"ЛНР"

Круглий стіл на тему “Воєнні злочини в контексті збройної агресії Російської Федерації проти України. Розслідування таких злочинів та взаємодія з міжнародними і громадськими організаціями під час їх документування”

Головною військовою прокуратурою у вівторок, 20.08.2019 року, в приміщенні Генеральної прокуратури України проведено круглий стіл на тему: «Воєнні злочини в контексті збройної агресії Російської Федерації проти України. Розслідування таких злочинів та взаємодія з міжнародними і громадськими організаціями під час їх документування». Участь у заході взяли Головний військовий прокурор, військові прокурори, представники ГУР МО України і СБ України, Голова та співробітники Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, головний редактор Інтернет – видання «Цензор.Нет», а також ряд громадських та правозахисних організацій, серед яких громадські організації «Українська Гельсінська спілка з прав людини», «Мирний берег», «Безпека та взаємодія в Україні», «InformNapalm» та інші.

Під час проведення заходу були висвітлені питання документування військових злочинів, вчинених учасниками терористичних організацій та військовослужбовцями ЗС РФ на Сході України, проблематику збирання доказів вчинення зазначених злочинів, а також особливості взаємодії з цього приводу з громадськими і правозахисними організаціями, правоохоронними і розвідувальними органами України, міжнародними організаціями.

Підкреслено, що лише завдяки плідній співпраці з указаними організаціями та правоохоронними і розвідувальними органами вдалось здобути значний масив доказів системного та широкомасштабного вчинення військових злочинів представниками влади та ЗС Російської Федерації, а також учасниками підконтрольних їм терористичних організацій. Зазначені матеріали опрацьовано, систематизовано, переведено на англійську мову та направлено до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду для прийняття рішення про відкриття провадження за указаними фактами.

Особливу увагу було приділено обговоренню питання результатів розслідування Іловайської трагедії. За даними досудового розслідування, проведеного слідчими та прокурорами, установлено чисельні факти вчинення військових злочинів військовослужбовцями ЗС РФ як під час виходу з оточення підрозділів ЗС України та добровольчих батальйонів, так і після – під час перебування українських військових та добровольців в полоні у представників терористичних організацій.

Дослідження обставин Іловайської трагедії в цілому завершено. Водночас кінцеве процесуальне рішення у кримінальному провадженні буде прийнято після забезпечення виконання вимог ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України щодо повного та неупередженого розслідування (завершення проведення допитів кожного українського військовослужбовця з відомих їм обставин Іловайської трагедії, а також вчинення підрозділами ЗС РФ воєнних злочинів – віроломного вбивства українських військових під час їх виходу з оточення, ненадання медичної допомоги пораненим і залишення їх у безпорадному стані, розстрілів полонених, жорстокого поводження з ними тощо), а також притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.

Згідно висновків судових експертів та результатів аналізу інших здобутих доказів, єдиним фактором, який знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з Іловайською трагедією, є військова агресія Збройних Сил Російської Федерації у вигляді прямого вторгнення на територію України та подальше вчинення військовими країни-агресора воєнних злочинів.

За результатами слідства та на підставі зібраних доказів повідомлено про підозру першому заступнику начальника ГШ ЗС РФ М. Богдановському у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканість України), ч. 2 ст. 437 (ведення агресивної війни), ч. 2 ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисним вбивством) КК України. Зазначений високопосадовець безпосередньо здійснював командування і контроль підрозділів ЗС РФ під час їх вторгнення на територію України у серпні 2014 року та спільно з іншими особами організував віроломне вбивство українських воїнів біля м. Іловайськ. М. Богдановського оголошено у розшук, судом надано дозвіл на його затримання.

