Валерій Калниш: Гость у нас в студии – заместитель генерального прокурора, главный военный прокурор, генерал-полковник юстиции Анатолий Матиос. Добрый день.

Анатолій Матіос: Доброго дня.

Валерій Калниш: Начнем вот с чего: вы отмечали 8, 9 мая? Или 8, или 9?

Анатолій Матіос: Якщо у класичному розумінні святкування травневих днів через чарку, шматок огірка, чорний хліб і сало, то ні. А якщо про роботу, то з огляду на те, що у нас коїться на сході України, як би воно не називалося, це була робота з отриманням відповідних зведень, їх аналізу і розумінням того, що потрібно робити чи що вкрай необхідно зробити і чи є у нас для цього можливості і спроможності.

Валерій Калниш: Как бы оно не называлось, напомню, что у нас произошла смена режима антитеррористической операции на операцию объединенных сил. В чем была необходимость и самое главное, каковы последствия? Или это было просто переименование?

Анатолій Матіос: У вас нове радіо, контраверсійні запитання, ви хочете політичних відповідей, доцільності прийняття тих чи інших законів. Я точно не є політиком, але скажу так: юридичною мовою 24 лютого поточного року був прийнятий Закон України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”, в народі його називають закон про деокупацію чи реінтеграцію. Я належу до категорії представників держави, який повинен як і всі громадяни України виконувати прийняті закони, а не моделювати як політик з перегріву, чи з голосу, чи з іншої фактурної необхідності прийняття правильних, неправильних, абсурдних чи не зовсім абсурдних законів. Так от закон про деокупацію чи реінтеграцію створив нову, дещо гібридну з огляду на імплементацію окремих положень інших законів, правову основу для вирішення не під час воєнного стану завдань силами та засобами збройних сил України та інших збройних формувань: МВС, Нацполіції, СБУ та інших органів державної влади. І саме це завдання – стримування ворожої агресії, а в майбутньому, якщо внесуть зміни, напевне, можливості зміни і звільнення територіальних…

Валерій Калниш: Для вас что-то поменялось после того как АТО перестала быть АТО и стала операцией объединенных сил?

Анатолій Матіос: Операції об’єднаних сил відбулося всього-на-всього зараз десять днів, Міністр оборони поїхав проінспектувати перші події і перші результати діяльності перетрансформування. Юридичних колізій багато, оскільки одразу йде трансформація підпорядкування. Якщо раніше антитерористичною операцією керував перший заступник голови Служби безпеки України, голова антитерористичного центру, то тепер це командувач об’єднаних сил із відповідною зміною логістики підпорядкування. Це дуже складно, я би не хотів зараз удаватися…

Валерій Калниш: Хорошо, давайте мы отойдем в сторону от этого вопроса. Давайте немного пофилософствуем. Относительно недавно Министр внутренних дел Арсен Аваков представил в двух интервью свой план по деоккупации Донбасса и Крыма. Например, по мнению Авакова, реинтегрировать сразу всю территорию подконтрольного Донбасса не удастся, поэтому неплохо было бы начать с двух территорий, например, Горловки. У вас есть свое представление, насколько это реализуемый план? Если не обсуждать персону Авакова. Ваше видение по деоккупации, реинтеграции Донбасса и Крыма.

Анатолій Матіос: Будь-яка війна чи будь-який збройний конфлікт в тій чи іншій мірі це історичні реалії, спонукається внаслідок діяльності політиків, не населення, не народу. Зміна політичних пріоритетів, геополітичних формацій, устрою або світоглядно-державницьких підходів до розвитку держави чи країни, вони і призводять до протистояння тих чи інших соціальних груп чи бачення тих чи інших людей шляху розвитку держави. Повертаючись до вашого запитання, у кожного українця є своє бачення. І ці бачення за великим рахунком різноманітні, але по суті поділяються на три речі, як на мій погляд:

1. агресивний військовий шлях;
2. сповідування принципів мінського процесу;
3. шлях повернення в минуле, до якого дороги немає.

Тому говорити про моє бачення було би, напевно, не зовсім раціонально, оскільки я контролер держави у вигляді військового прокурора, який повинен дивитися за законністю дій військових при виконанні тих чи інших норм закону, які повинні звільнити або забезпечити територіальну недоторканність і цілісність як кордону на сході України, так і дотримання конституційних прав і свобод громадян. Хто би що не говорив, але 5-6 мільйонів населення, яке перебуває на території, окупованій квазі-“ЛНР” та “ДНР” – це українці, на яких розповсюджується дія української Конституції. І навіть при неможливості зовнішнього чи внутрішнього контролю лінії державного кордону, який зараз поєднує “ДНР” і “ЛНР” з Росією, точніше має відкриті ворота, він викликає багато запитань. Несприйняття світоглядних речей людьми, які живуть чи застигли в минулому пострадянських стереотипів і бажання іншої частини України рухатися до якихось кращих пріоритетів європейського благополуччя – це є конфлікт.

Але у нас конфлікт не світоглядно-громадянський, у нас конфлікт північного сусіда, який має геополітичні плани і, на жаль, на моє глибоке переконання, я це говорю і як громадянин в першу чергу, і вже потім як військовий прокурор, ми, на жаль, український народ, українська земля і територія нашої країни, ще поки що не держави, стали полігоном для випробування геополітичних вправ між двома гегемонами – це північний сусід і так звані наші партнери, які в силу різних причин спочатку не вірили в можливість анексії і окупації, а тепер роблять все для того, щоби дипломатичним невійськовим шляхом вирішити цю проблему або у вигляді замороження конфлікту, або інтеграції шляхом миротворчої місії, які глибоко ментально суперечать, самі засади населення, яке проживає на окупованих територіях; або підштовхування, заборона Україні пробувати звільнити свою територію військовим шляхом.

Читати далі…→