Щиро вітаю колектив військової прокуратури України з нагоди 5-річчя відновлення її діяльності! Це відбулося у розпал війни з 14 по 24 серпня 2014 року.
Розпочавши свою роботу в найважчі – криваві – для нашої Батьківщини часи, в умовах жорстокої і немилосердної (нелюдської) російської агресії військові прокурори довели державі та суспільству спроможність виявляти і реагувати на потенційні загрози національним інтересам та обороноздатності держави.
За прикладом наших воїнів на фронті кожен з вас твердо і професійно, нерідко з ризиком для життя і збитками для здоров’я виконує свою роботу не через страх, а на совість, не сподіваючись на публічну похвалу і не розраховуючи на особливу підтримку. Ми не роздаємо державні нагороди чи похвальні листи тим, хто потрапляє у поле нашої уваги, – ми боронимо Українську державу іменем чинних законів України. Саме цим ми, Військова прокуратура, боронимо честь, гідність та героїзм справжніх воїнів і героїв. І про результати цієї роботи ми маємо повне право доповідати суспільству, не опускаючи очей.
На жаль, політики без належного державницького досвіду не вперше намагаються знехтувати потребами особливого часу для нашої країни і позбутися військової прокуратури заради вельми сумнівних переваг, не аналізуючи помилок своїх попередників. Не аналізуючи досвід та аргументи наших союзників, як захистити воїнів і не потурати ворогам. Тих самих союзників, на кого ми весь час посилаємося і мали б брати собі за взірець – Ізраїль та США.
Але я впевнений, що час та війна, як ті лікарі для хворих, обов’язково все і всіх, як завжди, розставлять по своїх місцях. Бо ми з вами – як і вся країна – служимо в умовах, коли немає часу не тільки на поразку, але й немає часу на помилку.
Щиро бажаю вам і вашим родинам міцного здоров’я, усіляких гараздів і твердості на обраному шляху військового служіння Батьківщині, а також незмінного оптимізму.
З великою повагою до кожного,
Заступник Генерального прокурора –
Головний військовий прокурор А.Матіос
Головною військовою прокуратурою у вівторок, 20.08.2019 року, в приміщенні Генеральної прокуратури України проведено круглий стіл на тему: «Воєнні злочини в контексті збройної агресії Російської Федерації проти України. Розслідування таких злочинів та взаємодія з міжнародними і громадськими організаціями під час їх документування». Участь у заході взяли Головний військовий прокурор, військові прокурори, представники ГУР МО України і СБ України, Голова та співробітники Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, головний редактор Інтернет – видання «Цензор.Нет», а також ряд громадських та правозахисних організацій, серед яких громадські організації «Українська Гельсінська спілка з прав людини», «Мирний берег», «Безпека та взаємодія в Україні», «InformNapalm» та інші. Під час проведення заходу були висвітлені питання документування військових злочинів, вчинених учасниками терористичних організацій та військовослужбовцями ЗС РФ на Сході України, проблематику збирання доказів вчинення зазначених злочинів, а також особливості взаємодії з цього приводу з громадськими і правозахисними організаціями, правоохоронними і розвідувальними органами України, міжнародними організаціями.
Підкреслено, що лише завдяки плідній співпраці з указаними організаціями та правоохоронними і розвідувальними органами вдалось здобути значний масив доказів системного та широкомасштабного вчинення військових злочинів представниками влади та ЗС Російської Федерації, а також учасниками підконтрольних їм терористичних організацій. Зазначені матеріали опрацьовано, систематизовано, переведено на англійську мову та направлено до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду для прийняття рішення про відкриття провадження за указаними фактами.
Особливу увагу було приділено обговоренню питання результатів розслідування Іловайської трагедії. За даними досудового розслідування, проведеного слідчими та прокурорами, установлено чисельні факти вчинення військових злочинів військовослужбовцями ЗС РФ як під час виходу з оточення підрозділів ЗС України та добровольчих батальйонів, так і після – під час перебування українських військових та добровольців в полоні у представників терористичних організацій.