Також під час проведення круглого столу військовими прокурорами висвітлено питання розслідування військових злочинів, пов’язаних з порушеннями правил та звичаїв ведення війни, що стосуються жорсткого поводження з полоненими українськими військовослужбовцями та добровольцями. Зокрема, наголошено на тому, що в Україні саме військовою прокуратурою запроваджено практику притягнення до відповідальності за вчинення військових злочинів за ст. 437 (планування, розв’язання та ведення агресивної війни) та ст. 438 (порушення правил та звичаїв ведення війни) КК України. Зазначена практика знайшла підтримку і серед судів України, якими за результатами розгляду обвинувальних актів винесено ряд обвинувальних вироків за вчинення цих злочинів як військовослужбовцями ЗС РФ так і учасниками терористичних організацій.

Водночас, виявилась ефективною робота військових прокурорів з громадськими організаціями при розкритті вчинення воєнних злочинів. Зазначена взаємодія дозволила виробити алгоритм обміну інформацією, при якому оперативно у короткий час прокурорами та слідчими ГВП отримувався значний масив відомостей, що свідчив про вчинення конкретним злочинцем конкретних протиправних дій у конкретному місці і проти конкретних потерпілих. Як наслідок, злочинці, що вчиняли жахливі воєнні злочини, затримувались, притягувались до кримінальної відповідальності та поставали перед Українськими судами.

За здобутими слідством доказами упродовж 2014–2018 років бойовиками збройних груп терористичних організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» на окупованих територіях Донецької і Луганської областей утворено 160 місць незаконного утримання в умовах позбавлення волі полонених українських військовослужбовців та цивільних осіб, у тому числі журналістів і волонтерів, що носило масовий характер.

Так, 94 таких місць було утворено в Донецькій області та 66 – в Луганській області.

Читати далі…→

Брифінг. 20 серпня 2019 року

Управлінням процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом сприяння Слідчим комітетом Російської Федерації терористичним організаціям «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» шляхом притягнення завідомо невинних громадян України до кримінальної відповідальності та жорсткого поводження з ними.

У ході досудового розслідування встановлено, що на окупованих територіях Донецької та Луганської областей створені незаконні організації, зокрема «Спеціальна комісія з фіксації та збору доказів військових злочинів української влади на Донбасі» та «Громадська організація «Справедливий захист», які здійснюють свою протиправну діяльність щодо фіксації та розслідування так званих злочинів геноциду, злочинів проти людяності, військових злочинів, які начебто вчиняються державою Україна.

Члени та активісти вказаних організацій беруть активну участь та сприяють діяльності терористичних організацій так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки.

Так, учасники зазначених комісій, нагнітаючи атмосферу ненависті і несприйняття української держави та влади серед громадян України – мешканців окупованих територій Донецької та Луганської областей, які постраждали від військових обстрілів терористичних організацій так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», організували отримання заяв від місцевих мешканців, що загибель їх родичів, отримання ними тілесних ушкоджень, каліцтв, знищення та пошкодження майна та житла, відбулося внаслідок умисних дій військових Збройних Сил України за наказами військового та політичного керівництва України.

В подальшому зібрані матеріали використовувались для подачі позовних заяв до Міжнародного кримінального суду та Європейського суду з прав людини, зазначаючи в якості відповідача державу Україна.

За період з тільки 2018-2019 років від імені мешканців окупованих територій Донецької області підготовлено та направлено 1539 позовів до МКС та ЄСПЛ.

Допитані у ході розслідування підписанти зазначених позовів не підтвердили своє авторство та наголосили про відсутність будь-яких відомостей щодо участі Збройних Сил України у здійснених обстрілах мирного населення.

20.08.2019 голові та активному члену «Спеціальної комісії з фіксації та збору доказів військових злочинів української влади на Донбасі» – так званим «Міністру закордонних справ «ДНР», «уповноваженому з прав людини ДНР», а також голові та члену ГО «Справедливий захист» повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Процесуальна робота у документуванні злочинної діяльності незаконно створених організацій так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки» триває.

