"Заступник Генерального прокурора"
Інтерв’ю. “Юридична газета”. 05 березня 2018 року
– Пане Анатолію, які завдання вирішує Закон про деокупацію? Як змінює правове поле?
– Юридичною мовою з 24.02.2018 р. це Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Така остаточна назва законопроекту, який для зручності називали «Законом про деокупацію». З моменту його голосування в остаточній редакції «з голосу» нардепа Вінника та до оприлюднення цей Закон не бачив і не читав ніхто з тих, хто має його виконувати й жити! Це мало схоже на правову державу. Робити право неправовими методами – це беззаконня. Вся країна не може жити за законами «з голосу» так званих корифеїв законотворчої думки як то Вінник чи ще більш освічений Лозовий, який фактично вже похоронив правоохоронну систему держави та порівняно цілісну систему КПК України.
Закон про деокупацію створив нову, дещо гібридну, з огляду на імплементацію окремих положень інших законів, правову основу для вирішення не під час воєнного стану силами та засобами Збройних Сил Украї ни та інших збройних формувань (МВС, Національна поліція, СБУ та інші органи державної влади), завдань зі стримування ворожої агресії, а в майбутньому, у разі внесення відповідних змін – відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону.
Слід визнати, що Парламент у тексті Закону (а не як раніше, постанови) назвав вже 4 роки очевидні речі своїми іменами (Російську Федерацію – агресором; квазіоргани «ДНР» та «ЛНР» – окупаційною адміністрацією РФ). Окрім того, Закон закладає правову основу для подальшого збору державою інформації та доказів для притягнення РФ до відповідальності за принципами й нормами міжнародного права за гібридні форми фактичної війни. Необхідність прийняття цього закону з популістськими законодавцями давно перезріла, але краще пізно, ніж ніколи.
З іншого боку, згадується аксіома: «Пусті голови – це майстерні диявола». Особливо, якщо вони залучені до створення правового поля, яке вирішує питання війни, миру і життя потерпілих від геополітичних баталій людей!
На жаль, цей Закон дає відповіді лише на частину проблем, які породила гібридна агресія Російської Федерації. Певні та не другорядні положення цього Закону на практиці даватимуть безліч підстав для нерозуміння та несприйняття порядку їх застосування з боку населення Донецької та Луганської областей, особливо обсягу прав, повноважень та обов’язків залучених для стримування ворожої агресії осіб. Риторичним також залишається питання про те, хто наглядатиме за дотриманням законодавства цими Об’єднаними збройними силами, які отримали не зовсім конституційні повноваження на невизначеній наразі території? Так само досить розмитими та навряд чи простими для сприйняття населенням окупованих територій вбачаються майбутні повноваження іноземного миротворчого контингенту з мандатом ООН.
Тому змушений констатувати, що практичне застосування цього Закону стовідсотково створить нове мінне поле правових проблем!
Саме через це ми неодноразово звертали увагу всіх причетних на ці проблеми та пропонували, щоб саме Законом було закріплено право військової прокуратури здійснювати у повному обсязі нагляд за додержанням та застосуванням законів у військових формуваннях (хоча б тимчасово на період як АТО, так і дії Закону про деокупацію). Однак, на жаль, політики нас не почули.
– Як Ви вважаєте, чи матиме Закон юридичні наслідки для людей, які мешкають у прилеглих до окупованих та на окупованих територіях?
– Тут ще більша юридична дилема. На перший погляд, здається, що Закон дає надію та юридичні наслідки для громадян, які проживають на окупованих та прилеглих до них територіях. Ст. 5 Закону говорить, що органи державної влади та їх посадові особи для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях вживають заходів для захисту прав і свобод цивільного населення. Однак наразі забезпечити цю норму на практиці можливо, а Конституцію України для населення квазі ОДЛО щодо прав та їх гарантій ніхто не скасовував, тому додатково констатувати очевидні речі у Законі про деокупацію щонайменше виглядає дивним.
