— Анатолію Васильовичу, все ж мені дуже хочеться отримати від вас відповідь щодо ситуації із контрабандою та наркотрафіками в зоні АТО.
— Я ж вам сказав, контрабанди як такої не існує. Це не склад військового злочину. За протидію незаконному перетину кордону по лінії розмежування відповідає фіскальна служба, Служба безпеки та прикордоники. І ще раз повторю – є зиск від різниці цін на території України та на території так званих ДНР/ЛНР для окремих українців. А є геополітичні інтереси загарбника і міжнародний наркотрафік та інші наслідки гібридної війни. Я ж уже все це пояснив. Що таке контрабанда? Спокуса в українця є? Є! Заздрість до сусіда є? Та це національна риса українців!
Військовослужбовці 28-ї механізованої бригади відбили Мар`їнку, їм заслужено роздали ордени і медалі, честь і хвала їм за це! На колінах перед ними готовий стояти! Але після бою, коли все затихло, у них з’являється вибір – відкрити чи закрити шлагбаум на пропускному пункті. За 5 місяців представники окремого підрозділу 28 бригади пропустили 500 авто, які їхали на ту сторону. За гроші. Вже є п’ять вироків суду. Всі засуджені визнали свою вину. Кажуть, лихий попутав.
— І ви стверджуєте, що вони діяли самостійно.
— Я точно знаю, що ніхто не прийшов з Києва відкривати той шлагбаум. Повірте мені. Але окремий українець думає ж як – якщо я вкрав, то треба поділитися.
Я не хочу це обговорювати зараз, але можу вас завірити, що цей ланцюжок тягнеться вище. Розплутати його страшно важко. Але ми працюємо над цим.
Скажу просто: ті розслідування, які провела військова прокуратура за 1,5 роки свого існування, інколи коштували мені і моїм підлеглим багато нервів і дещицю здоров’я.
Інколи на грані звільнення з посад. Або ти стаєш і робиш свою роботу, або лягаєш на диван, тим самим стаючи до лав тих, хто тільки критикує. Таке життя. Але і в цьому його принади.
Я якось запитував у нашого народного депутата Єгора Соболєва: «Єгор, ти голова парламентського комітету (Соболєв очолює парламентський комітет з питань запобігання і протидії корупції – МИР), ти критикуєш усіх поголовно – від генпрокурора до глави держави, а який державний орган ти готовий очолити, щоб змінити щось реально у цій державі?» Знаєте, що він відповів?
— Мабуть він сказав, що не може очолити нічого.
— Саме так і відповів. От вам і відповідь. Чи питання до суспільства. А він же, начебто, поводир для дуже великої частини нашого суспільства. Але як політик, який погрожує, що просто у парламенті може кинути гранату у людей, як він може претендувати на особисту монополію, на встановлення народовладдя у країні? Статті Кримінального кодексу звучать сухо. Те, до чого закликав Соболєв у парламенті – це вчинення терористичного акту загально-небезпечним способом із закликами повалення інституційного ладу в державі. Але якщо ми віримо Монтекс`є, то закон повинен бути нещадним до всіх, хіба ні?
Адже саме так все починалося в Донецьку і Луганську.
От так і весь наш народ – всі хочуть змін, але всі хочуть, аби ці зміни зробив за них хтось інший, і щоб відразу в країні настав рай.
Раю, на жаль, я це можу констатувати, ще певний час не буде! Буде тяжка боротьба за сфери впливу – економічного, геополітичного і, насамперед, ментального впливу на українців. Як держава, ми вимушені танцювати на розпеченій сковорідці. І воля окремо взятого президента не означає, що в нього є усі можливості чинити так, як він прагне. Бо завтра, через афільовані ніби-то іноземні банки, буде заблокований СВІФТ (міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів – МИР), завтра через відсутність реформ припиняться кредити МВФ, наш проблений уряд перестане виплачувати пенсії і в державі почнеться заколот.
Як громадянин я теж, очевидно, маю якісь претензії до керівництва держави. Але я об’єктивно оцінюю реалії. Україна що отримала 25 років тому? Ще всі пам’ятають «кравчучки». Коли з четвертої за світовим економічним потенціалом країни перетворилася в кандидатсько-викладацький базар, зате отримали непорушні гарантії Будапештського договору. Потім ми обрали Кучму, і отримали мале і середнє підприємництво. Держава за два роки розквітла. Потім відбулася Помаранчева революція і Віктор Андрійович дозволив розвалити запобіжники, які би мали не допустити реваншизму «наколотих апельсинів». Потім обрали Януковича — потужного господарника. Все для всіх було ніби добре.