Дослідження обставин Іловайської трагедії в цілому завершено. Водночас кінцеве процесуальне рішення у кримінальному провадженні буде прийнято після забезпечення виконання вимог ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України щодо повного та неупередженого розслідування (завершення проведення допитів кожного українського військовослужбовця з відомих їм обставин Іловайської трагедії, а також вчинення підрозділами ЗС РФ воєнних злочинів – віроломного вбивства українських військових під час їх виходу з оточення, ненадання медичної допомоги пораненим і залишення їх у безпорадному стані, розстрілів полонених, жорстокого поводження з ними тощо), а також притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
Згідно висновків судових експертів та результатів аналізу інших здобутих доказів, єдиним фактором, який знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з Іловайською трагедією, є військова агресія Збройних Сил Російської Федерації у вигляді прямого вторгнення на територію України та подальше вчинення військовими країни-агресора воєнних злочинів.
За результатами слідства та на підставі зібраних доказів повідомлено про підозру першому заступнику начальника ГШ ЗС РФ М. Богдановському у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканість України), ч. 2 ст. 437 (ведення агресивної війни), ч. 2 ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисним вбивством) КК України. Зазначений високопосадовець безпосередньо здійснював командування і контроль підрозділів ЗС РФ під час їх вторгнення на територію України у серпні 2014 року та спільно з іншими особами організував віроломне вбивство українських воїнів біля м. Іловайськ. М. Богдановського оголошено у розшук, судом надано дозвіл на його затримання. Також під час проведення круглого столу військовими прокурорами висвітлено питання розслідування військових злочинів, пов’язаних з порушеннями правил та звичаїв ведення війни, що стосуються жорсткого поводження з полоненими українськими військовослужбовцями та добровольцями. Зокрема, наголошено на тому, що в Україні саме військовою прокуратурою запроваджено практику притягнення до відповідальності за вчинення військових злочинів за ст. 437 (планування, розв’язання та ведення агресивної війни) та ст. 438 (порушення правил та звичаїв ведення війни) КК України. Зазначена практика знайшла підтримку і серед судів України, якими за результатами розгляду обвинувальних актів винесено ряд обвинувальних вироків за вчинення цих злочинів як військовослужбовцями ЗС РФ так і учасниками терористичних організацій.
Водночас, виявилась ефективною робота військових прокурорів з громадськими організаціями при розкритті вчинення воєнних злочинів. Зазначена взаємодія дозволила виробити алгоритм обміну інформацією, при якому оперативно у короткий час прокурорами та слідчими ГВП отримувався значний масив відомостей, що свідчив про вчинення конкретним злочинцем конкретних протиправних дій у конкретному місці і проти конкретних потерпілих. Як наслідок, злочинці, що вчиняли жахливі воєнні злочини, затримувались, притягувались до кримінальної відповідальності та поставали перед Українськими судами. За здобутими слідством доказами упродовж 2014–2018 років бойовиками збройних груп терористичних організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» на окупованих територіях Донецької і Луганської областей утворено 160 місць незаконного утримання в умовах позбавлення волі полонених українських військовослужбовців та цивільних осіб, у тому числі журналістів і волонтерів, що носило масовий характер.
Так, 94 таких місць було утворено в Донецькій області та 66 – в Луганській області.
Управлінням процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом сприяння Слідчим комітетом Російської Федерації терористичним організаціям «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» шляхом притягнення завідомо невинних громадян України до кримінальної відповідальності та жорсткого поводження з ними.
У ході досудового розслідування встановлено, що на окупованих територіях Донецької та Луганської областей створені незаконні організації, зокрема «Спеціальна комісія з фіксації та збору доказів військових злочинів української влади на Донбасі» та «Громадська організація «Справедливий захист», які здійснюють свою протиправну діяльність щодо фіксації та розслідування так званих злочинів геноциду, злочинів проти людяності, військових злочинів, які начебто вчиняються державою Україна.
Члени та активісти вказаних організацій беруть активну участь та сприяють діяльності терористичних організацій так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки.
Так, учасники зазначених комісій, нагнітаючи атмосферу ненависті і несприйняття української держави та влади серед громадян України – мешканців окупованих територій Донецької та Луганської областей, які постраждали від військових обстрілів терористичних організацій так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», організували отримання заяв від місцевих мешканців, що загибель їх родичів, отримання ними тілесних ушкоджень, каліцтв, знищення та пошкодження майна та житла, відбулося внаслідок умисних дій військових Збройних Сил України за наказами військового та політичного керівництва України.
