Під час зустрічі представників делегації було поінформовано щодо результатів розслідування низки актуальних кримінальних проваджень, розпочатих за фактами вчинення в районі проведення АТО/ООС злочинів, пов’язаних із свавільним позбавленням волі, катуванням, жорстоким поводженням, порушеннями прав людини, посяганням на власність цивільних осіб тощо.
Висловлено деякі зауваження до звітів, які публікуються Місією ООН щодо стану дотримання прав людини в Україні, а також про активні зусилля Головної військової прокуратури, спрямовані на повне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень, вчинених всіма сторонами збройного конфлікту.
Загострено увагу делегації на необхідності збільшення числа робочих зустрічей для обміну даними та думками перед підготовкою майбутніх звітів Моніторингової Місії ООН.
Голова Місії, пані Фіона Фрейзер, відзначила значні зміни у сфері захисту прав людини в Україні, одночасно позитивно оцінивши роботу Головної військової прокуратури.
За результатами зустрічі було висловлено готовність до подальшого співробітництва у сфері захисту прав людини в Україні та обговорено шляхи реалізації спільних проектів.
5 червня 2019 року Національним антикорупційним бюро поширено недостовірну інформацію про те, що нібито Головна військова прокуратура не надала доступ до матеріалів кримінального провадження про корупцію в Укроборонпромі під час постачання запчастин оборонним підприємствам.
Наголошую – це абсолютна брехня. Ще раз наполегливо нагадую, що в березні 2016 року 87 аркушів доказів я особисто, ось у цьому кабінеті офіційно передав директору НАБУ Артему Ситнику. Передані йому матеріали свідчили про ймовірну причетність ряду цивільних та посадових осіб, а також безпосередньо детективів НАБУ до вчинення корупційних дій та можливого отримання хабарів, тобто вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
Такими справами за існуючим Законом має займатися виключно НАБУ. Але після довгих трьох років бездіяльності та розповідей про те, що всі протидіяли НАБУ у цьому розслідуванні, що для пошуків «відбілювача» ця установа та її керівництво видало чергову порцію брехні на Генеральну та військову прокуратуру.
Перша правда в тому, що я стверджую і можу це підтвердити документами, що детективи НАБУ за їх запитом у березні 2019 року отримали від нас повний доступ до всіх матеріалів кримінального провадження. Детективи НАБУ скопіювали всі необхідні їм матеріали у повному обсязі. Це підтверджує складений і підписаний ними протокол. Це є офіційний процесуальний документ. Для тих, хто ігнорує та не знає вимог Кримінального процесуального кодексу України, а саме детективам і керівництву НАБУ, вчергове пояснюю та нагадую норми Закону. Документи про особисте листування будь-якої особи можуть бути видані детективу НАБУ або іншій особі лише на підставі судового рішення, що регламентовано статтею 14 Кримінального процесуального кодексу України. За 3 місяці детективи НАБУ такого дозволу судді не отримували і до Головної військової прокуратури не передавали. Будь-яких запитів про бажання ознайомитись з матеріалами цього провадження протягом трьох років з 2016 по 2019 рік – до виникнення скандалу і журналістського розслідування з боку НАБУ до Головної військової прокуратури не надходило.
Правда друга: я офіційно ще раз наполегливо нагадую шукачам цього «відбілювача» – тобто керівництву НАБУ – на момент ознайомлення детективів НАБУ зі справою в Головній військовій прокуратурі технічні термінали перебували на експертизі для підтвердження автентичності їх змісту, детективам були надані для ознайомлення процесуальні документи про призначення і проведення такої експертизи. Без рішення суду та всупереч елементарній логіці спробу в поза процесуальний спосіб отримати технічні мобільні термінали здійснював детектив НАБУ Л. Саме він був зазначений у листуванні як посадова особа НАБУ, яка отримувала корупційні презенти та вчиняла інші дії на користь тих, хто діяв незаконно в оборонній сфері, саме цей детектив був притягнутий лише до дисциплінарної відповідальності керівництвом НАБУ за фактами грубих процесуальних порушень у вигляді бездіяльності під час трьохрічного розслідування корупції в оборонній сфері. Слідчі ДБР здійснюють розслідування у кримінальному провадженні за фактами вчинення кримінальних правопорушень за ст.ст. 364, 368 КК України, тобто про зловживання службовим становищем та отримання хабарів, ймовірну причетність до яких має детектив НАБУ Л. Детективами НАБУ вже отримано доступ до матеріалів експертизи, проведеної у кримінальному провадженні і експертиза підтвердила автентичність листування на носіях інформації з листуванням на мобільних терміналах.