Водночас ст. 6 дає такий перелік: захист основоположних політичних та громадянських прав і свобод людини; вжиття заходів для звільнення Російською Федерацією, окупаційною адміністрацією Російської Федерації всіх незаконно затриманих, утримуваних громадян України; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; надання правової та гуманітарної допомоги, у тому числі із залученням міжнародної допомоги; забезпечення доступу до навчальних закладів та засобів масової інформації України.
Натомість Закон констатує, що Україна не несе відповідальність за незаконні дії Російської Федерації чи її окупаційної адміністрації; саме Російська Федерація як держава-окупант несе відповідальність за порушення прав цивільного населення; за фізичними та юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Закон фіксує той факт, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації, яка суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи.
Тим самим визначено відповідальність Російської Федерації за всі порушення прав і свобод людини та громадянина, створено юридичні підстави для повернення у майбутньому фізичним та юридичним особам майна, що було незаконно у них відібрано. На думку законодавця, саме ці положення в майбутньому будуть основою для захисту громадянами своїх прав у національних та міжнародних судах.
Однак мушу зазначити, що не можна змусити людей любити та молитися так і тим Богам, як комусь хочеться. Я так кажу з огляду на феєричний (часто «з голосу») досвід державотворення та законотворення значної кількості обранців під куполом ВР.
Через декларативний характер Закону лише час та життя покаже, наскільки ефективною буде діяльність органів державної влади з реалізації його положень, насамперед, щодо захисту прав і свобод людини.
“Вечірній прайм”. Телеканал “112 Україна”. 20 лютого 2018 року.
– Доброго вечора, пане Анатолію. Майже чотири роки в Україні триває неоголошена війна з Росією. За всі ці роки скільки полонених з російськими паспортами затримала, взяла в полон українська армія?
Матіос: Я передбачав це питання, але сьогодні я хотів би почати з того, що сумно говорити про наслідки. А наслідки відбулися рівно чотири роки назад, коли починаючи з 18-21 лютого, ні за будь яких причин і нагальних потреб загинули люди, які світло вірили, що ми через ці чотири роки будемо в іншій країні. Ми дійсно в іншій країні – це країна, яка перебуває в війні.
– Вона краща чи гірша?
– Вона стала полігоном для випробування великих політичних вправ країн-гегемонів, до яких відносяться країни, які володіють ядерною зброєю. Україна, на жаль, не маючи ядерної зброї, повинна послуговуватися застарілою зброєю часів Радянського Союзу. І дуже важливо було отримати сигнал у вигляді тих самих Javelin. Що стосується громадян, то військовими спецслужбами було затримано за різних обставин 11 громадян РФ, вони встановлені. Три кадрові військовослужбовці. Відносно всіх обвинувальні акти направлено до суду – це участь у терористичних організаціях, і постановлені вироки, які не скасовані. Тобто, вся лінійка українського законодавства пройдена, і це є документальні дані, які нам дають можливість звертатися, і ці документи передані вже через МЗС саме до міжнародних судових інституцій на підтвердження факту форми участі сусідньої країни в гібридній війні. Ми всі користуємося айфонами, але забуваємо ходити до бібліотеки. Ми всі живемо новинною стрічкою, не зовсім часто намагаючись вникнути в суть проблематики. Як можна захоплювати військовополонених, якщо не вести наступальних дій? А ми приречені їх не вести, оскільки ми реально розуміємо, що економічний потенціал наших країн не співрозмірний: Росії й України. На території Донецької і Луганської областей російськими військовими сформовано два армійські корпуси: це “перший армійський корпус народного ополчення ДНР” зі штабом у Донецьку і “другий армійський корпус народної міліції” зі штабом у Луганську. Утворені армійські корпуси укомплектовано за рахунок незаконних збройних формувань місцевого населення, частини прибулого з РФ чоловічого населення, яке з тим чи інших мотивів вирішило підтримати