 

 

 

Брифінг. 17 квітня 2019 року

Спільний брифінг Служби безпеки України та Військової прокуратури України щодо припинення діяльності на території нашої держави диверсійно-терористичної групи спецслужб РФ. 17 квітня 2019 року

===

…Дещо з посмішкою хочу сказати: Я не двійник, не трійник і навіть не клон “утікача” Анатолія Матіоса, про що вже поспіль кілька днів говорять всі пропагандистські російські ЗМІ, що військовий прокурор відбув за територію України, “втікаючи”. Ми “втекли” для роботи. Робота сьогодні продемонстрована, і це спільна робота на державу разом зі Службою безпеки…

…Держава і честь офіцера – понад усе...

Я виконую свої обов’язки задля миру в Україні, тому не варто намагатися шукати мене за кордоном.

…Підкажу нашим російським сусідам, що моїх “пальчиків” точно не знайдуть ні в Ізраїлі, ні у Швейцарії, ні в Австрії, ні в Іспанії, навіть у Лівії, у фельдмаршала Халіфи Хафтара…

 

Інтерв’ю. “Юридична газета”. 05 березня 2018 року

– Пане Анатолію, які завдання вирішує Закон про деокупацію? Як змінює правове поле?

– Юридичною мовою з 24.02.2018 р. це Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Така остаточна назва законопроекту, який для зручності називали «Законом про деокупацію». З моменту його голосування в остаточній редакції «з голосу» нардепа Вінника та до оприлюднення цей Закон не бачив і не читав ніхто з тих, хто має його виконувати й жити! Це мало схоже на правову державу. Робити право неправовими методами – це беззаконня. Вся країна не може жити за законами «з голосу» так званих корифеїв законотворчої думки як то Вінник чи ще більш освічений Лозовий, який фактично вже похоронив правоохоронну систему держави та порівняно цілісну систему КПК України.

Закон про деокупацію створив нову, дещо гібридну, з огляду на імплементацію окремих положень інших законів, правову основу для вирішення не під час воєнного стану силами та засобами Збройних Сил Украї ни та інших збройних формувань (МВС, Національна поліція, СБУ та інші органи державної влади), завдань зі стримування ворожої агресії, а в майбутньому, у разі внесення відповідних змін – відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону.

Слід визнати, що Парламент у тексті Закону (а не як раніше, постанови) назвав вже 4 роки очевидні речі своїми іменами (Російську Федерацію – агресором; квазіоргани «ДНР» та «ЛНР» – окупаційною адміністрацією РФ). Окрім того, Закон закладає правову основу для подальшого збору державою інформації та доказів для притягнення РФ до відповідальності за принципами й нормами міжнародного права за гібридні форми фактичної війни. Необхідність прийняття цього закону з популістськими законодавцями давно перезріла, але краще пізно, ніж ніколи.

З іншого боку, згадується аксіома: «Пусті голови – це майстерні диявола». Особливо, якщо вони залучені до створення правового поля, яке вирішує питання війни, миру і життя потерпілих від геополітичних баталій людей!

На жаль, цей Закон дає відповіді лише на частину проблем, які породила гібридна агресія Російської Федерації. Певні та не другорядні положення цього Закону на практиці даватимуть безліч підстав для нерозуміння та несприйняття порядку їх застосування з боку населення Донецької та Луганської областей, особливо обсягу прав, повноважень та обов’язків залучених для стримування ворожої агресії осіб. Риторичним також залишається питання про те, хто наглядатиме за дотриманням законодавства цими Об’єднаними збройними силами, які отримали не зовсім конституційні повноваження на невизначеній наразі території? Так само досить розмитими та навряд чи простими для сприйняття населенням окупованих територій вбачаються майбутні повноваження іноземного миротворчого контингенту з мандатом ООН.

Тому змушений констатувати, що практичне застосування цього Закону стовідсотково створить нове мінне поле правових проблем!

Саме через це ми неодноразово звертали увагу всіх причетних на ці проблеми та пропонували, щоб саме Законом було закріплено право військової прокуратури здійснювати у повному обсязі нагляд за додержанням та застосуванням законів у військових формуваннях (хоча б тимчасово на період як АТО, так і дії Закону про деокупацію). Однак, на жаль, політики нас не почули.

– Як Ви вважаєте, чи матиме Закон юридичні наслідки для людей, які мешкають у прилеглих до окупованих та на окупованих територіях?

