"Росія"

Використання дезінформації Росією в умовах гібридної війни. Дослідження FPRI

logo_0В авангарді гібридної війни, стара зброя – дезінформація – вживається силами спеціального призначення. Прикладом таких сил є хактивістська група “КіберБеркут”.

28 січня ця група опублікувала ряд документів, про які угруповання говорить, що це – здобуті ними електронні файли з компютерних систем, що належать представникам влади України. Це фейкова інформація.

І це доводять західні фахівці, які дуже ретельно дослідили опубліковані файли і встановили основні принципи створення дезинформації (фейкової інформації) цією групою.

Ознайомитися з дослідженням можна по URL: http://www.fpri.org/articles/2015/02/russias-use-disinformation-ukraine-conflict (англійська мова)

Стаття: Russia’s Use of Disinformation in the Ukraine Conflict (англійська мова)
Автор: John R. Haines
February 2015

Читати далі…→

До кінця поточного року ми зможемо встановити відповідальних за трагедію під Іловайськом. Інтерв’ю. 17.10.2014

 

Matios_ATO_3Анатолій Васильович, після відновлення інституту військових прокуратур, Вам запропонували очолити Головну військову прокуратуру. Чи були у Вас сумніви, коли Ви погоджувалися на цю посаду?

Я військовослужбовець, оскільки в січні 2008 року був переведений з органів прокуратури в Службу безпеки України, де очолив Львівське обласне управління СБУ та в грудні цього ж року за викриття, документування і порушення кримінальної справи щодо Зварича (екс-судді Ігоря Зварича) Указом Президента мені було присвоєно військове звання генерал-майор. Після цього я 6 років прослужив в Службі безпеки України, де виконував свої функціональні обов’язки офіцера. Я звільнився з військової служби в СБУ і був призначений на цю посаду (заступника Генерального прокурора – Головного військового прокурора). Зараз я знов підписав 5-річний контракт з Міністром оборони на проходження військової служби на посаді, що я займаю.

Чи важко Вам працювати на цій посаді?

Все залежить від системи організації роботи. Якщо ти вмієш і можеш вірно змоделювати мету, визначити механізми, інструменти і спрогнозувати час для досягнення тієї чи іншої задачі – не бачу нічого надто важкого. Це звичайна робота, яка вимагає рутинного вникання в дуже різні питання, особливо на тлі того, що відбувається як зі Збройними силами, так і в державі, в першу чергу це стосується зони антитерористичної операції. Є досить багато спонтанних “пожежних” ситуацій, які вимагають перекроювання власного графіка і щоденного планування, але це робота. Справжній військовий повинен, як кажуть, “мужньо переносити всі тяготи і злигодні військової служби”.

Чи виникають проблеми в процесі відновлення інституту військових прокуратур? Можливо, щось необхідно поліпшити в діяльності?

Немає межі для досконалості. Але хочу сказати, що дуже вдячний Голові держави, поважаю його дипломатичну та управлінську спроможність переконати Верховну Раду, яка на тлі подій на Сході України змогла за 7 днів з моменту розробки проекту змін до Закону проголосувати, а Президент – невідкладно підписати Закон про створення військових прокуратур. І з огляду на те, що цей інститут є не тільки в Україні, але і в багатьох країнах Європи і взагалі світу, військова прокуратура є надзвичайно дієвим інструментом для держави і відстоює зараз зі зброєю в руках територіальну цілісність і незалежність.

Я вважаю, що складнощі росту існують, оскільки в 2012 році, коли ліквідовувалися військові прокуратури, людей примушували звільнятися з військової служби, а військовий прокурор – це офіцер, який підписує контракт з Міністром оборони про проходження військової служби, перебуваючи в підпорядкуванні Генерального прокурора. Багато людей в 2012 році змушені були звільнятися з військової служби нібито за станом здоров’я. Що мені найбільше болить – це дефіцит кадрів, оскільки військова прокуратура досить вузький сегмент прокурорської діяльності, де потрібні професійні знання. В першу чергу – знання оперативно-тактичних дисциплін у військовій сфері, які зобов’язують розуміти і знати предмет перевірок на дотримання законності військовими формуваннями, озброєними частинами і об’єднаннями. По-друге – розуміння, що військова прокуратура абсолютно відрізняється від цивільних норм, плюс має досить яскраво виражений корпоративний дух, історію і деякі особливості комунікації саме в середовищі військовослужбовців.

