Доброго вечора, мене звати Христина Бондаренко. Це «Прайм» на телеканалі АТR. Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Наш гість сьогодні – головний військовий прокурор України, заступник генерального прокурора, Анатолій Матіос.
Доброго вечора. Доброго вечора всім телеглядачам каналу АТR. Знаю, що на турецькій мові «merhaba efendі» означає «доброго дня, шановні», але не знаю, як буде правильно по-татарському. Надалі буду намагатися говорити на українській, якщо буде важко, то запитаю у пані Христини, вона мені підкаже.
У нас є 55 хвилин.
У нас є більше часу, якщо Бог дасть. Це ефір у нас триватиме 55 хвилин.
Ефір у нас триватиме 55 хвилин. Але якщо продовжити вашу тему про те, що у нас є більше часу, я би хотіла почати все ж таки з теми дня – це теракт у Києві. Я не можу не розпочати з неї. Ви знаєте, на думку спадає одна фраза про те, що всі ми смертні. Чи не забагато останнім часом у Києві побідних історій, подібних вибухів?
Забагато чи замало – відраховувати від якої кількості?
А Ви як вважаєте?
Я не вважаю, я просто статист, який виконує функцію держави, захищаючи ті чи інші права і свободи, у даному випадку, і життя. Будь-який вибух у цивільному мирному місті, будь-яка смерть людини – це трагедія, а тим більше вибух, який забрав життя двох людей. Це біда, це реалії часу, це страшний час. Жителі нашого Криму чудово знають страшні реалії цього часу, бо вони залишилися поза межами Чонгарського і Каланчацького переходів. І якщо вони зможуть переглянути цей ефір, я передаю вам своє саме велике бажання обійнятися, не дивлячись на те, що ми різної віри. Ми хочемо підтримати вас у тому, що, перебуваючи у важких, страшних умовах необхідності, ви змушені бути одні, мовчки та з гнівним поглядом, але це не позбавляє вас права залишатися і бути людьми. Я шаную ваш гонор, я дуже пишаюся тим, що в мене є такі співвітчизники. Я вірю, що ми заллємо сльозами радості, як звучить по-російськи «ласточкино гнездо» від перемоги повернення Криму саме Україні. Все це задля того, щоб основу цього українського етносу, в тому числі облагороджену і квітучу місцину, ми називали справжньою українською землею. І щоб українські діти, в тому числі гарна донька пані Христини, плюскала свої ноги в Судаку, чи в Балаклаві, чи біля Ялти.
Пане Анатолію, дуже правильний та гарний початок.
Я спеціально готувався, вивчив напам`ять.
Я так і зрозуміла, якщо чесно. А тепер давайте все ж таки конкретніше, якщо Ви самі зачепилися за цю тему, хоча я на початку пропонувала розпочати з іншого. Окрім цих красивих слів на одну хвилину, можете конкретно сказати, як ви ще підтримуєте доокупацію Криму?
Скажу так, говорити про свої здобутки – це прерогатива експертів, які ходять колом по всіх телеканалах. Ви, правда, якнайдалі від центру, тому сюди нечасто забігаєте. Це надає вам автентичність як телеканалу. А всі інші телеканали, наприклад, 112, там одне й те ж саме. Я не експерт, експерти – це люди в сорочках з коротким рукавом та невипрасуваними штанами, які на любу злобу дня говорять: «що я роблю?» До недавнього часу я був куратором управління Криму, яке було створене за моєю ініціативою. Перші кримінальні впровадження з підозрами, з заочними арештами, справи відносно суддів, які перейшли до коопераційного режиму та стали суддями федерального округу, прокурорів та інших. Це наша робота: моя та моїх підлеглих. Ми робимо надзвичайно рутинну, але дуже важливу справу. Ми збираємо крихта до крихти докази незаконної анексії Автономної Республіки Крим, докази державної зради тих, хто мав би захищати населення Криму, кримськотатарський народ. Ці докази лягли в основу проведення військової прокуратори через Міністерство закордонних справ, а саме 4000 аркушів, які містять докази для міжнародного суду.