Правда третя у тому, що керівництво НАБУ безпідставно звинувачує прокурорів військової прокуратури у нібито вчиненні «процесуального опору» працівникам НАБУ під час розгляду слідчим суддею клопотання про тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження.
Нам потрібні дієві силовики, зокрема, і в НАБУ теж, суспільство втомилося, суспільство вкрай розлючене, суспільство ненавидить всіх, хто говорить від імені держави, не можучи довести свою спроможність будь-що зробити.
04 червня 2019 року на оперативній нараді обговорено план досудового розслідування у кримінальному провадженні, розпочатому за фактом вчинення невстановленими особами посягання на територіальну цілісність України за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 110 КК України (готування до вчинення посягання на територіальну цілісність та недоторканість України, тобто умисних дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, вчинені за попередньою змовою групою осіб, поєднані з розпалюванням національної ворожнечі).
Інформація про вказаний злочин внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2019 Головним військовим прокурором, яким здійснення досудового розслідування в указаному кримінальному провадженні доручено Головному слідчому управлінню Служби безпеки України, а процесуальне керівництво Генеральним прокурором України визначено за прокурорами Головної військової прокуратури.
У нараді взяли участь тимчасово виконуючий обов’язки Голови Служби безпеки України І. Баканов, тимчасово виконуючий обов’язки начальника Головного слідчого управління СБ України О. Кравченко, тимчасово виконуючий обов’язки Голови Служби зовнішньої розвідки України А. Алєксєєнко, виконуючий обов’язки Голови Державної прикордонної служби України Ю. Гресько, тимчасово виконуючий обов’язки начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України О. Іващенко, заступник Міністра закордонних справ України В. Боднар, а також керівники структурних підрозділів указаних органів.
На нараді узгоджено план досудового розслідування. Оперативні підрозділи СБ України отримали процесуальні доручення прокурора про проведення конкретних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин вчинення злочину та всіх причетних осіб, а іншим органам надано запити про надання інформації, необхідної для здійснення досудового розслідування з метою виконання завдань кримінального провадження.
Прийнято рішення щодо невідкладного вжиття правоохоронними, розвідувальними та іншими державними органами спільних заходів, спрямованих на запобігання і припинення такої протиправної діяльності, яка загрожує територіальній цілісності та суверенітету України.
Однією з основних версій слідством розглядається варіант спеціальної інформаційної операції з боку російських спецслужб.
Генеральна прокуратури України і надалі принципово реагуватиме на злочинні дії, які посягають на національну державність.
Матіос: Добрий вечір. Чудовий. Коли є що читати, дивитися, є що аналізувати, то це їжа. А коли є їжа – ти не голодний, ти не протестний.
– Мабуть, “голодувати” не доводиться в нинішніх реаліях.
– Є їжа, а є фастфуд. Якщо перехопити, то це фастфуд. Якщо ґрунтовно поїсти, то домашня їжа. Тому думаємо, спілкуємося, щось обговорюємо, на щось не зважаємо. І дивимося, що загальний тренд і тенденції фастфуду дедалі більше переважають в усьому світі. Всі кудись поспішають, ніхто не хоче зупинитися й озирнутися на такі речі, як історія. Історія незмінна. Вона еволюційно розвивається, змінюються декорації, динаміка, але ж, по суті, нічого не змінюється. Добро – зло, сюрреалізм – спроможність, дія – бездіяльність, слова – вчинки тощо.
– Аби тільки від такого фастфуду не заробити виразку.
