– Ви у ГВП вели статистику втрат від війни на Сході. Зараз є інформація, що небойові втрати усіх силових структур України у 2014-2019 роках загиблими та померлими від хвороб становили 3379 людей, що перевищує бойові втрати під час війни на фронті, які офіційно визначені як 3031 особа. Також з небойових причин поранено та травмовано 10718 силовиків, з бойових причин – 11694. Чому така велика кількість небойових втрат і що має робити держава, щоб їх було менше?
– Цифри, які ви навели, особливо небойові втрати, – страшні у своїх причинах і відображають стан втрат на момент мого звільнення з Міноборони в жовтні 2019. Я думаю, вони дещо більші на початок цього року. Не буду деталізувати, але армія та силові структури – частина нашого суспільства з усіма його проблемами. У розрізі недбальства, безпечності, поганої керованості, тощо. Я переконаний, що якби не рішення генерального прокурора Віталія Яреми створити військову прокуратуру у 14-му році, то керованість державою було б утрачено, процвітала б анархія зі зброєю в руках, а кількість злочинів та загиблих за відсутності контролю була б набагато більша. Саме такі страшні реалії будь-якої війни, де люди отримують до рук зброю. Така узагальнена статистика втрат ніким не була передбачена. Її за результатами даних ЄРДР складала тепер вже ліквідована військова прокуратура. У нас, у державі, яка воює, повністю зруйнована і не діє система військової юстиції. Ситуація взагалі не відповідає не тільки стандартам армій країн НАТО, а навіть конструкції північного противника. Якщо ми хочемо мати боєздатну армію та силові структури, зменшити небойові втрати – треба негайно створювати систему військової юстиції. Армія виконує накази та статути, якщо є командування, військова прокуратура, військова поліція зі слідством та військові суди за прикладом Ізраїлю. Такі інституції захищені особливим статусом і гарантіями, реагують швидко, розуміють специфіку, і їх жодні озброєні люди та війна не залякають. Але замість реформи навіть те, що ми встигли побудувати, – військову прокуратуру, – ліквідували.
Один раз військову прокуратуру вже знищували у 2012. Війна 2014 довела її крайню необхідність.
– Але ж є головний військовий прокурор Віктор Чумак, ви з ним ділитесь своїм досвідом?
– Досвідом можна ділитися, якщо звертаються. Але яким досвідом я можу поділитися з людиною, яка усе життя не мала відношення до слідства та прокурорської роботи і мало розуміється навіть у процесуальному порядку оголошення підозри? Наші світоглядні та професійні бачення точно різні. І це не виправити порадою, вчитися треба було раніше.
Прочитав, що Віктор Чумак призвався на військову службу та підписав військовий контракт. От скажіть, для чого, якщо він знав, що контракт буде припинено внаслідок ліквідації Генпрокуратури і початку роботи Офісу з другого січня 2020-го? Очевидно, що задля перерахування заново своєї вже генеральської, а не цивільної пенсії чи для чого? Не знаю, запитайте його. Якщо це правда, то пріоритети Чумак своїм вчинком визначив. Хоча десь у наглядовій раді йому було б набагато “тепліше”.
В армії з боку командира для підлеглих діє один принцип – роби, як я. Якщо підлеглі будуть виконувати свій обов’язок з такою ж якістю, як мій наступник, кінець такій армії та і букві закону кінець. Ось так я бачу і теперішню ситуацію щодо військових злочинів. Це сумно але небо ( як каже Чумак) на землю не впало. Це правда. Не впало. Просто держава і армія перед загрозами, які нікуди не поділися, завдяки такому “державницькому” підходу стали набагато слабші. І така, чи від невміння чи навпаки,слабкість нашої державності у військово-правоохоронному сегменті має правову кваліфікацію та конкретні прізвища, які для всіх не є таємницею зараз. Переконаний, що і не стануть.
– Але архітектором реформ прокуратури є Руслан Рябошапка, і він має підтримку наших західних партнерів, які довіряють напрямку змін.
– Партнерська підтримка іноземців та їхня дорадча участь не означає, що вони беруть на себе всю повноту відповідальності за стан нашої держави, за наше правосуддя та за боєздатність нашого війська. Правда в тому, що пан Рябошапка, а він є ідеологом та розробником цього закону, власне через персоніфікований “страх Матіоса” (а ми з ним мали досить жорсткий конфлікт під час його піар-роботи в НАЗК, а до цього органу суспільство і досі має суттеві претензії) з якогось переляку ліквідував в Україні всю військову прокуратуру, як необхідну для держбезпеки інституцію. Напевно наші іноземні партнери (США, Ізраїль, Канада, Німеччина, Китай тощо – військові прокурори яких приїжджали до нас по досвід), у яких зараз навіть без війни діють військові прокуратури і їх ніхто не збирається ліквідовувати, “не дотягують” до юридично державного генія Руслана Рябошапки. Чи може ще чимось “раціональним” наразі пишатися чинний генпрокурор – запитайте його.