— Це ви його так тролите, говорячи, що Янукович був потужним господарником?
— Я констатую і нагадую для тих, хто сьогодні страждає на амнезію, що відбувалося у нашій державі з подачі суспільства. Всі все забули. Бог давав одного, другого, третього, але українці все були невдоволені. Не хотіли Ющенка – нате вам Януковича. Потім вибрали Петра Олексійовича. І він, о горе вам, українці, теж став поганий через рік!
Але ж, люди добрі, дайте самі собі відповідь хоча б на одне питання: чи можна пиячити, коли йдеш воювати?
Я вам зараз цифри назву небойових безповоротних та санітарних втрат української армії. Три полки. Більше тисячі осіб – це небойові втрати в АТО. Розстріл співслужбовців, необережне поводження зі зброєю, каліцтво, що привело до смерті, ДТП, нібито хвороби серця. Хто у військово-медичних комісіях працює? Президент? Ні, лікар районної амбулаторії, який за сто-двісті гривень здорового Івана робив хворим, а хворого, який не мав гроші заплатити, відправляв воювати… А тепер він прийшов туди і він п’є. Випадок був, коли на п’яну голову один «герой» кинув гранату у буржуйку. Тринадцять чоловік лягло! Куди їх записати? Який українець це хоче слухати? Порошенко винуватий? Шокін винуватий? Матіос винуватий? Зате усі кричать: «Добробати переслідують!». 54 особи з батальйону «Айдару» притягнуто до кримінальної відповідальності з вироками за вчинення загально-кримінальних злочинів. Грабежі, розбої… «Торнадо» довелося зупиняти просто таки силовими методами, жорсткими і швидкими.
Ми вже дев’ять чоловік з «Торнадо» в суд відправили, ще 15 у розшуку.
Я вам можу сказати свою думку про те, що у нас відбувається із боротьбою з корупцією. Вже наплодили стільки «борців», що мені просто страшно. Кожен хоче отримати інструмент оперативно-розшукової діяльності, чути й бачити сусіда.
Кажуть, в Україну повернулося 60 злодіїв в законі. Шістдесят! Поки був УБОЗ було лише двоє, і то на пенсії.
Зате тепер у нас є «малята-дошкільнята» з нових правоохоронних органів. Знаєте, як просто зробити переворот у державі? Знищити Генпрокуратуру. Давайте ще суди розпустимо. Міністр внутрішніх справ хорошу ідею підкинув.
У нас вже із благих намірів, звісно, міліцію розпустили. Тепер переатестація проходить, в основному за двома критеріям — ОБС (одна баба сказала) плюс інформація з Інтернету. І на базі цих двох «джерел інформації» маємо право назвати будь-яку людину злочинцем.
Так, багато є тих, хто переслідував Майдан. Але вони повинні стояти перед українським судом.
Кримінальний розшук знищений, зараз дознищують прокуратуру. Проголосували за ДБР (Державне бюро розслідувань — правоохоронний орган України, створення якого передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України у термін до 20 листопада 2017 року – МИР), яке ще буде рік формуватися, а потім виявиться, що грошей у бюджеті нема, або люди не пішли.
Я вам от що скажу. Якщо до кінця січня законодавці будуть блокувати внесення змін до Закону про Державне бюро розслідувань, я готовий зареєструвати відповідне провадження (досудове кримінальне провадження — МИР), в якому буде зазначено, що, не приймаючи рішення про внесення необхідних змін до даного закону, депутати свідомо зазіхають на основи національної безпеки держави, умисно знищуючи єдину правоохоронно-слідчу систему України.
Президент йде на внесення невідкладних змін до Закону про Державне бюро розслідувань.
— У вас є достатньо доказів, аби зареєструвати подібне провадження?
Для реєстрації провадження потрібно лише моє глибоке переконання про наявні ознаки злочину. А от докази здобуваються в процесі розслідування. Підстав для реєстрації, повірте мені, буде достатньо.
