наголосити, що, не дивлячись на те, що солдат і командир повністю захищені законом для використання наданих їм державою повноважень, вони грубо порушили такі статті внутрішньої служби збройних сил України, де командир зобов’язаний організувати оборону військової частини, забезпечити належне озброєння для патрулювання, де прямо передбачено, що застосування фізичної сили та зброї особовим складом варти, яка була на той момент у аеропорту, можливо згідно статті без попередження, а також застосовувати фізичну силу, зброю в разі виникнення загрози життю або здоров’ю військовослужбовцю або нападу на чатового, або об’єкт, який охороняють.
Окрім того, щоб населення знало, і всі військовослужбовці знову нагадали, що згідно 196 статті статуту внутрішньої служби збройних сил, чатовим застосовується зброя без попередження у разі явного нападу на нього або на об’єкт, що ми спостерігали. Чатовий прийшов без зброї, фактично зробив дії, які соромлять українську армію, і повторюють події, які не так давно відбувалися у Криму, коли був «зеленочоловічковий десант», а також на Сході України. Усіх осіб, які наближаються до поста, без попереджувального пострілу чатовий повинен попередити «Стій! Назад!» і після цього вживати зброю.
Коли необхідно – вступити у рукопашний бій. Це все прописано нормами Закону і я хочу як військовий прокурор сказати вам, що більш захищеного законом представника держави, чим караульний чи постовий, у державі нема – навіть працівники міліції мають інший алгоритм застосування зброї. Чатовий чи караульний, який перебуває на охороні об’єкта, має право без попередження стріляти на ураження.
Чому ми зібрали брифінг? Я попросив сьогодні, по можливості, показати нашим громадянам, що держава, яка внаслідок дій окремих осіб втрачає авторитет і монополію на застосування сили, перестає користуватися довірою своїх громадян. Так от, хочу наголосити, що держава діє, держава має усі спроможності і ми робимо свою роботу і той, хто допустив таке приниження і порушення, грубе порушення норм закону, які дають повне право відстояти ввірене військове майно і охороняти військовий об’єкт, вони фактично притягнуті до відповідальності.
Зараз оголошені підозри, зараз обоє затриманих доставлені до районного суду міста Одеса для обрання запобіжних заходів. Санкція статті для чатового – до 5 років позбавлення волі, для командира, який вчинив службову недбалість – до 7 років позбавлення волі. І так буде завжди, коли хтось у балаклаві – представник невідомої по суті раси і нації і ментальності – буде піднімати руку на військове майно, на збройні сили України, а не дай бог, представники збройних сил або інші військовослужбовці – це нацгвардія, прикордонники і так далі – не будуть виконувати свої статутні обов’язки, ми будемо діяти адекватно, невідкладно, як би це комусь подобалося б чи не подобалося. Ще раз хочу наголосити, що якщо би командири, які перебували на території автономної республіки Крим, вартові, постові, караульні, застосували… для цього не потрібно по всій ієрархії жодного письмового наказу – застосували ті повноваження які до них були, розповсюджувались та розповсюджуються, напевно, ми мали би трошки іншу історичну перспективу і інші історичні та геополітичні наслідки.
Доброго вечора, мене звати Христина Бондаренко. Це «Прайм» на телеканалі АТR. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Наш гість сьогодні – головний військовий прокурор України, заступник генерального прокурора, Анатолій Матіос.
Доброго вечора. Доброго вечора всім телеглядачам каналу АТR. Знаю, що на турецькій мові «merhaba efendі» означає «доброго дня, шановні», але не знаю, як буде правильно по-татарському. Надалі буду намагатися говорити на українській, якщо буде важко, то запитаю у пані Христини, вона мені підкаже.
У нас є 55 хвилин.
У нас є більше часу, якщо Бог дасть. Це ефір у нас триватиме 55 хвилин.
Ефір у нас триватиме 55 хвилин. Але якщо продовжити вашу тему про те, що у нас є більше часу, я би хотіла почати все ж таки з теми дня – це теракт у Києві. Я не можу не розпочати з неї. Ви знаєте, на думку спадає одна фраза про те, що всі ми смертні. Чи не забагато останнім часом у Києві побідних історій, подібних вибухів?
Забагато чи замало – відраховувати від якої кількості?
А Ви як вважаєте?