– Для будь-якої виразки є медична, фармацевтична та інша “мафія”, як кажуть, тому що найбільша мафія – це фармацевтична. Оскільки всі хворіють, всі стрижуться, то є дві професії, вічні: перукар і той, хто дає нам ілюзію, що ми виживемо, вживаючи ті чи інші пігулки.
– Ви, як кажуть, вже на валізах?
– Ще раз?
– Чемоданний настрій?
– З приводу?
– Тренд зараз такий.
– Ніколи не відчував себе на валізах. Перше: немає причини. Друге: немає тренду. Третє: воєнний статут, який передбачає валізи, це втеча або дезертирство. У мене до жовтня військовий контракт. Я так розумію, що війна не закінчиться в тій формі, в якій вона є, і, будучи свідомим українцем, напевно, доведеться продовжити контракт і служити далі. А наявність військового контракту зобов’язує мене бути там, де я є, де призначений, і виконувати свою роботу. Валіз нема. Я буду, напевно, самий крайній з тих, що можуть взяти валізу і піти, залишивши державу на поталу сьогоденню або на поталу ворогам.
– Ну а хтось вже претендує на посаду головного військового прокурора?
– Фантасмагорію “хотілося” я не обговорюю і навіть не хочу думати. За п’ять років не було “хотєлок” посьорбати лайно війни, то чого зараз мають з`явитися? Життя не зупиняється, незважаючи на зміну персонажів, на зміну декорацій і швидкість ухвалення рішень. Як не припуститися помилки, як зберегти країну? Країна завжди була – в центрі Європи, найбільша країна. Якщо це розвалиться, в нас не буде держави. Не хочеться. 28 років з величезними потугами і помилками в нас будується держава. Країна вже певною мірою є. Але країна це не суб’єктне утворення. Це територія. Суб’єктним утворенням є міцна держава з чітким розумінням національної ідеї, спільного поступу кудись до кращого ( не тільки до холодильника і телевізора). У нас тенденція, що народ радше дивиться в телевізор, щоб потім усвідомити, що треба подивитися в холодильник. У телевізорі суцільний фастфуд і треш, одна біда, а в холодильнику начебто все є, але загроза того, що буде гірше, тому що попередники накрали, – це загальна тенденція українського сприйняття. Хтось – месія – прийде і зробить.
– Про кого зараз говорять, як про наступного міністра оборони? Згадаймо, що Степан Полторак не такий вже й цивільний міністр оборони. Чи має, на вашу думку, очолювати міністерство людина з громадського сектору, а не кар’єрний військовик?
– Питання не в очолюванні. Степан Полторак, я думаю, перебуває на посаді до середини серпня або вересня. Потім сформатується коаліція, яка ухвалить ті чи інші рішення. Про те, що зараз голосуватимуть за анонсовані подання на звільнення цих осіб, я глибоко сумніваюся. Тому що ця ВР ніколи не ухвалить таких рішень. Щодо громадського сектору, то питання не в персоналіях, а в конструкції, яка діє або добре, або погано, або ніяк. Ті речі, які було започатковано, які з величезним трудом просувалися внаслідок зміни ментальності, зміни підходів, вмирання пострадянських концепцій “я начальник – ти дурак”, вони мають тривати. Адміністративна функція міністра оборони – це розпорядник коштів, які погоджуються з начальником Генерального штабу. Питання надходження цих коштів від виконавчої влади за рахунок податків, військового збору, доцільного і раціонального їх використання в найбільш перспективних або найбільш потрібних позиціях. Тому що треба робити першочергове, а потім – другорядне. Коли ремонтують під час війни басейн Центрального будинку офіцерів за якісь величезні мільйони гривень, то я думаю, що на обороноздатність держави це не впливає. Багато страшних й абсурдних певною мірою речей відбувається в будь-якій інституції, яка уособлює державну владу. І тому розрив, несприйняття суспільством дій влади, в якій всі українці, всі один одного знають, всі з усіма спілкуються і в очі не говорять, коли потрапляють на камеру, як я зараз можу говорити якісь речі патетично, не можу уподібнюватися пану Ляшку, якому потрібен – наджиттєво! – телефон. Коли ти робиш роботу і не зважаєш на те, як тебе буде сприймати суспільство, тоді ти відповідальний сам перед собою, перед суспільством, перед державою. Але коли ти працюєш виключно на картинку й на те, щоб сподобатися, ти можеш отримати тимчасовий, якийсь позитивний бекграунд, але це не вплине на результат роботи, бо коли ти багато говориш, в тебе немає часу на роботу.