– Тут ще більша юридична дилема. На перший погляд, здається, що Закон дає надію та юридичні наслідки для громадян, які проживають на окупованих та прилеглих до них територіях. Ст. 5 Закону говорить, що органи державної влади та їх посадові особи для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях вживають заходів для захисту прав і свобод цивільного населення. Однак наразі забезпечити цю норму на практиці можливо, а Конституцію України для населення квазі ОДЛО щодо прав та їх гарантій ніхто не скасовував, тому додатково констатувати очевидні речі у Законі про деокупацію щонайменше виглядає дивним.

Водночас ст. 6 дає такий перелік: захист основоположних політичних та громадянських прав і свобод людини; вжиття заходів для звільнення Російською Федерацією, окупаційною адміністрацією Російської Федерації всіх незаконно затриманих, утримуваних громадян України; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; надання правової та гуманітарної допомоги, у тому числі із залученням міжнародної допомоги; забезпечення доступу до навчальних закладів та засобів масової інформації України.

Натомість Закон констатує, що Україна не несе відповідальність за незаконні дії Російської Федерації чи її окупаційної адміністрації; саме Російська Федерація як держава-окупант несе відповідальність за порушення прав цивільного населення; за фізичними та юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Закон фіксує той факт, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації, яка суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи.

Тим самим визначено відповідальність Російської Федерації за всі порушення прав і свобод людини та громадянина, створено юридичні підстави для повернення у майбутньому фізичним та юридичним особам майна, що було незаконно у них відібрано. На думку законодавця, саме ці положення в майбутньому будуть основою для захисту громадянами своїх прав у національних та міжнародних судах.

Однак мушу зазначити, що не можна змусити людей любити та молитися так і тим Богам, як комусь хочеться. Я так кажу з огляду на феєричний (часто «з голосу») досвід державотворення та законотворення значної кількості обранців під куполом ВР.

Через декларативний характер Закону лише час та життя покаже, наскільки ефективною буде діяльність органів державної влади з реалізації його положень, насамперед, щодо захисту прав і свобод людини.

Читати далі…→

Інтерв’ю. “Українська правда”. 14 лютого 2018 року

Чи відомо, яким саме чином Шепелєв потрапив в Україну?

– Для відповіді на це запитання в нас зареєстровано кримінальне провадження за статтею 332 Кримінального кодексу за організацію невстановленими особами незаконного перетину державного кордону для перебуваючого в розшуку Шепелєва.

Це провадження розслідує СБУ. І саме під пильною увагою прокурорів буде встановлено механізм: з якою метою людина, щодо якої заочно розглядаються справи в суді, де термін передбачає пожиттєве позбавлення волі, добровільно чи в якийсь інший спосіб повернулася в Україну.

Хто сприяв такому поверненню в Україну, ми обов’язково встановимо.

Ми будемо саме слідчим шляхом встановлювати, де Шепелєв перебував, з ким спілкувався. Хто і за яких обставин, з якою метою вчиняв фізичний примус до підозрюваного Шепелєва, скільки було осіб, які вчиняли такі незаконні дії, та як їх можна було б ідентифікувати.

Так само ми будемо встановлювати, звідки, з якого місця і ким було здійснено анонімний дзвінок до СБУ про перебування Шепелєва в передмісті Києва. Такий анонімний дзвінок дійсно відбувся. Ми все це перевіряємо процесуальним шляхом.

 

Шепелєв у суді журналістам казав, що з нього силою вибивали свідчення про Порошенка, Турчинова і Тимошенко. Якщо це не СБУ і не прокуратура, то хто це може бути?

– Ми це точно встановимо, і це справа моєї честі, оскільки в ЗМІ з’явилася нібито сентенція, що якийсь спецвідділ військової прокуратури затримав і утримував Шепелєва, спричинивши йому тілесні ушкодження.

Хочу наголосити, що, за всіма законами, органи військової прокуратури не мають будь-яких власних спеціалізованих підрозділів. У нас немає спеціальних управлінь, які мають функцію розвідки, контррозвідки, технічного оперативного документування, спецназу чи місць попереднього ув’язнення осіб.

