"Matios"

HARD з Влащенко. Телеканал ZIK. 09 жовтня 2017 р.

До чого призведуть прийняті поправки до кримінально-процесуального кодексу? Чи легалізують зброю в Україні? Та чи вдасться повернути країні гроші, виведені колишнім міністром Клименком?

 

 

Як я можу це виконувати. Я повинен бунтувати? Як військовий я не маю права це робити. Я бунтую тут публічно і закликаю пана Парубія вдуматися. У вас є експертне-юридичне управління Ради та багато інших спеціалізованих закладів, Інститут Корецького, Академія правових наук, спеціалізовані інститути Генпрокуратури, МВС та СБУ. Запитайте, чи можливо виконати те, що написано, крім поправки Лозового, яку не досить чисто юридично знівелював пан Ємець. Я співчуваю народному депутату Руслану Князевичу і собі, що ми повинні бути втілювачами закону про судову реформу.

 

Читати далі…→

Брифінг. 06 жовтня 2017 р.

Головною військовою прокуратурою за рішенням суду передано до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, частину арештованого майна членів злочинної організації Януковича – Клименка.

У п’ятницю, 6 жовтня 2017 року, під час спільного брифінгу з Антоном Янчуком – Головою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, поінформовано про передачу арештованих активів членів злочинної організації Януковича – Клименка до Національного агентства.

Військова прокуратура вперше в історії правоохоронних органів держави сьогодні фактично передає до відання, управління і розпорядження Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, майно, арештоване у кримінальному провадженні по розслідуванню діяльності злочинної організації Януковича – Клименка.

Колишній голова Державної податкової служби України та в подальшому Міністр доходів та зборів України О. Клименко підозрюється в участі в організованій екс-президентом В. Януковичем злочинній організації, вчиненні у її складі тяжкого злочину у сфері службової діяльності, що заподіяло тяжкі наслідки державі у вигляді матеріальної шкоди у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та у вчиненні у 2011-2017 роках легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, організованою групою в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 209 КК України.

З метою запобігання можливості приховати та відчужити майно, здобуте протиправним шляхом за кошти, отримані в результаті вчинення інкримінованих фігуранту злочинів, органом слідства накладено арешт на 154 об’єкти нерухомого майна, 22 транспортних засоби, 1000 залізничних напіввагонів загальною вартістю понад 800,000,000 грн та корпоративні права юридичних осіб на загальну суму понад 400,000,000 грн. Крім того, урядом Князівства Ліхтенштейн заморожено активів О. Клименка та його близького оточення на загальну суму близько 20,000,000 доларів США.

Після передачі кримінального провадження до Головної військової прокуратури було накладено арешт на грошові кошти компанії нерезидента України, кінцевим власником якої є підозрюваний О. Клименко.

Наразі органом слідства за рішенням слідчого судді до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, передано частину арештованого майна, з метою забезпечення його збереження та збільшення економічної вартості.

Голова Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Антон Янчук відзначив конструктивність та оперативність співпраці.

 

Читати далі…→

В гостях програми “Гордон”, телеканал “112 Україна”, 01 жовтня 2017 р.

 – Анатолію Васильовичу, здрастуйте!

– Добрий вечір!

– Я щойно у вас пістолет побачив, із правого боку. Навіщо він вам?

– Ну, я військовий, час нині дуже динамічний – скажу дуже обережно… І потім, я сповідую принцип, що кожен українець повинен мати зброю, щоб у разі необхідності захистити своє життя…

– …ось так?..

– …так. Мені дозволена зброя, тому що я військовослужбовець. Це моя табельна зброя, я маю право на її носіння, зберігання й застосування.

– А доводилося застосовувати зброю?

– Винятково в тирі чи на полюванні, слава Богу.

– Але були в житті моменти, коли хотілося дістати?

– Ні-і-і, я ж не рейнджер, не спецназ (усміхається), я просто втілювач у життя тих положень, які делегує держава, але вимушений ними користатися з огляду на дуже “певні” часи.

– Уже три роки ви головний військовий прокурор України і заступник генпрокурора України…

– …так, довгожитель…

– …скажіть: здача Криму без єдиного пострілу – військовий злочин?

– Ну, ви трошечки некоректно поставили запитання, тому що не без пострілу: там є і загиблі українці. Здача Криму відбулася внаслідок прямої агресії “зелених чоловічків” із “військторгом” на території суверенної країни, “завдяки” продовженню Харківських угод і терміну перебування чужого флоту у нас. Я навіть маю деяку статистику, то я вам озвучу офіційні висновки розслідування, яке проводить військова прокуратура. (Читає).

