"Заступник Генерального прокурора"

Вітання з нагоди 5-річчя відновлення діяльності військової прокуратури України

Шановні колеги!

Щиро вітаю колектив військової прокуратури України з нагоди 5-річчя відновлення її діяльності! Це відбулося у розпал війни з 14 по 24 серпня 2014 року.

Розпочавши свою роботу в найважчі – криваві – для нашої Батьківщини часи, в умовах жорстокої і немилосердної (нелюдської) російської агресії військові прокурори довели державі та суспільству спроможність виявляти і реагувати на потенційні загрози національним інтересам та обороноздатності держави.

За прикладом наших воїнів на фронті кожен з вас твердо і професійно, нерідко з ризиком для життя і збитками для здоров’я виконує свою роботу не через страх, а на совість, не сподіваючись на публічну похвалу і не розраховуючи на особливу підтримку. Ми не роздаємо державні нагороди чи похвальні листи тим, хто потрапляє у поле нашої уваги, – ми боронимо Українську державу іменем чинних законів України. Саме цим ми, Військова прокуратура, боронимо честь, гідність та героїзм справжніх воїнів і героїв. І про результати цієї роботи ми маємо повне право доповідати суспільству, не опускаючи очей.

На жаль, політики без належного державницького досвіду не вперше намагаються знехтувати потребами особливого часу для нашої країни і позбутися військової прокуратури заради вельми сумнівних переваг, не аналізуючи помилок своїх попередників. Не аналізуючи досвід та аргументи наших союзників, як захистити воїнів і не потурати ворогам. Тих самих союзників, на кого ми весь час посилаємося і мали б брати собі за взірець – Ізраїль та США.

Але я впевнений, що час та війна, як ті лікарі для хворих, обов’язково все і всіх, як завжди, розставлять по своїх місцях. Бо ми з вами – як і вся країна – служимо в умовах, коли немає часу не тільки на поразку, але й немає часу на помилку.

Щиро бажаю вам і вашим родинам міцного здоров’я, усіляких гараздів і твердості на обраному шляху військового служіння Батьківщині, а також незмінного оптимізму.

З великою повагою до кожного,
Заступник Генерального прокурора –
Головний військовий прокурор А.Матіос

Круглий стіл на тему “Воєнні злочини в контексті збройної агресії Російської Федерації проти України. Розслідування таких злочинів та взаємодія з міжнародними і громадськими організаціями під час їх документування”

Головною військовою прокуратурою у вівторок, 20.08.2019 року, в приміщенні Генеральної прокуратури України проведено круглий стіл на тему: «Воєнні злочини в контексті збройної агресії Російської Федерації проти України. Розслідування таких злочинів та взаємодія з міжнародними і громадськими організаціями під час їх документування». Участь у заході взяли Головний військовий прокурор, військові прокурори, представники ГУР МО України і СБ України, Голова та співробітники Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, головний редактор Інтернет – видання «Цензор.Нет», а також ряд громадських та правозахисних організацій, серед яких громадські організації «Українська Гельсінська спілка з прав людини», «Мирний берег», «Безпека та взаємодія в Україні», «InformNapalm» та інші.

Під час проведення заходу були висвітлені питання документування військових злочинів, вчинених учасниками терористичних організацій та військовослужбовцями ЗС РФ на Сході України, проблематику збирання доказів вчинення зазначених злочинів, а також особливості взаємодії з цього приводу з громадськими і правозахисними організаціями, правоохоронними і розвідувальними органами України, міжнародними організаціями.

Підкреслено, що лише завдяки плідній співпраці з указаними організаціями та правоохоронними і розвідувальними органами вдалось здобути значний масив доказів системного та широкомасштабного вчинення військових злочинів представниками влади та ЗС Російської Федерації, а також учасниками підконтрольних їм терористичних організацій. Зазначені матеріали опрацьовано, систематизовано, переведено на англійську мову та направлено до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду для прийняття рішення про відкриття провадження за указаними фактами.

Особливу увагу було приділено обговоренню питання результатів розслідування Іловайської трагедії. За даними досудового розслідування, проведеного слідчими та прокурорами, установлено чисельні факти вчинення військових злочинів військовослужбовцями ЗС РФ як під час виходу з оточення підрозділів ЗС України та добровольчих батальйонів, так і після – під час перебування українських військових та добровольців в полоні у представників терористичних організацій.