…І я точно не хочу в політику, бо я військовий. Я людина в погонах, яка точно знає, що є три питання для Президента – це війна, корупція й економіка. Не вирішивши дві перші проблеми, третього не буде. А депутатом я не хочу бути. Я лиш хочу, щоб ці депутати, наступні, зрозуміли одне: руки держави повинні мати пальці. Правоохоронні органи і силовий блок – це і є пальці держави. А обрубані, розбалансовані або відсутні – це види млинів. Це коли махаєш, але немає вітру…
…в Україні має бути створений «єдиний центр», який збере силовиків і скаже, що кожен із них має виконувати свої повноваження…
…А у нашій державі зараз не залишилося кому це зробити. Тому очікування, яке не буде виправдане, закінчиться тим, що будуть битися у Верховній Раді…
На Львівщині відбулося урочисте відкриття та чин освячення пам’ятника одному з перших військових прокурорів Армії Української Народної Республіки, генерал-хорунжому Олександру Чеховичу.
Подія відбулася на місці поховання генерал-хорунжого УНР у селі Білка Перемишлянського району Львівської області.
…100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки, яке ми відсвяткували на початку 2019 року, надало нам всім додатковий стимул до пошуку свого історичного коріння та шанування героїв, які першими проклали шлях Свободі та Незалежності рідної Батьківщини…
…Надзвичайно гордий тим, що саме ініціатива військових прокурорів Західного регіону України дозволила не лише розшукати місце поховання одного з перших Головних військових прокурорів Армії УНР генерал-хорунжого Олександра Чеховича, але й зробити все можливе для подальшого увічнення пам’яті цієї видатної історичної постаті…
Довідково:Олександр Олександрович Чехович – людина непростої долі, людина цікава, постать непересічна. Він народився 22 листопада 1870 року в м. Камґянець-Подільський. Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, 1-ше Павлівське військове училище (1891), служив у 11-й польовій артилерійській бригаді. У 1906 році закінчив Олександрівську Військово-юридичну академію, був кандидатом на військово-польові посади, військовим слідчим. З 1908 року перебував на посаді помічника військового прокурора Кавказького військово-окружного суду, з 30 серпня 1912 року – помічник військового прокурора Київського військово-окружного суду, з 19 липня 1914 року – штаб-офіцер при завідувачі військово-судової частини штабу головнокомандувача Південно-Західного фронту, з 1 вересня 1917 року – військовий суддя Київського окружного суду, з 20 серпня 1917 року – голова корпусного суду 32-го армійського корпусу. З 1 січня 1918 року Чехович О.О. – товариш начальника головної військово-судової управи Військового міністерства УНР, з 10 березня 1918 року – старший військовий слідчий, а з 20 квітня 1918 року – голова Київського вищого військового суду. З 20 жовтня 1918 року – начальник прокурорського відділу Головної військово-судової управи та Головний військовий прокурор Української Народної Республіки. Історики зазначають, що помер Чехович О.О. на еміграції – у Польщі. За деякими дослідженнями – 1936 року. Але на місці поховання пам’ятна табличка зазначає рік смерті – 1928-й.
Інтерв’ю для журналістів телеканалу “112 Україна” під час урочистого відкриття пам’ятника одному з перших військових прокурорів Армії Української Народної Республіки, генерал-хорунжому Олександру Чеховичу.
Село Білка Перемишлянського району Львівської області.
Під час зустрічі представників делегації було поінформовано щодо результатів розслідування низки актуальних кримінальних проваджень, розпочатих за фактами вчинення в районі проведення АТО/ООС злочинів, пов’язаних із свавільним позбавленням волі, катуванням, жорстоким поводженням, порушеннями прав людини, посяганням на власність цивільних осіб тощо.