бойові дії на території суверенної держави, і за рахунок військових радників, військових офіцерів ЗС РФ, з прямим підпорядкуванням 12-му командуванню резерву Центру територіальних військ Південного військового округу ЗС РФ. Тобто, центр прийняття штабних, управлінських і інших рішень знаходиться на території суміжної держави. Це суха штабна і військова статистика, яка дає розуміння: проти нас воює відформатована, добре в “військторгу” екіпірована і забезпечена військова сила. Більше 35 тис. осіб, 5 бригад, 3 окремі полки, 3 окремі батальйони, 2 окремі роти, 5 батальйонів територіальної оборони. Понад 18 тис. осіб військових тільки в так званій “ДНР”. 320 танків, 600 бойових броньованих машин, 250 гармат, 130 реактивних систем залпового вогню. Це те, що з “військторгу” чогось появилося на території Донецької області. Це тільки Донецька область. Так само в мене є статистика і по іншим. Мені чи державі можуть закидати – чому так мало росіян? Ми не воюємо з Росією, ми стоїмо на мінському процесі, щоби метастази розбалансування і зруйнування нашої держави і посягання на її суверенітет не пішли далі. Військова потуга, військові потенціали надзвичайно різняться між Росією й Україною. Нам потрібно повернути контроль за кордоном. Після того, як за кордоном, який є між Росією й Україною, буде встановлений контроль, життя цих так званих квазіреспублік закінчиться протягом місяця – мої глибокі переконання і знання.
– На окупованих територіях Донбасу яка загальна кількість російських військових?
– Вона коливається в період тих чи інших етапів ескалації чи затихань, але сумарно до 40 тис. озброєних людей, які мають відповідний вишкіл за рахунок офіцерів РФ. Контингент безпосередньо росіян у різні періоди коливався від 3000 військових РФ до 16000, що підтверджують дані розслідування і дані розвідки. Коли були трагічні події під Іловайськом, максимальний контингент тоді військової прямої присутності на території України складав декілька тактично-батальйонних груп із загальною кількістю танків, бронетехніки, гармат і “Градів”, більше 16 тис. осіб. Це пряме було вторгнення.
– Від 3000 до 16000 тих, хто має російські паспорти, і всього лише 3 військовополонених, які мають російські паспорти?
– У нас немає військовополонених, і в нас немає активних наступальних дій. Всі ці люди або з якихось причин перетинали лінію розмежування і були встановлені як такі, що брали участь у збройних сутичках, або виконували функцію розвідувально-диверсійних груп і були захоплені при виконанні цих завдань.
“Подія” з Миколою Вереснем. Телеканал Прямий. 5 лютого 2018 р.
Генпрокуратурою спільно з СБУ припинено незаконну схему добування криптовалюти для фінансування тероризму. Брифінг. 01 лютого 2018 р.
Управлінням з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України за оперативним супроводженням Служби безпеки України 31 січня 2018 року проведено спецоперацію щодо фіксації та припинення незаконної схеми ввезення на митну територію України без належного митного оформлення обладнання та засобів криптографічного захисту інформації, які в подальшому використовувались як обладнання для добування криптовалют, а частина коштів через електронні гаманці «QIWI» та «Яндекс гроші», які офіційно заборонені на території України, скеровувалася на фінансування незаконних збройних формувань «ЛНР» та «ДНР» для закупівлі військової екіпіровки, спорядження, зброї та боєприпасів.
За результатами обшуків на території м. Києва, Київської та Черкаської областей було виявлено та вилучено більше 400 ферм для майнінгу криптовалют, понад 1000 блоків живлення, понад 1000 відеокарт, близько 1500 жорстких дисків, близько 500 материнських плат, ноутбуки, системні блоки, документи, у тому числі, які підтверджують перерахування коштів на територію з банківськими реквізитами Російської Федерації.
У ході обшуку за фактичним місцем розташування так званої «ферми» у м. Черкаси встановлено несанкціоновану врізку в загальну мережу електроенергії, за результатами якої зафіксовано несплати коштів за використану електроенергію на загальну суму, за попередніми підрахунками, близько 800,000 грн.