Дослідження обставин Іловайської трагедії в цілому завершено. Водночас кінцеве процесуальне рішення у кримінальному провадженні буде прийнято після забезпечення виконання вимог ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України щодо повного та неупередженого розслідування (завершення проведення допитів кожного українського військовослужбовця з відомих їм обставин Іловайської трагедії, а також вчинення підрозділами ЗС РФ воєнних злочинів – віроломного вбивства українських військових під час їх виходу з оточення, ненадання медичної допомоги пораненим і залишення їх у безпорадному стані, розстрілів полонених, жорстокого поводження з ними тощо), а також притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.

Згідно висновків судових експертів та результатів аналізу інших здобутих доказів, єдиним фактором, який знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з Іловайською трагедією, є військова агресія Збройних Сил Російської Федерації у вигляді прямого вторгнення на територію України та подальше вчинення військовими країни-агресора воєнних злочинів.

За результатами слідства та на підставі зібраних доказів повідомлено про підозру першому заступнику начальника ГШ ЗС РФ М. Богдановському у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканість України), ч. 2 ст. 437 (ведення агресивної війни), ч. 2 ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисним вбивством) КК України. Зазначений високопосадовець безпосередньо здійснював командування і контроль підрозділів ЗС РФ під час їх вторгнення на територію України у серпні 2014 року та спільно з іншими особами організував віроломне вбивство українських воїнів біля м. Іловайськ. М. Богдановського оголошено у розшук, судом надано дозвіл на його затримання.

Також під час проведення круглого столу військовими прокурорами висвітлено питання розслідування військових злочинів, пов’язаних з порушеннями правил та звичаїв ведення війни, що стосуються жорсткого поводження з полоненими українськими військовослужбовцями та добровольцями. Зокрема, наголошено на тому, що в Україні саме військовою прокуратурою запроваджено практику притягнення до відповідальності за вчинення військових злочинів за ст. 437 (планування, розв’язання та ведення агресивної війни) та ст. 438 (порушення правил та звичаїв ведення війни) КК України. Зазначена практика знайшла підтримку і серед судів України, якими за результатами розгляду обвинувальних актів винесено ряд обвинувальних вироків за вчинення цих злочинів як військовослужбовцями ЗС РФ так і учасниками терористичних організацій.

Водночас, виявилась ефективною робота військових прокурорів з громадськими організаціями при розкритті вчинення воєнних злочинів. Зазначена взаємодія дозволила виробити алгоритм обміну інформацією, при якому оперативно у короткий час прокурорами та слідчими ГВП отримувався значний масив відомостей, що свідчив про вчинення конкретним злочинцем конкретних протиправних дій у конкретному місці і проти конкретних потерпілих. Як наслідок, злочинці, що вчиняли жахливі воєнні злочини, затримувались, притягувались до кримінальної відповідальності та поставали перед Українськими судами.

За здобутими слідством доказами упродовж 2014–2018 років бойовиками збройних груп терористичних організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» на окупованих територіях Донецької і Луганської областей утворено 160 місць незаконного утримання в умовах позбавлення волі полонених українських військовослужбовців та цивільних осіб, у тому числі журналістів і волонтерів, що носило масовий характер.

Так, 94 таких місць було утворено в Донецькій області та 66 – в Луганській області.

Читати далі…→

Брифінг. 20 серпня 2019 року

Управлінням процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом сприяння Слідчим комітетом Російської Федерації терористичним організаціям «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» шляхом притягнення завідомо невинних громадян України до кримінальної відповідальності та жорсткого поводження з ними.

У ході досудового розслідування встановлено, що на окупованих територіях Донецької та Луганської областей створені незаконні організації, зокрема «Спеціальна комісія з фіксації та збору доказів військових злочинів української влади на Донбасі» та «Громадська організація «Справедливий захист», які здійснюють свою протиправну діяльність щодо фіксації та розслідування так званих злочинів геноциду, злочинів проти людяності, військових злочинів, які начебто вчиняються державою Україна.

Члени та активісти вказаних організацій беруть активну участь та сприяють діяльності терористичних організацій так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки.