В подальшому зібрані матеріали використовувались для подачі позовних заяв до Міжнародного кримінального суду та Європейського суду з прав людини, зазначаючи в якості відповідача державу Україна.
За період з тільки 2018-2019 років від імені мешканців окупованих територій Донецької області підготовлено та направлено 1539 позовів до МКС та ЄСПЛ.
Допитані у ході розслідування підписанти зазначених позовів не підтвердили своє авторство та наголосили про відсутність будь-яких відомостей щодо участі Збройних Сил України у здійснених обстрілах мирного населення.
20.08.2019 голові та активному члену «Спеціальної комісії з фіксації та збору доказів військових злочинів української влади на Донбасі» – так званим «Міністру закордонних справ «ДНР», «уповноваженому з прав людини ДНР», а також голові та члену ГО «Справедливий захист» повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Процесуальна робота у документуванні злочинної діяльності незаконно створених організацій так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки» триває.
Про причини Іловайської трагедії в 2014 році, про роль начальника Генштабу ЗСУ Віктора Муженка і Верховного головнокомандувача Петра Порошенка в битві за Іловайськ, хто ухвалив рішення вивести війська з Дебальцевого, а також, як розслідується справа про збитий російськими терористами літак Іл-76 під Луганськом.
00:17 Справа про Іловайськ
2:44 Причини загибелі військовослужбовців: чи були можливості у командування ЗСУ врятувати оточені підрозділи
3:50 Хто віддавав наказ захопити Іловайськ. Роль начальника Генштабу ЗСУ Віктора Муженка
7:20 Хто вів переговори з керівництвом армії Росії про вихід з оточення “зеленими коридорами”
8:00 Роль Верховного головнокомандувача Петра Порошенка в Іловайській трагедії
15:14 Заява колишнього командира добровольчого батальйону “Шахтарськ” Всеволода Філімоненка про “роздачу грошей” добробатам на нараді у Геннадія Корбана перед штурмом Іловайська
17:00 Інсинуації навколо справи про Іловайськ
20:39 Справа генерала Віктора Назарова щодо збитого під Луганськом літака Іл-76
24:23 Військова операція в Дебальцевому. Генерал Геннадій Воробйов
31:03 Майбутнє військової прокуратури. Військова юстиція
Під час зустрічі представників делегації було поінформовано щодо результатів розслідування низки актуальних кримінальних проваджень, розпочатих за фактами вчинення в районі проведення АТО/ООС злочинів, пов’язаних із свавільним позбавленням волі, катуванням, жорстоким поводженням, порушеннями прав людини, посяганням на власність цивільних осіб тощо.
Висловлено деякі зауваження до звітів, які публікуються Місією ООН щодо стану дотримання прав людини в Україні, а також про активні зусилля Головної військової прокуратури, спрямовані на повне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень, вчинених всіма сторонами збройного конфлікту.
Загострено увагу делегації на необхідності збільшення числа робочих зустрічей для обміну даними та думками перед підготовкою майбутніх звітів Моніторингової Місії ООН.
Голова Місії, пані Фіона Фрейзер, відзначила значні зміни у сфері захисту прав людини в Україні, одночасно позитивно оцінивши роботу Головної військової прокуратури.
За результатами зустрічі було висловлено готовність до подальшого співробітництва у сфері захисту прав людини в Україні та обговорено шляхи реалізації спільних проектів.
5 червня 2019 року Національним антикорупційним бюро поширено недостовірну інформацію про те, що нібито Головна військова прокуратура не надала доступ до матеріалів кримінального провадження про корупцію в Укроборонпромі під час постачання запчастин оборонним підприємствам.
Наголошую – це абсолютна брехня. Ще раз наполегливо нагадую, що в березні 2016 року 87 аркушів доказів я особисто, ось у цьому кабінеті офіційно передав директору НАБУ Артему Ситнику. Передані йому матеріали свідчили про ймовірну причетність ряду цивільних та посадових осіб, а також безпосередньо детективів НАБУ до вчинення корупційних дій та можливого отримання хабарів, тобто вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
Такими справами за існуючим Законом має займатися виключно НАБУ. Але після довгих трьох років бездіяльності та розповідей про те, що всі протидіяли НАБУ у цьому розслідуванні, що для пошуків «відбілювача» ця установа та її керівництво видало чергову порцію брехні на Генеральну та військову прокуратуру.