Головною військовою прокуратурою у вівторок, 20.08.2019 року, в приміщенні Генеральної прокуратури України проведено круглий стіл на тему: «Воєнні злочини в контексті збройної агресії Російської Федерації проти України. Розслідування таких злочинів та взаємодія з міжнародними і громадськими організаціями під час їх документування». Участь у заході взяли Головний військовий прокурор, військові прокурори, представники ГУР МО України і СБ України, Голова та співробітники Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, головний редактор Інтернет – видання «Цензор.Нет», а також ряд громадських та правозахисних організацій, серед яких громадські організації «Українська Гельсінська спілка з прав людини», «Мирний берег», «Безпека та взаємодія в Україні», «InformNapalm» та інші. Під час проведення заходу були висвітлені питання документування військових злочинів, вчинених учасниками терористичних організацій та військовослужбовцями ЗС РФ на Сході України, проблематику збирання доказів вчинення зазначених злочинів, а також особливості взаємодії з цього приводу з громадськими і правозахисними організаціями, правоохоронними і розвідувальними органами України, міжнародними організаціями.
Підкреслено, що лише завдяки плідній співпраці з указаними організаціями та правоохоронними і розвідувальними органами вдалось здобути значний масив доказів системного та широкомасштабного вчинення військових злочинів представниками влади та ЗС Російської Федерації, а також учасниками підконтрольних їм терористичних організацій. Зазначені матеріали опрацьовано, систематизовано, переведено на англійську мову та направлено до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду для прийняття рішення про відкриття провадження за указаними фактами.
Особливу увагу було приділено обговоренню питання результатів розслідування Іловайської трагедії. За даними досудового розслідування, проведеного слідчими та прокурорами, установлено чисельні факти вчинення військових злочинів військовослужбовцями ЗС РФ як під час виходу з оточення підрозділів ЗС України та добровольчих батальйонів, так і після – під час перебування українських військових та добровольців в полоні у представників терористичних організацій.
Дослідження обставин Іловайської трагедії в цілому завершено. Водночас кінцеве процесуальне рішення у кримінальному провадженні буде прийнято після забезпечення виконання вимог ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України щодо повного та неупередженого розслідування (завершення проведення допитів кожного українського військовослужбовця з відомих їм обставин Іловайської трагедії, а також вчинення підрозділами ЗС РФ воєнних злочинів – віроломного вбивства українських військових під час їх виходу з оточення, ненадання медичної допомоги пораненим і залишення їх у безпорадному стані, розстрілів полонених, жорстокого поводження з ними тощо), а також притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
Згідно висновків судових експертів та результатів аналізу інших здобутих доказів, єдиним фактором, який знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з Іловайською трагедією, є військова агресія Збройних Сил Російської Федерації у вигляді прямого вторгнення на територію України та подальше вчинення військовими країни-агресора воєнних злочинів.
За результатами слідства та на підставі зібраних доказів повідомлено про підозру першому заступнику начальника ГШ ЗС РФ М. Богдановському у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканість України), ч. 2 ст. 437 (ведення агресивної війни), ч. 2 ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисним вбивством) КК України. Зазначений високопосадовець безпосередньо здійснював командування і контроль підрозділів ЗС РФ під час їх вторгнення на територію України у серпні 2014 року та спільно з іншими особами організував віроломне вбивство українських воїнів біля м. Іловайськ. М. Богдановського оголошено у розшук, судом надано дозвіл на його затримання. Також під час проведення круглого столу військовими прокурорами висвітлено питання розслідування військових злочинів, пов’язаних з порушеннями правил та звичаїв ведення війни, що стосуються жорсткого поводження з полоненими українськими військовослужбовцями та добровольцями. Зокрема, наголошено на тому, що в Україні саме військовою прокуратурою запроваджено практику притягнення до відповідальності за вчинення військових злочинів за ст. 437 (планування, розв’язання та ведення агресивної війни) та ст. 438 (порушення правил та звичаїв ведення війни) КК України. Зазначена практика знайшла підтримку і серед судів України, якими за результатами розгляду обвинувальних актів винесено ряд обвинувальних вироків за вчинення цих злочинів як військовослужбовцями ЗС РФ так і учасниками терористичних організацій.