Слідством здобуті данні про коло осіб, які сприяли незаконному ввезенню товарів подвійного призначення, зараз вживаються заходи для встановлення місця знаходження організатора цієї незаконної оборудки, а також його доставляння до органів досудового розслідування.
Кримінальне провадження розслідується за ст. 258-5 (фінансування тероризму), ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) КК України.
Наразі вилучене майно оглядається, вирішується питання про визнання його речовими доказами у кримінальному провадженні та арешту. Проводяться інші слідчі та процесуальні дії для фіксації кримінального правопорушення та збирання доказів.
«За нашими даними зазначені криптовалюти були використані незаконними збройними формуваннями на території «ЛНР» та «ДНР» для фінансування військових акцій, крім того вони були використані для фінансування інформаційних акцій проти нашої держави», – повідомив Олександр Климчук.
Брифінг. 06 жовтня 2017 р.
Головною військовою прокуратурою за рішенням суду передано до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, частину арештованого майна членів злочинної організації Януковича – Клименка.
У п’ятницю, 6 жовтня 2017 року, під час спільного брифінгу з Антоном Янчуком – Головою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, поінформовано про передачу арештованих активів членів злочинної організації Януковича – Клименка до Національного агентства.
Військова прокуратура вперше в історії правоохоронних органів держави сьогодні фактично передає до відання, управління і розпорядження Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, майно, арештоване у кримінальному провадженні по розслідуванню діяльності злочинної організації Януковича – Клименка.
Колишній голова Державної податкової служби України та в подальшому Міністр доходів та зборів України О. Клименко підозрюється в участі в організованій екс-президентом В. Януковичем злочинній організації, вчиненні у її складі тяжкого злочину у сфері службової діяльності, що заподіяло тяжкі наслідки державі у вигляді матеріальної шкоди у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та у вчиненні у 2011-2017 роках легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, організованою групою в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 209 КК України.
З метою запобігання можливості приховати та відчужити майно, здобуте протиправним шляхом за кошти, отримані в результаті вчинення інкримінованих фігуранту злочинів, органом слідства накладено арешт на 154 об’єкти нерухомого майна, 22 транспортних засоби, 1000 залізничних напіввагонів загальною вартістю понад 800,000,000 грн та корпоративні права юридичних осіб на загальну суму понад 400,000,000 грн. Крім того, урядом Князівства Ліхтенштейн заморожено активів О. Клименка та його близького оточення на загальну суму близько 20,000,000 доларів США.
Після передачі кримінального провадження до Головної військової прокуратури було накладено арешт на грошові кошти компанії нерезидента України, кінцевим власником якої є підозрюваний О. Клименко.
Наразі органом слідства за рішенням слідчого судді до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, передано частину арештованого майна, з метою забезпечення його збереження та збільшення економічної вартості.
Голова Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Антон Янчук відзначив конструктивність та оперативність співпраці.
Завжди винний той, хто командує. Інтерв`ю “Українській правді”
– Військова прокуратура працює недавно, менше 6 місяців, але це вже достатній строк, тим більше в умовах війни. Де результати, де резонансні справи?
– Iнститут військових прокуратур був скасований Радою ще у 2012 році. У мотивацію цього рішення я, за браком часу, не хочу заглиблюватися – так відбулося. Залишилися цивільні прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері. На мою думку, це було щось таке між живим і мертвим, для номінального споглядання за тим розвалом армії, який відбувався.
Скажу так, що після мого призначення на посаду, нам довелося “з коліс” входити в реалії війни, які вже склалися на той час в Україні.
Нам довелося у найкоротші терміни розробити проект змін до закону “Про прокуратуру”, пройти купу всілякої бюрократичної й іншої, у якійсь мірі, політичної, діяльності для того, щоб обґрунтувати керівництву держави нашу позицію та особливо переконати депутатський корпус у необхідності такого кроку й проголосувати вже під кінець каденції Верховної Ради минулого скликання.
У серпні місяці таке рішення було прийнято. З моменту розроблення проекту пропозицій до голосування у Верховній Раді і підписання президентом змін до закону пройшло 10 днів.