Перша правда в тому, що я стверджую і можу це підтвердити документами, що детективи НАБУ за їх запитом у березні 2019 року отримали від нас повний доступ до всіх матеріалів кримінального провадження. Детективи НАБУ скопіювали всі необхідні їм матеріали у повному обсязі. Це підтверджує складений і підписаний ними протокол. Це є офіційний процесуальний документ. Для тих, хто ігнорує та не знає вимог Кримінального процесуального кодексу України, а саме детективам і керівництву НАБУ, вчергове пояснюю та нагадую норми Закону. Документи про особисте листування будь-якої особи можуть бути видані детективу НАБУ або іншій особі лише на підставі судового рішення, що регламентовано статтею 14 Кримінального процесуального кодексу України. За 3 місяці детективи НАБУ такого дозволу судді не отримували і до Головної військової прокуратури не передавали. Будь-яких запитів про бажання ознайомитись з матеріалами цього провадження протягом трьох років з 2016 по 2019 рік – до виникнення скандалу і журналістського розслідування з боку НАБУ до Головної військової прокуратури не надходило.
Правда друга: я офіційно ще раз наполегливо нагадую шукачам цього «відбілювача» – тобто керівництву НАБУ – на момент ознайомлення детективів НАБУ зі справою в Головній військовій прокуратурі технічні термінали перебували на експертизі для підтвердження автентичності їх змісту, детективам були надані для ознайомлення процесуальні документи про призначення і проведення такої експертизи. Без рішення суду та всупереч елементарній логіці спробу в поза процесуальний спосіб отримати технічні мобільні термінали здійснював детектив НАБУ Л. Саме він був зазначений у листуванні як посадова особа НАБУ, яка отримувала корупційні презенти та вчиняла інші дії на користь тих, хто діяв незаконно в оборонній сфері, саме цей детектив був притягнутий лише до дисциплінарної відповідальності керівництвом НАБУ за фактами грубих процесуальних порушень у вигляді бездіяльності під час трьохрічного розслідування корупції в оборонній сфері. Слідчі ДБР здійснюють розслідування у кримінальному провадженні за фактами вчинення кримінальних правопорушень за ст.ст. 364, 368 КК України, тобто про зловживання службовим становищем та отримання хабарів, ймовірну причетність до яких має детектив НАБУ Л. Детективами НАБУ вже отримано доступ до матеріалів експертизи, проведеної у кримінальному провадженні і експертиза підтвердила автентичність листування на носіях інформації з листуванням на мобільних терміналах.
Правда третя у тому, що керівництво НАБУ безпідставно звинувачує прокурорів військової прокуратури у нібито вчиненні «процесуального опору» працівникам НАБУ під час розгляду слідчим суддею клопотання про тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження.
Нам потрібні дієві силовики, зокрема, і в НАБУ теж, суспільство втомилося, суспільство вкрай розлючене, суспільство ненавидить всіх, хто говорить від імені держави, не можучи довести свою спроможність будь-що зробити.
Матіос: Добрий вечір. Чудовий. Коли є що читати, дивитися, є що аналізувати, то це їжа. А коли є їжа – ти не голодний, ти не протестний.
– Мабуть, “голодувати” не доводиться в нинішніх реаліях.
– Є їжа, а є фастфуд. Якщо перехопити, то це фастфуд. Якщо ґрунтовно поїсти, то домашня їжа. Тому думаємо, спілкуємося, щось обговорюємо, на щось не зважаємо. І дивимося, що загальний тренд і тенденції фастфуду дедалі більше переважають в усьому світі. Всі кудись поспішають, ніхто не хоче зупинитися й озирнутися на такі речі, як історія. Історія незмінна. Вона еволюційно розвивається, змінюються декорації, динаміка, але ж, по суті, нічого не змінюється. Добро – зло, сюрреалізм – спроможність, дія – бездіяльність, слова – вчинки тощо.
– Аби тільки від такого фастфуду не заробити виразку.
– Для будь-якої виразки є медична, фармацевтична та інша “мафія”, як кажуть, тому що найбільша мафія – це фармацевтична. Оскільки всі хворіють, всі стрижуться, то є дві професії, вічні: перукар і той, хто дає нам ілюзію, що ми виживемо, вживаючи ті чи інші пігулки.