 “Причиною окупації Криму стали:
  • діяльність президента України Януковича, який 22 лютого 2014 року самоусунувся від виконання конституційних повноважень і вчинив державну зраду, за що зараз заочно перебуває під судом;
  • неналежна, а точніше, злочинна бездіяльність при оцінці військово-політичної та воєнно-стратегічної обстановки навколо України протягом 2010–2013 років і на початку 2014-го: ми здобули, знайшли в таємних архівах Адміністрації Президента, документи правоохоронних органів і спецслужб України, аналітичних центрів, де набатом звучала пересторога щодо можливих дій Російської Федерації;
  • держзрада окремих осіб із числа керівництва держави Януковича та окремих командирів Збройних сил України”.

Усі ми пам’ятаємо призначення командувачами ВМС адмірала Березовського, Ільїна і те, як вони нас зрадили. Фактично наступного дня вони перейшли на сторону російських окупантів.

– Тобто Україна не була спроможна захищатися у Криму?

– Почекайте, основного не згадав – критично низький рівень боєздатності та боєготовності Збройних сил України, не дивлячись на те, що у Криму був зосереджений один із найпотужніших і значущих за кількістю військовий контингент на той момент. Але! Зміна багатьох дуже тонких речей, як, наприклад, територіальний підхід до формування військових частин, призвела до того, що основною масою тих, хто служив у Криму, були уродженці півострова. Можемо провести аналогію із нинішнім днем: ви бачите, що таке нація, що таке самовизначення чи його спроба, ви можете зрозуміти, що таке ментальність людей, засліплених якоюсь ідеєю, яка виключно на одному базується – на економічних інтересах. Чи політичних інтересах еліт тих чи інших держав…

– Багато моїх друзів у Росії та навіть син Микити Сергійовича Хрущова, який подарував Україні Крим, Сергій Микитович…

– …я відразу вас переб’ю: Хрущов не дарував нам Криму…

– …передав…

– …пустку засушливу, розгромлену під час війни, де лиш Ялта була відновлена у зв’язку з Ялтинською конференцією…

– …це правда…

– …не ПБК із курортами, а територію, яку не можливо було підняти зусиллями Радянського Союзу. І таку ношу поклали на Україну, це не було подарунком…

– згоден …абсолютно…

– …це був тягар, і з цим тягарем Україна впоралася – зробила квітучий сад.

– Так ось, син Хрущова, який живе у Сполучених Штатах Америки…

– …а чому не у Криму?

– Не хоче.

– А-а-а… Багато відповідей зразу.

Читати далі…→

Брифінг. 28 вересня 2017 р.

 

На території військової частини у м. Калинівка Вінницької області 26.09.2017 близько 21 год. 46 хв. стався вибух з подальшою детонацією боєприпасів, які знаходилися в сховищах та майданчиках відкритого зберігання.

За вказаним фактом військовою прокуратурою Центрального регіону України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 113 КК України (диверсія). Здійснення досудового розслідування у даному провадженні доручено слідчому відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів військової прокуратури Центрального регіону України.

Під керівництвом військового прокурора Центрального регіону України організовані та проводяться невідкладні слідчі дії та першочергові заходи направлені на розкриття злочину. Відпрацьовуються 4 основні слідчі версії вчинення кримінального правопорушення.

Генеральною прокуратурою України взято на контроль стан досудового розслідування вказаного кримінального провадження.

Читати далі…→

Інтерв’ю «Главкому». 26 вересня 2017 р.

Анатолію Васильовичу, за генерального прокурора Яреми ви були таким непомітним, а потім вас як підмінили. За Шокіна розквітли, стали медійною фігурою.

А ви знаєте, скільки Ярема був на посаді?

Десь дев’ять місяців, якщо не помиляюсь.

Ну, так я народився за цей час. Це жарт! (усміхається)  Ви не пригадуєте, коли я став заступником Генерального прокурора?

Здається, червень 2014 року.

Тоді у нас на сході почалася не то що «дупа», а Везувій. Я до листопада-місяця не вилазив з АТО. У мене були тижні, коли я з Києва по чотири рази вилітав у вертольоті полями зупиняти вояків, що «драпали». При цьому я встигнув вночі написати закон про військову прокуратуру, пролобіювати його. І 24 серпня 2014 року постала військова прокуратура, в якій за штатом було 109 осіб.

28 серпня 29 прокурорів поїхали розслідувати Іловайськ, збирати останки по лісах. Там ми пройшли глибину всіх глибин. Перелякані війська, недовіра до військових прокурорів, яка виникла миттєво за допомогою пропаганди «з того боку» і була підхоплена боягузами з цього…

Сидіти в телевізорі — це не мішки носити. А на той момент я носив мішки з великою бідою і з великим лайном. Я точно знаю, які процеси зупинив та точно знаю, на що я вплинув.

Про Іловайськ. Виходять так, що в загибелі наших хлопців винен тільки Путін і більш ніхто?