Це надзвичайно швидко, тим більше в умовах особливого періоду, у якому ми вже на той час перебували. За штатом у нас визначено 566 посад оперативних працівників, 456 – в регіонах, з них 97 – слідчих.
– Поясніть, будь ласка, ви контролюєте тільки ситуацію в армії, чи ще МВС, СБУ, інші силові структури?
– До нашої компетенції відноситься виключно те, що стосується військових формувань. Це – Національна гвардія, СБУ – за винятком її оперативно-розшукової діяльності, проведення досудового слідства та роботи спецпідрозділів, Міністерство оборони та Збройні Сили, Державна прикордонна служба, Служба зовнішньої розвідки, тобто всі ті відомства, де проходять військову службу.
Крім того, до сфери нашої діяльності відносяться підприємства оборонно-промислового комплексу. Ми не впливаємо на міліцію, лише Нацгвардію.
– А добровольчі батальйони підпадають під контроль?
– Якщо ви маєте на увазі добровольчі батальйони, які мають назву, схожу на футбольні клуби – “Азов”, “Шахтарськ”, “Донбас”, то це – батальйони патрульно-постової служби спеціального призначення. Вони створені і обліковуються в системі Міністерства внутрішніх справ і відповідно підпадають виключно під дію закону “Про міліцію”, а у випадку вчинення злочинів – під загальні норми Особливої частини Кримінального кодексу. Навіть коли вони перебувають у зоні АТО.
– У вашому голосі відчувається якийсь скепсис щодо добровольчих батальйонів…
– Скепсис – це ваше суб’єктивне враження. Просто є дилема. Добровольчі батальйони в системі МВС не підпадають під дію військових статутів і відповідно не несуть відповідальності за вчинення тих чи інших дій, що можуть кваліфікуватися як військові злочини.
Я зараз не говорю про те, що вони вчиняли такі протиправні дії, чи не вчиняли. Але на практиці виходить, що інколи, при виконанні фактично ідентичних бойових завдань межа, кваліфікація і міра відповідальності за вчинені протиправні дії або бездіяльність для таких батальйонів і військових ЗСУ та Національної гвардії є кардинально різна.
– Якими є основні больові точки української армії чи силових формувань, це що: боягузтво, непрофесіоналізм, крадіжки? За ці 6 місяців які ви виділили основні проблеми?
– Крім правопорушень, до яких дещо звикло суспільство, які на слуху, – крадіжки, хабарництво … Останнє процвітало і, напевно, в якійсь частині, буде процвітати, особливо під час мобілізації, насамперед, серед “нечистих на руку” посадовців військкоматів.
Але для нас найголовнішим було максимально попередити, знівелювати негативні наслідки та унеможливити те, що загрожує обороноздатності будь-якої країни.
Що саме? Військовий повинен виконувати статути, де всі його дії чітко регламентовані, практично кожний крок.
Основною проблемою стало те, що переважна більшість людей, які номінально за військово-обліковими спеціальностями рахувалися такими, що готові до виконання бойових та інших завдань Збройних Сил, після мобілізації фактично потрапили в абсолютно нове і досить важке для себе середовище, де кожна хвилина підпорядкована необхідності суворого виконання встановлених правил та дотримання військової дисципліни.
До того ж, всі події, які відбуваються в зоні АТО, а це по суті військові операції, дуже суб’єктивно сприймаються кожною окремо взятою особою, не кадровими військовими, не контрактниками, а насамперед тими, хто був відмобілізований у першу, другу, третю хвилі мобілізації.
Так от, найбільш розповсюдженими злочинами, які вчиняються такими військовослужбовцями, є непокора, самовільне залишення служби, дезертирство, ухилення від військової служби іншим способом.
Чому у мене прозвучав скепсис? Бо добровольчі батальйони Міністерства внутрішніх справ не підпадають під ознаки цих кримінально-карних діянь, хоча фактично вони мають місце. Я не хотів би виносити ці дані на широкий загал, щоб їх зараз використовували у власних цілях, але загальні цифри неоптимістичні.