Водночас, виявилась ефективною робота військових прокурорів з громадськими організаціями при розкритті вчинення воєнних злочинів. Зазначена взаємодія дозволила виробити алгоритм обміну інформацією, при якому оперативно у короткий час прокурорами та слідчими ГВП отримувався значний масив відомостей, що свідчив про вчинення конкретним злочинцем конкретних протиправних дій у конкретному місці і проти конкретних потерпілих. Як наслідок, злочинці, що вчиняли жахливі воєнні злочини, затримувались, притягувались до кримінальної відповідальності та поставали перед Українськими судами. За здобутими слідством доказами упродовж 2014–2018 років бойовиками збройних груп терористичних організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» на окупованих територіях Донецької і Луганської областей утворено 160 місць незаконного утримання в умовах позбавлення волі полонених українських військовослужбовців та цивільних осіб, у тому числі журналістів і волонтерів, що носило масовий характер.
Так, 94 таких місць було утворено в Донецькій області та 66 – в Луганській області.
Головною військовою прокуратурою спільно зі слідчим управлінням та управлінням контррозвідки УСБУ в м. Києві та Київській області 25 лютого 2019 року в рамках розслідування кримінального провадження щодо зниження боєздатності та боєготовності Збройних Сил України повідомлено про підозру в державній зраді колишньому начальнику Генерального штабу – Головнокомандувачу Збройних Сил України за часів президентства Януковича.
Колишньому керівнику Генерального штабу інкриміновано вчинення за попередньою змовою із В. Януковичем державної зради – діянь на шкоду обороноздатності, суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній, безпеці України, які виразилися у прийнятті численних рішень щодо незаконного скорочення та розформування боєздатних військових частин та підрозділів, незабезпеченні функціонування дієвої системи управління ЗС України, належної територіальної оборони України, внаслідок чого Збройні Сили України виявилися небоєздатними і не готовими для відсічі актів збройної агресії Російської Федерації проти України.
Дії підозрюваного кваліфіковано за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції від 5 квітня 2001 року).
Наразі у вказаному кримінальному провадженні проведено обшуки, до Печерського районного суду м. Києва скеровано клопотання про обрання колишньому воєначальнику запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вчора, Службою безпеки України спільно з Військовою прокуратурою, була затримана суддя Білгород-Дністровського суду, уроженка міста Донецьк, яка підозрюється в тому, що протягом 2015-16 років, використовуючи викрадені в Кіровському районному суді міста Донецька в 2014 році печатки і штампи, виготовляла підроблені судові рішення, за якими реєстратори так званих ДНР і ЛНР вносили зміни в реєстраційні документи громадян на нерухомі об`єкти і житло у місті Донецьку, внаслідок чого здійснювали їх переоформлення на представників терористичних організацій.
На даний момент нами встановлені троє потерпілих, які дали визнавальні покази і дізналися про те, що у них уже немає прописки й житла у м. Донецьку, випадково зайшовши до відкритих реєстрів рухомого й нерухомого майна. Крім того, слідством встановлено ще 7 фактів: тут показана печатка, яку ми вилучили і всі ці штампи. Хочу наголосити, що звертаюся, може це буде трішки контраверсійно, але звертаюся до усіх, хто нас дивиться, у тому числі і наших українців, які перебувають на тимчасово окупованих територіях районів Донецької і Луганської областей. Або до тих всіх переселенців і біженців, які, в силу військових дій на сході України, проживають на території всієї України. Перегляньте всі, зайдіть до реєстрів нерухомого майна – вони відкриті – передивіться, чи не відбулися там зміни. Якщо відбулися, подавайте відповідні заяви до військової прокуратури або до Служби безпеки. Ми перевіримо на причетність цих змін шляхом цих підроблених документів, які здійснювала діючий суддя.
Хочу наголосити, що суддя в 2014 році виїхала з Криму. Їй було невідкладно надана посада за переведення і вона отримала посаду судді в Білгород-Дністровському суді Одеської області, тимчасове житло і повноваження іменем Української держави приймати рішення. Одночасно, під час обшуку у неї були вилучені довідки реєстраційних служб ДНР, витяги з реєстру, копії судових рішень суддів, які працювали в Донецьку в 2013-14 роках, під прізвищами яких вона виготовляла ці підроблені рішення і переправляла в місто Донецьк.