Так, учасники зазначених комісій, нагнітаючи атмосферу ненависті і несприйняття української держави та влади серед громадян України – мешканців окупованих територій Донецької та Луганської областей, які постраждали від військових обстрілів терористичних організацій так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», організували отримання заяв від місцевих мешканців, що загибель їх родичів, отримання ними тілесних ушкоджень, каліцтв, знищення та пошкодження майна та житла, відбулося внаслідок умисних дій військових Збройних Сил України за наказами військового та політичного керівництва України.

В подальшому зібрані матеріали використовувались для подачі позовних заяв до Міжнародного кримінального суду та Європейського суду з прав людини, зазначаючи в якості відповідача державу Україна.

За період з тільки 2018-2019 років від імені мешканців окупованих територій Донецької області підготовлено та направлено 1539 позовів до МКС та ЄСПЛ.

Допитані у ході розслідування підписанти зазначених позовів не підтвердили своє авторство та наголосили про відсутність будь-яких відомостей щодо участі Збройних Сил України у здійснених обстрілах мирного населення.

20.08.2019 голові та активному члену «Спеціальної комісії з фіксації та збору доказів військових злочинів української влади на Донбасі» – так званим «Міністру закордонних справ «ДНР», «уповноваженому з прав людини ДНР», а також голові та члену ГО «Справедливий захист» повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Процесуальна робота у документуванні злочинної діяльності незаконно створених організацій так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки» триває.

 

 

 

Доповідь під час VIII Львівських психіатричних зустрічей, приурочених до Всесвітнього дня психічного здоров’я. 06 жовтня 2018 року

Католицький університет.
Виступ про ПТСР (посттравматичний стресовий розлад).
Для критиків і не об’єктивних коментувальників – оце і є правда про війну.

 

 

Серія семінарів-тренінгів для військовослужбовців та військових психологів. 16-18 жовтня 2018 року.

16-18 жовтня 2018 р. у м. Краматорськ Донецької області пройшла серія семінарів-тренінгів для військовослужбовців та військових психологів. Їх навчатимуть виявляти на ранній стадії ознаки гострої реакції на стрес, ПТСР, депресії та станів, які можуть призвести до самогубства чи вбивства.

Нині на тисячу армійців – є лише один такий фахівець. Розпочали із семінару. Його провели у Краматорську. Там близько сотні фахівців вчитимуться виявляти та запобігати наслідкам психологічних розладів у військових.

Тренінги проводяться за ініціативи Заступника Генерального прокурора України – Головного військового прокурора України Анатолія Матіоса та за підтримки Командуючого ООС генерал-лейтенанта Сергія Наєва науковими співробітниками Державної установи «Науково-дослідний інститут психіатрії МОЗ України» під керівництвом Директора інституту д-ра мед .н. с.н.с. Ірини Пінчук.

Відкриття заходу. Зліва направо: Командуючий ООС генерал-лейтенант С. Наєв, Заступник Генерального прокурора України – Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос, Голова Донецької облдержадміністрації О. Куць

Читати далі…→

Урочистості з нагоди святкування Дня судового експерта та 105-ї річниці створення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ)

В «Українському домі» у Києві відбулися урочистості з нагоди святкування Дня судового експерта та 105-ї річниці створення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ).

Читати далі…→

Інтерв’ю. “Юридична газета”. 05 березня 2018 року

– Пане Анатолію, які завдання вирішує Закон про деокупацію? Як змінює правове поле?

– Юридичною мовою з 24.02.2018 р. це Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Така остаточна назва законопроекту, який для зручності називали «Законом про деокупацію». З моменту його голосування в остаточній редакції «з голосу» нардепа Вінника та до оприлюднення цей Закон не бачив і не читав ніхто з тих, хто має його виконувати й жити! Це мало схоже на правову державу. Робити право неправовими методами – це беззаконня. Вся країна не може жити за законами «з голосу» так званих корифеїв законотворчої думки як то Вінник чи ще більш освічений Лозовий, який фактично вже похоронив правоохоронну систему держави та порівняно цілісну систему КПК України.

Закон про деокупацію створив нову, дещо гібридну, з огляду на імплементацію окремих положень інших законів, правову основу для вирішення не під час воєнного стану силами та засобами Збройних Сил Украї ни та інших збройних формувань (МВС, Національна поліція, СБУ та інші органи державної влади), завдань зі стримування ворожої агресії, а в майбутньому, у разі внесення відповідних змін – відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону.

