Війна є чорно/білою. В усіх сенсах. Що б про неї не писали або розповідали, на війні треба бути постійно. Треба в ній жити. Багато чого треба…

Я не живу тут.

Так, багато буваю на Сході нашої України – робота така, але не живу тут постійно, як багато наших бійців.

Багато разів збирався написати про те, що бачив, бачу та, напевно, ще побачу.

Але… як тільки повертався у «мирно кольоровий», не чорно/білий Київ, бажання зникало.

І чомусь завжди згадував Орвелла. Ось це… «Щоб вижити, потрібно битися, а коли б’ються, неможливо не забруднитися. Війна — зло, але часто менше зло. Ті, що взяли меч, гинуть від меча, а ті, хто не взяв меч, гинуть від хвороб. Уся військова пропаганда, усі крики, брехня і ненависть йдуть завжди від людей, які на цю війну не підуть.»

Ну ось таке!)

Для тих, хто не знає:

– Лівий Орвелл зневажав усіх, особливо тих лівих, хто любив теоретизувати про ситуації, в яких ніколи не побував. Це мені зрозуміло і близько. Я не є лівим за своїми поглядами, як класик антиутопії, але я можу здогадуватись про його мотиви. Але мені важко зрозуміти-як лівий радикал Орвелл закінчив життя аполітичним лібералом, а наприкінці життя передав властям список більше ста активістів лівого руху, за якими слід стежити?

Мені дійсно важко зрозуміти ці мотиви Орвелла, але напевно він розумів/виправдовував себе/знав що і чому робить.

Напевно він теж думав-що ж там є між ч/б війною та відтінками кольорів мирного життя.

Орвелл насамперед зараз багато чому може навчити. Хоча б цьому висновку:

Щоб ми з вами не опинились в АНТИУТОПІЇ! Щоб дати мир та спокій нашим майже 4,5 мільйонам співвітчизників по ту лінію розмежування – треба знайти саме цю різницю між ч/б та відтінками кольорів.

І ВОНА, ЦЯ РІЗНИЦЯ ТОЧНО Є!

А тим, хто любить теоретизувати про ситуаціі, у яких ніколи не бував/ чи вже відпочиває на парламентсько-канікулярних морях/океанах або точить зуби для політичного реваншу можу сказати одне – WELCOME TO WAR!

На сьогоднішніх фото: чорно біла героїчна 92 бригада, Авдіївська промка, шахта Бутовка, міст у Донецьку, куди ми обов’язково скоро повернемося, чорно білі окопи багнюки і поту, рясно политі кров’ю українського ВОЇНА.

Читати далі…→

04.07.2018 року Головною військовою прокуратурою повідомлено про підозру одному із колишніх народних депутатів України у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257 (організація озброєної банди з метою нападу на окремих осіб); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146 (організація викрадення людини – полковника міліції, з корисливих мотивів, за попередньою змовою організованою групою, способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, із застосуванням зброї, що спричинило тяжкі наслідки); ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 (організація вбивства полковника міліції – умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчиняла умисне вбивство); ч. 3 ст. 27, ст. 348 (організації вбивства працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків); ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 263 (організація придбання, зберігання, носіння вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів без передбаченого законом дозволу); ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 146 (організація готування викрадення людини – керівника банківської установи, з корисливих мотивів, за попередньою змовою організованою групою, способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, із застосуванням зброї, що могло спричинити тяжкі наслідки) та ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 (організація готування до вбивства керівника банківської установи – умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство) Кримінального кодексу України.

…Організатор вбивства на той час встановлений не був, а справа стосовно нього виділена в окреме провадження. Військовими прокурорами активізовано роботу у кримінальному провадженні, у результаті чого отримано беззаперечні докази, які дозволили встановити та притягти до кримінальної відповідальності організатора вказаного умисного вбивства…

Мотивами замовлення вчинення зазначеного злочину стали помста за професійну діяльність полковника міліції та бажання перешкодити останньому продовжувати виконання своїх обов’язків.