Я наголошую, що доручення про розшук підозрюваного Шепелєва було надано військовою прокуратурою лише оперативним підрозділам СБУ і МВС.

Я твердо переконаний, що це не зробили якісь прибульці, ані тим паче люди, яких не було чи немає на території України. Технічних можливостей у Служби безпеки і нашого професіоналізму буде достатньо, щоб встановити весь цей ланцюг.

Коли ми його зрозуміємо, можуть з’ясуватися комусь дуже неприємні речі. І ті сентенції чи гіпотези, які розглядали чи розглядають журналісти, можуть знайти своє підтвердження щодо неочікуваних людей.

Ми дамо відповідь на основне запитання: кому було вигідне повернення Шепелєва в Україну, і хто це зробив.

 

Чи говорив він про військову прокуратуру під час затримання? Чи дав уже якісь свідчення?

– Затриманий Шепелєв сказав те, що він говорив у суді. Ми його не допитували. Без адвоката цього робити не можна. Але він написав офіційну заяву, що претензій до співробітників військової прокуратури і СБУ він не має. Це його письмова заява, яка є в матеріалах кримінального провадження.

На запитання слідчого, до кого він має претензії, Шепелєв розповів, що його затримували невідомі особи, які били його півтори доби.

 

Наскільки важкі в нього ушкодження? Коли у військовій прокуратурі дізналися про затримання?

– У четвер, 8 лютого, після доставлення Шепелєва оперативниками о 21 годині в СІЗО СБУ було повідомлено слідчого військової прокуратури. Він отримав довідку, що Шепелєв затриманий співробітниками СБУ та утримується там.

У п’ятницю вранці, 9 лютого, слідчий звернувся з відповідним клопотанням до суду для обрання Шепелєву запобіжного заходу як такому, що понад три роки переховувався від органів досудового розслідування та суду, де він є підозрюваним.

Запобіжний захід, оголошення ухвали суду – це відбулося близько 3 години ночі, з п’ятниці на суботу.

У суботу вранці, 10 лютого, за постановою слідчого з відповідним процесуальним оформленням Шепелєву, який мав видимі, досить серйозні сліди тілесних ушкоджень як на обличчі, так і на тулубі, було надано повноцінне медичне обстеження за всіма параметрами.

Так не обстежують навіть важкохворих людей, як обстежили Шепелєва.

За результатами всього – не маю права розголошувати дані медичного епікризу – медики встановили, що в Шепелєва зламані щелепа й ніс, крім інших тілесних ушкоджень, які можна попередньо кваліфікувати як середньої тяжкості ушкодження, що спричинили довгий розлад здоров’я.

Перелом носа і щелепи однозначно підпадають під ушкодження середньої тяжкості.

Читати далі…→

Затримано суддю, що підозрюється в підробці судових рішень, за допомогою яких нерухомі об`єкти і житло громадян у Донецьку переоформлювалися на представників терористичних угруповань

Вчора, Службою безпеки України спільно з Військовою прокуратурою, була затримана суддя Білгород-Дністровського суду, уроженка міста Донецьк, яка підозрюється в тому, що протягом 2015-16 років, використовуючи викрадені в Кіровському районному суді міста Донецька в 2014 році печатки і штампи, виготовляла підроблені судові рішення, за якими реєстратори так званих ДНР і ЛНР вносили зміни в реєстраційні документи громадян на нерухомі об`єкти і житло у місті Донецьку, внаслідок чого здійснювали їх переоформлення на представників терористичних організацій.

