Війна є чорно/білою. В усіх сенсах. Що б про неї не писали або розповідали, на війні треба бути постійно. Треба в ній жити. Багато чого треба…
Я не живу тут.
Так, багато буваю на Сході нашої України – робота така, але не живу тут постійно, як багато наших бійців.
Багато разів збирався написати про те, що бачив, бачу та, напевно, ще побачу.
Але… як тільки повертався у «мирно кольоровий», не чорно/білий Київ, бажання зникало.
І чомусь завжди згадував Орвелла. Ось це… «Щоб вижити, потрібно битися, а коли б’ються, неможливо не забруднитися. Війна — зло, але часто менше зло. Ті, що взяли меч, гинуть від меча, а ті, хто не взяв меч, гинуть від хвороб. Уся військова пропаганда, усі крики, брехня і ненависть йдуть завжди від людей, які на цю війну не підуть.»
Ну ось таке!)
Для тих, хто не знає:
– Лівий Орвелл зневажав усіх, особливо тих лівих, хто любив теоретизувати про ситуації, в яких ніколи не побував. Це мені зрозуміло і близько. Я не є лівим за своїми поглядами, як класик антиутопії, але я можу здогадуватись про його мотиви. Але мені важко зрозуміти-як лівий радикал Орвелл закінчив життя аполітичним лібералом, а наприкінці життя передав властям список більше ста активістів лівого руху, за якими слід стежити?
Мені дійсно важко зрозуміти ці мотиви Орвелла, але напевно він розумів/виправдовував себе/знав що і чому робить.
Напевно він теж думав-що ж там є між ч/б війною та відтінками кольорів мирного життя.
Орвелл насамперед зараз багато чому може навчити. Хоча б цьому висновку:
Щоб ми з вами не опинились в АНТИУТОПІЇ! Щоб дати мир та спокій нашим майже 4,5 мільйонам співвітчизників по ту лінію розмежування – треба знайти саме цю різницю між ч/б та відтінками кольорів.
І ВОНА, ЦЯ РІЗНИЦЯ ТОЧНО Є!
А тим, хто любить теоретизувати про ситуаціі, у яких ніколи не бував/ чи вже відпочиває на парламентсько-канікулярних морях/океанах або точить зуби для політичного реваншу можу сказати одне – WELCOME TO WAR!
На сьогоднішніх фото: чорно біла героїчна 92 бригада, Авдіївська промка, шахта Бутовка, міст у Донецьку, куди ми обов’язково скоро повернемося, чорно білі окопи багнюки і поту, рясно политі кров’ю українського ВОЇНА.