Я думав, як мені донести до суспільства, що я зробив зі своїми колегами роботу професійно, якісно і законно. І придумав… Пішов до Юрія Віталійовича і кажу: «Ви у нас трибун? Трибун! У вас же є політична вага? Є! Вам довіряє суспільство? Довіряє! Підіть у Верховну Раду і запропонуйте тим народним обранцям, які обтяжені правами і депутатською недоторканністю, ознайомитися з матеріалами».

Кожен народний депутат має допуск до державної таємниці. Він чи вона, маючи клепку в голові, може без розголошення військової таємниці донести свої судження про цю трагедію до суспільства. Але ж тільки п’ять осіб (нардепи Андрій Тетерук, Іван Вінник, Ірина Фріз, Тетяна Чорновол, Єгор Соболєв, – «Главком») ознайомилися. Я можу сказати лише одне: війни без втрат не буває. Це трагедія. І це, на жаль, так і є.

«Дзвінок президенту я робив один раз за три роки перебування на посаді»

Ви є одним з фаворитів на посаду директора Державного бюро розслідувань. Що зараз відбувається з конкурсом? Виглядає так, що все заглухло. Чи немає у вас відчуття, цей проект вирішили поховати, не зважаючи на закон? Коли вже нарешті конкурсантів почнуть перевіряти на поліграфі?

Я вдячний Кабінету міністрів, що він прийняв положення про проходження поліграфа. І я не розумію тяганини, яка іде виключно з боку комісії: вона повинна на своєму засіданні ухвалити дату та порядок проходження (три чи дві особи в день). Не розумію… але здогадуюсь чому.
Також треба визначитися, хто буде проводити поліграф. Є дві великі різниці: робити це особі цивільній чи діючим працівникам правоохоронних органів, які мають допуск до державної таємниці. Це перше.

По-друге, відповідно до українського законодавства, поліграф має бути на сертифікованому обладнані, яке не завезено контрабандно в Україну.

І нарешті, в цій затримці немає вини ані виконавчої, ані законодавчої влади, а є лише відповідальність комісії. Вже пройшло дев’ять місяців, а вона досі не спромоглася розродитися результатом.

Але ж ніхто не розуміє, що відбувається з конкурсом і в чому причина такого зволікання?

Я також не розумію. Але я не маю часу в це занурюватись. Я вже проходив поліграф у липні цього року. Екс-податківці часів Клименка, яких ми підозрюємо і притягнемо до відповідальності, через різні «зливні бачки» розповсюдили купу різних анекдотичних нісенітниць. Тоді генпрокурор запропонував мені і слідчій групі, яка розслідує справу екс-податківців, добровільно пройти поліграф. І ми це зробили в департаменті контррозвідки СБУ. Тривало це п’ять годин.

Усі висновки зберігаються і доведені до генерального прокурора. Все це шельмування й інсинуації закінчилися пшиком.

Я пішов на це. І хочу спитатися: хто ще з керівників мого рівня проходив поліграф? Добровільно! У зв’язку з необґрунтованим звинуваченнями! Ніхто! Ані Холодницький, ані керівник НАБУ, ані інші заступники правоохоронних органів не проходили.

Але повернімося до комісії. Ви підтримуєте з ними контакт?

Я перебуваю в системному листуванні з комісією. І отримую не зовсім вчасні відповіді на мої законні вимоги роз’яснити певні положення або надати відповідні копії документів. Я збираю ці документи і не виключаю, що за певних обставин можу звернутися до суду.

Є такі чутки, що начебто Петро Олексійович не сприймає вас на цій посаді. Ви взагалі зустрічаєтесь з президентом? Чи є між вами контакт?

Я не є приятелем президента, я є його підлеглим. Він є головнокомандувач, я є військовим генералом. Чи маю я можливість звернутися до президента? Звичайно, маю! Є відповідний урядовий зв’язок і відповідна комунікація. Я можу подзвонити в офіс президента і сказати: «Прошу з таких-то питань організувати зустріч з гарантом». Але хочу наголосити, що такий дзвінок я робив один раз за три роки перебування на посаді.

Зазначу, це право кожного мати якісь свої уподобання. І це право президента. Ви можете мені не повірити, але я точно знаю, що рішення приймає виключно комісія. І я сподіваюсь на її об’єктивність.

Власне тема ДБР майже відсутня в ЗМІ. Одна з причин — велика кількість антикорупційних органів, які з’явилися останнім часом. Як, власне, ви оцінюєте їх діяльність?

Я задумуюсь, але не занурююсь в те, до чого не маю відношення. Це перше.
Друге, щоб оцінювати інших, спершу треба спочатку подивитися на себе в дзеркало. По-третє, моє дзеркало свідчить про те, що більш ефективного слідчо-прокурорського органу, ніж військова прокуратура в державі не існує.