Так, ним виявлено конвертаційний центр, який діяв на базі комерційного банку у м. Донецьк, кінцевим бенефіціаром якого був один із колишніх народних депутатів України. Діяльність зазначеного конвертаційного центру правоохоронцями була припинена, до кримінальної відповідальності притягнуто три службові особи указаного банку.

Подальша професійна діяльність співробітника МВС була спрямована на виявлення та припинення протиправної діяльності інших конвертаційних центрів на території Донецької області, що не влаштовувало замовника злочину.

Читати далі…→

Так. Я маю досвід. Подекуди, на погляд тих, чи інших непоінформованих, – заздрісно успішний:

• «совіцьке» село, на страху пронизане комуністичною пропагандою;
• у 14-річному віці від батьків вчитись життя в обласному центрі;
• 2 роки армії на зламі СРСР; -напівголодні 90-ті;
• дико динамічний (аж до розриву країни) початок 2000-них, коли у прокуратуру надовго рекрутували “піскунівських”, що на практиці не цуралися і привнесли у ПРАВО слово “хабар”;
• «демократичні» аж до державного хаосу взаємопоборення 2005-2009;
• чотири роки державного (винятково українського) культурного занепаду і тотального “кримінального шансону” недобутої каденції “легітимного” Януковича;
• СЕНС і СМИСЛ сплаченої кров’ю ГІДНОСТІ початку 2014… – а далі кров: ВЕЛИКА людська українська КРОВ 2014-2018 за законами МИРНОГО ЧАСУ(!!!);
• війна, що стала ВІЙНОЮ без назви і без дати навіть приблизного її закінчення.

Як жити з цим притомній більшості тих, хто думає і відчуває так, як я?! Почасти мій досвід життя – це болючі синці і частково загоєні травми трОщення. Але вже суцільна для всіх ТРОЩА навіть найпростіших людських СЕНСІВ і СМИСЛІВ триває. І це не просто КРАХ окремо взятого життя, а моє щире і болісне НЕрозуміння подальшого руху ДЕРЖАВИ і КРАЇНИ, де я народженим, як умію, живу та люблю.

Після таких разючо різних 80х-90х-кінця і початку 2000х – на обрії уже видніються мої життєві 50. Запитую себе – а що у перспективі? Пошматована країна, що навіть із зовні нав’язаними кейсами ніяк не знайде спромоги на свою тверду Державу? Хаос під назвою реформ, що у мирних ніби містах вистрілами та вибухами щодня шматує страхом чи не кожне людське життя? Що далі? А далі – моє та нашої Держави примарне майбутнє у примітиві броунівського руху набридлих аж до оскомини політиків, що не у змозі продукувати розумні СЕНСИ і СМИСЛИ життя, скільки би вони не вживали слова “новий” і «реформи».

Перефразую вічне – “Знання примножують смутки, глибокі знання- їх глибину”. Соціальні ліфти ( як у будинках під обслуговуванням ЖРЕПівськими швондєрами) – недієздатні та реально засрані: нещирістю, злістю, скепсисом та зневагою до абсолютно всіх державних інституцій. То де мені – мало не до блювотиння обізнаному у теперішніх реаліях України, а на думку інших – заздрісно успішному-, посеред оцього всього шукати нові СЕНСИ і СМИСЛИ? Може, ВИ знаєте? Я знаю…. Але чи це комусь потрібно?! Нерідко жорстока і жорстка правда, озвучувана мною, доводить до люті і тих, хто РОЗУМІЄ, і тих, хто живе за принципом «аби не гірше». І ось я питаю: ми, ми всі, сущі саме в такій Україні, якою вона є тепер, ГОТОВІ СЛУХАТИ І ЧУТИ ПРАВДУ? Чи тільки “абиякосьбуде” чекатимем на преференції від тих, хто раз по раз десятки років бреше нам і бреше? І бреше лиш тому, що ми найбільш “притомні” і сприйнятні до брехні, а не до ПРАВДИ під своїми іменами.

Джерело УНН