– До підслідності Державного бюро розслідувань належатимуть військові злочини, які наразі розслідує військова прокуратура. Це відповідає дійсності?
Я шаную ноу-хау законотворчості, яку придумали і втілюють делеговані суспільством народні депутати. Дійсно, закон придумали, започаткували, обрали декілька керівників. ДБР не працює. Там написано, що військові злочини повинно розслідувати цивільне Державне бюро розслідувань. На практиці цього немає. Коли це трапиться – будемо виходити з тих реалій, які є.
Наразі я думаю, що зміни до законодавства в цій частині будуть прийняті однозначно. Оскільки нівелювати думку військових і армії для законодавця і, тим паче, для суспільства є досить нерозумним. В чому це полягає? Військовий ніколи не сприйме оцінку своїх дій з боку цивільної особи. Перше. Друге – для того щоб потрапити у місце розташування частин, з’єднань, на лінію розмежування чи буквально в окоп, цивільний не піде. Тому що він не має прав знаходитись там, він не буде застрахований, він не має повноважень, і так далі.
Хто буде виконувати функцію контролю за Збройними силами і за всіма, хто носить зброю – я думаю, життя внесе свої корективи і змінить не зовсім раціональний і фактично дуже неправильний підхід про віднесення категорій розслідування злочинів військових до компетенції цивільних людей. Це неправильно.
Про нестатутні відносини в Збройних силах України
В любому колективі завжди викристалізовується лідер, за яким ідуть, або той сильний, хто формує світогляд і атмосферу в колективі. Так само і в армії. Зараз майже дві третини всіх, хто служить в Збройних силах та інших військових формуваннях, – це люди, які служать за контрактом. Це не призовний вік 18-20, де кожен з юнців хоче стати старшим над собою подібними. Випадки нестатутних стосунків є. Тому що в армії служать ті самі люди з суспільства, з усіма проблемами, які вони приносять з цивільного життя. Але вони не мають того розповсюдженого і типового, як це було в радянські часи, явища. Оскільки зовсім інші завдання, зовсім інша динаміка, відкритість і контроль.
Все, щоб не було допущено таких випадків, і щоб не було такої атмосфери “старший”, “менший”, “дід” або “салага”, як це говорили в радянській армії, досить багато робиться для цього Міністерством оборони, зокрема міністром оборони Степаном Полтораком. Я компетентно заявляю, що він максимально намагається опікуватися морально-психологічним кліматом у військах і насамперед соціальною реабілітацією всіх, хто служить… Психологічний стан, навантаження на психіку надзвичайно великий. І міністр оборони надзвичайно цим опікується. Сьогодні ми бачили, як він, не дивлячись на всі свята, він відвідав поранених бійців в Харкові. Це надзвичайно є знаковим, що простий рядовий солдат чи офіцер молодшого звання бачить того, хто опікується за ті клопоти і проблеми, які виникають внаслідок служби.
Про психологічну реабілітацію військовослужбовців
Війна ще довго буде віддаватися болем і проблемами тих, хто приймав в ній участь. Тільки за цей рік з початку року – це дані Єдиного реєстру досудових розслідувань – покінчили життя самогубством 33 військових не тільки в Збройних силах, а й в інших військових формуваннях сумарно. Найбільша частина з них – в зоні АТО, тепер це Об’єднані сили.
Кожен, хто несе обов’язок і захищає батьківщину, – це щоденна рутинна і дуже важка ноша. І психологічної реабілітації потребує кожен другий. Але у нас є дилема. У нас виділено кошти на цей рік більше 100 мільйонів гривень, у нас розроблені програми, але немає кому проводити реабілітацію. На всю державу, ми порахували, є трошки більше 300 психологів у Збройних силах, які не встигають з цими військовими спілкуватися. Нечисленні волонтерські організації, які допомагають армії завдяки співпраці з міністром оборони, вони також не можуть закрити всю цю дилему.
Народні депутати, які вже третій тиждень поспіль відпочивають, мали би звернути увагу, що, не подбавши про армію, можна втратити все. Армія – це запорука стабільності і єдності нації, і держави як такої. Якщо в армії будуть проблеми, і кожен другий буде страждати психологічними та іншими розладами, і держава за це не буде дбати, навіть маючи гроші, буде дуже погано.