Крім неї, затриманий співучасник і головний організатор цієї афери і злочину, який був комунікатором між підозрюваною суддею і так званим заступником внутрішніх справ, заступником Міністра внутрішніх справ ДНР, який координував і отримував фінансовий зиск від цих оборудок, які здійснювалися на нашій території суддею, яка виносила рішення у кримінальних провадженнях іменем України. При цьому самому, вона обкрадала своїх земляків, які позбувалися житла. Одним із заявників виявилася жінка, яка випадково у м. Львові, будучи на роботі, випадково зайшовши оформити доручення, вияснила, що вона позбулася вже, майже як рік, свого житла.
І з того часу ми працювали, щоб знайти, де це відбулося.
Зараз у декількох областях України одночасно працюють і слідчі Служби безпеки, і військові прокурори, тому що фіксування і закріплення показів, наданих цією громадянкою, яка підозрюється у здійсненні терористичного акту, є надзвичайно важливим.
Хочу підтвердити слова голови Служби безпеки України Василя Сергійовича Грицака про те, що слідство – а всі теракти відносно полковника Шаповала, Хараберюша і окрім вбивства Шеремета – процесуальне керівництво або розслідування здійснюють слідчі військової прокуратури і Служби безпеки, ми впритул наблизилися до реальних людей, які поставили терористичні акти на потік, що викликає велику тривогу, переживання і страх у суспільстві, оскільки такі терористичні акти з застосуванням зброї в столиці, вибухівки, є надзвичайно критичними як для безпеки громадян, так і іміджу спроможності державних інституцій, правоохоронних органів для виконання своїх функцій по безпеці громадян.
Можу стверджувати, що на території Донецької та Луганської областей – неконтрольованих територій – діють спеціальні центри, які координуються кадровими офіцерами спецслужб. Прізвища і конкретні дані цих людей слідство має. Діють ці спеціальні центри, які поставили терористичні акти на потік. Допомогу у виконанні цих актів надавали досить значна кількість громадян, які проживають на території нашої держави в різних областях. Мотиви дій або матеріальної зацікавленості цих людей які байдуже, розуміючи обставини того, що вони кому передають і на що воно схоже – а це була безпосередньо вибухівка – ми будемо встановлювати. Зараз іде робота над тим, щоб цих людей затримати.
Чому я це говорю?
Ми будемо дбати в силу всіх тих скромних, наголошую, скромних можливостей, які нам надані Законом, величезного відсотку критичного відношення з боку суспільства, а також медійної спільноти. Ми будемо робити цю роботу і робити цю роботу не тільки по відношенню, скажемо так, територій, які підконтрольні українській владі, українській державі, а і територій, які тимчасово окуповані: Донецької, Луганської областей і Автономної Республіки Крим.
Я думаю, що всі помітили той факт – кричущий факт – коли 29-го жовтня неустановлені особи, які представляли фірму-забудовника, здійснили самовільне захоплення частини території військового об’єкту у місті Одеса – це аеропорт «Шкільний» і перед цим захопленням передувала фізична протидія особовому складу даної військової частини, здійснена близько 40 невстановленими молодими чоловіками спортивної статури у балаклавах на обличчях.
Це діюча військова частина, де зберігається авіаційна техніка.
Дивіться, що відбувається. Приниження українського солдата, який не виконує… неналежно виконує свої функціональні обов’язки. Фактично солдата виштовхали, і він не вчинив того, що повинен був вчинити. На місце події виїхали невідкладно – за викликами національної поліції виїхала військова прокуратура, було розпочато кримінальне провадження.
Вчора увечері Військовою прокуратурою південного регіону, Одеським гарнізоном були затримані тимчасово виконуючий обов’язки командира частини, підполковник збройних сил, який не вжив заходів, пов’язаних із застосуванням фізичної сили, вогнепальної та холодної зброї, як це передбачено статутом караульної та постової служби, що призвело до захоплення частини земельної ділянки військової частини і порушення території військового об’єкту.
Офіцеру оголошено про підозру за ч.3 ст. 426 – “Умисне невиконання військово службовою особою в умовах особливого періоду дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, що призвело до тяжких наслідків”.
Крім того, затримано і оголошено підозру військовослужбовцю за контрактом, який, будучи призначеним у добовий наряд черговим групи зберігання авіаційної техніки, порушив статутні правила патрулювання та не вжив заходів протидії невстановленим особам, що проникли на територію військового об’єкту.
Військовослужбовцю-контрактнику оголошено про підозру за ч.2 ст. 418 – “Порушення статутних правил патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яких призначено патрулювання, вчинених в умовах особливого періоду, окрім військового стану”.
Крім того, хочу сказати, що для надання правової оцінки діям співробітників підприємства-організації забудовника, що призвело до виникнення ситуації, спрямовано інформування прокурору Одеської області, який повинен здійснити відповідні процесуальні та інші дії для перевірки законності обґрунтованості винесеного одеською міською радою рішення про надання дозволу на користування частиною ділянки.
