— У вас музична освіта. Звучить дивно, як для прокурора. Чи здатні нині взяти інструмент в руки?

— В мене декілька музичних спеціальностей. Музичну школу я закінчив по курсу баяну, другий інструмент це духова скрипка — тромбон. Спеціальну музичну освіту в училищі я закінчив за спеціальністю хормейстер. Можу хором керувати у тому числі церковним. Але потім була армія й у подальшому — рішення отримати юридичну освіту, так склалося життя, довго розповідати. Музика для мене — своєрідна віддушина, без неї мені сумно.

Поліфонія музики і життєві перипетії в чомусь схожі. Правда в житті не завжди зберігається загальна гармонія.

— Переходжу до «прокурорських» запитань. Чи вважаєте ви, що в країні розпочалася реальна боротьба з корупцією?

— Дивіться цифри: прокуратура розслідує 8200 справ по корупції, 2690 з них знаходяться у судах. Тільки військова прокуратура з моменту створення розслідувала 700 кримінальних проваджень по хабарництву, по 400 з них вже є вироки.

— Найактуальніше на цей момент: як могло статися, що в Одесі майже відбулося захоплення військової частини без єдиного пострілу з боку караулу, а прикордонника, який стріляв по порушнику в Маріуполі, засудили до 13 років?

— В Одесі караул мав повне право стріляти, навіть без попереджувального пострілу вгору. Проникнення на військовий об’єкт з силовою підтримкою — це було безумовним порушенням — ми оперативно відреагували, були покарані як караульний, який не виконав вимогу статуту, так і керівництво військової частини. Результат не забарився: наступного дня до частини знову прийшли будівельники й щось збиралися робити. Цього разу караул відповідно до Статуту чітко дав зрозуміти: відкриє вогонь. Будівельники негайно вшилися. Це я до чого веду: кожен має чітко виконувати свої обов’зки й дотримуватися закону.

— Але ж із прикордонником Колмагоровим, ситуація протилежна: 13 років за стрілянину по машині, водій якої не виконав наказ зупинитися.

— У цій справі ми чітко встановили перевищення повноважень. Колмогоров стріляв по цивільним людям з 70 метрів в місті, яке знаходиться за 40 км до лінії розмежування й було звільнено чотири місяці тому. То на яких підставах озброєний прикордонник намагався зупинити авто цивільних громадян? Чому відкрив огонь? Як це пояснити дитині, яка втратила мати після цього пострілу? А те, що відбувається у цьому процесі зараз я не можу трактувати інакше, ніж тиск на суд. 200 осіб вриваються до зали суду. Що це, як не тиск на суд?!

— Здається, у вашого керівника, Юрія Луценка, протилежний погляд на цю справу.

— Я, як людина військова, не обговорюю дії свого керівництва.

— Начальник генштабу Муженко нещодавно заявив, що війська були готові до бойових дій в Криму. Можливо, якби ми щонайменше опиралися анексії півострову, не мали б сьогодні ЛНР/ДНР на сході? У вас, як у військового прокурора, немає запитань до тодішніх очільників держави? Чому війська мовчки спостерігали за діями зелених чоловічків в Криму? Чи проводила військова прокуратура перевірку тих подій на предмет дотримання законності?

— Ми нині граємо роль пожежників, які стрімголов мчать за викликом туди, де вже палає. 670 працівників на всю воюючу державу, з яких 147 слідчих. Ми опікуємося контингентом більш ніж в 350 тисяч військових, які нині є в Україні. Зазначу: в прокуратурі загалом працює 15000 працівників. 72% всіх закінчених досудових проваджень прокуратури — справа рук військових прокурорів.

Щодо подій в Криму скажу коротко: у військових були всі наявні підстави виконувати свій військовий обов’язок. По-перше, ніхто не скасовував Статут військової караульної служби, писаний кров’ю. Там чітко вказані всі необхідні дії в разі нападу на військову частину, тощо. Там немає положення про те, що треба було пісні співати й маршувати перед ворогом з прапором, слід було стріляти. Окрім того, існує інструкція Генштабу Міноборони від 2006 року, в якому описані дії військових за наявності непередбачуваних ситуацій і прямого нападу на військові об’єкти. Безумовно, ми ведемо розслідування, це величезний масив інформації: десятки тисяч тих, хто зрадив державу — це робота на роки. Так, на цей момент ми вбачаємо порушення військовими присяги. Але остаточні висновки будуть після закінчення досудового слідства. Але до цього ще дуже далеко.

— Сьогодні бійців добробатів здебільшого згадуємо у контексті кримінальних історій, штурмів судів, тощо. Чи можете оцінити роль добробатівців у перші дні та місяці війни? Чи можете згадати значні військові перемоги, здобуті саме добробатами?

— У добробатів не було великих військових перемог. Життя змусило їх виконувати інші задачі з іншими можливостями з військової точки зору у порівнянні з ЗСУ. Добробати в перші дні та місяці війни зробили надзвичайно важливу справу: вони продемонстрували ворогові, а подекуди й самій українській армії готовність битися за Батьківщину, вони своїм прикладом підтримали бойовий дух армії, яка на той момент була деморалізована, вони об’єднали суспільство навколо головної ідеї: протистояння ворогові, захисту України.

Читати далі…→