Проблема ДБР – це не є проблема окремо взятого Матіоса. Це проблема загальнодержавна. Бажання щось зробити без розуміння, як саме, призведе до повного хаосу в слідчій роботі правоохоронних структур. Всі ці юридичні тонкощі суспільству абсолютно байдужі. Але коли дійде до питання, хто ж далі буде розслідувати справи по Майдану, то тут виникнуть питання. Тому що чим більше часу розслідується будь-яка справа, тим менше шансів отримати належні докази.
Ми вже провели спільну нараду з секретарем РНБОУ, міністром юстиції, представниками усіх зацікавлених відомств, парламентських комітетів, на якій обговорювалася необхідність внесення змін у прийнятий закон.
Я не проти Бюро, але при формуванні будь-яких юридичних конструкцій мають бути розроблені перехідні положення. А наші депутати допрацювалися до того, що з часу прийняття КПК до моменту створення Бюро ніхто цим не цікавився. В кінці минулого року прийняли закон, а з першого березня Бюро вже повинно працювати. А конкурс? А квотний принцип формування складу? Адже 51% співробітників Бюро мають бути люди, які до того не працювали в системі. До того ж, вони мають пройти конкурс, а в наших реаліях будь-який конкурс — це «детектор ОБС», тобто Одна Баба Сказала плюс інформація з Інтернету, яка працює за принципом одеського анекдоту: «Мойша, ваша донька повія!» А те, що в Мойши нема доньки, вже нікого не цікавить.
Тому ми запропонували зміни деяких положень закону про ДБР із встановленням перехідного періоду. Бюро має вважатися сформованим, якщо до роботи в ньому приступить хоча б 50% особового складу слідчих із досвідом оперативно-розшукової діяльності.
А те, що зараз окремі депутати називають реформуванням правоохоронних інституцій держави, я сприймаю як диверсію.
Знаєте, у мене інколи виникає бажання прокричати: «Шановні стратеги із соцмереж! Збирайте РНБОУ, вводьте пряме президентське правління, і тоді політична воля з усіма обов’язками ляже на плечі президента. Повірте, я знаю, він тоді точно усе зробить.
Реформи – це поступова зміна, без створення вакууму, це правонаступність. А у нас що зробили? З першого березня слідство передають до ДБР. А я вам розкажу про дійсний стан злочинності у країні.
Якщо раніше за добу по всій країні викрадали від 3 до 10 автомобілів, то зараз лише по Києву – 15.
А розбої і грабежі квартир? А вчинення злочинів із застосуванням зброї? Коли таке було, що гранати вибухали у спальних районах Києва? Я можу багато і емоційно говорити. Я просто людина і теж боюся за свою родину і своїх дітей. І якщо їх держава не буде оберігати, я сам змушений буду це робити.
В жодній країні світу реєстр нерухомості правоохоронців (особливо їхнє місце проживання), тим більше, співробітників спецслужб, не виставляється в публічний доступ, для їхньої ж безпеки.
Будь-яке кримінальне провадження – це зачіпання інтересів маси людей, які, зі свого боку, дуже хочуть вирішити проблему. А їм надається інформація, де проживаю я, і де проживають мої діти.
— Тобто ви невдоволені, що дані по вашу нерухомість оприлюднили.
— Ви не говоріть своїми словами мої думки. Я констатую факти. Я вимушений, жити в українських реаліях і досягати результатів в своїй роботі. 20 офіцерів ФСБ, 14 генералів української армії притягнуто до кримінальної відповідальності. Один із них вже 10 років сидить. І як мені розцінювати «закон Савченко»!
Єдиний суддя, Ігор Зварич, який був нами затриманий, отримав десять років і реально сидів, був випущений по «закону Савченко». Напевно, не для Зварича він писався. Але знову недогледіли.
Отак і живем.
— Ми спілкувалися із політологом Небоженко щодо «закону Савченко», і він сказав одну фразу, з якою неможливо не погодитися. Він сказав, що не можуть бути прокурори та інші правоохоронці багатші за бізнесменів.
— Всі живуть в українських реаліях. У вас є знайомі судді, прокурори, міліціонери? Вони безгрішні? Тисячі відсотків — ні! Я безгрішний? Тисячу відсотків ні! Я вчиняв злочини? Так. Будучи студентом, я обмінював валюту, коли за це давали 8 років тюрми.
— Ви, пропрацювавши в слідчих органах, все-таки змогли придбати собі чотири земельні ділянки, три квартири і два будинки.