Право власності на землі для цього військового об’єкта визначено ще у 47 та 48-му роках минулого сторіччя рішенням Ради Міністрів УРСР. Після того, внаслідок різних об’єктивних і суб’єктивних причин, належним чином відповідно до законодавства України не переоформлене, але зберігає статус земель оборони. Крім того, хочу сказати, що, незважаючи на перші спроби захоплення території аеродрому, нібито на підставі наявних у них дозвільних документів, органами управління цієї військової частини жодних дій позовного або іншого характеру для припинення, або локалізації, або недопущення захоплення території військового об’єкту не вживалося, не дивлячись на неодноразові письмові попередження військової прокуратури, яка не має таких повноважень, згідно до Закону. Може тільки виконати функцію представництва держави та інтересів у суді, за зверненням органу, права якого порушені.
Окрім того, на місті цієї події був встановлений, зафіксований та опитаний капітан військової частини, який перебував на місті конфлікту в стані алкогольного сп’яніння. Складено адмінпротокол, і він відсторонений від виконання службових обов’язків військової служби і адміністративне провадження буде розглянуто сьогодні судом, яке передбачає 10 днів гауптвахти за вживання спиртних напоїв. На фотографіях вам були продемонстровані момент затримання і командира частини, і постового.
Хочу наголосити, що, не дивлячись на те, що солдат і командир повністю захищені законом для використання наданих їм державою повноважень, вони грубо порушили такі статті внутрішньої служби збройних сил України, де командир зобов’язаний організувати оборону військової частини, забезпечити належне озброєння для патрулювання, де прямо передбачено, що застосування фізичної сили та зброї особовим складом варти, яка була на той момент у аеропорту, можливо згідно статті без попередження, а також застосовувати фізичну силу, зброю в разі виникнення загрози життю або здоров’ю військовослужбовцю або нападу на чатового, або об’єкт, який охороняють.
Окрім того, щоб населення знало, і всі військовослужбовці знову нагадали, що згідно 196 статті статуту внутрішньої служби збройних сил, чатовим застосовується зброя без попередження у разі явного нападу на нього або на об’єкт, що ми спостерігали. Чатовий прийшов без зброї, фактично зробив дії, які соромлять українську армію, і повторюють події, які не так давно відбувалися у Криму, коли був «зеленочоловічковий десант», а також на Сході України. Усіх осіб, які наближаються до поста, без попереджувального пострілу чатовий повинен попередити «Стій! Назад!» і після цього вживати зброю.
Коли необхідно – вступити у рукопашний бій. Це все прописано нормами Закону і я хочу як військовий прокурор сказати вам, що більш захищеного законом представника держави, чим караульний чи постовий, у державі нема – навіть працівники міліції мають інший алгоритм застосування зброї. Чатовий чи караульний, який перебуває на охороні об’єкта, має право без попередження стріляти на ураження.
Чому ми зібрали брифінг? Я попросив сьогодні, по можливості, показати нашим громадянам, що держава, яка внаслідок дій окремих осіб втрачає авторитет і монополію на застосування сили, перестає користуватися довірою своїх громадян. Так от, хочу наголосити, що держава діє, держава має усі спроможності і ми робимо свою роботу і той, хто допустив таке приниження і порушення, грубе порушення норм закону, які дають повне право відстояти ввірене військове майно і охороняти військовий об’єкт, вони фактично притягнуті до відповідальності.
Зараз оголошені підозри, зараз обоє затриманих доставлені до районного суду міста Одеса для обрання запобіжних заходів. Санкція статті для чатового – до 5 років позбавлення волі, для командира, який вчинив службову недбалість – до 7 років позбавлення волі. І так буде завжди, коли хтось у балаклаві – представник невідомої по суті раси і нації і ментальності – буде піднімати руку на військове майно, на збройні сили України, а не дай бог, представники збройних сил або інші військовослужбовці – це нацгвардія, прикордонники і так далі – не будуть виконувати свої статутні обов’язки, ми будемо діяти адекватно, невідкладно, як би це комусь подобалося б чи не подобалося. Ще раз хочу наголосити, що якщо би командири, які перебували на території автономної республіки Крим, вартові, постові, караульні, застосували… для цього не потрібно по всій ієрархії жодного письмового наказу – застосували ті повноваження які до них були, розповсюджувались та розповсюджуються, напевно, ми мали би трошки іншу історичну перспективу і інші історичні та геополітичні наслідки.