От скажіть мені, яке ще правоохоронне відомство відшкодувало державі коштів на суму 341,7 млн гривень? І це не враховуючи коштів Януковича!

Ваш такий явний конфлікт з Горбатюком (начальник управління спеціальних розслідувань ГПУ) не заважає спільній справі?

У мене немає конфлікту. Я досить непогано розуміюсь на правоохоронній діяльності, бо знаю її сегменти, як спереду, так і з тилу. Це абсолютно неефективна людина. От нещодавно він пішов обшуковувати житло колишнього заступника міністра внутрішніх справ Віктора Ратушняка, який вже три роки перебував у розшуку. А зайшов до Ляшка. А ще йшов до Клюєва два з половиною роки.

Таких фактів я можу навести вам багато. Абсолютно недієздатне неефективне слідство. Я називаю речі своїми іменами.  Як це можна три роки готувати якесь подання? Я такого не сприймаю!

Читати далі…→

Інтерв’ю в програмі “Очі в очі” з Юлією Литвиненко. Телеканал ПРЯМИЙ. 23 вересня 2017 р.


Про реалії на Донбасі. Війну неможливою цю виграти. Країни-гарантувальники Будапештського меморандуму не хочуть війни. Як би це не було зараз погано сказано, ніхто, хто підписав і став гарантом… Ні НАТО не хоче війни з Росією, ні Китай не хоче війни з Росією. Але бастіоном ведення війни чи утримання війни від Європи чи буфером між Європою і навалою азійською виступає Україна. Сирії можна зброю, Курдистану можна зброю, тим, хто проти ІДІЛ, можна зброю. Україні – не можна. Згадка про те, що нам, може, дадуть летальну зброю, призвела до виступу цілого президента сусідньої держави, пана Путіна, про те, що “молодые республики найдут себе возможность” розширити свої зазіхання на інші території України. Це так нібито пройшло ніким не помічене. Кількість зброї, яка зараз наявна з “воєнторгу” на території Донецької і Луганської областей – важкої зброї, артилерії, реактивних систем залпового вогню, танків, БМП – перевищує всі бронетанкові можливості, артилерійські всіх армій НАТО.

Так, ми зараз являємося донором для всієї Європи. Наш фахівці – від електрозварювальника до столяра, до муляра – вони в Європі. Але той самий поляк, словак і чех поїхали в Британію. Це закономірні світові процеси трудової міграції. Коли тут буде тисяча доларів – тоді ми можемо не хотіти в Європу. Але ми хочемо в Європу не заради грошей. Це притаманно любій рибі – бути глибше. І любій людині – заробляти більше, щоб могти мати більші можливості. Ми по сутності інші. У нас два майдани відбулися внаслідок небажання миритися перегинанню якихось речей, які дозволяла собі влада. Перший був на ейфорії, другий був на крові. Це взагалі жахливо.

Переслідують добровольчі батальйони? Не переслідуємо – закон виконуємо. Закон каже, що всі повинні відповідати, особливо за тяжкі та особливо тяжкі злочини. Якби не переслідували – може, би не було контрабанди? Не було би контрабанди – не було би війни? Але за таким принципом, вибачте мені, не треба було йти на Революцію гідності, палити шини і йти з дерев’яними щитами. І тоді все би було закономірно. В житті відбувається так, як воно має бути.

Про українця та історію. Українець перестав читати історію, тому що у нас постійне реформування освіти. Я дуже скептично до цього відношуся. Бо мама освітянин і вчитель 36 років. І я знаю, що таке школа. І я бачу себе як втілення тієї системи школи. На даний момент що відбувається? Забуття історичної пам’яті. Читайте історію. Що ми зараз маємо? Ми маємо період 36, 39, 37 року минулого сторіччя в Іспанії? Ніби так. Що тоді було? Було протистояння двох світоглядних речей, яке їх через гібридний механізм, запущений Радянським Союзом на той момент, інтернаціональні бригади воювали у Каталонії, у басків, на території Іспанії. І генерал Франко подушив, як кажуть, контрреволюційний мятеж. Чим закінчив генерал Франко? Пішов з посади в 1972 році. Тобто 40 років керував країною. Але що він ще зробив? Він започаткував пантеон загиблих, де похоронені як одні, так і другі, з тієї та іншої сторони. Ми це повинні пережити. Не факт, що в такому вираженні, як в Іспанії. Ми пережили безробіття, економічні, терористичні замахи і безкінечні вибори, як це було в 70 роках в Італії, чи безробіття в Західній Германія? Чи ми пережили поєднання і антагонізм однієї німецької раси після повалення Берлінської стіни? Ні, ми хочемо це пережити одномоментно, їдучи на “євробляхах”, отримуючи по 1000 євро зарплати, щоб не їхати до Польщі, при цьому бажаючи не сплачувати податки.