На даний момент нами встановлені троє потерпілих, які дали визнавальні покази і дізналися про те, що у них уже немає прописки й житла у м. Донецьку,  випадково зайшовши до відкритих реєстрів рухомого й нерухомого майна. Крім того, слідством встановлено ще 7 фактів: тут показана печатка, яку ми вилучили і всі ці штампи. Хочу наголосити, що звертаюся, може це буде трішки контраверсійно, але звертаюся до усіх, хто нас дивиться, у тому числі і наших українців, які перебувають на тимчасово окупованих територіях районів Донецької і Луганської областей. Або до тих всіх переселенців і біженців, які, в силу військових дій на сході України, проживають на території всієї України. Перегляньте всі, зайдіть до реєстрів нерухомого майна – вони відкриті – передивіться, чи не відбулися там зміни. Якщо відбулися, подавайте відповідні заяви до військової прокуратури або до Служби безпеки. Ми перевіримо на причетність цих змін шляхом цих підроблених документів, які здійснювала діючий суддя.

Хочу наголосити, що суддя в 2014 році виїхала з Криму. Їй було невідкладно надана посада за переведення і вона отримала посаду судді в Білгород-Дністровському суді Одеської області, тимчасове житло і повноваження іменем Української держави приймати рішення. Одночасно, під час обшуку у неї були вилучені довідки реєстраційних служб ДНР, витяги з реєстру, копії судових рішень суддів, які працювали в Донецьку в 2013-14 роках, під прізвищами яких вона виготовляла ці підроблені рішення і переправляла в місто Донецьк.

Крім неї, затриманий співучасник і головний організатор цієї афери і злочину, який був комунікатором між підозрюваною суддею і так званим заступником внутрішніх справ, заступником Міністра внутрішніх справ ДНР, який координував і отримував фінансовий зиск від цих оборудок, які здійснювалися на нашій території суддею, яка виносила рішення у кримінальних провадженнях  іменем України. При цьому самому, вона обкрадала своїх земляків, які позбувалися житла. Одним із заявників виявилася жінка, яка випадково у м. Львові, будучи на роботі, випадково зайшовши оформити доручення, вияснила, що вона позбулася вже, майже як рік, свого житла.

І з того часу ми працювали, щоб знайти, де це відбулося.

Ми це встановили.

Слідство впритул наблизилося до реальних людей, які поставили терористичні акти в Україні на потік

Зараз у декількох областях України одночасно працюють і слідчі Служби безпеки, і військові прокурори, тому що фіксування і закріплення показів, наданих цією громадянкою, яка підозрюється у здійсненні терористичного акту, є надзвичайно важливим.

Хочу підтвердити слова голови Служби безпеки України Василя Сергійовича Грицака про те, що слідство – а всі теракти відносно полковника Шаповала, Хараберюша і окрім вбивства Шеремета – процесуальне керівництво або розслідування здійснюють слідчі військової прокуратури і Служби безпеки, ми впритул наблизилися до реальних людей, які поставили терористичні акти на потік, що викликає велику тривогу, переживання і страх у суспільстві, оскільки такі терористичні акти з застосуванням зброї в столиці, вибухівки, є надзвичайно критичними як для безпеки громадян, так і іміджу спроможності державних інституцій, правоохоронних органів для виконання своїх функцій по безпеці громадян.

Можу стверджувати, що на території Донецької та Луганської областей – неконтрольованих територій – діють спеціальні центри, які координуються кадровими офіцерами спецслужб. Прізвища і конкретні дані цих людей слідство має. Діють ці спеціальні центри, які поставили терористичні акти на потік. Допомогу у виконанні цих актів надавали досить значна кількість громадян, які проживають на території нашої держави в різних областях. Мотиви дій або матеріальної зацікавленості цих людей які байдуже, розуміючи обставини того, що  вони кому передають і на що воно схоже – а це була безпосередньо вибухівка – ми будемо встановлювати.  Зараз іде робота над тим, щоб цих людей затримати.

Чому я це говорю?

Ми будемо дбати в силу всіх тих скромних, наголошую, скромних можливостей, які нам надані Законом, величезного відсотку критичного відношення з боку суспільства, а також медійної спільноти. Ми будемо робити цю роботу і робити цю роботу не тільки по відношенню, скажемо так, територій, які підконтрольні українській владі, українській державі, а і територій, які тимчасово окуповані: Донецької, Луганської областей і Автономної Республіки Крим.