Я не вважаю, я просто статист, який виконує функцію держави, захищаючи ті чи інші права і свободи, у даному випадку, і життя. Будь-який вибух у цивільному мирному місті, будь-яка смерть людини – це трагедія, а тим більше вибух, який забрав життя двох людей. Це біда, це реалії часу, це страшний час. Жителі нашого Криму чудово знають страшні реалії цього часу, бо вони залишилися поза межами Чонгарського і Каланчацького переходів. І якщо вони зможуть переглянути цей ефір, я передаю вам своє саме велике бажання обійнятися, не дивлячись на те, що ми різної віри. Ми хочемо підтримати вас у тому, що, перебуваючи у важких, страшних умовах необхідності, ви змушені бути одні, мовчки та з гнівним поглядом, але це не позбавляє вас права залишатися і бути людьми. Я шаную ваш гонор, я дуже пишаюся тим, що в мене є такі співвітчизники. Я вірю, що ми заллємо сльозами радості, як звучить по-російськи «ласточкино гнездо» від перемоги повернення Криму саме Україні. Все це задля того, щоб основу цього українського етносу, в тому числі облагороджену і квітучу місцину, ми називали справжньою українською землею. І щоб українські діти, в тому числі гарна донька пані Христини, плюскала свої ноги в Судаку, чи в Балаклаві, чи біля Ялти.
Пане Анатолію, дуже правильний та гарний початок.
Я спеціально готувався, вивчив напам`ять.
Я так і зрозуміла, якщо чесно. А тепер давайте все ж таки конкретніше, якщо Ви самі зачепилися за цю тему, хоча я на початку пропонувала розпочати з іншого. Окрім цих красивих слів на одну хвилину, можете конкретно сказати, як ви ще підтримуєте доокупацію Криму?
Скажу так, говорити про свої здобутки – це прерогатива експертів, які ходять колом по всіх телеканалах. Ви, правда, якнайдалі від центру, тому сюди нечасто забігаєте. Це надає вам автентичність як телеканалу. А всі інші телеканали, наприклад, 112, там одне й те ж саме. Я не експерт, експерти – це люди в сорочках з коротким рукавом та невипрасуваними штанами, які на любу злобу дня говорять: «що я роблю?» До недавнього часу я був куратором управління Криму, яке було створене за моєю ініціативою. Перші кримінальні впровадження з підозрами, з заочними арештами, справи відносно суддів, які перейшли до коопераційного режиму та стали суддями федерального округу, прокурорів та інших. Це наша робота: моя та моїх підлеглих. Ми робимо надзвичайно рутинну, але дуже важливу справу. Ми збираємо крихта до крихти докази незаконної анексії Автономної Республіки Крим, докази державної зради тих, хто мав би захищати населення Криму, кримськотатарський народ. Ці докази лягли в основу проведення військової прокуратори через Міністерство закордонних справ, а саме 4000 аркушів, які містять докази для міжнародного суду.
Що стосується добровольчого руху і чого хтось повертається за межі держави, в тому числі і до Росії, це право вибору, або неприкаяності, або неможливості, або небажання держави опікуватися тими, хто прийшов з війни. Так їх прийшло і зараз є 316,000 учасників АТО тільки демобілізованих і 350,000 під зброєю. Це високомотивовані люди.
Я ще раз кажу, кладу руку на серце, схиляюсь перед добровольчим рухом, який став основою мотивації армії, яка вернулася до виконання своїх функцій. Але законодавець не хоче назвати те, що називається біле і чорне, не хоче війну назвати, тому військові доглядаються. А добровольчий рух, який не в державних інституціях за Законом, який ви не відмінили і не можете відминити, бо такого права не дав народ, називається “незаконні збройні формування”. Бью себе по язику, але це так називається по Закону. Я так вимушений жити і Ви.
Є вихід? Вихід є! Як він оформлений? Він оформлений у Законі, який повинен спонукати правоохоронця виконувати свою роботу без порушення, без зловживання і ефективно, щоб був захищений народ і життя. Хто це? ДБР – Державне Бюро Розслідувань за американським і європейським принципом! Чого його нема? Бо представники трьох гілок влади: від Президента, від Кабміну і від Верховної Ради вже півтора року не спромоглися вибрати когось одного. Чому? Що хтось комусь не підходить? Я можу не підходити десять раз, але я пішов на цю Голгофу щоб довести, що я буду першим і єдиним, хто пройде поліграф, дивлячись в очі! Я роблю роботу чесно, може краще обо гірше можу робити, стараюся, але зробіть ДБР для держави. Бо коли не буде запобіжника, то правоохоронець не буде мати ззаду того, хто його контролює.
На жаль, військова прокуратура з обмеженими повноваженнями є пожежною командою наслідків. Законодавець позбавив нас права перевіряти, як вони охороняються, але дав нам право, яке забере через 20 днів, розслідувати, що вже знищено.