Слід визнати, що Парламент у тексті Закону (а не як раніше, постанови) назвав вже 4 роки очевидні речі своїми іменами (Російську Федерацію – агресором; квазіоргани «ДНР» та «ЛНР» – окупаційною адміністрацією РФ). Окрім того, Закон закладає правову основу для подальшого збору державою інформації та доказів для притягнення РФ до відповідальності за принципами й нормами міжнародного права за гібридні форми фактичної війни. Необхідність прийняття цього закону з популістськими законодавцями давно перезріла, але краще пізно, ніж ніколи.

З іншого боку, згадується аксіома: «Пусті голови – це майстерні диявола». Особливо, якщо вони залучені до створення правового поля, яке вирішує питання війни, миру і життя потерпілих від геополітичних баталій людей!

На жаль, цей Закон дає відповіді лише на частину проблем, які породила гібридна агресія Російської Федерації. Певні та не другорядні положення цього Закону на практиці даватимуть безліч підстав для нерозуміння та несприйняття порядку їх застосування з боку населення Донецької та Луганської областей, особливо обсягу прав, повноважень та обов’язків залучених для стримування ворожої агресії осіб. Риторичним також залишається питання про те, хто наглядатиме за дотриманням законодавства цими Об’єднаними збройними силами, які отримали не зовсім конституційні повноваження на невизначеній наразі території? Так само досить розмитими та навряд чи простими для сприйняття населенням окупованих територій вбачаються майбутні повноваження іноземного миротворчого контингенту з мандатом ООН.

Тому змушений констатувати, що практичне застосування цього Закону стовідсотково створить нове мінне поле правових проблем!

Саме через це ми неодноразово звертали увагу всіх причетних на ці проблеми та пропонували, щоб саме Законом було закріплено право військової прокуратури здійснювати у повному обсязі нагляд за додержанням та застосуванням законів у військових формуваннях (хоча б тимчасово на період як АТО, так і дії Закону про деокупацію). Однак, на жаль, політики нас не почули.

– Як Ви вважаєте, чи матиме Закон юридичні наслідки для людей, які мешкають у прилеглих до окупованих та на окупованих територіях?

– Тут ще більша юридична дилема. На перший погляд, здається, що Закон дає надію та юридичні наслідки для громадян, які проживають на окупованих та прилеглих до них територіях. Ст. 5 Закону говорить, що органи державної влади та їх посадові особи для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях вживають заходів для захисту прав і свобод цивільного населення. Однак наразі забезпечити цю норму на практиці можливо, а Конституцію України для населення квазі ОДЛО щодо прав та їх гарантій ніхто не скасовував, тому додатково констатувати очевидні речі у Законі про деокупацію щонайменше виглядає дивним.

Водночас ст. 6 дає такий перелік: захист основоположних політичних та громадянських прав і свобод людини; вжиття заходів для звільнення Російською Федерацією, окупаційною адміністрацією Російської Федерації всіх незаконно затриманих, утримуваних громадян України; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; надання правової та гуманітарної допомоги, у тому числі із залученням міжнародної допомоги; забезпечення доступу до навчальних закладів та засобів масової інформації України.

Натомість Закон констатує, що Україна не несе відповідальність за незаконні дії Російської Федерації чи її окупаційної адміністрації; саме Російська Федерація як держава-окупант несе відповідальність за порушення прав цивільного населення; за фізичними та юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Закон фіксує той факт, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації, яка суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи.

Тим самим визначено відповідальність Російської Федерації за всі порушення прав і свобод людини та громадянина, створено юридичні підстави для повернення у майбутньому фізичним та юридичним особам майна, що було незаконно у них відібрано. На думку законодавця, саме ці положення в майбутньому будуть основою для захисту громадянами своїх прав у національних та міжнародних судах.

Однак мушу зазначити, що не можна змусити людей любити та молитися так і тим Богам, як комусь хочеться. Я так кажу з огляду на феєричний (часто «з голосу») досвід державотворення та законотворення значної кількості обранців під куполом ВР.

Через декларативний характер Закону лише час та життя покаже, наскільки ефективною буде діяльність органів державної влади з реалізації його положень, насамперед, щодо захисту прав і свобод людини.

Читати далі…→