“Я ГОТОВИЙ ЗАПРОСИТИ БУДЬ-ЯКИХ ФАХІВЦІВ ПРАВА, ХАЙ ВІДРЕВІЗУЮТЬ НАШІ СЛІДЧІ ДІЇ”
– Нещодавно були оприлюднені результати розслідування щодо Іловайська, які Україна передала до Міжнародного кримінального суду. А коли буде суд в Україні?
– Назвіть мені хоч одну пострадянську країну, яка здобула незалежність, мала пряму агресію і вела антитерористичну операцію, що є конструкцією відповіді на гібридну війну, яка б розслідувала дії своїх же військових під час тієї чи іншої операції?
Що таке суд в Україні? Це означає, що комусь треба висунути підозру. Тобто, як це й передбачено Кримінальним процесуальним кодексом, потрібно описати суб’єктивну і об’єктивну участь у цьому злочині конкретної людини.
Щодо Іловайська є багато всього, але пропустили основне: що трапилось? Давайте я нагадаю. Генерал Литвин здійснював відхід із займаних позицій на підставі розпоряджень Штабу АТО від 24.08.2014 після значних втрат особового складу і техніки сектору “Д” внаслідок постійних артилерійських обстрілів росіян. У разі залишення підрозділів на попередніх позиціях, вони були б знищені артилерійським вогнем противника із території Російської Федерації.
Мало місце критичне співвідношення військових сил України у районі міста Іловайськ з підрозділами Збройних сил РФ та терористичних організацій “ДНР” і “ЛНР”, яке становило: особовий склад – 1 до 18; танки – 1 до 11; бронетехніка – 1 до 16; артилерія – 1 до 15; “Гради” – 1 до 24. Це документально підтверджені дані, отримані слідством з СБУ, розвідувальних органів та об’єднаного штабу АТО.
Крім цього, у ніч із 23 на 24 серпня 2014 року відбулось наймасштабніше вторгнення сил Збройних сил РФ, які складалися з дев’яти батальйонно–тактичних груп: 3500 осіб особового складу; до 60 танків; до 320 БМД (БМП); до 60 гармат; до 45 мінометів; 5 ПТРК. У подальшому щоденно контингент росіян в Україні посилювався.
Унаслідок раптового вторгнення 24-25 серпня 2014 року регулярних підрозділів Збройних Сил РФ та їх маршу в напрямку міста Іловайськ батальйони МВС України “Дніпро-1”, “Миротворець”, “Світязь”, “Херсон”, “Івано-Франківськ”, Нацгвардії “Донбас” і сили сектору “Б” потрапили в оточення сил ворога, що значно переважали за чисельністю.
Водночас угруповання Збройних сил РФ вздовж східної ділянки державного кордону України нараховувало: 35 батальйонно-тактичних та ротно-тактичних груп; не менше 45100 військовослужбовців; до 160 танків; 1360 БМП (БТР); 350 одиниць артилерії; 130 одиниць реактивних систем залпового вогню; 192 бойових літаки; 137 вертольотів. Збройні Сили України реально на той час не мали достатньої кількості сил для збільшення контингенту військ на Донецькому напрямку та одночасного забезпечення оборони інших ділянок державного кордону.
