5 червня 2019 року Національним антикорупційним бюро поширено недостовірну інформацію про те, що нібито Головна військова прокуратура не надала доступ до матеріалів кримінального провадження про корупцію в Укроборонпромі під час постачання запчастин оборонним підприємствам.
Наголошую – це абсолютна брехня. Ще раз наполегливо нагадую, що в березні 2016 року 87 аркушів доказів я особисто, ось у цьому кабінеті офіційно передав директору НАБУ Артему Ситнику. Передані йому матеріали свідчили про ймовірну причетність ряду цивільних та посадових осіб, а також безпосередньо детективів НАБУ до вчинення корупційних дій та можливого отримання хабарів, тобто вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
Такими справами за існуючим Законом має займатися виключно НАБУ. Але після довгих трьох років бездіяльності та розповідей про те, що всі протидіяли НАБУ у цьому розслідуванні, що для пошуків «відбілювача» ця установа та її керівництво видало чергову порцію брехні на Генеральну та військову прокуратуру.
Перша правда в тому, що я стверджую і можу це підтвердити документами, що детективи НАБУ за їх запитом у березні 2019 року отримали від нас повний доступ до всіх матеріалів кримінального провадження. Детективи НАБУ скопіювали всі необхідні їм матеріали у повному обсязі. Це підтверджує складений і підписаний ними протокол. Це є офіційний процесуальний документ. Для тих, хто ігнорує та не знає вимог Кримінального процесуального кодексу України, а саме детективам і керівництву НАБУ, вчергове пояснюю та нагадую норми Закону. Документи про особисте листування будь-якої особи можуть бути видані детективу НАБУ або іншій особі лише на підставі судового рішення, що регламентовано статтею 14 Кримінального процесуального кодексу України. За 3 місяці детективи НАБУ такого дозволу судді не отримували і до Головної військової прокуратури не передавали. Будь-яких запитів про бажання ознайомитись з матеріалами цього провадження протягом трьох років з 2016 по 2019 рік – до виникнення скандалу і журналістського розслідування з боку НАБУ до Головної військової прокуратури не надходило.
Правда друга: я офіційно ще раз наполегливо нагадую шукачам цього «відбілювача» – тобто керівництву НАБУ – на момент ознайомлення детективів НАБУ зі справою в Головній військовій прокуратурі технічні термінали перебували на експертизі для підтвердження автентичності їх змісту, детективам були надані для ознайомлення процесуальні документи про призначення і проведення такої експертизи. Без рішення суду та всупереч елементарній логіці спробу в поза процесуальний спосіб отримати технічні мобільні термінали здійснював детектив НАБУ Л. Саме він був зазначений у листуванні як посадова особа НАБУ, яка отримувала корупційні презенти та вчиняла інші дії на користь тих, хто діяв незаконно в оборонній сфері, саме цей детектив був притягнутий лише до дисциплінарної відповідальності керівництвом НАБУ за фактами грубих процесуальних порушень у вигляді бездіяльності під час трьохрічного розслідування корупції в оборонній сфері. Слідчі ДБР здійснюють розслідування у кримінальному провадженні за фактами вчинення кримінальних правопорушень за ст.ст. 364, 368 КК України, тобто про зловживання службовим становищем та отримання хабарів, ймовірну причетність до яких має детектив НАБУ Л. Детективами НАБУ вже отримано доступ до матеріалів експертизи, проведеної у кримінальному провадженні і експертиза підтвердила автентичність листування на носіях інформації з листуванням на мобільних терміналах.
Правда третя у тому, що керівництво НАБУ безпідставно звинувачує прокурорів військової прокуратури у нібито вчиненні «процесуального опору» працівникам НАБУ під час розгляду слідчим суддею клопотання про тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження.
Нам потрібні дієві силовики, зокрема, і в НАБУ теж, суспільство втомилося, суспільство вкрай розлючене, суспільство ненавидить всіх, хто говорить від імені держави, не можучи довести свою спроможність будь-що зробити.