— Ви знаєте, я не люблю говорити про приватні речі, але якби ви не поміняли поняття, ви б не задали таке питання.
У мене є всі декларації за двадцять років моєї служби на державу. Ви можете їх підняти. 7 листопада 2014 року я одружився на жінці, яка все життя займалася бізнесом. Її бізнес не має жодного відношення ані до армії, ані до оборонного комплексу. Я одружився по скороченій процедурі, їдучи в черговий раз в АТО. А до того я шість років був розлучений. Це ні для кого не було таємницею. І жінка, з якою я одружився, задекларувала свої гроші, як і вимагає закон. Про що це говорить? Хто у нашій держав задекларував 34 мільйони, із яких сплачені податки? Таких дуже багато? Виходить, що той, хто декларує і сплачує із цього податки – він злочинець. Це не до вас претензії. Переживу все. Бог усім суддя…
У кого є претензії до моєї роботи? Зварича повторив хтось? Ні. Марков, (Ігор Марков – член злочинних угруповань Одеси, народний депутат 7-го скликання, голова проросійської партії «Родіна», який був арештований влітку минулого року — МИР) сидить зараз під екстрадицією в Італії – це моїх рук робота. Моїх і моїх підлеглих. Військова прокуратура працює? Працює.
Зараз багато негативу на нас пішло, бо ми наркотрафік за горло взяли. Я знаю прізвища усіх, хто носить «адідас» (я так називаю генеральські лампаси), і які дотичні до цієї справи.
Це небезпечно? Небезпечно. Я вимушений їздити на автомобілі, змінюючи номери тричі на день? Так. Я вимушений перевіряти, чи мені вчергове не приліпили вибухівку під машину? Вимушений. Стріляли у слідчих при розслідування розстрілу групи Ендрю? Стріляли! Я що, кожен день про це повинен розповідати у Фейсбуці? Я повинен роботу свою робити. А суспільство хоче відкритості і прозорості. Приходьте і працюйте! Не у всіх є бажання їхати під кулі. Але є бажання здійснювати суди Лінча. Вдягнути балаклаву, почепити опонента на ліхтарний стовп і сказати, що наступило верховенство права.
— Мені здається, ви упереджено ставитеся до нашого суспільства.
— Скажіть мені, хто є моральним авторитетом сьогодні у суспільстві? Я, приміром, поважаю Групу «Першого грудня» (Ініціативна група «Першого грудня» — об’єднання, створене відомими інтелектуалами та громадськими діячами. В основу програмних документів закладена декларація, яка містить базові принципи для об’єднання українського народу – МИР). Поважаю Євгена Захарова, Семена Глузмана, який відсидів за свої переконання, але не змінив їх. А зараз суспільство — це хто? Це той, хто не хоче йти на державну службу, бо там не платять гроші? Нема сьогодні таких, котрі готові впроголодь жити заради ідеї. А у нас сьогодні єдиний аргумент у відстоюванні своїх переконань — це гранату кинути?
— До речі, той самий Семен Глузман, із яким ми також спілкувалися, сказав нам, що той хлопець, котрий кинув гранату під парламентом, по суті, ні в чому не винен, він просто доведений до відчаю цинізмом і дволикістю нинішньої влади.
— Так, у людини, яка побувала під обстрілами, існує посттравматичний шок. Від поїздок в АТО в мене задоволення мало. Але я там приходжу до тями. Там повітря інше. Там зрозуміло, де ворог, а де друг. А тут нас штовхають в хаос.
І я знову буду критикувати українців, які дуже любить кричати «зрада!», але, як писала Ліна Костенко, «вони можуть схопитися за голову, за серце, за матню, за кишеню — вони ніколи не схопляться за зброю!»
Давайте зараз вийдемо на вулицю, пройдемо від Різницької до Хрещатика і запитаємо в людей, хто такий Глузман – може пару людей скажуть. Зате всі скажуть, хто такий Єгор Соболєв. Або хто такий Семен Семенченко. Тобто люди захоплюються тими, хто займається чистим популізмом. Але, люди добрі, не знищуймо цю державу. Це поки єдине, що можемо передати нашим дітям. В іншому ми бідні. Поки що. На жаль.
Джерело: Інтерв’ю інтернет виданню iamir.info “Так зване реформування правоохоронних органів — це диверсія проти держави (частина 2)“. Публікується без жодних скорочень.
Розмову вела Галина Плачинда, спеціально для видання МИР