Читати далі…→

“Допоможи, Господи, всім спокушеним і зачарованим кремлівським демоном з цього потьмареного стану розуму вийти!” – Ієросхимонах Афанасій Карульскій з Афонської обителі св. Сави Сербського на Карула.

a5Двічі обставини незворотної сили зривали візит президента РФ В.Путіна на Святу Гору Афон. Вперше його поїздка в Уділ Божої Матері була запланована на грудень 2001 року. Однак саме в цей момент на Афоні розігралася найсильніша сніжна буря, що не дозволила вертольоту президента РФ приземлитися на Святій Горі. Такого Афона ніколи не бачили навіть старожили. Лавина снігу обрушилася саме в той день, коли в рамках офіційного візиту президента Путіна в Грецію було заплановано відвідання Святої Гори.

Кореспондент газети «Комерсант» Андрій Колесников, який чекав В.Путіна на Святій Горі разом з іншими журналістами, особисто чув тоді вердикт афонських ченців: «Богородиця не пустила».

Вдруге відвідування Афона, призначене на 5-6 вересня 2004 року, зірвалося через трагедію в Беслані. Враховуючи попередній невдалий досвід, цього разу В.Путін вирішив добиратися не по повітрю, а морем. Однак і тут не вийшло. Йому довелося терміново покинути десантний корабель Чорноморського флоту «Ямал» саме в той момент, коли він після заходу в турецький порт Ізмір взяв курс на Святу Гору.

Те, що сталося, викликало ще більше збентеження серед православних. У середовищі афонських ченців тога пішли розмови: «Чи не антихрист він?».

Як писали ЗМІ, з цього моменту поїздка на Афон остаточно стала для Путіна питанням принципу.

Тому через рік, у вересні 2005 року, він зробив чергову, третю, спробу ступити на Святу Гору. На цей раз його супроводжували відразу два бойові підводні човни, а російські та грецькі спецслужби, озброєні супутниковими системами спостереження, оточили Афон як з суші, так і з моря.

Тоді, під час свого відвідування Афона В.Путін зустрічався там і з ієросхимонахом Опанасом Карульскім.

a7Але зараз,  Братія Афонської обителі св.Сави Сербського на Карула, на чолі з настоятелем ієросхимонахом Опанасом Карульскім ініціювали звернення до православних єпископів, священників і ченців з закликом піддати анафемі головнокомандувача військ РФ, полковника КДБ СРСР Володимира Путіна «за розв’язування війни з єдинокровними братами з України».

Для довідки: “Анафема (анатема; грец. αναθημα — проклятий, відлучений, вигнаний) — у християнстві відлучення єретиків або непокаянних грішників від Церкви з оголошенням довічного прокляття. Застосовується від часів Халкідонського собору 451 року. Право проголошувати анафему мають винятково церковні ієрархи. Анафема є актом охорони вірних Церкви від осіб, які порушують її усталені церковні канони та цінності.“

«Аж ніяк не весь Афон одностайно підтримує Росію і ополченців Донбасу в так званій «Боротьбі проти сил хаосу». Тому свідчення – навіть моє до цього ставлення. Значить, вже тільки з цієї причини, Аθон не одностайно підтримує Росію і ополченців Донбасу! Адже в духовному житті, як і в математиці великих чисел, одиниця і мільйон дорівнюють в порівнянні з Божественною безкінечності … Але як можна, без всяких на те підстав, в число одностайно підтримуючих Росію всіх греків записувати? Адже для них все те, що відбувається на Україні, взагалі, темний ліс, а за своїм національним характером і аθонской традиції – підходити до всього з розважливістю – вони аж ніяк не схильні до поспішних висновків. Να δούμε [подивимося] – їх звичайна відповідь в таких випадках.

Те ж саме можна сказати про сербів, болгар і румунів. Хоча по вродженому русофільству своєму і незнанню російських реалій серби і болгари на путінську пропаганду, яка і сюди проникає, піддаються більшою мірою, ніж греки, але і вони з приводу українських подій в подиві. Тому говорити про те, що весь Афон одностайно підтримує Росію і ополченців Донбасу, значить навмисно спотворювати дійсність.

Читати далі…→

Громадяни Російської Федерації, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)

Wikipedia-logo-uk-big

На ресурсі WikiPedia.Org з`явилася стаття під назвою “Громадяни Російської Федерації, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)”.

Ций перелік поповнюється постійно і включає в себе:

  • Громадяни Російської Федерації, що загинули у складі незаконних збройних формувань;
  • Громадяни Російської Федерації, що загинули як Військовослужбовці Збройних Сил РФ;
  • Громадяни Російської Федерації, що загинули, як цивільні або представники ЗМІ;
  • Громадяни Російської Федерації, що загинули, перебуваючи у складі українських добровольчих батальйонів;
  • та таке інше…