– Ви, як кажуть, вже на валізах?
– Ще раз?
– Чемоданний настрій?
– З приводу?
– Тренд зараз такий.
– Ніколи не відчував себе на валізах. Перше: немає причини. Друге: немає тренду. Третє: воєнний статут, який передбачає валізи, це втеча або дезертирство. У мене до жовтня військовий контракт. Я так розумію, що війна не закінчиться в тій формі, в якій вона є, і, будучи свідомим українцем, напевно, доведеться продовжити контракт і служити далі. А наявність військового контракту зобов’язує мене бути там, де я є, де призначений, і виконувати свою роботу. Валіз нема. Я буду, напевно, самий крайній з тих, що можуть взяти валізу і піти, залишивши державу на поталу сьогоденню або на поталу ворогам.
– Ну а хтось вже претендує на посаду головного військового прокурора?
– Фантасмагорію “хотілося” я не обговорюю і навіть не хочу думати. За п’ять років не було “хотєлок” посьорбати лайно війни, то чого зараз мають з`явитися? Життя не зупиняється, незважаючи на зміну персонажів, на зміну декорацій і швидкість ухвалення рішень. Як не припуститися помилки, як зберегти країну? Країна завжди була – в центрі Європи, найбільша країна. Якщо це розвалиться, в нас не буде держави. Не хочеться. 28 років з величезними потугами і помилками в нас будується держава. Країна вже певною мірою є. Але країна це не суб’єктне утворення. Це територія. Суб’єктним утворенням є міцна держава з чітким розумінням національної ідеї, спільного поступу кудись до кращого ( не тільки до холодильника і телевізора). У нас тенденція, що народ радше дивиться в телевізор, щоб потім усвідомити, що треба подивитися в холодильник. У телевізорі суцільний фастфуд і треш, одна біда, а в холодильнику начебто все є, але загроза того, що буде гірше, тому що попередники накрали, – це загальна тенденція українського сприйняття. Хтось – месія – прийде і зробить.
– Про кого зараз говорять, як про наступного міністра оборони? Згадаймо, що Степан Полторак не такий вже й цивільний міністр оборони. Чи має, на вашу думку, очолювати міністерство людина з громадського сектору, а не кар’єрний військовик?
– Питання не в очолюванні. Степан Полторак, я думаю, перебуває на посаді до середини серпня або вересня. Потім сформатується коаліція, яка ухвалить ті чи інші рішення. Про те, що зараз голосуватимуть за анонсовані подання на звільнення цих осіб, я глибоко сумніваюся. Тому що ця ВР ніколи не ухвалить таких рішень. Щодо громадського сектору, то питання не в персоналіях, а в конструкції, яка діє або добре, або погано, або ніяк. Ті речі, які було започатковано, які з величезним трудом просувалися внаслідок зміни ментальності, зміни підходів, вмирання пострадянських концепцій “я начальник – ти дурак”, вони мають тривати. Адміністративна функція міністра оборони – це розпорядник коштів, які погоджуються з начальником Генерального штабу. Питання надходження цих коштів від виконавчої влади за рахунок податків, військового збору, доцільного і раціонального їх використання в найбільш перспективних або найбільш потрібних позиціях. Тому що треба робити першочергове, а потім – другорядне. Коли ремонтують під час війни басейн Центрального будинку офіцерів за якісь величезні мільйони гривень, то я думаю, що на обороноздатність держави це не впливає. Багато страшних й абсурдних певною мірою речей відбувається в будь-якій інституції, яка уособлює державну владу. І тому розрив, несприйняття суспільством дій влади, в якій всі українці, всі один одного знають, всі з усіма спілкуються і в очі не говорять, коли потрапляють на камеру, як я зараз можу говорити якісь речі патетично, не можу уподібнюватися пану Ляшку, якому потрібен – наджиттєво! – телефон. Коли ти робиш роботу і не зважаєш на те, як тебе буде сприймати суспільство, тоді ти відповідальний сам перед собою, перед суспільством, перед державою. Але коли ти працюєш виключно на картинку й на те, щоб сподобатися, ти можеш отримати тимчасовий, якийсь позитивний бекграунд, але це не вплине на результат роботи, бо коли ти багато говориш, в тебе немає часу на роботу.
Шановні колеги!
